Space&World Telegram Posts

Минув тиждень після пригоди з черговим запуском SpaceX Falcon 9 Block 5, коли перший ступінь з серійним номером B1086 був зруйнований вже після успішної посадки на морську платформу (у нижній частині бустера виникла пожежа, внаслідок якої перший ступінь впав на бік і був знищений). Після цього інциденту всі запуски Falcon 9 поки поставлені "на паузу", поки інженери компанії намагаються виявити джерело проблем.

Два дні тому від SpaceX вже з'явилися деякі подробиці про цей інцидент - при цьому подача інформації була досить цікавою. Спочатку з'явилося повідомлення, що причиною пожежі (яка спалахнула приблизно через 48 секунд після успішної посадки бустера на морську платформу) став витік палива - в принципі, це була найбільш очевидна версія.

Але пізніше під час одного з брифінгів, присвячений підготовці до пілотованої місії SpaceX Crew-10 (політ до МКС, для ротації екіпажів), з'явилися набагато більш цікаві та важливі подробиці. Насправді пожежа виникла набагато раніше - десь приблизно через 85 секунд після запуску ракети-носія, коли в одному з двигунів першого ступеню почався витік палива. На стадії польоту та повернення першого ступеню цей витік ще не мав серйозних наслідків, але після посадки паливо продовжувало стікати до "гарячої зони" двигунів і в якийсь момент швидко спалахнуло.

Таким чином, проблеми почалися не після посадки першого ступеню, а ще на початковій стадії запуску. Це насправді неприємний сигнал для SpaceX, яка трохи більше ніж за півроку вже мала три інциденти з двигунами другого ступеню... І коли до цього переліку інцидентів додається ще історія з пожежею на першому ступеню - це все більше нагадує не якийсь разовий збій, а симптоми якихось хронічних проблем з надійністю. Як повідомили в SpaceX, інженери прагнуть з'ясувати, що саме стало причиною витоку палива - при тому, що частина вузлів ракети-носія була практично повністю знищена пожежею.

Всі ці факти створюють додаткову напруженість перед двома важливими запусками на Falcon 9, запланованими на першу половину березня. Перш за все, це SPHEREx і PUNCH, подвійна науково-дослідна місія NASA (інфрачервоний телескоп і поляриметри для дослідження сонячної корони та геліосфери). Їх запуск планувався ще в перших числах березня, але зараз регулярно змінює терміни та "переїхав" уже на 11 березня. Найбільше занепокоєння викликає пілотована місія SpaceX Crew-10, запуск якої запланований в ніч з 12 на 13 березня - бо у випадку навіть найменшої непевності в надійності ракети-носія запуск неодмінно відтермінують.

Photo Credits: SpaceX

Зараз більшість штатних запусків у США встали на паузу - не останню роль в цьому відіграла недавня халепа з втратою першого ступеню B1086 ракети-носія SpaceX Falcon 9 Block 5 (після успішної посадки на морську платформу виникла пожежа в нижній частині ступеню, яка спричинилася до його падіння та знищення). Після цієї історії всі попередньо заплановані запуски на Falcon 9 поступово зсуваються на кілька днів. Не надто приємна ситуація перед SpaceX Crew-10, пілотованою місією до МКС, яка попередньо запланована на 12 березня. Це якраз той самий запуск Crew Dragon, який недавно перевели до категорії невідкладних і термінових операцій під популістськими гаслами "Врятуймо наших астронавтів!"

А поки що можна подивитися, які події встигли загубитися на тлі інформаційної хвилі від чергового запуску SpaceX Starship та двох місячних місій, Blue Ghost M1 від Firefly Aerospace та IM2 від Intuitive Machines, Inc. І виявилося, що протягом останніх двох тижнів уже відбулися два штатних повернення космічних апаратів з навколоземної орбіти на Землю.

