Весело та трішки страшно

Останні заяви Трампа про можливість використання військової сили для «встановлення контролю» над Гренландією та Панамським каналом, з одного боку, та неприпустимість вступу України до НАТО, бо це нібито порушує домовленості з Росією, - з іншого, не залишають сумнівів щодо логіки, якою він керується. Це стара і зовсім не добра логіка розподілу світу на сфери впливу між імперіалістичними гравцями, де субʼєктність «малих держав» розглядається в кращому разі як тимчасове непорозуміння. Привіт, ХІХ століття, ми так скучили!

Лекс Фрідман - найдушніший інтервʼюер, якого лише можна уявити. На такому фоні навіть Наталя Мосейчук виглядає цікавою та глибокою співрозмовницею.

Цікаво, що нинішній Зєля сказав би собі зразка 2019, якби мав таку можливість? 🤔

Якщо у вас є сумніви, що людина після трьох років інтенсивних бойових дій в найгарячіших точках здатна зберегти внутрішній спокій та тверезий аналітичний розум, послухайте інтервʼю з Дмитром. Чудово налаштовує на конструктивний підхід до війни та служби

https://m.youtube.com/watch?v=wx5Tot4K6H4

https://www.pravda.com.ua/articles/2024/12/16/7489216/

Скандал довкола 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ (де, нагадаю, військовослужбовців розпинали на хрестах і відряджали будувати комбрігові хату) ілюструє, чим хай недосконале, та все ж відкрите суспільство із незалежними ЗМІ відрізняється від герметичної автократії. У першому навіть в умовах війни продовжують працювати механізми інституційної конкуренції, тоді як друге засноване на принципі "рука руку миє". На практиці це означає, що в Україні, тільки-но подібне лайно випливає на поверхню, завжди знаходяться тисяча і один чиновник усіх рівнів, готові заробити собі трохи політичних балів на праведному покаранні лиходіїв. Етичні міркування тут, якщо й грають роль, то, вочевидь, не першої скрипки. Насамперед йдеться про логіку природного відбору у середовищі, де нічого не гарантує тобі збереження власної дупи у теплому кріслі на довшу перспективу (якщо ти не Олег Татаров, звісно). В подібних змагальних умовах фактор схвалення з боку публічної думки грає помітну, якщо не центральну, роль, і в цьому, безперечно, наша головна перевага над Росією з політичної точки зору. Проте наявність окремих, так би мовити, системно недоторканих персон в ОП і не тільки провокує побоювання, що й ця перевага може бути втрачена, варто лишень суспільству трохи "розслабитися".

Переконаний, що унікальна атмосфера 2014-го кричуще недостатньо представлена у відеоіграх. GSC Game World, ловіть ідею для третьої частини!

Домайданились…

Якщо треба пояснювати - значить, не треба пояснювати

Грузинська нація складає вирішальний іспит на терпільство. Хочу побажати дорогим друзям із Сакартвело раз і назавжди розпрощатися з дебільною ідеєю про те, що падіння прокремлівського режиму в зоні геополітичного інтересу РФ у 2024 році може бути мирним. Тримайте в голові слова старого Енгельса, що революція - найавторитарніша річ у світі, і у вас обов'язково все вийде.

Перед тим, як долучитися до кампанії Трампа, протягом року Ілон Маск кожного дня багато годин із маніакальною впертістю грав виключно у "Діабло 4". Схоже, ми недооцінюємо загрозу, з якою матимемо справу в наступні чотири роки )

Sociology of the Revolution of Dignity backs up academic ideas about nation-building usually referred to as "constructivist". Researchers from this school view national identity not as something given to a person at birth, simply "by virtue" of having been born in a specific ethno-cultural environment, but rather through the prism of his or her more or less conscious political choice. Identification with the community is key, therefore the nation – "moral consciousness" and "great solidarity", as defined by Ernest Renan – appears where there are people who aspire to be it. The Event category comes in handy here as well, enabling you to localise the outbreak of the process in time and space. It is undeniable that the events of 2013-2014 contributed to hundreds of thousands, if not millions, of holders of passports with a trident on the cover realising for the first time in their lives that they belonged to the Ukrainian national project. I was lucky enough to be one of them.

