Space&World Telegram 帖子

Недавно отримали цікавий приклад, як часом гальмує інформація про стан справ у тих чи інших космічних проєктах. Тобто публікація з'являється, її тривалий час не помічають, потім її починають потрохи розповсюджувати - але вона все одно опиняється поза полем зору.

Зараз мова йде про проєкт навколомісячної орбітальної станції Lunar Gateway, який зараз опинився під чималим знаком питання. Останнім часом постійно циркулюють чутки, що найближчим часом у США на всю місячну програму Artemis чекають радикальні зміни - навіть з'являються заяви, що проєкт навколомісячної станції просто скасують і зосередяться виключно на програмах якомога швидшої висадки людей на Місяць.

А поки що тривають праці над двома базовими модулями Lunar Gateway - Power and Propulsion Element (PPE) i Habitation and Logistics Outpost (HALO). Точні терміни їх запуску досі невідомі - торік міркували про запуск обох модулів на SpaceX Falcon Heavy у 2027 році, то зараз можливе пересунення цих термінів уже на 2028 рік.

Якраз на початку січня 2025 року портал European Spaceflight звернув увагу, що компанія Airbus Defence and Space ще в середині грудня (точніше, 16 грудна 2024 року на офіційному сайті) оголосила про передачу двох блоків електричної підсистеми для майбутнього модуля HALO. Це обладнання отримає Northrop Grumman, який працює над підготовкою й обладнанням модуля HALO.

Мова про підсистему керування та розподілу електроенергії (Power Management and Distribution Subsystem, чи PMAD). Як повідомили в Airbus Defence and Space, це два перших блоки зі замовлення - вони вже пройшли серію випробувань на заводі, після чого Northrop Grumman проведе з ними серію тестових монтувань на HALO. Після цього ці два блоки будуть змонтовані на наземній копії модуля HALO, яка в майбутньому буде використовуватися для операцій підтримки програми Lunar Gateway.

Image Credits: NASA, Airbus Defence and Space

Останнім часом стрімко пожвавилася тема норвезького космодрому Andøya Space на острові Анньойя. Зараз його інфраструктуру поступово модернізують під розширені функції з метою додати можливість орбітальних запусків - на додачу до традиційних суборбітальних запусків, які здійснюють ще з 1962 року.

Спочатку 16 січня з'явилося повідомлення, що Норвегія і США підписали угоду про захист технологій (Technology Safeguards Agreement). Очікується, що цей документ повинен зробити можливими запуски американських комерційних ракет-носіїв з Норвегії. До речі, раніше США підписали подібні угоди з Великою Британією, Новою Зеландією й Австралією.

Схоже, що ця міжурядова угода може становити чималий інтерес для компанії Firefly Aerospace. Адже минулого літа вона підписала угоду з з Swedish Space Corporation (SSC) про можливість запусків з космодрому Esrange Space Center своїх легких ракет-носіїв Firefly Alpha. А норвезько-американська угода може відкрити для Firefly Aerospace також можливість запусків з Andøya Space.

За кілька днів після новини про норвезько-американську угоду стрімко активізувалося життя на Andøya Space. Принаймні, на офіційному сайті космодрому з'явилося застереження, що в період з 23 січня по 9 лютого 2025 року будуть впроваджені додаткові заходи безпеки в районі космодрому - включаючи періодичне перекриття місцевої окружної дороги FV 7698.

Як вказано в повідомленні, у ці дні запланована оперативна діяльність на Andøya Spaceport, орієнтовний час впровадження обмежень з 12 до 20 години. Є також попередження про можливі короткочасні періоди з суттєвим збільшення рівня шуму (гуркіт і тріск).

Жодних офіційних повідомлень на цю тему поки нема. Але майже ніхто не сумнівається, що це можуть бути статичні вогньові випробування німецької компанії Isar Aerospace, яка працює над проєктом легкої ракети-носія Spectrum (паливна пара пропан-кисень, вантажність до 1000 кг на орбіту). Ще у вересні 2024 року були повідомлення, що німці готуються до вогньових випробувань обох ступенів Spectrum, які вже прибули до Норвегії.

