Щоденник мобілізованого

Нижче нотатка в оригінальному вигляді набрана на телефоні одного вечора перед сном. Перед вами есенція потоку мого розуму.

—

Життя — це означає жити.

Реальність змінилась повністю. Ми входимо у нову еру цивілізації. Починається перерозподіл сфер впливу і цей процес займе якийсь відрізок часу, скоріш за все тривалий. Минулий світ помирає, а я не бачу сенсу це заперечувати. Ми рухаємось в невідомість, де у кожного та кожної є 2 ролі: спостерігаючий учасник та бездіяльний спостерігач. Я обрав сторону учасника, бо душевний біль та страждання від недостатнього відчуття власного впливу мене з'їдали.

Природа моєї особистості — це дбати про середовище навколо. Моє імʼя з грецької означає захисник, а за гороскопом я Лев, якому стереотипно притаманні схожі риси. Я не знаю чи це щось означає, але мені подобається цей факт, я так почуваюся впевненіше хахах.

Загалом я почуваюсь впевненіше у собі. Я відчуваю це в поставі, голосі й думках. Я почав більше цінувати людей довкола, навіть якщо вони з дуже інших бульбашок. Я почав по-новому любити людей, світ, життя, Україну. Мене чекає довгий шлях українського військового у війні на знищення. Я романтизую, але не обманюю себе.

Війна — це піт, кров і сльози, це страшно. І я б хотів, щоб її ніколи не існувало. Як і безхатьків, нещасних тварин і сиріт. Але реальність говорить про інакше: війни йдуть всю історію людства і нам, нашому поколінню, просто пощастило народитися та прожити перші 2-3 десятки років у відносному спокої.

Мій вибір — це впливати на хаос, тому що я вірю в стару майданівську істину.

Я — К Р А П Л Я В О К Е А Н І.

Привіт, щоденник!

Сьогодні буду лаконічним. На жаль, інтенсивність роботи залишає обмаль часу на таке дозвілля, чи то скоріше натхнення. Для написання тексту необхідний особливий стан, який зараз направляю в інше русло.

Я в стабільно хорошому стані. Нова робота пішла на користь моєму самопочуттю. Мотивація та професійний азарт лише зростає з кожним днем, як і відчуття правильності мого рішення. Найменші сумніви зникли остаточно, що відкрило моїй внутрішній енергії потік до реалізації. Починається щось схоже на кар'єру? Сумніваюся, але можливо. Відчуваю себе довгим локомотивом, який повільно розганяється.

Я працюю зв'язківцем. Обираючи професію були сумніви чи справлюсь на технічній посаді, проте 1001 питання побратимам і магія Навчального центру зруйнувала міф про мене як гуманітарія. Вперше після університету ґрунтовно вивчаю щось нове. І одразу практикую. Я собою пишаюся.

З негативного це сум за домом та близькими. Щоранку прокидаюся з думкою, що календар посунувся на день ближче до відпустки. Страшенно скучив за коханою Лілією. Надзвичайно сильно її не вистачає. І це всього 4.5 місяці...

Не слідкую за справами в тилу. Новини дізнаюсь з розмов або з ютубу. Звільнений ментальний простір віддаю роботі. Мабуть, тому я щодня усміхнений.

Мого психіатра бусифікували, а я от-от мав з ним зідзвонитися. Хочу зменшувати дозування АД. Відчуваю, що мені стає краще. Спочатку у це навіть було складно повірити, але зараз вже звикаюсь. Часто ловлю себе на думці, що мені просто кльово.

Думаю про те, як далеко зайде закручування гайок ТЦК. Воно вже давно асоціюється з каральним органом. Частина близьких людей продовжує грати в цю щоденну лотарею. Переживаю за них.

До слова, якщо ми знайомі особисто і у тебе є інтерес до безпілотних систем — маю цікаву пропозицію по працевлаштуванню ✌🏻

Підключайтесь до Струму — Струм живить «Азов»!

