110 Окрема Механізована Бригада (волонтерський канал)

1000 днів великої війни. 1000 днів нашого опору.

Насправді набагато більше, адже війна почалася у 2014 році. Але 1000 днів і ночей у такому темпі, у такому масштабі це величезний подвиг.

Ми не знаємо, скільки ще днів нам доведеться давати відсіч окупантам, але ми знаємо точно, що кожного дня потрібно виконувати свою роботу. І для цього нам потрібні певні кошти. Моїм побратимам артилеристам із 110-ки потрібна зарядна станція. І разом ми можемо їм допомогти.

1000 людей можуть задонатити по 50 грн і ми з головою закриємо цей збір. 50 грн це ціна кави, яку ми п'ємо щоранку. Це ціна половини пачки сигарет, без якої часом важко, але прожити можна. 50 грн часом для нас непомітні, але я їх бачу, коли ми нам донатимо. І я завчасно безмежно вам вдячний.

Конверт: https://www.privat24.ua/send/dwawb
Карта конверта - 5168752105001849

Банка: https://send.monobank.ua/jar/6Q6igWWLJT
Картка банки - 5375 4112 2389 5462

Гідність і Свобода.

Ці два поняття настільки близькі кожному українцеві, настільки чітко описують наше колективне єство як нації, що викорінити їх з нас, скільки б не старався ворог, просто неможливо.

В Гімні України написано “душу й тіло ми положим за нашу СВОБОДУ”.
Кожен з нас вчив державний славень в дитинстві. Тобто вже змалку ми прививаємось вакциною СВОБОДИ й ГІДНОСТІ.

На нашому бригадному шевроні викарбувано латиною “Pro Libertate”, тобто “За Свободу”.
Зі зброєю в руках ми боремося з тотальним злом, боремося за найдорожчі речі в житті, платимо за них найвищу, найкривавішу ціну.

З Днем Гідності та Свободи, найсміливіша нація на планеті.
Ми Гідні, ми Вільні і ми Переможемо!

Світлина: Антон Шевельов

Щодня відбувається утилізація ворога. Особливо такого нахабного і упоротого, як ось цей чорт із Селидового. Тепер він зможе познайомитися з Масляковим.

Тому якщо ви хочете частіше бачити некрологи росіян - допоможіть зі збором на Mavic:

Mono - https://send.monobank.ua/jar/uBMLqUUbZ
Номер картки Mono: 4441 1111 2949 4658

Конверт Приват - https://www.privat24.ua/send/dwawb
Картка Приват - 5168752105001849

Смерть ворогам!!!🫡

Згадується багато моментів. Ніколи не забуду Авдіївський Коксохім, бо це перший вихід.

З того, що для мене самого лишилося найбільш цікавим та загадковим, то це те, що там було достатньо багато поранених, але мені як медику не довелося там нікого латати.

Я виконував свою роботу солдата в першу чергу. Як і мої побратими ми утримували позиції…

А коли вороги оточили одну з наших груп, яка йшла до позицій, що були в оточенні вже три доби без води та їжі, мене та мого побратима «Тоніка», разом із суміжником зі 110-ї «Котом», відправили на допомогу, щоб винести тяжкопоранених і допомогти утримувати позиції до підходу підкріплення.

Все відбувалося дуже швидко: група могла вийти, і вже через 2–3 години їм була потрібна допомога, тому потрібно було терміново збирати людей. Як тільки ми майже дійшли до нашої групи, по нас почав працювати ворожий РПГ. «Тоніку» посікло ногу, але він зміг відкотитися до хлопців у ангари. Я залишився з «Котом» у сараї за 15–20 метрів від нашої групи.

Після цього по нам почав працювати АГС і дуже швидко підключився СПГ. Згодом нас “привітав” 82-й міномет, кілька разів влучивши в дах, який і так уже мав дві великі дірки. Після цього міномет почав працювати по наших побратимах, які були в будинку, вже не так прицільно по нас. Потім підключилась 120-ка, яка періодично нагадувала про себе. Після 70+ прильотів за годину по моїй позиції я вже перестав рахувати. Паралельно ворог намагався штурмувати будинок, де знаходилися наші, поки по нам працювала артилерія. Ми відстрілювалися, доки бачили рух та силуети до настання вечора. До того часу у мене залишився один магазин, у «Кота» — всього 4 магазини й більше нічого, окрім гранати РГО, яку він мені віддав зі словами: «Я не вмію цим користуватися, мене не вчили…» Це я не забуду ніколи.

