*Бажаю здоров’я, шановні вогнеборці!
Новий пост з танкового училища (в минулому ЧІПБ)
Всім сухих рукавів))
Ми не знаємо, хто написав той пост про наше «славнозвісне» НУЦЗУ (в минулому — ЧІПБ),
але ця людина явно не боїться говорити правду.
Бо все, що там написано, — це крик душі кожного курсанта.
Коли тобі здається, що гірше бути не може — приходить Толок.
З його приходом в університеті стало «краще».
А ще «краще» стало, коли він підтягнув свого дружка — полковника Савченка Сергія Вікторовича.
І ось тут цікаве питання: а нахріна полковник ЗСУ-ВСП у ДСНС?
Яке він має відношення до нашої служби? Чому він тут?
Але кого це хвилює? Не наше це діло, правда?
Ті, хто зараз служить у ЗСУ, прекрасно розуміють, хто такі «ВСП-шники»
і що вони з себе уявляють.
Методи роботи? Ну, скажімо так — як книжка пише.(А пише вона в кожного по своєму)
Звичайно ж, перше, що треба було змінити, — це форма.
Раніше курсанти могли нормально ходити в M-TAC штанах і кросівках.
А зараз? Правильно! Тільки «полоси і берці»
Бо у керівництва, судячи з усього, основна проблема університету —
не навчання, не підготовка, не матеріальна база,
а те, що курсанти виглядають «не по статуту».
Жити будемо «згідно статутів»? Ну дякуємо вам за це, дуже «корисні» зміни.
От тільки чому раніше це нікого не хвилювало?
Приїздили перевірки, міністри, голова служби — і що?
Всі ходили в M-TAC, і ніяких питань не було.
Але комусь захотілося «показати порядок».
Курсант — не людина. Курсант — біоматеріал.
Проблем у курсантів вистачає.
Але звертатися з ними просто немає до кого.
Бо керівництво не має жодного впливу.
Бо курсантів не сприймають за людей.
Бо єдине, що від нас потрібно, — щоб ми мовчки виконували накази,працювали як чорно робочі,і терпіли.
Якщо хтось думає, що ставлення до офіцерів краще — ні, воно на тому ж «високому» рівні.
Правило виживання — не потрапляти на очі Толоку та Савченку.
Бо отримаєш зауваження за що завгодно.
За те, що стоїш. За те, що йдеш.
За те, що не так дихаєш.
Їм просто не подобається, коли курсанти ходять.
Неважливо, куди і з якої причини.
Слухати тебе ніхто не буде.
А перерви? Це формальність.
Вони існують тільки для того, щоб ти встиг перебігти з однієї аудиторії в іншу.
Самопідготовка — святе!
Все можна скасувати, але не самопідготовку.
Окрім господарчих робіт, звісно.
Господарських робіт стільки, що іноді здається, ніби ми не курсанти, а
безкоштовна робоча сила.
Курсантів вільного виходу раніше відпускали о 15:00–17:00.
А зараз? Вважай, пощастило, якщо випустять о 19:00.
-А якщо повітряна тривога?
-Сиди, скільки скажуть.
А що ти встигнеш зробити за цей час удома?
Це вже нікого не хвилює.
Прийшов, переночував, зранку знову пішов.
І так кожен день.
Але це ж нормально, так? Нічого страшного!
Курсанти не раз намагалися підняти питання про вихід раніше.
Але ректор… Ну, тут без змін,«в танкє,то в танкє»
З ним говорити — це як пояснювати бетонній стіні, що вона мокра.
Логіка? Ні, не чули.
Якби в керівництва була хоч крапля логіки,
курсантів би відпускали додому з кількох причин:
1. У лекційних залах під час самопідготовки було б менше людей (менше народу — більше кисню).
2. Логічніше вчити матеріал удома, ніж у класі, де ще 50 чоловік.
Але кому ця логіка взагалі потрібна?
Ми не раби. Але й не люди.
Це лише маленька капля проблем, з якими стикаються курсанти.
Можливо, хтось ще не боятиметься і допише те, що ми пропустили.
Бо мовчати більше немає сенсу.
Разом спробуємо хоча б трішки покращити наші умови.
І ні, ми не ниємо.
Ми просто не хочемо жити за совєцькими уставами.
Ми хочемо нормального ставлення.
Бо ми — не біоматеріал.
Ми — майбутнє цієї держави."