Дякую усім, хто ділиться зі мною відгуками про канал, думками, досвідом, а також поширює мої публікації. Мені цінно це і важливо. Радий новим обличчям! 😊

Це так підіймає настрій, що зʼявляється відчуття спільноти на яку можу опертися 🫡

«Коли ти маєш невизначеність у житті, яка обмежує твою спроможність приймати рішення, чи яка створює тривогу, чи яка забирає впевненість — ти просто робиш так, як ти віриш. І відповідно в той момент ти не є у владі обставин, ти сам формуєш обставини», — Євген Глібовицький на панелі, якою ділився в попередньому пості.

—

Я дуже боюся операцій. Особливо зі спінальною анестезією, коли нижня частина тіла паралізована, а верхня функціонує, а мозок тим більше. Моторошні відчуття виникають лише від думки опинитися в такому стані...

У травні я опинився на операційному столі з видом на Карпати. Мені було холодно і страшно, від чого зуб на зуб не попадав. Намагався зупинити цей озноб обіймами плеча вільною рукою. Звісно ж, ніфіга не виходило. Лежав в одній футболці на боку і дивився на красу гір, на ще засніжені вершини, й вічні рельєфи. Бадьорила їхня могутність, любов до них, прив'язаність. Але жалюгідна ситуація пронизувала холодом дзеркально чистого стерильного металу. У пошуках внутрішньої опори подумки приходили відповіді на запитання: “Що я тут взагалі роблю!?”.

“Заради України, заради українського народу, гори дайте мені сил стерпіти це, заради наших предків і нащадків, заради себе, моєї сім’ї та близьких”. Хахахах, як кумедно! Весело згадувати, як було страшно, яка трагікомедія відігравалась у голові. Проте, якщо забрати зайве, у сухому залишку залишиться потреба у опорі в критичний момент. На що опиратися, коли обставини не у твоїй владі? Вважаю, що це віра. Не обов’язково релігійна, але віра, як опора для стабільності психоемоційного стану та психічного здоров’я загалом.

Моя віра народилась 24 лютого. На той момент я був 29-річним хлопчиком, який відверто сказав майбутньому побратиму, що не піде до війська. Вважав, що є інші дорослі, які зможуть за мене постояти. Так і було, завдячуючи їм у мене був час подорослішати. Стати чоловіком, який готовий постояти не тільки за себе.

Під час одного з візитів до уролога попросив назначити дату операції. Лікар наголосив, що якщо не робитиму її, то найімовірніше на ВЛК мене визнають тимчасово непридатним. Плата взамін — постійний дискомфорт при найменших фізичних навантаженнях і загроза репродуктивній функції, яка зростатиме з часом від бездіяльності. Я завагався. Зібравшись з духом за місяць написав йому, а у відповідь: “Я закордоном, буду пізніше, може через рік”. C'est la vie.

P.S. Чоловіки, не забивайте на своє здоров’я. Знайдіть компетентного фахівця для профілактичних щорічних візитів. Повірте, після тижня з гаком у обласній урології, мені є що розповісти про чоловіків, які забивали.

Рекомендую до недільного перегляду бомбове тріо: Глібовицький, Матвійчук і Чмут про Перемогу.

Коментарі окремо повеселять: https://youtu.be/eCwA3lADYk8?si=lXywv62QKcFFZ5P-

platoon ~ 1986, dir. oliver stone

Я не часто вас тут турбую сповіщеннями, як і не часто про щось прошу, тому дозвольте.

Долучився до збору моєї подруги @Dasha_Carrot і прошу вас мене в цьому підтримати.
Збираємо для моїх колег з 120-го окремого батальйону ТрО (в/ч А7286) на автомобільний РЕБ для захисту від ворожих дронів на кордонах Харківщини.

🎯 Моя ціль: 50 000 гривень

🫙Банка тут: https://send.monobank.ua/jar/3zpnh7AUu7

💳 Номер банки: 5375 4112 2272 2691

📩 PayPal: [email protected]

Дякую за увагу. Слава Україні! 🇺🇦

Choose your fighter

Моцно