Read on Ukrainska Pravda:
https://www.pravda.com.ua/eng/columns/2024/11/21/7483933/

In memory of Mykola Haievoi, Ukrainian historian, a volunteer with the 95th Separate Air Assault Brigade of the Armed Forces of Ukraine

Служити в піхоті - найважча робота у світі. Просто подивіться це відео

https://m.youtube.com/watch?v=NF1_HKVmdL8

Україна стала першою у світі країною, проти якої застосували міжконтинентальну балістичну ракету — повідомляє СтратКом ЗСУ

Важливий для мене текст. Можна сказати, десять років збирався з силами, аби нарешті сісти його писати ) Вийшов лонгрід: декілька тез до теоретичного осмислення історичної події й водночас спроба рефлексії на тему того, що і в який спосіб ця подія зробила з тобою персонально та з усіма без винятку близькими тобі людьми.

Пам’яті Миколи Гаєвого, українського історика, добровольця 95-ї ОДШБр ЗСУ.

Читати на Українській правді: https://www.pravda.com.ua/columns/2024/11/21/7483933/

Зараз вже можна сказати, що 24 лютого зрозуміло-якого-року я думав лише про те, як би пошвидше оформитися у військкоматі, аби зустріти смерть зі зброєю в руках. Ну ОК, гадалося мені, за найоптимістичнішого сценарію нам вдасться призупинити їх по Дніпрі, що дасть час на евакуацію центрів прийняття рішень і боєздатних залишків ЗСУ за Збруч, де вже можна буде сяк-так окопуватися - з Божою поміччю та молитвою до польських миротворців. Те, що ми, як держава та армія, триматимемося у прямому повномасштабному зіткненні з РФ 1000 діб, примудряючись при тім наносити завойовникам фантастичної вишуканості поразки, які увійдуть (вже увійшли) у підручники воєнного мистецтва, тоді здалося би мені в кращому разі наївною патріотичною казочкою для підняття бойового духу. Та це не казка і не диво. Це - залізобетонне спростування нашого багатовікового національного комплексу меншовартості, яке вже ніхто й ніколи не зможе вимарати з історії, щоб там далі не трапилося. Я до біса пишаюся дихати з вами одним повітрям і шкандибати по одній землі, дорогі співвітчизники!

1000 днів триває триденна операція з захоплення Києва.

1000 днів та 1000 ночей Україну атакує ядерна держава із, здається, безкінечним запасом заліза та безкінечно безвольним народом.

1000 днів росія атакує Україну балістичними, крилатими та гіперзвуковими ракетами. КАБами та дронами. Атакує стратегічною авіацією, кораблями та підводними човнами. Рівняє із землею міста, підриває дамби та знищує енергетику.

Щоб атакувати Україну ядерній державі допомагають інші ядерні держави: вони діляться із нею ударними БпЛА, технологіями, чіпами, артилерією, снарядами, та живою силою.

Ще одна країна люб'язно надає росії свою територію, щоб їй було простіше атакувати Україну.

А ще у ядерної держави, яка 1000 днів атакує Україну, є чіт на гроші, який дозволяє їй простіше заганяти свій нікчемний народ на війну.

У цьому тексті немає жодної гіперболізації, скоріше навпаки. Це те із чим стикнулися українці за минулі 1000 днів. І знаєте шо?

Попри 1000 днів атак від божевільного сусіда-терориста, Україна стоїть! Стоїть із високо піднятою головою!

Україна дає гідну відсіч, попри усі занепокоєння Заходу. І архітектором цієї відсічі є Збройні Сили України.

Завдяки винахідливості, сміливості та мужності українського солдата, країна тримається вже 1000 днів.

При чому тримається настільки впевнено, що українці ходять на роботу, відвідують заклади, ходять на концерти, знімають на вулицях ТікТоки, грають у футбол та роблять меми.

Україна тримається завдяки людям, які просто люблять свою країну. Людям, які працюють, людям які допомагають та, звісно, військовим, які знищують!

Вічна слава усім, хто віддав життя за Україну. Слава Збройним Силам України! Слава людям, які залишаються поруч! Слава Україні!

