Усі ми чули про так зване "німецьке право", або, як один з його підвидів, "магдебурзьке право". Насправді існували також нюрнберзьке право, віденське, любецьке, та інші. І відрізнялися вони структурою побудови міської адміністрації, яку приймали середньовічні міста.
Магдебурзьке право містило в собі судові норми і мало поширення на східносаксонські міста, у Бранденбурзі, Сілезії, Пруссії, Польщі, Чехії, а наприкінці XIII — сер. XIV ст. і у німецьких колоніях, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Галицький князь Данило запрошував німецьких колоністів до своєї держави та надавав їм право організовувати самоврядні громади з автономними судово-адміністративними інституціями. І це право діяло не для усього населення, а лише для цих німців-колоністів. Повною мірою магдебурзьке право першим отримало з переходом Галичини під владу польських королів місто Львів.
Михайло Грушевський у своїй багатотомній праці "Історія України-Руси" (1898—1936) критично відзивався про введення у містах України-Русі цього права: "правдоподібно, що за руських часів Русини, як державна нація, не виключали себе від участі й прав у таких громадах німецького права, як то бувало часто пізніше, наслідком релігійної ексклюзивності німецького права. Але завсюди такі громади засновувалися для того головно, щоб стягнути чужосторонніх міщан, людей промислових і грошовитих, для побільшення княжих доходів, і міське німецьке право, як я вже казав, передовсім і надавано для заохочення таких чужесторонніх людей до колонізації. Вони й творили такі нові, відокремлені громади при старих руських містах, що й далі жили собі старим устроєм" (с.227).
"В нинішнім місці вказав я, яку політичну роль мусили відіграти ці громади під час боротьби за галицьку спадщину, в середині XIVв, служачи опорою для польсько-угорської окупації. Наслідком того чужоземна колонізація на галицькій Руси здобуває під час цієї окупації й політичний стимул. Розвиток цієї колонізації, а з тим - розвиток німецького права має політичну мету: збільшити неруські елементи для противставлення місцевим Русинам". "Німецьке право служить не тільки цілям культурним чи властиво фіскальним, а й пониженню Руси, денаціоналізації руських країв, скріпленню елементів католицьких і польських" (с.228),
"Роздавання привілеїв на німецьке право починається в князівстві Литовськім властивим тільки від унії. Було тут дещо й формальної імітації Польщі, але певно також і тої самої політики, яка впливала на розвиток німецького права в Галичині: бажання ослабити силу руського елемента творенням сих привілегійованих католицьких громад" (с.229).
Джерело:
Михайло Грушевський, "Історія України-Руси" (1898—1936), том 5.
👉 ua_de_help 🇺🇦🇩🇪