Image Credits: Andøya Space

Традиційна новина з Китаю - черговий інцидент з падінням відпрацьованих блоків і ступенів ракет-носіїв у щільно заселених регіонах.

Як завжди, "головним героєм" став космодром Xichang Satellite Launch Center, розташований практично в самому центрі Китаю - в провінції Сичуань з населенням понад 80 мільйонів (третя провінція Китаю за кількістю населення). Варто зазначити, що на сході та півдні з Сичуанем, куди зазвичай скеровані польоти ракет-носіїв з Січану, межують ще кілька провінцій з сумарним населенням мінімум 120 мільйонів.

Тут стався вже третій за 13 місяців інцидент - попередні мали місце в грудні 2023 року та в червні 2024 року. 23 січня 2025 року з Xichang Satellite Launch Center був здійснений запуск ракети-носія Chángzhēng 3B/E, з подальшим виведенням військового супутника TJS-14 (Tōngxìn Jìshù Shìyàn) на геосинхронну орбіту.

Після цього запуску з'явилися повідомлення про падіння одного з відпрацьованих блоків Chángzhēng 3B/E в сільській місцевості в сусідній провінції Гуйчжоу. Варто зазначити, що на Chángzhēng 3B/E два перших ступені та чотири бічних бустери використовують паливну пару гептил-аміл, тобто є джерелом високотоксичних відходів.

Video Credits: social media

Минули вже майже півтора тижні після одночасного запуску двох місячних місій - американської Blue Ghost M1 від Firefly Aerospace і японської Hakuto-R Mission 2 від ispace Inc.

Поки обидва місячних апарати перебувають на різних навколоземних орбітах, де проходять численні перевірки обладнання та процедури калібрування двигунів. Плюс здійснюються корекції орбіти, щоб найближчими тижнями вивести апарати на заплановані шляхи до Місяця - Blue Ghost M1 піде за коротким чотириденним маршрутом до супутника Землі, Hakuto-R Mission 2 перейде на низьковитратну перехідну траєкторію (на ній подорож до Місяця триватиме кілька місяців).

Зараз найбільше новин забезпечує Firefly Aerospace, де старанно фіксують кожні здійснені операції та маневри. Однією з основних подій стало перше вмикання маршового двигуна, здійснене ще 18 січня, завдяки чому вдалося збільшити перигей навколоземної орбіти місячного апарату.

Основним двигуном на Blue Ghost є відносно невеликий рідинно-ракетний двигун LEROS 4 (паливна пара монометилгідразин і суміш оксидів азоту), створений у Nammo UK - британському підрозділі норвезько-фінської компанії Nammo, чи Nordic Ammunition Company. У виробничій гамі Nammo цей двигун LEROS 4 позначений як міжпланетний двигун (interplanetary engine), призначений саме для космічних апаратів дальних місій.

Відомо, що базовий двигун LEROS 4 забезпечує тягу 900-1100 Н (десь 92-112 кгс), але для Blue Ghost була створена спеціальна модифікація LEROS 4-ET (Extra-Thrust). Інформація про його параметри відсутня, але за неофіційними даними його тяга може становити до 1300 Н (або 132-133 кгс).

На відео від Firefly Aerospace можна побачити момент вмикання двигуна - полум'я з сопла не видно, тому початок роботи LEROS 4-ET можна помітити лише завдяки вібрації елементів місячного апарату.

Image, Video Credits: Firefly Aerospace

У Європі триває повільна та копітка праця над проєктом невеликого вантажного багаторазового космічного корабля Space Rider (Reusable Integrated Demonstrator for Europe Return). Свого часу було чимало амбітних планів про його запуск десь наприкінці 2023 року, але зараз весь проєкт перебуває на стадії створення та тестування його основних елементів.