Можна очікувати, що внутрішньополітичний спротив у США в наступні чотири роки ставатиме чимраз ліворадикальнішим. Бо ж наголосували собі на картинку немов з червоних плакатів початку минулого століття: розбещений правий консерватор з диктаторськими амбіціями на посаді президента в обіймах одного з найбагатших капіталістів планети, що вогнем і мечем нищить будь-який натяк на профспілкову діяльність. Трамп звик таврувати своїх опонентів комуністами. З високою ймовірністю друга його каденція зробить це пророцтво самоздійснювальним. Радіти тут, утім, нема чому: по результатах світ стане ще менш передбачуваним і безпечним місцем. Хоча, здавалося б, куди далі.

Україна може розробити найпростішу ядерну бомбу протягом декількох місяців, якщо Дональд Трамп припинить військову допомогу — The Times з посиланням на аналітичну записку для Міноборони України

Зберігаємо спокій і продовжуємо своє робить )

Застосунок "Дія" визнали одним із найкращих винаходів світу, за версією TIME.

Нагороду отримали за перший у світі "Шлюб онлайн"

Декілька днів тому знайома поцікавилась, як можна одним реченням пояснити цивільному, що таке ПТСР. Відповісти відразу я не спромігся. Натомість в наступні три доби ледь не зламав собі об питання голову, аж доки не вимучив формулу, яка мене відносно задовольнила: посттравма - це втрата відчуття затишку у світі. На жаль, судячи з сучасного стану досліджень, у значній кількості випадків незворотна.

Останній рік був не надто багатий миттєвостями, котрі прийнятно без обмовок і уточнень описати як щасливі. Звільнення Макса - одна з них. Коли ж на власні очі бачиш, що з мордорського полону можливо повернутися у настільки ясному розумі та з чітким усвідомленням історичного моменту, по шкірі повзуть мурахи від захоплення нашими людьми!

https://youtube.com/watch?v=Bcqo1jderKw&pp=ygUQ0JHRg9GC0LrQtdCy0LjRhw%3D%3D

Божевільний полковник КДБ, погрожуючи НАТО червоною кнопкою, веде наступ на європейську демократію за допомогою північнокорейських спецпризначенців і іранських дронів. Я ще пам'ятаю благословенні часи, коли прийти в кіно або літературу з подібним сценарієм означало затаврувати себе автором категорії "г" на весь залишок творчого життя.

Людина, яка, попри колір паспорту, десятиліттями була послідовно ворожою до всього політичного змісту, що ми вкладаємо в поняття "росіянин". Познайомився з Ільдаром минулого року в Фейсбуці, аби висловити своє захоплення та запросити в гості за першої-ліпшої нагоди. Вічна пам'ять

https://espreso.tv/viyna-z-rosiyeyu-na-fronti-zaginuv-rosiyskiy-opozitsioner-dadin-yakiy-voyuvav-na-botsi-ukraini-zmi

Трамп заявив, що України вже немає і наголосив, що слід було раніше укласти угоду з путіним
(c) Volodymyr Krekotin

@memargam

Раніше я вважав українців, які роками з піною у рота підтримували Трампа, попри очевидні російські зв'язки та багатомісячне свідоме блокування військової допомоги в Конгресі, диваками. Визнаю, помилявся: вони просто довбойоби.

Удручає не стільки начебто неможливість демобілізації. А небажання політичного класу (за окремими винятками) навіть рухатись у цьому напрямку, розробляти якісь напівміри.

Найтяжче, найсутужніше піхотинцям. Хоча ворогів кожен з них нащолкає і не найбільшу кількість. Їм потрібно надавати усі соціальні плюшки в першу чергу і вони повинні бути вищими, ніж у інших. Про шану і глорифікацію я вже казав. Нагороди для піхоти повинні відрізнятись від нагород іншим бійцям і тиловикам.

Але є один дуже важливий і конкретний крок. Департаменти і відділи мали б його розглянути і подумати про технічні моменти, виключення, правила і т.д. ВСТАНОВЛЕННЯ ГРАНИЧНОГО СТРОКУ СЛУЖБИ У ПІХОТІ. Після цього людина, звісно, могла б написати рапорт і залишитись. А могла б піти на додаткове навчання і нову спеціалізацію. З таким досвідом ми б отримували дуже толкових спеціалістів.

