Щоденник лікаря

Друзі, сьогодні підведу результати свого різдвяного конкурсу. Публічно цього не робитиму, кожному переможцю напишу особисто. Чекаю на ваші відповіді до вечора, бо завтра вже хочу відправити подарунки 🎁

Голосування за громадську антикор.раду Міністерства оборони відмінили. Можливо, через те, що перемагали "не ті". Серед лідерів йшли і Гудименко (1 місце), і Чернов (4 місце).

Зранку хотів проголосувати за кандидатів в громадську антикор.раду при Міністерстві оборони. Але, отака халепа.
Звісно, буду намагатися ще, бо нам життєво необхідно терміново міняти країну, і почати з МО - це правильно.
Закликаю всіх долучитися до рейтингового голосування тут: http://rgk.vote.mod.gov.ua
Я добре знаю особисто трьох кандидатів це Юрій Гудименко , Олег Чернов , Рудольф Акопян. Прошу підтримати. Вірю, що у нас все получится! ✊🇺🇦

Щоденник лікаря pinned «https://www.privat24.ua/send/2lza9»

https://www.privat24.ua/send/2lza9

Різдвяний конкурс.

На війні свят немає, а відзначити якось хочеться. Тому, в цей день, день Різдва Христова, я вирішив зробити, щось особливе. Тому, прошу, дочитай до кінця!

По-перше, хочу віддячити всім, хто допомагав армії й особисто моєму підрозділу на протязі цих двох із половиною років. Ви всі дуже важливі й потрібні. І, не втомлюся повторювати, що разом - ми велика сила!

По-друге, зібрати кошти на ремонт тимчасово пошкодженої нашої техники (в основному - евакуаційної машини та генератора).

Натомість, на знак подяки, я вручу донорам декілька подарунків. Це шеврони, патчі, прапор із гербом бригади, та пара ексклюзивних речей від "Іванича". Звісно, хотів би передати їх особисто, але то коли ще буде! Тому - відправлю новою поштою.

Як прийняти участь у конкурсі? Нагадайте, що ви в мене є - зробить донат для нашого підрозділу, і поставте "+" в коментарях (якщо бажаєте мати щось від нас на пам'ять). Коли збір буде закрито, я розіграю подарунки і зв'яжусь із переможцями в особисті в месенджері.

PS. Також, в коментарях, можете не лише плюсувати, а й писати свої побажання. В тому числі, щодо вмісту подарунків. Ваш, Іванич.

"През шаблі маєм право". Гасло 54 ОМБр ім. гетьмана Івана Мазепи. Тож, навалюємо, зарано здавати зброю до музеїв.

100% згоден із Дмитро Лубінець, як стосовно мобілізації 18+, так і стосовно достатньої кількості чоловіків вікової категорії 30-45.

Ахтунг, російський флот почав розмножуватися пупкуванням! Молоді пагони одразу уходять під воду, аби не стати здобиччю українськіх хижих БЕКів 😋

videos.cnscdn.com/4/d/1/2/4d12ae330743c8f932805c0bf2d10554/original.mp4
https://videos.cnscdn.com/4/d/1/2/4d12ae330743c8f932805c0bf2d10554/original.mp4

Сухопутні війська, то безумовно любов. Сподіваюсь, що не назавжди! ✊🇺🇦

Коментар на додаток: "Відбір, як такий, під час призову відсутній. Ми всі проходили ці "ВЛК", де огляд суто формальний. Типу "хвороби є/ні? - придатний!". Потім людина потрапляє у вч, і починається - спина, тиск, геморой. При тому геморой здебільшого у начмедів вч. Списати такого бійця складно (потрібна знов ВЛК), а служити він не може, бо стан здоров'я не дозволяє. Пекельне коло". В ситуацію терміново треба втручатися, якщо ми хочемо мати боєздатне військо.

"Бердянськ це ..."

Під патронатом Трампа Україна і росія досягають мирної угоди. Гаряча фаза війни зупиняється. Окупований Бердянськ залишається українським містом лише формально (за міжнародним правом), а фактично - це територія росії.

Невдовзі буде сформована буферна зона з пунктами пропуску для цивільних, і люди отримують можливість повернутися. Але є одне але - триколор на флагштоку міськради.

Чи буде це омріяним поверненням до дому?

Кому як. Когось задовольнить тимчасове перебування - побачитися з рідними, зайти у свою квартиру, взяти речі, владнати бізнес або питання з нерухомістю, і їхати геть. А хтось оформить російське громадянство й залишиться по той бік.

Ті, хто повернеться, безумовно потраплять під шалений тиск не лише російських спецслужб та засобів пропаганди, а й в "дружні" обійми місцевих сусідів-колаборантів, і рано чи пізно стануть гвинтиками, що підсилять міць російської військово-політичної машини. Натомість ми, втратимо ще декілька сотень, а в масштабах країни - десятки тисяч наших співгромадян, що могли б продовжувати боротьбу на нашому боці.

