Щоденник Роніна

Я думаю, що головна відмінність між льотчиком-винищувачем і «бідолашним закривавленим піхо-тинцем» полягає в тому, що вони відчувають стосовно свого вчинку. Після кожного дня бойової роботи пілот винищувача завжди згідно з процедурою обговорював свої дії з командирами, які схвалювали й підтримували його, а потім увечері він робив це саме знову за пивом з друзями, які вихваляли його заслуги. Зазвичай піхотинець ніколи не мав можливості зробити хоч щось із цього, і він ніколи не міг дати собі ради зі спогадами. У нього не було нагоди помножити радість і дуже часто він не міг і поділитися своїм болем, якщо тільки його не нагороджували Медаллю Пошани, принагідно вихваляючи і возве-личуючи. Навпаки, його біль зростав, а радість зменшувалася.
Льотчик-винищувач, який намалював на своєму літаку 21 ворожий прапор, є гордим героєм, але піхотинець, який зробив 21 насічку на своїй гвин-тівці, вважається девіантом і божевільним.
Чому? Тому що льотчик-винищувач пишається своїм героїчним учинком і його товариші разом з ним. Вони розповідають усьому світові про те, що він зробив, і всі його друзі стверджують, що в його вчинку була і честь, і слава. їхні командири підтримують і помножують це ставлення, і (можливо, це найголовніше) вони енергійно, справедливо й з радістю спрямують свій воїнський дух у формі швидкого удару в пику будь-кому, хто буде настільки дурним, аби стверджувати протилежне.
На воїна має бути небезпечно нападати, але коли ми перетворюємо наших захисників на затурканих цуценят, їм часом не вистачає духу навіть захиститися від кпинів невдячної публіки. І, врешті-решт, вони можуть виявитися неспроможними захистити нас і наших близьких у критичний момент.
Нам, можливо, неприємно думати, що ми повинні вітати, хвалити й нагороджувати людину, яка вбиває когось у чесному бою, але єдина альтернатива цьому - солдати на один раз і на один постріл, яких потім можна викинути на смітник.

Я чув, що для закоханого часи закарбовуються в памʼяті тими коханками, краса яких запалила його серце. Він згадує той рік, коли під місячним сяйвом бігав за якоюсь обраницею містом, і ще той, коли інша пасія улягла нарешті його чарам.
А от для матері та батька відлік часу ведеться від народження їхніх дітей - і першого кроку, і першого слова.
Цими домашніми подіями позначений календар життя відданих серцем батьків і так він уписаний у книгу памʼяті.
Але для воїна пори року позначені не цими милими вимірами й не власне календарними роками, а битвами.
Пройдені кампанії, втрачені товариші, пережиті випробування смертю. Зіткнення і конфлікти, з яких час стирає всі поверхові спогади, залишаючи лише самі поля битв та їхні назви, які виростають у памʼяті воїна до найвищого статусу, купленого святою ціною крові й оплаченого життям найближчих побратимів по зброї. Як священник зі своїм стилосом і восковою табличкою, так і піхотинець має свої записи. Його історія викарбувана на його тілі сталевим пером, його абетка накреслена назавжди списом і мечем на плоті.

Такі, як “Вікінг”, – найстрашніші вороги для російських окупантів. Бо він ідейний український націоналіст. Людина, яка несе в собі, відстоює ідею української нації, вбиває за неї та сама готова покласти життя. Після отримання юридичної освіти, киянин Артем добровільно пішов захищати Україну. Це сталося за кілька років до повномасштабного вторгнення. Весь час прослужив в 16-му мотопіхотному батальйоні 58-ї бригади.

“Вікінг” ще за часів операції Об’єднаних сил вважався одним з найвідчайдушніших воїнів: служив в розвідці, брався за найнебезпечніші місії, йому доручали найскладніші завдання. В березні 2022 року після страшного бою на Чернігівщині потрапив у полон і пережив жахливі тортури. Не зламався і зміг вирватися на волю та помститися своїм катам. Молодий чоловік пишається тим, що він піхотинець, що він український солдат і що служить саме в 16-му батальйоні.

Історія надзвичайної відваги й мужності, самопожертви та вірності своїм ідеалам, історія Воїна, Чоловіка та Громадянина до вашої уваги️⤵️

🎥 Максим Феофанов
🎤 Андрій Міхейченко, Максим Сібірцев

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!

Щоденник Роніна
Ч.21

Asolo 👌🏼

Боже, дай мені спокій, щоб прийняти те, що я не можу змінити, мужності, щоб змінити те, що я можу, і мудрості, щоб знати різницю.

Так сила інтернету.
Я дуже хочу вірити що підари просто наклали звук поверх відео…
Але якщо відео оригінально давайте знайдемо хуєсоса.
Нехай це відео дійде до відповідних структур…

Бійці Жіночого батальйону смерті готуються до параду на Дворцовій площі

1917 рік

🇳🇴 Норвегія не надаватиме притулок біженцям із Львівської, Волинської, Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської та Закарпатської областей

Ці регіони вважаються безпечними та розміщені далеко від лінії фронту. Частку, яка зростає серед українців, складають чоловіки призовного віку.

Таку заяву зробила міністерка юстиції Норвегії Емілія Енгер Мель, передає прес-служба уряду країни.