Перша така подія пройшла взагалі непоміченою, хоча сталася ще 28 лютого - компанія Varda Space Industries здійснила вже друге успішне повернення на Землю малої орбітальної капсули Winnebago-2 (була виведена на орбіту 14 січня 2025 року в рамках райдшерінг-місії Transporter-12). Цікаво, що американський апарат здійснив посадку в Австралії, на території полігону Koonibba Test Range - якраз згідно з недавно отриманими дозволами від австралійського уряду. Важлива деталь - за наявності всіх відповідних дозволів і ліцензій Winnebago-2 відпрацював на орбіті запланований період 45 днів, без жодних відтермінувань (як це було з його попередником Winnebago-1). Схоже, співпраця Varda Space Industries з австралійською бюрократією виявилася успішнішою, ніж з американською.

Інше повернення стало більш помітною подією - 7 березня на Землю повернувся міні-шаттл Boeing X-37B (здійснив посадку у Ванденберзі), який був запущений ще 29 грудня 2023 року на SpaceX Falcon Heavy. То вже була сьома місія для кораблів Boeing X-37B і четверта для корабля з серійним номером 2. Будь-які подробиці цих місій United States Space Force тримають у секреті, тому загалом відомо тільки те, що під час цієї місії OTV-7 корабель перебував на високоеліптичній орбіті (тому й для його запуску була потрібна потужна ракета-носій Falcon 9 Block 5) - політ тривав 434 дні. Варто ще зазначити таку деталь, що космічний корабель Boeing X-37B з серійним номером 2 протягом чотирьох місій сумарно провів на орбіті понад 2400 днів (або понад 6,5 років)!

Photo Credits: Varda Space Industries, United States Space Force

На жаль, компанія Intuitive Machines, Inc. уже оголосила про дострокове завершення своєї посадкової місячної місії IM2. Якраз отримали остаточне підтвердження, що апарат Nova-C Athena внаслідок низки проблем під час посадки на поверхню Місяця (неефективна робота лазерних вимірювачів відстані, несвоєчасне вимкнення двигуна) впав на бік.

Враховуючи перебування апарату в південному полярному регіоні (складний рельєф, мінімальне освітлення Сонцем навіть під час місячного дня) та неможливість використання сонячних батарей, термін життя Nova-C Athena фактично був обмежений лише запасом електроенергії в акумуляторах.

Зараз в Intuitive Machines, Inc. працюватимуть з тими даними, які вдалося отримати з Місяця протягом цього короткого періоду праці Nova-C Athena. Очевидно, особлива увага буде приділена технічним аспектам, пов'язаними з процесами посадки - в першу чергу, з вимірювачами відстані та системами керування (подібність інцидентів з обома посадковими апаратами, Nova-C Odysseus і Nova-C Athena може свідчити про якусь проблему в загальній концепції апаратів чи в їх програмному забезпеченні).

Донедавна планувалося, що Intuitive Machines, Inc. спробує здійснити наступний політ на Місяць вже восени 2025 року - з місією IM3 (з черговою модифікацією апарату Nova-C). Але з ймовірністю 99% ця місія "переїде" мінімум на 2026 рік, бо цілком можливий варіант радикального оновлення конструкції посадкового апарату - з врахуванням досвіду місій IM1 i IM2. Плюс не останню роль може відіграти поточна нестабільність у США, коли постійно лунають пропозиції скоротити бюджет NASA на наукові дослідження - як це вплине на поточні програми NASA (включаючи програму Commercial Lunar Payload Services), передбачити неможливо.

Photo Credits: Intuitive Machines, Inc.

Про якісь повноцінні підсумки чергового тестового запуску Starship (місія Starship flight test 8) зарано говорити. Головним чином через те, що перебіг подій практично нічим не відрізнявся від січневого Starship flight test 7 - успішний пуск, успішне повернення першого ступеню Super Heavy на стартовий комплекс, знищення другого ступеню Starship на початковій стадії польоту. Тобто всі основні завдання (виведення на орбіту макетів супутників Starship, входження в атмосферу, перевірка оновлених теплового щита, аеродинаміки й авіоніки, імітація посадки в Індійському океані - не виконані.

