Тих, кому не вистачає мрій про майбутнє
Я не був так давно й безпардонно забруднений
Як тою чистотою, що була в ній присутня
Розчинитися та не чинити опір
Твоїм словам, що мене навпроти
Шкодувати, що було подарувано стільки довіри
Тим, хто не заслуговував навіть на дотик
Чому Бог поєднує тих, хто забуті
Хто прощається тричі, коли зачиняє двері
Я не був ще ніколи до цього сам у собі відсутнім
Бо все своє серце заповнив нею.