Попередні повідомлення про програму Space Rider були датовані серпнем 2024 року, коли в ESA оголосили про успішне випробування системи приземлення - коли після скидання симулятора масою 3 т з висоти 3,5 км успішно розкрився парафойл і приземлив вантаж зі швидкістю близько 12 км/год.

Зараз протягом місяця з'явилися дві новини, пов'язані безпосередньо з космічним кораблем Space Rider. Наприкінці грудня 2024 року було повідомлення, що швейцарська компанія Beyond Gravity передала готову структуру ALEK (AVUM Life Extension Kit) компанії Avio.

Space Rider складається з двох основних блоків - власне багаторазової капсули (її створенням займається Thales Alenia Space) і сервісного модуля (розробка довірена Avio). Сервісний модуль є результатом глибокої модернізації Avum+, четвертого ступеню ракети-носія Vega-C, який буде обладнаний додатковими системами та сонячними батареями - якраз за допомогою вищезгаданої структури AVUM Life Extension Kit.

21 січня 2025 року з'явилося повідомлення, що Avio вже підготував базову конструкцію ALEK з адаптером PLA-1194 LEK (конічний перехідник для подальшого з'єднання зі ступенем Avum+). Тепер ALEK уже доставили в Нідерланди, де розташований центр досліджень і технологій ESA (European Space Research and Technology Centre, або ESTEC). Тут протягом трьох місяців відбудуться низка вібраційних, ударних й акустичних випробувань системи.

Після численних запізнень і корекцій поточні плани передбачають запуск Space Rider у 2027 році - за допомогою ракети-носія Vega-C.

Images Credits: ESA, Avio, European Spaceflight

Навіть начебто рутинні події від SpaceX, на кшталт звичного запуску партії супутників Starlink, часом потрапляють до центру уваги... Саме це сталося вчора, коли 21 січня о 15:45 UTC (чи о 17:45 за київським часом) у Ванденберзі на Falcon 9 Block був здійснений запуск партії супутників Starlink Group 11-8.

По-перше, SpaceX відсвяткувала черговий ювілей - 400 успішних посадок першого ступеню. Щоб досягти цього фантастичного показника, вистачило 412 спроб - тобто 97,09% спроб посадок першого ступеню Falcon 9 стали успішними!

По-друге, здивувала кількість апаратів Starlink, запущених цього разу на орбіту - було 27 супутників, замість звичних останнім часом партій у 20-24 супутників. Якраз недавно в компанії SpaceX була заява, що найближчим часом розмір традиційної партії апаратів Starlink доведуть до 28-29 супутників.

Як виявилося, вчора запустили партію модернізованих супутників під позначенням Starlink v2 mini optimized. Цікаво, що базовий апарат Starlink v2 mini має масу 730-780 кг, а от його модернізовану версію максимально полегшили - за розрахунковими даними, десь до 575 кг. Тобто зменшення маси склало мінімум 22%.

Схоже, SpaceX змушена шукати нові можливості для максимально швидкого насичення орбітального угруповання Starlink. Тому доводиться збільшувати кількість апаратів в одній партії - шляхом зменшення їх маси, щоб вписати в параметри вантажності нинішніх Falcon 9 Block 5.

Images, Video Credits: SpaceX

Через напружене очікування трьох важливих запусків у США (подвійна місячна місія Blue Ghost M1 і Hakuto-R Mission 2, перший політ Blue Origin New Glenn, тестовий політ оновленого Starship Block 2) з поля зору повністю випали події в інших країнах.

Як відомо, ще 30 грудня 2024 року Індія здійснила запуск базової місії SpaDeX, чи Space Docking Experiment (до якої додали також місію POEM-4 з різними видами корисного навантаження). Тоді багато хто з нетерпінням чекав на експеримент зі стикування двох космічних апаратів, SpaDeX Chaser і SpaDeX Target. Спочатку ця операція була запланована на 7 січня, але потім терміни постійно зсувалися на кілька днів - через що індійська місія на якийсь час просто випала з поля зору.