Хронологія подій Starship flight test 7 і Starship flight test 8 майже ідентична. Під час січневого польоту двигуни другого ступеню почали вимикатися на позначці +7.39 після запуску, а вже на +8.26 була втрачена телеметрія. Зараз техніка "протрималася" трохи довше - двигуни почали вимикатися на позначці +8.04 після старту ракети-носія, телеметрія втрачена на +9.35. Фінал той же самий - ефектний "вогняний дощ" уламків над Багамськими островами.

Поки можна відзначити тільки той факт, що нова хвиля технічних проблем пішла саме на оновленій версії другого ступеню - Starship Block 2. Основні відмінності від попередньої версії Block 1:
- менша маса порожнього Starship (85 т проти 100 т);
- збільшена максимальна кількість палива (1500 т проти 1200 т);
- збільшена висота другого ступеню (52,1 м проти 50,3 м);
- зменшений вантажний відсік;
- змінені закрилки

Ймовірно, що ці помітні зміни в конструкції другого ступеню призвели по послаблення якихось інших елементів загальної конструкції - в першу чергу, пов'язаних з паливною системою (про що свідчить спонтанне вимикання двигунів другого ступеню вже під час другого запуску поспіль). Плюс можна ще відзначити певні труднощі з повторним вмиканням двигунів першого ступеню під час його повернення до точки старту - протягом Starship flight test 8 так і не вдалося ввімкнути всі планові 13 двигунів (спочатку запустилися тільки 11 двигунів з 13, а в момент посадки працювали 12 двигунів з 13).

Video Credits: Twitter (Alex Oha)

На відміну від Firefly Aerospace, яка з першої ж спроби здійснила успішну посадку свого апарату Blue Ghost на Місяць, у її конкурента Intuitive Machines, Inc. позитивних новин набагато менше. Скоріш за все, місія IM2 повторить долю своєї попередниці IM1 (спроба посадки на Місяць 22 лютого 2024 року) - тобто у кращому випадку нинішня повторна місія буде визнана лише частково успішною.

Як і торік, оператори Intuitive Machines, Inc. зіткнулися з помітними проблемами в системі орієнтації та виміру дистанції - були скарги, що лазерні далекоміри працюють в умовах помітного "шуму". Ця обставина призвела до помітного "засліплення" посадкового апарату Nova-C Athena, яка в момент наближення до поверхні Місяця сідала вже практично "навпомацки". За попередніми даними, Nova-C Athena після посадки завалилася на бік - як і її попередник Nova-C Odysseus торік...

Як і під час попередньої місії, падіння посадкового апарату на бік призвело до того. що сонячні батареї взагалі не орієнтовані належним чином - це негайно призвело до суттєвої втрати потужності. Особливо ускладнює ситуацію той факт, що місце посадки розташоване приблизно в 160-170 км від Південного полюсу Місяця - тобто кількість сонячного світла навіть протягом місячного дня буде мінімальною.

Зараз, в умовах мінімуму інформації про стан справ у місії IM2, доводиться обмежитися лише деякими попередніми висновками. По-перше, немає точних даних про стан апарату Nova-C Athena - під яким кутом він лежить на поверхні, стан бортового обладнання... Команда місії IM2 зараз намагається отримати детальнішу інформацію - в умовах відчутного дефіциту енергії (вже зафіксоване падіння потужності сигналу). По-друге, максимальна подібність інцидентів з Nova-C Odysseus і Nova-C Athena (проблеми з лазерними вимірювачами відстані та падіння апарату на бік) підштовхує до припущень про наявність серйозних конструктивних недоліків у загальній концепції апаратів Nova-C.

Photo Credits: Intuitive Machines, Inc.

Вчорашній день, чи 6 березня 2025 року, виявився насправді "концентрованим" - протягом досить короткого інтервалу (менш ніж десять годин, відбулися три серйозні події.

