𝐁𝐨𝐨𝐤𝐬_𝐊.𝐑.💋 Telegram-Beiträge

Після цього відео пішла перечитати цей момент і не помітила, як зачиталася😂 не можу тепер зупинитися😅 інколи так буває, що заглядаю в старі книги за якоюсь інформацією (якщо це цикл, наприклад), а в результаті не можу відірватися🤭

Чесно кажучи, «Шлюбний обман» я вже перечитувала декілька разів, бо ну дуже люблю пару Яна та Олександри😍

Завтра на вас чекатимуть останні глави та епілог книги «Чужа власність»💔 Будемо прощатися з цією особливою парою, яка точно знайшла своє місце у моєму авторському серці.

Хто чекав фіналу, у вас ще є можливість придбати цю книгу за ціною передплати (52 грн), бо після завершення вартість значно зросте. Не втрачайте шанс насолодитися історією, яка подарує вам багато емоцій і змусить вас добряче хвилюватися🫶🏻

Продовження уже чекає на ваші прочитання❤️‍🩹

— Що буде завтра? — пошепки спитала я.

— Я замовив ресторан та запросив усіх своїх друзів.

— Який привід?

— Довгоочікуване повернення моєї дружини, яку стільки часу тримали в заручниках. Знаєш, що ти скажеш їм усім?

Я затремтіла, коли він притулився своїми губами до мого вуха та прошепотів:

— Що Гнат знущався з тебе, бив, поводився як з твариною. Ти говоритимеш, як сильно кохаєш мене і привселюдно проситимеш пробачення у свого чоловіка. Тобто, в мене.

— Мені доведеться стати навколішки для цього? — не стрималася я. — Хочеш ще більше принизити мене?

— Якщо скажу зробити це, то ти зробиш. І це ти маєш бути вдячною мені за те, що я приймаю тебе після того, як ти повелася зі мною.

Він стиснув своєю долонею моє горло та сердито подивився мені в очі. Хватка не була достатньо сильною, щоб задушити мене, але дихати щоразу ставало важче.

— Ти зрозуміла мене, Анжеліко?

— Так, – тремтливо відповіла я…

Продовження уже на сайті💔

— А от і моя дружина знайшлася! — почувся за моєю спиною голос, від якого тіло сильно затремтіло.

Я повернула голову до Павла, і мене ледь не знудило від його вигляду та цієї самовдоволеної посмішки.

— Не хочеш привітатися зі мною, кохана? — Павло з очікуванням підняв одну брову.

Я підвелася на ноги та сильно стиснула долоні в кулаки. Мої очі одразу помітили сліди від ударів на його руках. Серце защемило від усвідомлення, кого саме він міг бити.

— Що ти з ним зробив? – спитала я. — Ти його вбив?

— Так, – відповів Павло, даруючи мені широку усмішку.

— Ні! Ні… Це неправда.

Я похитала головою, не вірячи його словам. Мною трясло, а коліна підгиналися. Я от-от впаду.

— Він мертвий, Анжеліко! – твердо сказав Павло.

— Ні… — шепотіла я, продовжуючи хитати головою. — Це неможливо! Цього не могло статися.

— Уже сталося. І так буде з кожним, хто спробує відібрати у мене те, що йому не належить.

На вас чекає продовження🔥які ж вони запальні❤️‍🔥

— Як думаєш, він зможе витримати?

Я розгублено покліпала очима та опустила свої руки на край стола, стискаючи його пальцями.

— Що саме? — мій голос був схожий на тихий писк.

— Нас, – відповів чоловік, злегка нахиливши голову набік. — Не хочеш залізти? Чи мені… — Гліб раптом обійняв мене за талію, притискаючи до себе, після чого розсунув мої ноги своїм коліном, — допомогти тобі?

Я ахнула. Мої слизькі пальці сильніше стиснули стіл.

— Не думаю, що це хороша ідея, – прошепотіла я.

— Хіба ти не для цього сюди прийшла? — Гліб підозріло примружив очі.

— Т-а-а-а-к, але… Але я передумала.

— Он як?

— Угу.

— Можу я дізнатися чому?

