КИТАЙ, ТРЕТЯ СВІТОВА
Розмови про Третю Світову продовжують пульсувати на поверхні. Хай там як її ще можна нумерувати – четверта чи п’ята, суті це не змінює. Багато людей бояться, що Китай спровокує нове глобальне протистояння, залучивши до нього більш слабких сателітів та союзників – Росію, Іран, Північну Корею, Пакистан, Венесуелу, Кубу, хуситів, частину Лівії та Судану, Ірак, Хезболлу, Малі, Нігер, Буркіна-Фасо, ЦАР, Зімбабве тощо. Коли західна людина розмірковує про ймовірні сценарії розвитку подій, вона так чи інакше відштовхується від бекграунду свого колективного безсвідомого, в якому бовтаються і благородні ідеї давніх греків, і суспільні договори, і лібералізми. Але Китай і китайців треба розглядати з точки зору їх бекграунду колективного безсвідомого.
Приблизно у той самий час, коли давні греки на чолі із Платоном та Арістотелем вели дискусію про те, яка форма правління найкраща – демократія, аристократія, олігархія, монархія, деспотія, охлократія, у Давньому Китаї теж ішли дискусії різних філософських шкіл. Один із найвпливовіших мудреців Лао-цзи у трактаті «Дао де цзин» виклав ряд думок, які де в чому співпадають із вченням Ісуса, де в чому перегукуються із ідеями неолібералізму, консерватизму, анархо-капіталізму.
Лао-цзи писав: «найкращий правитель той, про існування якого низи не знають». «Людина високої Благодаті перебуває у не діянні і не збирається діяти, людина низької Благодаті занурена у діяння і до того ж збирається діяти». «Коли Піднебесна слідує Дао, бойових коней відправляють підживлювати поля». «Немає більшої біди, ніж не знати міри, немає більшого зла, ніж бути у полоні бажань». «Для добрих я добрий, для недобрих теж добрий». «Чим більше заборон у Піднебесній, тим біднішим стає народ». «Коли влада пасивно відсторонена, то і народ чистосердечно простий, коли уряд жорстокосердно строгий, то і народ хитрий та бідний». «Коли дві ворогуючі сторони вступають у поєдинок, перемагає той, хто сповнений милосердя». «Народ голодний, тому що податки верхівки на зерно надто великі».
Тут вам і невтручання держави, і низькі податки, і заперечення заборон, як методу управління, і несприйняття експансивних воєн.
Але домінуючою у формуванні сучасного централізованого Китаю стала школа легізму. Один із її засновників Шан Ян (390-338) був не просто божевільним філософом-мрійником, як Томас Мор чи Кампанелла. Він був радником, який втілив свої божевільні ідеї у життя, і ці ідеї лежали в основі формування китайської централізованої держави. Ось що він радив і що втілював у життя:
Абсолютизація царської влади. Всі, крім царя, рівні перед законом. Єдиний стимул виконувати закон – жорстокі покарання. Народ не має ані найменшого права обговорювати закони, єдина його функція – виконувати закон. Кожен повинен бути доносчиком. Якщо хтось вчинив злочин, карають не лише його, а і п’ятьох його сусідів, які мали слідкувати за ним і донести. Невиконання наказу військовими карається смертю підрозділу. Смерть командира підрозділу карається смертною карою для всього підрозділу. У державі дозволено лише дві речі - вирощувати зерно і займатися військовою справою. Наука, музика, розваги, торгівля, культ – це паразити і зло, за які треба карати. Воювати потрібно весь час. Навіть якщо немає причини для війни – треба на когось напасти, щоб армія була в тонусі. Вся земля має бути розорана, якщо не вистачає людей, щоб її обробляти, треба завезти мігрантів. Правитель повинен керувати, не зважаючи на традиції і думку народу.
І хоча після смерті правителя, радником якого був Шан Ян, син правителя, прийшовши до влади, стратив Шан Яна, його реформи були збережені і продовжили культивуватись. І щоб зрозуміти, чи Китай морально готовий до Третьої Світової, треба пам’ятати про Шан Яна, чиї божевільні вчення залишаються десь у підсвідомості китайської людини.
![DEVELOR UKRAINE [ex. Воєнний HR]](/avatar/1429/1429165834.jpg)