Чи відчував я прям депресію, що не міг себе зібрати в кучу та встати з ліжка? Не сказав би, завжди якось чіплявся за існування.
Але в ІТ вигоряв думаю рази 2 точно. Точно під час ковіду, коли ледве себе заставляв таски робити, і десь на початку шляху, коли дуже багато вчився і мав мало результатів. Зараз глобально почуваю себе свіженьким, але і стан до роботи змінився.
- Якщо щось по роботі можна зробити завтра - я зроблю завтра.
- Краще недопрацьовувати і думати, який я поганий працівник, ніж потім у психолога питати, чому мене не цінують.
- Не ставлюсь до роботи, як способу реалізації. Я працюю за $, свою творчість реалізовую в соц мережах чи у вільний час. Не очікую, що проєкт буде викликати в мене натхнення чи я зміню світ.
Звучить не мотивуюче, але такий жахливий світ капіталізму. При тому я навпаки відчуваю себе від цього щасливішим.
Мені здається, вигоріти можна від нездорових очікувань від роботи та від своєї продуктивності. На мою думку, я краще видам максимум там, де весь результат залежить від мене(спорт, блог, частково стосунки з оточуючими), ніж буду намагатися вибивати +500 чи отримати личку ліда.
Не повірите, як змінюється світ, коли розумієш, що достатньо сходити на співбесіду в інше місце та отримати х2, ніж намагатися вистрибнути зі штанів заради якогось признання😁