Я нарешті відпустила стіл та витерла свої вологі руки об спідницю короткої сукні.

— Бо це було імпульсивне рішення. І зараз, коли я дивлюся на це старе місце, то дійсно розумію, що тут так… похмуро, тихо і підлога скрипить.

– Цікаво, чи стіл теж скрипить? — тихо спитав Гліб швидше у себе.

Я сьогодні трішки Pilates girl🫧🩰
Нарешті у центрі Львова відкрилася студія в 10 хв ходьби від мого дому😍 Відчула себе Поліною🤭 А ще можна було взяти собі стікер на чохол, і я обрала для себе цей милий рожевий бантик🎀

Пілатесом я регулярно займаюся вдома з жовтня (були перерви в 1-2 тижні через стан здоровʼя), але це моє перше заняття на реформерах. Взагалі люблю активність, та наразі пілатес для мене топ⬆️ Подобається, як працюють усі мʼязи, покращується баланс, гнучкість, дихання. Не знаю нащо вам це все, але рекомендую спробувати🫶🏻

Енергією зарядилася🔋побігла писати нові глави❤️

*До речі, зараз багато думаю про те, чи публікувати тут більше з свого життя? Бо якось дуже одноманітно все стало (анонси глав, спойлери, якісь відео і все😅). Чи таки залишити більше книжкового контенту?🤔

До речі, це остання глава, де ми зустрічаємося з Ритою. Не знаю, які емоції вона викликала у вас, але скажу, що ця героїня дуже багато страждань переживе💔 Звісно, її можна винити за те, що вона заманила Анжеліку в пастку, але для неї це був єдиний спосіб врятувати дитину. Цікаво, які у вас думки та здогадки щодо неї?🤔 Повернеться вона вже у своїй історії, яка, обіцяю, розриватиме нас на шматки❤️‍🩹

глава від Анжеліки❤️‍🩹

— Він не мій коханець! — упевнено сказала я. — Він мій коханий чоловік, зрозумів? Не той, за якого ти змусив мене вийти заміж, а той, якого я сама обрала для себе, — я вдарила кулаком собі в груди. — В якого сама захотіла закохатися. Якому добровільно віддалася.

— Думав, мені доведеться довше вибивати з тебе зізнання у зраді.

— Не хвилюйся, тату! Твій улюблений зять за чотири роки шлюбу вибив з мене усе, що тільки міг. Навіть якщо ти безупинно битимеш мене до смерті, мені буде все одно.

Тато задумано почухав пальцями своє підборіддя, а тоді кивнув головою в бік Рити.

— Як щодо неї? – спитав він, хитро звузивши очі. — Чи будеш ти такою сміливою, коли дивитимешся, як страждає вона? Я знаю багато способів покарання. Каюся, мені треба було ще раніше випробувати один з них на тобі. Але ніколи не пізно надолужити, чи не так?

— Що ти хочеш? — прошипіла я, стискаючи свої долоні в кулаки. В одному з них досі були ключі від автомобіля Гната. — Що тобі потрібно від мене?

— Справедливість…

продовження уже на сайті🔥 фінал глави змусить вас хвилюватися💔 чекаю вражень)

— М-м-м… — розчаровано протягнула вона, коли я відірвався від її губ.

— Мені треба йти.

Анжеліка розплющила свої красиві очі та зітхнула. Вона не поспішала мене відпускати.

— Гаразд, — прошепотіла дівчина, тягнучись губами до моєї шиї, – але я залишу дещо, щоб усі вони бачили, що ти мій. І коли ти дивитимешся на свою шию, то завжди згадуватимеш мене.

Вона поцілувала чутливе місце на моїй шиї, після чого сильно всмоктала шкіру та прикусила її зубами. Я стиснув щелепи, стримуючи дике бажання накинутися на неї. Анжеліка відсторонилася, після чого лагідно погладила свою мітку великим пальцем.

— Я кохаю тебе, — прошепотіла вона, глянувши мені в очі.

— Я тебе теж, — тихо сказав я, востаннє цілуючи її в губи…

Це що у нас тут Тео, Луїза і та сама бійка з Марком🔥🤭