Близько ночі нам скинули з дрона дві пачки патронів і батарею на радіостанцію. Приблизно о 22–23 годині був останній на той день штурм ворогів на будинок. Вони невеликою групою підійшли й почали обходити будинок з мого боку. Завдяки дронам, які моніторили обстановку 24/7, я знав, коли вони починали нас обходити, адже видимість була дуже низька, а ПНВ та тепловізора в мене не було. Коли ворог почав штурм будинку, я зміг побачити їх через іскри і почав стріляти. Хтось із них почав кричати «Памагіте…», аж поки він не зник. Як тільки половина їхньої групи лягла, решта відійшла. Всю ніч до самого ранку було відносно спокійно.

Потім вранці почався рух у будинку: вороги знищили дах, і нашим хлопцям довелося відступити в сусідній будинок. Тоді додалося ще два важкопоранені. Я сидів і не бачив через гілки та будівлю, куди відкатилася наша група. Потім знову активізувалася робота ворожої артилерії по нас. Уже під обід до нас підійшла одна група підкріплення, яка мала замінити нас. Під час їхнього заходу до будинку по них почав працювати ворожий кулемет із засідки. Друга група евакуації — друг «Чівас» разом із «Діно» — дуже швидко евакуювали поранених біля нас, уникнувши втрат серед своїх. Через годину-дві прибула ще одна група, яка мала замінити мене. В цій групі був мій побратим «Лапа». Він дав мені батончик і воду, бо за півтори доби я нічого не пив, і я був дуже радий цьому. Як тільки я передав позицію, ми вирушили до ангарів.

Вночі ми з ангарів перенесли всіх поранених до точки евакуації. Потім була Орлівка та Семенівка і моє поранення, після чого — пів року лікування та реабілітації.

📍Інстаграм Зуба

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

https://petition.president.gov.ua/petition/231922

У важку годину для України, Галюк Руслан в березні2022 року, взяв до рук зброю і пішов захищати сім’ю, родину, державу.
Майже дев’ятнадцять місяців мужньо воював на Донецькому напрямку в 110 механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Не боявся йти у бій, був справжнім, надійним побратимом, готовим жертвувати своїм життям за наше щасливе майбутнє.
5 серпня 2022 року нагороджений відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ». Мав безліч планів та мрій, і здавалося, ще ціле життя попереду.
Але не судилося… Війна все зруйнувала…

Військова література ⬅️


Кому цікаво 😉

🗣Цікавий випадок стався на Покровському напрямку.

Відділення російських штурмовиків пішло в атаку по відкритій місцевості у повний зріст на український опорний пункт, і воїни 110-ї механізованої бригади як у тирі знищили усіх штурмовиків.

🗡Коли зібрали документи вбитих, то наші розвідники були здивовані - адже ці росіяни вже були у полоні саме у 110-ї механізованої бригади та поіїхали на обмін до Росії!

Суриков Михаил Владимирович, 1974 року народження, з Татарстана, був взятий у полон воїнами 110-ї бригади під Авдіївкою 18 листопада 2023 року.

Тюмин Александр Николаевич, 1976 року року народження, з Ногінська Московської області, був взятий у полон також під Авдіївкою 16 жовтня 2023 року.

Судячи з особистих паперів Сурикова та Тюмина, скоріше за все, уся група складалась саме з обміняних з полону бійців. У інших ліквідованих особистих документів та паперів не було.

Судячи з особистих паперів, Суриков та Тюмин служили у 114-й мотострілецькій бригаді ЗС РФ, після здачі у полон вони біля 8 місяців знаходились у українській колонії, потім повернулись до Росії, кілька місяців знаходились у фільтраційному таборі, а потім їх знову направили для проходження служби назад до 114-ї бригадт, і там їх одразу направили у штурмовий загін як "штрафников". Усе відділення колишніх полонених було направлено в атаку по абсолютно відкритому полю, і жоден з росіян з цієї атаки не повернувся.

Очевидно, російське командування не довіряє своїм солдатам, які підняли руки, і посилає в атаки, щоб вони вже гарантовано з них не повернулись, заступитись за них в РФ нема кому. Путін веде до останнього руського.🇷🇺

(С)Юрій Бутусов

Слава воїнам 110 ОМБР,смерть ворогам! @prolibertate110

роZія не шкодує своїх окупантів, а ми не шкодуємо скидати їм подарунки💣

110 ББС

🇺🇦Реальна Війна

https://petition.president.gov.ua/petition/231922

У важку годину для України, Галюк Руслан в березні2022 року, взяв до рук зброю і пішов захищати сім’ю, родину, державу.
Майже дев’ятнадцять місяців мужньо воював на Донецькому напрямку в 110 механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Не боявся йти у бій, був справжнім, надійним побратимом, готовим жертвувати своїм життям за наше щасливе майбутнє.
5 серпня 2022 року нагороджений відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ». Мав безліч планів та мрій, і здавалося, ще ціле життя попереду.
Але не судилося… Війна все зруйнувала…

Ну хароший.

Радикальня 🆙 Пiдписатись

+1 вєчнольот на Донеччині

Радикальня 🆙 Пiдписатись