Згідно з хронологією 6 березня, першою такою подією став перший "робочий" запуск нової європейської ракети-носія Ariane 6 (і другий в її короткій історії), який був здійснений о 16:24 UTC, чи о 18:24 за київським часом. Французький військовий супутник оптичної розвідки CSO-3 (тобто третій з серії апаратів Composante Spatiale Optique) масою орієнтовно 3500-3600 кг успішно виведений на сонячно-синхронну орбіту висотою 800 км. Для порівняння, два перших супутники з цієї серії, CSO-1 i CSO-2 (запущені грудні 2018 року та в грудні 2020 року), працюють на сонячно-синхронних орбітах висотою 800 км і 480 км відповідно.

Для Європи це центральна подія, бо вона нарешті повертає собі можливість самостійного виведення стратегічно важливих супутників на орбіту. В умовах майже відкритого економічного та політичного протистояння між Європою та США (плюс поступової втрати довіри до США як союзника) європейцям життєво важливо максимально скоротити свою залежність від США (точніше, від SpaceX) на ринку орбітальних запусків.

За попередніми планами, в 2025 році заплановані до п'яти запусків Ariane 6 - перший вже здійснений, наступні очікуються в другій половині року (починаючи з серпня). Ariane 6 буде використовуватися переважно в конфігурації Ariane 62 - з двома твердопаливними прискорювачами P120C (максимальна вантажність до 10,5 т на орбіту). Однак є певна ймовірність використання версії Ariane 64 з чотирма бустерами, яка здатна виводити до майже 22 т на орбіту.

У найближчі рік-півтора більшість запланованих запусків Ariane 6 є урядовими замовленнями - з метою виведення супутників стратегічного значення. У попередньому графіку на 2025-2026 роки можна побачити до чотирьох запусків супутників європейської навігаційної системи Galileo, до трьох запусків апаратів MetOp-SG (чи Meteorological Operational Satellite - Second Generation) і MTG, запуск радіолокаційного супутника Sentinel-1D...

На окрему увагу заслуговує велике й ефектне відео, опубліковане компанією Firefly Aerospace. Ці кадри були зроблені бортовими камерами апарату Blue Ghost під час його посадки на поверхню Місяця - якраз той рідкісний випадок, коли можна побачити майже всі маневри апарату до самого моменту успішної посадки!

Слід визнати, компанія Firefly Aerospace однозначно здобуває неофіційну нагороду "Найкращий інформатор про перебіг місії". Адже протягом усіх півтора місяців тривалої подорожі від Землі до Місяця Firefly Aerospace подарувала чимало ефектних фото та відео.

Поки триває очікування на відтерміновані запуски SpaceX Starship (запланований 5 березня о 23:30 UTC, чи 6 березня о 01:30 за київським часом) та Ariane 6 (новою плановою датою стало 6 березня о 16:24 UTC, чи о 18:24 за київським часом), увага вчергове зосереджується на двох поточних місячних місіях, Blue Ghost M1 від Firefly Aerospace та IM2 від Intuitive Machines, Inc.

Спочатку було повідомлення, що посадковий апарат Nova-C Athena 3 березня успішно виведений на навколомісячну орбіту та готується до посадки, яка попередньо запланована 6 березня о 17:32 UTC (чи о 19:32 за київським часом). Компанія Intuitive Machines, Inc. уже опублікувала кілька фото/відео матеріалів, отриманих під час перебування посадкового апарату на навколомісячній орбіті.

Photo, Video Credits: Intuitive Machines, Inc.

3 березня 2025 року несподівано стало днем суцільних проблем зі запусками орбітальних ракет-носіїв - з трьох запланованих запусків два були скасовані в останню мить через технічні негаразди, відбувся лише один, який у підсумку теж приніс серйозні проблеми.

Запуск чергової партії супутників Starlink був здійснений 3 березня о 02:24 UTC (чи о 04:24 за київським часом) зі стартового комплексу Cape Canaveral SLC-40 на ракеті-носії Falcon 9 Block 5. Апарати були успішно виведені на орбіту, перший ступінь з серійним номером B1086 здійснив посадку на морську платформу JRTI.

