#прокіно
Отже давайте розгорнуто про "Аркейн", бо зараз воно вже трохи устоялося.
Почну з хорошого.
По-перше, серіал надзвичано красивий, до перехоплення подиху і відвисання щелепи. Буквально кожен третій кадр можна друкувати на постерах. При чому він дуже різноманітно красивий, бо автори постійно граються із стилем та анімацією. Мабуть кращого візуалу я в анімації і не бачив за багато років.
По-друге, так само прекрасний саунд трек. Хоч така музика в цілому зовсім не в моєму стилі, але підібрана вона просто шикарно.
По-третє, загальна емоційність сцен та міміка персонажів. Тут все на рівні першого сезону, тобто на три голови вище всієї діснеївської жуйки. Кожна серія залишає після себе емоційний слід, а купу сцен мимоволі знову і знову прокручуєш у пам'яті настільки вони вражають.
По-третє, образи. Автори примудряються створювати візуальні образи, як зачіпаються якісь геть глибокі архетипи і буквально вкарбовуються у пам'ять. При чому не сказати, що ці образи якісь дуже оригінальні - ні, вони, навіть дещо клішовані та місцями явно запозичені, але зроблені надзвичайно майстерно.
Тепер про погане, чи то скоріше дискусійне.
Тут один пункт - сюжет. Перший сезон був золотим еталоном того, як правильно писати історії. Він був написаний просто ідеально, що ще більш дивно, зважаючи на всратість першоджерела. Історія була логічною, арки персонажів - ідеально вивіреними, події - прекрано ув'язними із діями героїв.
У другому сезоні проблеми починаються одразу ж, бо глядач вже банально не пам'ятає всіх хитрих переплетень подій та інтриг - часу з першого сезону пройшо багацьго. Але замість "у попередніх серіях" на нас одразу вивалюють вагон нових потрясінь та поневірянь героїв. Принаймні для мене це було з розряду "о, прикольно, я цього чувака візуально пам'ятаю, але хто він і що з ним було до того?".
Далі гірше, бо на противагу досить таки зрозумілим та приземленим (хоч і часом збоченим) інтригам та людським стосункам першого сезону, тут більшість подій - це містика, магія, окультизм, психодел, важкі галюциногенні наркотики та марення сивої кобили туманним осіннім ранком. Скажу чесно - я просто не в'їхав у 2/3 всього того брєда, який відбувався. Хто, звідки, куди та хто всі ці люди на нелюди? Гірше того, я так і не зрозумів чим все завершилося, крім загального посилу, що бобро перемогло козло (але як і чому - хз). Більшу частину часу я просто дивився на неймовірно красиві картинки, відчуваючи себе всередині дуже яскравого та емоційно насиченого наркоманського тріпа, в якому нема особливої логіки та причинно-наслідкових зв'язків.
У мене склалося чітке враження, що історію, яку треба було б розгортати протягом мінімум 3 сезонів утрамбували в один за принципом "ударно впихнемо невпіхуєме". В результаті замість поступового введення вельми нетривіальних та дивних нових сутностей та паранормальних явищ, з неба із страшенним гуркотом попадало з десяток роялів (прибивши насмерть частину героїв та пробивши величезні діри у сюжеті).
Автори чесно намагалися побороти катастрофічну нестачу хронометража "діафільмами" на початку серій, які у прискоренному режимі, пунктиром, показують те, що мало відбуватися протягом тих трьох сезонів, на які їм не дали грошей, але працює це вельми так собі. В результаті арки всіх головних героїв виявилися спресованими у якісь, вибачте, брекетований собачий корм. Купа дуже різких та психологічно майлоймовірних поворотів відбуваються у найгірших традиціях падіння Енакіна Скайвокера на темну сторону - без підготовки та без пропрацьованих деталей, що різко контрастує з першим сезоном.
Мені також не дуже зайшли месіанські алюзії та дуже різко не зайшли ігри із мультиверсом та часом. Ви мені вибачте, але це вже просто поганий тон та лінивий спосіб якось витягти запоротий сюжет за вуха туди, куди потрібно.
⬇️⬇️⬇️
