Hetman History

Нове відео на нашому Тік Току! Запрошуємо вас зайти та переглянути його за посиланням👇🏻

https://vm.tiktok.com/ZNdefj12w/

Українські землі у складі Великого князівства Литовського: інтеграція чи поглинання?

У XIV столітті українські землі стали частиною Великого князівства Литовського (ВКЛ). Цей процес часто сприймається як мирне об’єднання, проте історичні джерела свідчать про складніший і більш суперечливий характер інтеграції.

Як українські землі увійшли до складу ВКЛ?

На відміну від завойовницьких кампаній інших держав, експансія Литви на руські землі відбувалася здебільшого мирним шляхом. Литовські князі, такі як Гедимін і його нащадки, встановлювали контроль через дипломатію, династичні шлюби, а також угоди з місцевими князями.

Проте були й військові конфлікти. Наприклад, у 1362 році відбулася битва на Синіх Водах, у якій литовське військо на чолі з Ольгердом розбило татарських правителів Поділля, після чого цей регіон перейшов під владу ВКЛ.

Чи зберігалася місцева автономія?

✅ Правова система: Литовські князі на початкових етапах справді дотримувалися принципу «старого не рушимо, нового не вводимо». Руська правда залишалася основою правової системи на українських землях аж до XVI століття, коли її поступово замінили Литовські статути.

✅ Адміністративна система: Українські князі часто отримували високі посади в уряді ВКЛ. Наприклад, князь Констянтин Острозький був одним із найвпливовіших політиків і воєначальників свого часу.

❌ Мовне питання: Руська (староукраїнська) мова була офіційною мовою діловодства ВКЛ до XVI століття. Однак із часом вплив польської мови зростав, особливо після Люблінської унії 1569 року.

❌ Церковне питання: Православна церква спочатку зберігала свій вплив, але поступово почався процес полонізації та католицизації еліти. Це стало особливо помітним після Берестейської унії 1596 року.

Спільна оборона чи використання військової сили?

Офіційно українські землі були важливою частиною військової системи ВКЛ, і багато українських князів очолювали литовське військо. Однак існували і випадки насильницького втручання. Наприклад, після приєднання Київщини, Чернігівщини та Поділля литовські князі іноді конфісковували землі у місцевої знаті й передавали їх литовським та польським магнатам.

Висновок:

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського не можна розглядати ані як повністю мирну інтеграцію, ані як насильницьке поглинання. Це був складний процес, що включав як дипломатію, так і військову силу, як збереження автономії, так і поступову централізацію.

Hetman History

Державний герб Української Держави

Українська Держава, що існувала в 1918 році під керівництвом гетьмана Павла Скоропадського, мала амбіції не лише політичного, а й символічного утвердження на міжнародній арені. Одним із важливих питань стало створення державного герба, який би відображав історичну спадщину та суверенітет нової української держави.

Як створювався герб?

Одним із головних розробників герба став видатний український художник-графік Георгій Нарбут. Він запропонував дизайн, що поєднував традиційну символіку Русі-України та козацьку спадщину. У центрі герба мав бути козак із мушкетом — образ, що відображав військову силу та традиції Гетьманщини.

Разом із тим, верхню частину герба прикрашав тризуб — символ князя Володимира Великого, який ще з часів Київської Русі вважався знаком державності. Це поєднання мало показати спадкоємність від Київської Русі через Козацьку державу до новітньої Української Держави.

Чи був герб офіційно затверджений?

✅ 18 липня 1918 року — Павло Скоропадський затвердив Малу Державну Печатку, розроблену Нарбутом. На ній було зображено козака з мушкетом, а у верхній частині тризуб князя Володимира. Це був один із перших офіційно затверджених державних символів.

❌ 24 листопада 1918 року — спеціальна комісія при уряді розглянула проєкт великого державного герба та в цілому схвалила його, однак офіційне затвердження не відбулося через швидке падіння гетьманату в грудні 1918 року.

Таким чином, хоча герб був розроблений і схвалений комісією, він так і не став офіційним державним символом через зміну влади.

Hetman History

Як СРСР нищив українську мову: репресії, русифікація та заборони

Політика Радянського Союзу щодо української мови була спрямована на її витіснення та поступову заміну російською. Через репресії, контроль над освітою та культурою Москва намагалася знищити українську мовну ідентичність.

1. Репресії проти українських мовознавців та діячів культури

📌 Микола Скрипник – один із головних ініціаторів українізації в 1920-х, був змушений покінчити життя самогубством у 1933 році після того, як його політика була оголошена “націоналістичним ухилом”.

📌 “Розстріляне відродження” (1930-ті) – у цей період радянська влада репресувала та знищила сотні українських письменників, мовознавців і науковців, включаючи Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного, Лесю Курбаса та багатьох інших.

📌 Репресії 1970-х років – за використання української мови в літературі та громадському житті зазнавали утисків Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл та інші.

2. Обмеження української освіти та культура русифікації

📌 Зменшення україномовного навчання – у 1938 році вийшла постанова про обов’язкове вивчення російської мови у школах СРСР. Це поступово скоротило частку українських шкіл.

📌 Русифікація міст – після Другої світової війни в українських містах переважала російська мова, зокрема через переселення російськомовного населення.

📌 Обмеження української мови в культурі – у 1970–80-х роках українські газети, книги та фільми виходили значно меншими накладами, ніж російськомовні.

📜 Політика радянської влади була спрямована на витіснення української мови та культурну асиміляцію українців. Русифікація була свідомою державною політикою, що загрожувала знищенню української мовної ідентичності.

Hetman History