подаюсь на візу, щоб попасти в грудні на кампус університету Берклі. вирішила, що не хочу робити це самостійно, бо боюсь не розібратись, щось провтикати, і хочу по максимуму делегувати те діло комусь іншому. тому сьогодні шукала когось, кому заплачу за компетенцію, організацію і свій спокій.
я провела до десяти перших безкоштовних консультацій з експертами, поки вибрала того, з ким хочу працювати.
розповідаю, на що звертала увагу, кого не вибрала, і чому, і як це працює з точки зору маркетингу.
1. час. виграли ті, які швидше відповіли.
мені віза потрібна терміново, і я виділила обмежену кількість часу в календарі, щоб розібратись з цим питанням, тому мені було критично важливо одразу вийти на звʼязок, почути пропозицію і забрати підходящу.
2. дуже відчутно, кому на зідзвоні справді цікавий кейс, а хто просто продажник.
до прикладу, одна компанія навіть толком не запитала мене, куди і навіщо я їду, просто запитала, чи є в мене стале робоче місце, нерухомість і сімʼя, а після цього сказала, що в мене малі шанси отримати візу, але, звісно, вони можуть збільшити їх, якщо я заплачу. всім отаким я відмовила.
3. користь, яку я отримала вже за першу консультацію.
багато компаній говорили мені те, що я вже знаю, бо прочитала по першому посиланні в інтернеті — про консульський збір, і що мені треба буде підготуватись до інтервʼю. таким я теж відмовила, бо не зрозуміла, в чому полягає їхня експертиза, і щоби що вони мене взяли на дзвінок.
4. залякування і тиск через час.
в одній компанії мене намагались переконати, що місць на співбесіду на наступний місяць взагалі немає ніде, і що вони прям беруться вже вишукувати мені той один-єдиний шанс, через півгодинки повернулись з апдейтом, що таки знайшли, але мені треба швидше починати працювати, щоб вони мене туди записали. коли я сказала, що інші компанії вже зорієнтували мене по датах, і їх доволі багато, вони заперечили, що їм не можна вірити.
кого ж я вибрала і чому?
людину, яка швидко мені відповіла, яка одразу почала розмову як особистість і експерт, а не просто менеджер-продажник, яка максимально детально випитала в мене всі деталі і одразу порадила, який тип візи мені краще відкрити і чому, яка моментально, в першій безкоштовній консультації, випитала мене, куди і коли я готова полетіти і запропонувала мені величезну кількість варіантів дат, щоб я вибрала той, який мені зручний і дешевий (бо я не хочу летіти на інтервʼю на візу за 300 баксів в одну сторону і бути в дорозі 30 годин з двома пересадками).
тобто людина, яка за 15-тихвилинний дзвінок дала мені більше цінності, ніж всі інші компанії, разом взяті, і яка при цьому взагалі не тиснула на покупку послуг і не переконувала, чому я маю купити.
я не знаю, чи мені все ж дадуть візу, бо це залежить від купи факторів, і до моєї ситуації дійсно є за що причепитись (віддалена робота, незаміжня, нема нерухомості і тварин). але принаймні я відчуваю, що заплатила комусь, хто знає толк, як то робити.
це приклад того, чому не варто боятись давати безкоштовну цінність.
іноді вона є основним аргументом для прийняття рішення, бо що мені хтось може дати за гроші, якщо він абсолютно нічого не вирішив для мене в попередній комунікації і домовленостях?