На початковій стадії апарати перебували на відстані приблизно 20 км один від одного. Після цього 8 січня почалися маневри з їх поступового зближення - спочатку до 600 м, потім до 500 м, поступово дійшли до 225 м. Але взаємний дрейф апаратів виявився занадто великим, тому спробу стикування перенесли на 9-10 січня - після відповідних корекцій орбіт.

10 січня дистанція між апаратами становила 1,5 км, а вже наступного дня відстань скоротили до 230 м. А 12 січня відстань між апаратами становила 105 м - після чого протягом дня вдалося поступово скоротити дистанцію до 15 м і 3 м. Але в той момент виникли проблеми з датчиками зближення та вирівнювання апаратів - виникла помітна затримка сигналів. Через це автоматична система безпеки негайно відвела апарати на безпечну дистанцію 8 км.

Тільки 16 січня вдалося знову завести апарати в зону 3-15 м, вирівняти їх і нарешті здійснити процедуру стикування. Після цього апарати були знову розведені на дистанцію близько 100 м (відмовилися від більшої дистанції з метою економії палива) - тепер індійці планують здійснити ще кілька маневрів автоматизованого стикування та розстикування, для напрацювання відповідних алгоритмів.

Video Credits: ISRO

Час від часу варто відстежувати активність Китаю в такому напрямі, як створення та випробування потенційних багаторазових перших ступенів. Тим більш, у мережі періодично з'являються повідомлення про тести різних прототипів вертикального зльоту та посадки (VTVL, чи Vertical takeoff, vertical landing).

Зараз до поля зору потрапили повідомлення про чергову подібну спробу - цього разу з прототипом Longxing-2. Якась детальна інформація відсутня, але переважає точка зору, що це прототип майбутнього першого ступеню для проєкту частково багаторазової ракети-носія Chángzhēng-12A, реалізацією якого займається Shanghai Academy of Spaceflight Technology (SAST).

Інформація про цей проєкт досить хаотична. Зараз є нова ракета-носій Chángzhēng-12 (паливна пара гас-кисень), яка за зовнішнім виглядом і розмірами (висота 62 м, діаметр ступенів 3,8 м) досить подібна до SpaceX Falcon 9 (висота до 69,8 м, діаметр ступенів 3,7 м). Відмінність в тому, що Chángzhēng-12 на першому ступеню має чотири двигуни YF-100K сумарною тягою до 500 тс.

При цьому очікується, що майбутня версія з індексом Chángzhēng-12A буде використовувати паливну пару метан-кисень. Скоріш за все, Chángzhēng-12A взагалі матиме мінімум спільного з поточною Chángzhēng-12 - як за розмірами, так і за конструкцією.

Зараз відомо лише, що 19 січня був здійснений запуск прототипа Longxing-2, обладнаного трьома метаново-кисневими двигунами від компанії Jiuzhou Yunjian, або JZYJ (ще один приклад начебто "приватної комерційної" компанії). Попередні плани були наступними - підйом на висоту 75 км, перехід в режим керованого спуску та спроба вертикальної посадки.

Враховуючи той факт, що на передстартових фотографіях Longxing-2 можна помітити відсутність посадкових опор, найбільш ймовірним варіантом є спроба вертикальної посадки прототипу на воду (як свого часу робили в SpaceX у перших запусках Falcon 9).

Зараз відомо лише, що прототип Longxing-2 успішно стартував і пішов набирати висоту. Але після цього будь-яка інформація про цей випробувальний політ просто відсутня. Навіть у китайських профільних пабліках швидко прийшли до висновку "Відсутність новин - це погані новини".

Photo, video Credits: publics in WeChat, Twitter

Обидві центральні події січня, перший запуск новітньої ракети-носія Blue Origin New Glenn і сьомий тестовий запуск системи SpaceX Starship (з радикально оновленим другим ступенем), стали об'єктами розслідування з боку FAA. І обом компаніям доведеться призупинити спроби чергових запусків цих ракет-носіїв до завершення слідства й усунення причин проблем.