Але пізніше на цьому блоці виникла пожежа, яка серйозно пошкодила одну з посадкових опор - внаслідок цього перший ступінь впав на бік і був зруйнований. Для B1086 це був лише п'ятий запуск - його перший політ відбувся 24 червня 2024 року. До речі, цей бустер на початку планувався як один з бічних прискорювачів для Falcon Heavy (перший політ був саме як частини Falcon Heavy), але пізніше його перепрофілювали на "робочий" Falcon 9 - на жаль, його життя виявилося недовгим.

Тим часом 3 березня о 16:24 UTC (о 18:24 за київським часом) в Куру на Guiana Space Centre планувався другий запуск нової європейської ракети-носія Ariane 6 - в конфігурації 62 (тобто з двома твердопаливними прискорювачами) з французьким розвідувальним супутником CSO-3. Але запуск скасували менш ніж за півгодини до старту - за попередніми повідомленнями, через якісь негаразди в наземному обладнанні. Тепер цей запуск відкладений на невизначений термін.

День завершився скасуванням чергового тестового запуску SpaceX Starship (місія Starship Flight 8), який попередньо буз запланований 3 березня о 23:45 UTC (чи 4 березня о 01:45 за київським часом). Подробиць теж небагато, тому поки зберігається невизначеність з ймовірними причинами - спочатку згадувалися негаразди з першим ступенем Super Heavy, але пізніше з'явилися натяки на якісь проблеми, пов'язані з оновленим другим ступенем Starship Block 2.

Photo Credits: ArianeGroup, Sawyer Merritt (Twitter)

Поки Firefly Aerospace після вчорашньої успішної посадки модуля Blue Ghost на Місяць активно розгортає повноцінну науково-дослідну діяльність свого апарату, тим часом йдуть різноманітні та неоднозначні новини про перебіг іншої місячної місії. Звичайно, мова про IM2 від компанії Intuitive Machines, Inc., яка об'єднує в собі кілька різних місій одночасно.

Що стосується базової посадкової місії з модулем Nova-C Athena, поки все йде згідно з попереднім планом - апарат майже повністю подолав маршрут Земля-Місяць і здійснив кілька маневрів, щоб 3 березня остаточно перейти на навколомісячну передпосадкову орбіту.

А от новини про дві супутні місії не надто тішать - обидва апарати, Lunar Trailblazer (повинен вийти на навколомісячну орбіту) і Brokkr 2 Odin (планувалося вивести його на геліоцентричну орбіту та скерувати до астероїду 2022 OB5), зіткнулися з серйозними проблемами.

Апарат Brokkr 2 Odin вже за годину після запуску та буквально за кілька хвилин після відділення від ступеню ракети-носія спіткали серйозні проблеми зі зв'язком. Згідно з доступною інформацією, виглядає так, що це була комплексна проблема - як власне з бортовим обладнанням Odin (були згадки, що не вдалося ввімкнути підсилювач сигналу), так і з наземними системами зв'язку (це змусило терміново перемикатися між різними наземними станціями зв'язку). Станом на зараз так і не вдалося налагодити стабільний зв'язок з космічним апаратом - час від часу проходять лише окремі сигнали, часто просто фрагментарними "уривками". Скоріш за все, скоро мусять визнати, що ця місія звершилася невдачею.

Схожі проблеми виникли з апаратом Lunar Trailblazer - він спочатку успішно налагодив зв'язок з Землею, але десь за 12 годин після запуску сигнал був втрачений. Пізніше зв'язок вдалося відновити, але з'явилася інформація про якісь рандомні проблеми з енергосистемою. Оператори зосередилися на тому, щоб відновити телеметрію й отримати детальну інформацію про поточний стан справ.

Після цього настало мовчання про подальший перебіг місії Lunar Trailblazer - є лише заява, що наземні служби працюють над розв'язанням проблем. Теоретично, якийсь невеликий резерв часу є, бо апарат був з самого початку скерований на тривалу низькоенергетичну траєкторію - спочатку з двома прольотами повз Місяця (планові дати 3 березня та 8 травня), з подальшим переходом на навколомісячну орбіту 7 липня.

Photo Credits: AstroForge, SpaceX