«Куми або власне восприємники бувають: прохані, стрічані та відкупні. Прохані – сама назва пояснює. Стрічані – це велікоруські «встречные». Якщо у когось помирають діти, батько при новому народжені виходить на вулицю і просить двох перших зустрічних осіб до себе в куми. «Стрічані куми» вважаються вище за «проханих» - користуються великою шаною.
«Відкупні». Якщо дитина довго хворіє, то це приписується невдачі одного з восприємників і тут звертаються до відкупних кумів. Обряд при тому такий же як і при відправлені «до христа», тільки куми стоять в сінях, а влітку під вікном. Баба пупорізка простилає кожух до порогу, в полови кладе сокиру, віник і черенок, після цього на кожух дитину, хреститься і передає кумам дитину на кожусі промовляючи: «нате вам нехрещене і немолитвене, а тільки народжене, а нам привезіть хрещене, молитвене і найменоване!». Відкупний кум бере дитину з кожуха, передає ім'я (?) і платить бабці будь-яку монетку, завжди мідну. Через декілька хвилин дитину вносять в хату і вітають також, як би вони принесли її від хреста: «нате нам хрещене, молитвене і найменоване, поздоровляю вас з імрек». Після чого слідує могорич і «відкупні куми» вступають у всі права справжніх восприємників, а останні їх зовсім втрачають, втрачають навіть назву кумів. Відкупний кум може бути призваний тільки поки дитини не пострижуть, тобто, поки йому не минув рік. Права восприємників: на цьому світі – шана, особливо ж «хрещеному батькові». До нього після одруження «хрещеник» з поклоном відправляється до першого. Під Різдво йому першому приносить хрещеник вечерю. На тому ж світі хрещеники мають виручати його від чортів та подавати пити.
Стосунки кумів. Якщо А запрошує в куми Б, то Б по відношенню до А буде називатися рідним кумом, а А до Б просто «кум». Від того часто в просторіччі, як добре і шанобливе застосовується вираз: «рідненький кум, ріднесенький». Окрім цього рідний кум може простого кума сварити, ображати, а простий або запрошений цими правами не користується. Відкупний кум вважається ще вище «рідного», він буде «рідніший».
Восприємники між собою називають один одного кумами. Співмешкання (сожитєльство) між ними вважається соромним, як всяке прелюбодійство, але співмешкання «з рідною кумою чи кумом» вважається злочином і смертним гріхом. Тому, всі пісні, в яких зустрічається фривольні відносини між кумами, потрібно віднести до восприємників між собою, але не до «рідних» кумів. Потрібно зазначити, що це, наскільки я знаю з розповідей літніх та з власних спостережень, існує не в одній теорії, а строго дотримується на практиці.
Новонародженому «до хреста» не дають груди, а поять водою з цукром».
(Катериносл. губ., Олександрівський повіт).
«Сказки, пословицы и т. п. записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И. И. Манжурою», 1890 р.
