Чесно сказать, я на вас дуже злий, шановні громадяни України.
Ми чудово зібрались разом на початку. Але вже через пів-року стало відчутно шо заряд іде на спад. Під кінець третього року - можна впевнено констатувати, шо війна залишається цікавою мінімальній кількості людей.
Сприйняття армії остаточно скотилось до рабської повинності - коли на людину в формі більшість дивиться із зневагою і жалістю, типу "шкода тебе, звичайно, але ж ти, лох, сам попався, сам і винуватий".
Люди, які в коментарях, погрожували припинити донатити, якшо їм буде страшно шо їх мобілізують, схоже, виявились чистою правдою. Така вже в нас любов - кондиційна. Країна нам не власність, а сервіс: буде хороша, любитиму, а буде погана - не любитиму. Нічо шо моя. Як капризні діти, а не як мудрі батьки ви себе поводите. Збори які раніше закривались за дні, а деколи - за години, тепер тчгнуться місяцями без кінця.
Я злий і на військових, які замість правди - казали вам те, що ви так хотіли почути: ми тут страждаємо шоб ви там кайфували. Це не так. Це ніколи так не було.
Ця війна, мабуть, буде найситішою війною за всю історію людства. Сита війна. Вам розказали шо ви незламні, бо ви посиділи кілька днів поспіль без світла, а ви повірили. Ви кажете шо війна вас торкнулась, "бо у вас є знайомий який воює". Чи тому що ви десь там делеко чули звук шахеда, чи навіть чули вибух десь за кілька кілометрів. Свята наївність - як чувак який не расист, бо у нього є чорношкірий друг. Війна, насправді, мало кого торкнулась по-справжньому. І це видно. Більшість людей не бачила смерті власними очима. Вас цілували в жопу як могли. А ви тим часом потихеньку шуткували про ТЦК, і дішли до того шо вже і не соромно відкрито сказати "я їбав воювати, да я ухилянт, і шо". Бо сказавши це один раз тихенько - ви всі тихенько відповіди "ага, я теж".
Русня запустила чергове ІПСО про ТЦК, а вам навіть не здається шо це ІПСО. Бо вперше за війну - його мета перетинається з вашими інтересами, тобто не воювати. Щоправда, це ілюзія - з вашими інтересами співпадає захищати свою країну, а не плювати на людей у формі. Ви ж хо іли шоб в ТЦК служили поранені і списані? І шо?
Ви самі себе доведи до цього. Деколи я спілкуюсь з побратимами, і коли ми сміємось з чергового тіпа який перебіжками ходить на роботу, чи викидується з машини на ходу шоб тільки не попасти на війну - часто чую шось типу "бля, добре шо я пішов воювати, бо я не уявляю як би я жив в такому страху кілька років поспіль".
Ви самі робите договорнячкі можливими: ви забули шо ми величезна могутня країна, якій не обов'язково погоджуватись на якусь хуйню, аби тільки прєкратілі стрєлять. Припиніть труситись. Задайте собі питання - якось служить мільйон людей, може не все так погано? Важко, хуйово, так, але якось ми це робимо. Це не смертний вирок.
Я вам ще раз повторюю - армія, якою б хуйовою вона не була, краща ніж її відсутність. Головне не то хуйова вона чи хороша, а то шо вона на вашому боці. Я вже мовчу про то шо зараз ця армія в разів десять краща, ніж була в 2022, коли нам замість навчань, розводили руками і казали "в ютубі подивитесь"
Спускайтесь нарешті з неба на землю. Нагадайтесь трошки собі, шо ми можемо, якщо захочемо. І робіть шось. Донатьте більше, кави пийте менше. Кажіть уйобам, які шуткують про ТЦК шо вони уйоби, а не гигикайте тихенько. Вибачте за грубість, я знаю шо ви любите коли вам військові кажуть тільки приємне. Але ну, час такий, треба бути відвертими. Не обіжайтесь.
