Після поста про збір на 8-й день народження Спіілки отримав оттакий коментар (див. зобр.) від одного з українських дизайнерів.
Спочатку хотів написав просто «Йди на х..», але вирішив дати розгорнуту публічну відповідь, тому що в цій ситуації є кілька тем, що я би хотів проговорити.
Перекладемо і трошки перефразуємо початкову конструкцію але так, щоби зберегти сенс – вийде щось на кшталт: «А тобі не здається, що дизайнери не повинні підтримувати вбивство людей?» Наче все правильно, але що тут не так?
Ну по-перше, це маніпуляція, підтримка Сил Оборони України, що захищають нас від агресії військ та людей росії, замінюється на «підтримувати вбивство людей». Якщо ми її приберемо, то обвинувачення буде звучати вже дивно «А тобі не здається, що дизайнери не повинні підтримувати наших захисників та захисниць?» — «Ні, не здається, що за дурні питання».
По-друге, це наїзд від людини, що покинула країну під час війни, заплативши хабаря. Я розумію, що не всі готові воювати, не всі вже тепер бачать себе в цій країні, що всім страшно… але ну виїхав ти, відмовився від України, ну все — будуй своє життя деінде та приймай наслідки з гідністю. Не відмовився? Ну тоді допомогай, чекай і повертайся. Чому ж ти намагаєшся виправдати своє рішення знеціненням позиції інших? Важко? Відчуваєш, що все таки щось не так? Що герої у фільмах чинять інакше? Якось ницо.
По-третє, звідкись взялась ідея, що дизайнери, це люди святіші за інших, що вони прийшли в професію, щоби робити, цей світ кращим. Такий собі дизайнерський орден монахів-рятівників світу. Це звісно лестить… Але немає нічого спільного з реальністю. Появу дизайнерів зумовила промислова революція та розвиток технологій, хтось повинен був проєктувати те, що буде потім виготовлятись на конвеєрі, а потім упаковувати і комунікувати продукт, так щоби на нього звернуло увагу і купило якомога більше людей. Тобто дизайнери, якби їм не хотілось, всього лише допомагають бізнесу заробляти більше. Хоча і роблять це не без користі для користувачів, бо задоволений клієнт це добре для бізнесу. Просто після того, як говорити тільки про прибуток у цивілізованих суспільствах стало не прийнято, виникла ілюзія, що дизайнери рятують світ. Десь рятують — так, а десь тільки примножують його проблеми. І перед кожним дизайнером (як і перед кожною людиною) завжди стоїть вибір як вчинити? Чи брати цей проєкт? Чи етично працювати з табачниками, мікрокредитами, росіянами тощо? І відповідь дає кожен сам.
По-четверте, чи можна співпрацю з військовими ставити в ряд з чимось сумнівним? Більшість дизайнерів у будь-якій демократичній (та й напевно що й не в демократичній теж) країні, скаже, що ні – співпраця з Силами Оборони країни, це почесно.
А чи можна ставити в цей ряд виробників зброї? Вони ж нібито наживаються на війні, а значить зацікавлені в її продовженні. Але здається, що це така хитрість, що тягнеться з совка, совєти озброювались до зубів, але при цьому звинувачували весь світ у гонці озброєнь. Виявилось, що для того, щоби захистити свою свободу і своє право жити так, як ти хочеш, тобі потрібна зброя, багато зброї, про що на жаль, західні демократії забули за часи миру. А ще десь 80 років тому, під час Другої Світової Генрі Дрейфус (великий американський дизайнер) розробляв дизайн гармат та військових кораблів, і вважав це за честь. Тож пацифізм працює тільки тоді, коли нема загрози твоєму життю, або за тебе ризикує життям хтось інший.
Ось така довга відповідь, замість короткого «Пішов на х..»
P.S.
Так як цей коментар був надісланий мені приватно, то я не буду відкривати ім’я того, хто це написав. Але якщо вам цікаво, кого вам ніколи не треба наймати на роботу – напишіть мені, я підкажу.
P.P.S.
До речі, збір все ще триває )
https://send.monobank.ua/jar/aLuMatUkG