Соціальна справедливість потрібна не (тільки) тому, що про це каже християнство, іслам, соціалізм, лібералізм, націоналізм. А тому, що від її рівня залежить стабільність системи.

Харків

Пост від 23 грудня 2022 р.:

Вангую. Если вдруг оперативная ситуация сложится так, что в 2023-м ВСУ придется одной ножкой ступить на Белгородщину, Ростовщину или Кубань, никаких заметных протестов, не говоря уже об организованном партизанском движении, там не возникнет. Почему? Потому что быть русским значит быть терпилой. Это - тождественные понятия, и именно здесь лежит разгадка знаменитой тайны русской души. Неважно, кого терпеть и как долго. Однако правда и то, что русский, отказывающийся терпеть и начинающий мыслить в категориях собственного достоинства, перестает быть русским, обретая новую национальную идентичность. Можно надеяться, что результатом текущей войны, пускай это и займет немало времени, станет расцвет десятка или лучше сотни таких идентичностей на руинах империи терпильства. А если ребята за восточной границей сами не справляются, что ж, мы со своей стороны всегда готовы помочь )

Гіркін-Стрєлков прямо крізь грати висрав свіжу аналітику по війні, де, попри песимістичні оцінки російських перспектив, продовжує називати Україну “так званою”, як це, власне, робить більшість тимчасово живих Z-воєнкорів. Здавалося б, після двох з половиною років планомірної переробки окупантів на добриво для наших чорноземів у небачених з 1940-х масштабах варто було б принаймні визнати беззаперечну, як дірка в голові Іллі Киви, реальність існування української політичної нації та відповідної держави, але ніт. Бо тоді доведеться визнати також, що імперія однією ногою в могилі. Коли там опиниться друга - лише питання часу. Незалежно від того, скільки територій вийде повернути під контроль Києва до завершення бойових дій, вирішальний іспит на зрілість нація вже склала. Між тим реальний стан погано уявленої політичної спільноти, відомої як “російський народ”, був зрозумілий вже під час бунту Прігожина. Повна відсутність будь-якого опору діям ЗСУ з боку населення Курської області сьогодні ще більш промовиста: якщо твоя ідентичність заснована на всеосяжному терпільстві, жодна самоорганізована політична активність неможлива. Писав про це як про гіпотезу майже два роки тому - нині маємо вдосталь наочного матеріалу для констатації факту.

Так у Швеції агітують ЛГБТ-людей вступати до війська. Тобто говорять їм, що свою ідентичність потрібно захищати збройним шляхом — як відомо, Швеція давно побоюється російського нападу, і у 2017 році повернула давно скасовану призовну службу.

Тобто Швеція цінує вмотивованих військових, який би стиль життя вони не мали. А що у нас? А у нас цим займаються окремі бригади, що змогли залучити бодай якісь кошти на пропаганду, що відрізняється від традиційної, де говориться про якийсь абстрактний патріотизм.

В Україні ціла купа суспільних прошарків, які потребують особливої мотивації, бо абстрактним патріотизмом їх не проймати. Добре, що ці прошарки не ворожі до наших потреб оборони, навіть коли самі не рвуться на службу.

Дуже погано, що деякі з них почуваються саме жертвами потреб оборони, оскільки досі вважають армію територією внутрішнього насильства. І не безпідставно: попитайте хоча б жінок, з чим вони постійно стикаються на службі, і як часто вимушені доводити, що не є «окрасами колективів».

Про ЛГБТ-людей взагалі промовчу. Скільки б вмотивованих геїв та лесбійок не пішли на службу, для деяких медійних і галасливих громадян вони все одно лишаються ворогом №1, якого треба випхати в маргінес. А потім дивуємось, чому цей маргінес такий ворожий до всього українського.

Мораль така, що в українців більше немає нікого крім самих українців, і якими б вони не були, їх усіх треба берегти й розглядати як друзів, товаришів, братів і сестер. І тим прапором, який потребує захисту, може стати все, що цінує кожен окремий українець.

@penultimate_resort

Що і треба було довести. Імперська опозиція Його плішивої величності.

Вони всі однакові.
Вони всі вороги.
Вони всі мають понести покарання

І так буде з кожним