Від 2019 року я особисто не роблю прогнозів, і цей сценарій мною вигаданий, але чи бачу я йому альтернативу? Так! Це не капітулювати, а продовжувати боротися за звільнення Бердянська РАЗОМ, як би неймовірно тяжко це не здавалося. Повірте, програшні карти, що ми зараз маємо на руках, це ще не остаточний розклад. Їх можна й перездати.
І коли в нас з'явиться шанс, ми маємо бути готові. Ми піднімемо жовто-блакитний прапор над рідним містом, і лише тоді, всі зможемо насправді повернутися додому.

В продовження вчорашньої нотатки, ще одна думка 👇

Доречі, в голові ще багато думок про повернення територій "дипломатичним шляхом". Цим питанням влада зараз активно зондує суспільство. Я сподіваюсь ви розумієте, що це означатиме для окупованих територій і їх мешканців?

"Парасолька" для України.

В цьому році виповнюється 30 років славнозвісному, досі діючому, Будапештському меморандуму. Його підписали і США, і Китай, і росія. Гарантувавши нам безпеку.

Плюс, від початку повномасштабки, маємо ще з два десятки (точніше 27) свіжіших безпекових угод. З Британією, Німеччиною, Францією, Японією, Канадою та із низкою інших провідних країн світу.

І що з того маємо?

Три роки надзусиль українців і мільйон слів підтримки й обіцянок "бути з нами до кінця" від партнерів. Звісно, ще зброя й ресурси для економіки, багато, але не так щоб занадто, навіть менше чим достатньо. І точно менше ніж могли б. Я не дорікаю Заходу. Я розумію, що це не їх війна, та й епоха лицарства й хрестових походів лишилась далеко позаду.

Я лише хочу ще раз звернутись до історії, та до тих українців, які перебувають в омані нескінченних мирних планів і гарантій безпеки "от сильных мира сего". Ніколи агресор не зупинить спроб знищити жертву, допоки його самого не буде знищено.

В 1914-му жодні союзи не вберегли Сербію від нападу сусідньої Австро-Угорської імперії. В 1939-му за Польщею стояли надпотужні Франція і Британія, але Гітлер все одно її захопив. Тому що, коли агресор відчуває безкарність - він атакує. Завжди. Це аксіома життя. Польща й Сербія досі існують лише тому, що знайшлися країни, які прийняли виклик, і, власне, так розпочалися дві минулі світові війни.

А тепер, нажаль чи на щастя, наші союзники, найменше за все хочуть розв'язання Третьої Світової Війни. Бо гуманізм. І ядЄрка.

Тому, наша війна триватиме ще довго, й довго буде тяжко. Бо тільки власна армія і оборонка, а не якась примарна "парасолька", зможуть гарантувати безпеку нам самім, нашим дітям, а може й усій безтурботній Європі.

Написав нотатку, про хибність мирних планів. Розумію, що подібні думки, в змученому війною суспільстві "не в тренді", тим не менше, поділюся нею із вами.
Комусь вона може здатися надто песимістичною, у когось викликати заперечення. Пишіть свої думки. Можливо, хтось дивиться на це під іншим кутом. Я був би радий помилятися.

Друзі, дуже рекомендую до перегляду цей документальний фільм. Він про наш другий фронт, про те, наскільки важливою є музика, яку ми слухаємо, фільми, що дивимося, зрештою - мова, якою говоримо. Доведено московською агресією. Ворог зараз саме там, де ми роками, десятиріччями, дозволяли йому бути - російськомовна Донеччина, Крим, моє рідне Запоріжжя...
Шкодую, що свого часу сам робив надто мало для створення міцного українського культурного щита.

https://youtu.be/XmofsMkE0WU?si=jwDs3B6FbkOwkZFm

Опитування зупинив, дякую за ваші відповіді. Тішусь з того, що лише 8% підтримали варіант "роздати гроші", навіть у форматі "нужденним". Сам я проголосував за кредити для оборонної промисловості. Нам потрібна своя зброя, бо ще воювати й воювати ✊ 🇺🇦

Помилки, міфи та забобони військових медиків. Сувора правда життя.., точніше "Українська правда. Життя". Моє інтерв'ю для відомого національного часопису. Розказував багато, а в матеріал увійшло зовсім трошки - найважливіше і стисло. Читайте. https://life.pravda.com.ua/projects/naplichniki-zhittya/pro-domedichnu-dopomogu-303973/

Погнали трохи перших звітів. Ці відра - то є РЕБ, електронний пристрій, що захищає наш евакомобіль від прильотів дронів з вибухівкою. Коштує десь 100.000 грн. На щастя, виявився ремонтопридатний.
Козак на фото - фельдшер нашого медпункту, Олег Ткач. Офігенний сержант у якого сьогодні ще й День народження. Привітайте, йому буде приємно!

