1 листопада - День памʼяті митрополита Андрея Шептицького, патрона 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.
«В огні сеї страшної війни виковуєся красша для нас доля»
Митрополит Андрей Шептицький (Граф Роман Марія Александр Шептицький) народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі (нині Львівська область) у знатній родині, яка належала до польської шляхти, але зберігала українське коріння. Шептицький отримав освіту у Краківському університеті, а також богослов'я у монастирях василіян, де в 1888 році прийняв чернече ім’я Андрей на честь святого Андрія Первозванного. У 1892 році він прийняв священний сан, після чого швидко отримав визнання завдяки своїм здібностям і духовній відданості. У 1899 році він став єпископом Станіславським, а вже наступного року – митрополитом Галицьким, главою Української греко-католицької церкви, отримавши авторитет на всій території Галичини.
У своєму служінні Шептицький розвинув широку програму релігійного та культурного відродження українців. Він активно підтримував розвиток освіти, зокрема українських шкіл, культурних установ, сприяв виданню духовної та просвітницької літератури. У 1905 році заснував Український національний музей у Львові, який став важливим осередком національної культури.
Шептицький також підтримував соціальні ініціативи: створював кооперативи, фінансово допомагав бідним і організовував будівництво лікарень та благодійних закладів. Його діяльність була спрямована на підняття національної самосвідомості українців, зміцнення громадських інституцій, що працювали на користь народу, і боротьбу з асиміляцією українців у Польській державі.
У роки Першої світової війни та міжвоєнного періоду Андрей Шептицький залишався стійким захисником прав українців. З початком Другої світової війни він зайняв особливу позицію. Незважаючи на неймовірно важкі умови і постійну загрозу з боку тоталітарних режимів, митрополит виступав проти репресій, переслідувань і насильства.
Коли у 1941 році до Львова увійшли нацистські війська, Шептицький не лише відкрито засудив їхні злочини, але й таємно організовував допомогу для єврейських родин, надаючи їм притулок у монастирях і навіть у своїй резиденції. Відомо, що саме завдяки його підтримці вдалося врятувати сотні єврейських дітей та дорослих. У 1942 році він написав знаменитий лист до Гітлера, де закликав до припинення вбивств євреїв, хоча його слова залишилися без відповіді.
Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові. Його життя і служіння стали символом віри, моральної твердості та безмежної відданості своєму народові. Він залишив значний духовний спадок: його праці про релігію, моральність і суспільне життя продовжують впливати на покоління українців. Шептицький закликав до єдності українців і захисту людської гідності, завжди ставлячи гуманність та любов до ближнього на перше місце.
«Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини»