кожен день такий важкий, рєбята, такий важкий.
я просто сама собі дивуюсь.
в такі моменти дуже гарно підсвічується, скільки насправді всередині є тієї опори і ти вапщє хто па жизні.
отак собі живеш, ходиш в терапію, робиш тілеску, йогу, практики, молишся, медитуєш, шукаєш, плачеш, тренуєшся, робиш робиш робиш ці маленькі їбучі кроки і думаєш «ну і хуй з ним шо нема результату, я принаймні кайфую від процесу. ну або не кайфую але просто роблю, бо вірю.»
а потім трапляється шось таке, де бог тебе бере за шкірки і викидає з твого звичного життєвого кола, а ти приземляєшся на чотири лапи. бо дуже хочеш жити. і дуже віриш. одну лапу в процесі ламаєш, але виживаєш. і продовжуєш на трьох лапах кожен день шкандибати – робити йогу, тілесні вправи, бути доброю до себе, шукати, плакати, лупати цю скалу.
і не втрачаєш цю стійкість навіть в найтемніші ночі. посміхаєшся. мрієш. вишиваєш ікони бісером. не звинувачуєш себе чи когось. не думаєш «краще б мені померти». не сприймаєш себе як жертву.
і віриш, що бог милосердний, і віриш, що все на краще. і віриш, що їбучі маленькі кроки таки працюють і дають просто ЄБЄЙШУ силу.
і ще маєш трошки сил ділитись цією вірою з іншими.
все не зря, все було не зря.❤️🩹
я просто сама собі дивуюсь.
в такі моменти дуже гарно підсвічується, скільки насправді всередині є тієї опори і ти вапщє хто па жизні.
отак собі живеш, ходиш в терапію, робиш тілеску, йогу, практики, молишся, медитуєш, шукаєш, плачеш, тренуєшся, робиш робиш робиш ці маленькі їбучі кроки і думаєш «ну і хуй з ним шо нема результату, я принаймні кайфую від процесу. ну або не кайфую але просто роблю, бо вірю.»
а потім трапляється шось таке, де бог тебе бере за шкірки і викидає з твого звичного життєвого кола, а ти приземляєшся на чотири лапи. бо дуже хочеш жити. і дуже віриш. одну лапу в процесі ламаєш, але виживаєш. і продовжуєш на трьох лапах кожен день шкандибати – робити йогу, тілесні вправи, бути доброю до себе, шукати, плакати, лупати цю скалу.
і не втрачаєш цю стійкість навіть в найтемніші ночі. посміхаєшся. мрієш. вишиваєш ікони бісером. не звинувачуєш себе чи когось. не думаєш «краще б мені померти». не сприймаєш себе як жертву.
і віриш, що бог милосердний, і віриш, що все на краще. і віриш, що їбучі маленькі кроки таки працюють і дають просто ЄБЄЙШУ силу.
і ще маєш трошки сил ділитись цією вірою з іншими.
все не зря, все було не зря.❤️🩹