Друзі, ви круті! Менш ніж за добу, як оголошено про збір, ви накидали мені потрібну суму. Попри те, що фейсбук зніс мій пост, а перевищення ліміту транзакцій, заблокувало картки. То таке. Знайшовся вихід. І ще важливе - завдяки вам і вашим репостам відгукнулись декілька системних благодійних фондів, з якими вже є домовленість про допомогу. Дякую! Відчуття вашої потужної підтримки, то взагалі безцінне! На зв'язку!

📩 Конверт номер 1
Долучайтеся до збору коштів!

Мета: 30000.0 UAH

Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/div11

Номер картки конверта
5168752104268878

Щоденник лікаря. Пропало всё!(с)

Друзі, подивився стрічку і приєднуюсь до вітань із вчорашнім днем міста Бердянська. Радий, бачити вас таких бадьорих і оптимістично налаштованих!

Але на фронті, нажаль, все не так райдужно. Ворог гатить із всіх калібрів, лізе всюди, де може. Ми тримаємо свій відтинок на морально-вольових, проте виснажується техніка. Як за змовою, в мене водночас вийшло зі строю майже все:

- три генератори (контузія)
- евакуаційна машина (осколкове)
- зарядна станція (ресурс)
- РЕБ (перегрів)

Коротше, підкосило наш підрозділ, і без вашої допомоги ми вже не стягуємо. А це і зв'язок, і порятунок поранених, і наша власна безпека.

Важко сказати в яку суму вийде увесь ремонт, дещо точно треба буде купляти наново. Тому, я звертаюсь до вас.

Друзі, help! Кожен донат важливий, і кожну вашу копійку ми гарантовано відпрацюємо та відзвітуємо. Допоможіть наблизити перемогу справами!
Вдячний наперед, ваш Іванич.

Штош, сьогодні відбулось оголошення підсумків ще одного конкурсу воєнної прози. Щоденник лікаря знов переміг, але цього разу в номінації "Спробуй ще!". Теж результат. Насправді, факт потрапляння у фінал для мене вже досягнення. Тож, з повагою до організаторів, до рішення журі, як то кажуть - дякую за надану можливість. А ще, сьогодні мій товариш виїздив поховати побратима (йобана русня). Віддав останню шану герою, і вечорі вже повернувся на нулі. Так і виживаймо, усупереч. Спробуємо ще.

Друзі, кияни, хто має можливість відвідати КиївБукФест, запрошую вас на оголошення переможців Конкурс воєнної короткої прози від видавництва «Білка» Цього разу, нажаль, я не зможу бути особисто, тож, сходіть за мене.

Тим часом в Олімпійському селі...

PS. Всіх колег і причетних, вітаю із професійним святом. Залишайтесь вірними присязі, нічого не бійтесь і все у нас получится! Разом до перемоги!

Сторінка. Клятва Гіппократа

Через засилля дронів, мін, а головне, пристрілянність кожного метра фронтових доріг, передові позиції піхоти надовго можуть залишатися відрізаними. Рух, чи то техники, чи людей одразу бачать на моніторах і атакують. Це робить підвоз їжі, води, взагалі, будь-яке забезпечення, справою небезпечною, а зачасту й неможливою.

Причому, таке бойове блокування відбувається з обох боків.

Одного разу викликає мене комбат й наказує взяти з собою аптечку.

- Док, який сильнодіючий засіб в тебе є, такий, щоб різко знизив артеріальний тиск?

- Клофелін під язик. А що, у когось гіпертонічний криз?

- Поки що ні.., ще ні, - задумливо каже командир. - Хочу підарам водички мертвої передати, бо вони сидять вже третій день без підвозу, мучаться.

- Отруїти? Нас цьому не вчили, але думаю, щоб відключити людину, клофеліну знадобиться багато. А в мене він тільки в терапевтичній кількості.

- А чого в тебе багато?

- Проносного дофіга.

- Неси все, що є. Не отруємо, так хоч поржемо!

Публікація від видавництва, де можна привітати і тегнути, тут: https://www.facebook.com/share/p/eREt4HY13v5jUFFg/

Друзі, радий вам сповістити про нашу маленьку переможеньку )) "Щоденник лікаря" знов пройшов відбір літературного конкурсу від ще одного відомого українського видавництва. Цього разу, за призове місце побореться друга частина мого щоденника, під назвою "Бахмут. На нулі". В ній йдеться про події, що відбувалися з автором у 2023 році. Ітоги конкурсу журі підведе у серпні. Сподіваюсь, що й ці сторінки Щоденника отримають схвальну оцінку професіоналів. Вірю в найкраще і дякую вам за підтримку!

Чистий четвер. А як ваші вікна?
#Вікнавійні

Робота військового лікаря "в полі" проста і невибаглива. Але саме тут, часто вирішується питання життя та смерті пораненого. Чи буде він людиною з інвалідністю, без ніг, чи житиме повноцінним життям?

Давно хотів більше вам розповідати, про свою роботу, але маю певні сумніви, чи буде це цікаво?