Під час Арденнської операції в грудні 1944 року передові частини СС прорвали американські позиції в Арденнському лісі, і деморалізовані американські підрозділи в паніці тікали маленькими дорогами, що виходили з Арденнського лісу,
а нацисти йшли за ними буквально по п'ятах.
Мою частину, де я служив (82-га повітряно-десантна дивізія), було висунуто наперед із резерву, щоб допомогти зупинити просування ворога. Десантники 82-ї рухалися вдень і вночі, щоб створити блокпости на дорогах, що ведуть через Арденнський ліс, а також у них була місія, повноваження й відповідальність зібрати американців-втікачів і зупинити просування нацистів.
Саме це вони й зробили.
Там був американський танк, 30 тонн смерті, який їхав "по одній із цих маленьких доріг через ліс, утікаючи від німців. Біля дороги стояв один самотній десантник. Фотограф зафіксував образ цього молодого чоловіка з глибоко запалими очима, триденною щетиною, з М-1 Гарандом в одній руці та перекинутою через плече базукою. Він підняв руку, щоб зупинити танк, який тікав. І коли той зупинився, втомлений десантник подивився на командира танка й запитав:
Друже, ти шукаєш безпечне місце?
Так, - відповів командир танка.
Тоді припаркуй свій танк за мною, тому що я з 82 аеромобільної, - тож далі ці виродки не пройдуть.
Розумієте, як ця історія стосується й вас, мої побратими?
До кінця життя ви будете стикатися з людьми, які втікають. Вони тікатимуть від наркотиків, злочинності, бідності, насильства, тероризму й страху, який таїться в серці кожного чоловіка й кожної жінки.
Та ви маєте місію, повноваження й відповідальність стати й сказати: «Друже, сусіде, брате, сестро, приятелю, чи шукаєш ти безпечного місця?».
І вони скажуть: «Так».
Тоді ви скажете їм: «Тоді станьте за мною, тому що я солдат, тому що я воїн, і далі ці виродки не пройдуть!».
Розумієте, річ не в тому, щоб убивати, і не в тому, щоб умирати. Ми не всі покликані вбивати, і ми не всі покликані вмирати, але ми всі покликані служити нашій цивілізації в ці темні часи.
Йдеться про збереження й захист. Ідеться про те, аби служити й жертвувати собою. Йдеться про виконання брудної, відчайдушної, невдячної роботи - в кожен день вашого життя, в міру ваших можливостей, тому що ви знаєте, що якби ніхто не виконував цю роботу, наша цивілізація була б приречена.
Тож зараз, коли ви це робите і до кінця вашого життя - нехай Бог благословить вас, ваші родини й усі ваші починання.