У випадку з Blue Origin New Glenn до центру уваги FAA потрапила невдала спроба посадки першого ступеню. Поки відомо, що телеметрія зі ступеню GS1 перервалася приблизно через вісім хвилин після запуску - в той момент ступінь перебував на висоті понад 25 км, коли планувалося повторне вмикання трьох двигунів BE-4 для гальмування та подальшого маневрування.

Загалом, це стандартна процедура - якщо якийсь зі запланованих етапів польоту зіткнувся з проблемами (в даному випадку спроба посадки першого ступеню), цей епізод неодмінно стає об'єктом ретельного дослідження. Те ж саме було, коли торік на SpaceX Falcon 9 двічі виникали проблеми з другим ступенем або коли була невдала посадка ступеню на морську платформу.

Що стосується розслідування аварії SpaceX Starship, тут справа складніша. Бо мав місце ефектний вибух другого ступеню (тобто власне корабля Starship) на висоті 146 км - з не менш ефектним згорянням уламків в атмосфері над Багамськими островами. На додачу до цього через цей "вогняний каскад" уламків довелося частину авіарейсів скерувати у більш безпечні зони.

Плюс потребує підтвердження інформація про те, що деякі уламки впали в районі островів Теркс і Кайкос (східна частина Багамських островів) і завдали матеріальних збитків. Важлива деталь - острови Теркс і Кайкос відносяться до Британських заморських територій, тобто перебувають під суверенітетом Великої Британії. Таким чином, зараз має місце міжнародний інцидент - внаслідок аварії уламки американської ракети-носія впали на британській території.

Тому складно робити якісь прогнози стосовно наступного запуску SpaceX Starship. По-перше, невідомо, як довго триватиме розслідування. По-друге, після з'ясування причин вибуху якийсь час піде на подальшу модернізацію Starship Block 2. Поки що в SpaceX натякають, що готові здійснити черговий запуск Starship уже в лютому.

Image, Video Credits: Max Evans, Blue Origin, SpaceX, Twitter

Черговий тестовий запуск системи Super Heavy Starship (місія Starship flight test 7) був наполовину успішним.

З одного боку, було здійснене успішне повернення першого ступеню на місце старту, де його "зловила" стартова вежа Mechazilla. Тобто з трьох спроб (у запусках з п'ятого по сьомий) дві стали успішними - тільки у шостому польоті через технічні проблеми на Mechazilla довелося саджати Super Heavy в Мексиканську затоку.

З іншого, весь політ Starship тривав неповні дев'ять хвилин - другий ступінь вибухнув уже через 8,5 хвилин після запуску, коли пролітав над Багамськими островами.

Отже, успішними стали - запуск, розділення ступенів, повернення першого ступеню на місце старту, його посадка. Повна невдача - другий ступінь не встиг виконати всі попередньо заплановані операції (виведення макетів-симуляторів Starlink на орбіту, повторне вмикання двигунів Raptor, входження в атмосферу, керована посадка в Індійському океані).

З того, що відомо:
+2.40 після запуску - успішне розділення ступенів, вмикання двигунів другого ступеню Starship;
+7.39 - вимкнувся один з шести двигунів Starship;
+8.02 - вимкнувся другий двигун з шести;
+8.03 - вимкнувся третій двигун з шести;
+8.26 - втрачена телеметрія з Starship (ймовірно, саме тоді стався вибух корабля), на той момент працював лише один двигун з шести.

За попередніми даними, на Starship стався витік кисню чи метану, що пізніше й стало причиною вибуху. Поки залишається відкритим питання, коли відбудеться наступний запуск Starship - розслідування причин аномалії забере якийсь час (плюс черговий цикл всіх адміністративних процедур з FAA).

Video Credits: SpaceX, Twitter (@adavenport354, @deankolson87)