#квинуидомину

Кіно для розжиження мозку. Коли є морально-емоційне навантаження, отаке можна вмикнути. Як снодійне, як заспокійливе. Розсмоктувати лежачи в темноті.

Бо зовсім без контенту - поганенько. А шукати зараз щось тематичне, цікаве, нове - то без сенсу.

Це кіно доречі не зовсім банальне, примітивне і тд. Є там зернятка цікавого сенсу і роздумів. Класні актори, класно грають. Я в кінці вже майже благала отими романтичними вологими слізьми.

Ума Турман грає 37 річну. Фантастично добре виглядає. А Меріл Стріп - її психотерапевт, поважна еврейська жіночка.

«Мій кращий коханець» 2005.

І оце сподобалось.

«Кліпни двічі» 2024.

Зої Кравіц режисерка, перший раз і вважаю дуже вдало. Крім того, сценарій написаний з нею в співавторстві. Талановито, глибоко, про щось таке супер важливе для американського суспільства нині, Ми тільки тік токи про це передивлялись. Про всякі вайт паті і небезпечні острови.

Дівчата в цілому можуть за сюжетом не слідкувати. Там досить багато сцен з Ченнінг Тейтум. Близький план, в повний зріст, збоку. Ох Гоооосподи який він Мій типаж, так сказать.

Час від часу. Раз на років 9 раджу переглядати «Хвіст крутить собакою» 1997 року.
Коли вперше подивилась Мені здалось - яка смішна сюрреалістична гіпертрофована комедія.

А от сьогодні подала собі цей продукт до вранішньої кави, так і не смішно ваааще. Ми в цьому всьому живемо, тільки Ми не в кабінетах і басіках (ну не постійно))) а в багатоповерхівках куди летить.

Ще прикольно забула про кросівки на дротах. Ви у Нас їх точно бачили всюди в місті. Там теорій про них багато. В цьому фільмі про одну з них. Доречі, прикольно, це ж реально хтось міг не простий і не просто так розпочати це «шуфіті». Це так називається.

Виходить, що Я - бабка. Так як дивлюсь кіно 90-х і зітхаю, ото були часи, ото люди грали, ото сюжети накручували, ото графіка була))))).

Згадала про фільм «Сфера» 1998 року. Ну такий наворот всього, психологія, позаземне життя, доля всесвіту, стосунки, математика чи біологія.

Мені б канеша знов з кимось обговорити. Шо то було.

Але Дастін Гоффман, Самюєль Джексон, Шерон Стоун, Лієф Шоайбер в одному супі Вас підвести не можуть.

ой ой йойойо яке кіно! 1994 рік, а Ми досі не зустрічались.

Не чула жодного разу.
Демі Мур тут сексі, відстоююча жіночі права, провокативна, розумна, спортивна, які пасажі видає, актуальні «пуще прежнего».

А Майкл Дуглас - мужній, трошки ніби знає, що потім буде зніматись в «Грі», сімейний, розгублений, одночасно самовпевнений, трохи детективоутворюючий.

Яке цікаве кіно - «Викриття».

Давно нічого не могла порадити, бо не зачепало. А тут фігась - «Дисклеймер» 7 серій.
І отим, кому важко чекати, вже всі 7 можна дивитись і офігівати.

В цьому психологічному триллеровому міні-серіалі Мені сподобалась Кейт Бланшетт, будинок, звідки її вигнали, розкачування і непередбачуваність сюжету, доросла еротичність без пошлості.

Подивилась інтервью-розмову з Тонею Ноябревою (яка приваблива жінка) і вирішила передивитись фільм «Нафта» Пола Томаса Андерсона 2007 року.

Так вони його хвалили в розмові, описували, співали дифірамби режисеру, акторському складу, суті, сценарію. Що заохотили на пере перегляд.

А Я якось не надихнулась. Реально якісна картинка, надпрофесійні актори але всередині, після перегляду нічого. А для Менн це найважливіше.

А ще прикол, що жанр - вестерн-трилер)))) Ви таке взагалі бачили)))).

Що скажете про це кіно???

Дуже глибокий, душевний, якісний мультфільм. Неймовірно чутливий. Плакала безліч разів. І так тендітно творці чіпляють за живе, так неочікувано натягують струни душі.

Раджу обовʼязково дивитись всією родиною.

Дикий робот 2024

Оце диво 2000-них подивилась.

«Дар». Кейт Бланшетт, молода, без макіяжу зовсім, падає там так красиво. Я прям два рази подивилась падіння. Ой а у Кеті Голмс які красиві груди, мушу сказати. Просто надприродньо красиві. А Кіану Рівз мерзотник, не йде йому ця роль. Гіларі Свенк до брекетний період.
Так цікаво, що тут багато типу пошлих сцен але якось відчуття бруду від них нема. Ну вміли знімати))))) пишу і вішаю вʼязану хусточку на ноут.

Містичний трилер, норм такий, олдскульний.

Сьогодні на маніку подивилась, точніше передивилась вкотре цей фільм. От буває - потрапив в настрій, погоду, сенси, оце все і одразу.

І так і смішно і глибоко одночасно. І яка фантастична комедійна актриса ця Емі Шумер. Як глибоко грає цю роль не привабливої жінки. Хоча як грає - живе роль.

«Красуня на всю голову» 2018 року. Кіно дівчаче для настрою - Я все можу, зможу, подолаю.
Це вже якось не так лампово, комфортно, пледово і тепленько як Бріджит Джонс але в ту сторону.

І ось такі матеріали люблю.

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-cul-50564423

Це до питання, як, чому, Я згадую те чи інше кіно.

Загалом, це окремий вид діяльності - спланувати, що дивитись далі, що запланувати подивитись. Що обрати під необхідний настрій.

https://youtu.be/KxNiyctaYRQ?si=E8BMXA4gxsNrR0rW

Дивлюсь «Долгие проводы» 1971 року. Муратової, знятий на Одеській кіностудії.

Так дотепно, лірично. Мій улюблений формат - «одновременно радостно и почему-то очень груст груст грустно».

Це точно щось недооцінене українським глядачем, суспільством і тд.

Аааааа, чому Ви Мені не розповідали про це кіно. Чому? Воно геніальне!

Контент для прям поціновувачів кіно. Тих, хто може слухати про те, як, чому, для кого створюється візуальне мистецтво. Про прям сенси митців і художників.

https://youtu.be/5IUESSOfcJA?si=rRf9UcFVN5qQG-lW

Мені подобається цей режисер (Антоніо Лукіч), подобається роздуми про українське кіно, подобається те, що накидали стільки рекомендацій того, що треба подивитись.

Я взагалі сконцентрувалась, що треба Кіру Муратову передивитись, переоцінити, наново прийняти, бо дивилась в глибокій юності.

І сьогодні вранці почала дивитись «Плезантвіль» 1998 року.

Передивляюсь вже якийсь 10 раз. Кін про рівність, про сприйняття рівності, про відкритість. Таке відчуття, що саме зараз Нам всім його треба передивитись. Про ілюзії суспільства, про більшість, меньшість, само важливість, вплив один на одного.

Круте, глибоке, неоднозначне кіно. Обожнюю.