Водітєль бандермобіля

Припинення вогню не буде.

Чому?

Хочу вам розказати одну штуку з дуже цікавої теми, якою я захоплююсь вже багато років, з теорії ігор.

Є така вєщь, називається "модель рівноваги Неша". Концепція цієї моделі постулює, шо, власне, рівновага в грі - це ситуація, коли, грубо кажучи, обидва гравці "задоволені" своїм планом, знаючи при цьому план противника. Цю концепцію пан Неш видумав якраз для того шоб через неї аналізувати як гравці ухвалюють рішення. Тож давайте спробуємо в аналіз.

Що ми маємо:
Дві країни ведуть війну.
Обидві країни виснажені.
Обидві країни щоденно роблять вибір - продовжувати, або зупинитись.

Якщо хтось зупиняється першим - зазнає втрат, і інша країна отримує перевагу.
Якщо обидві країни продовжують війну, - вони несуть однакові витрати, але конфлікт триває, виснажуючи ресурси обох.
Якщо обидві країни одночасно зупиняються, - вони досягають миру, зберігаючи обличчя, несуть часткові репутаційні втрати через тривалу війну, і більше не мають необхідності виснажувати власні ресурси.

Тому обидві країни прагнуть зупинитись, але жодна не може собі дозволити зробити це першою. Тобто, жодна з країн не зупиниться, поки не буде точно знати шо інша теж зупиниться. А з цим у нас є велика проблема.

Зараз (так так, на третій рік війни) ми знаходимось в стані рівноваги, де кожен задоволений своєю стратегією, і припиняти не бачить сенсу: русня тисне ЛБЗ в бік Києва і задоволена, а ми розвалюєм НПЗ і задоволені.

Боляче про це навіть думати, я б сказав шо це такий собі міттеншпіль, тобто далеко не кінець, а можливо тільки початок.

Так шо якшо ви ще не нашуткувались про 24 години, то у вас ще є час, та не забувайте шо дурень не той хто це пообіцяв, а той хто повірив.

Коли я розказую про нього знайомим - мені часто не вірять. "Таких офіцерів не буває" кажуть. Я, мабуть, теж би не повірив, якби він не спав поруч зі мною в бліндажі на позиції, якби я не бачив як він організовує начання і відпочинок людям, якби не сварився з ним тільки для того, щоб через кілька хвилин забути всі образи і ставати разом до роботи біля гармати. Він не боявся бути біля солдатів, слухати порад від підлеглих, знав і відчував свою відповідальність за те що відбувається - як в бою, так і на відпочинку. Описати свій біль в мене немає слів...

Герой України Володимир Іванович Лободюк. Загинув 16 грудня 2022 року під час оборони міста Соледар.

Пам'ятайте.

- ладім ладімич, по поводу дєвальвациі... Сєйчас всє говорят: будєт дєвальвация ілі нєт? Одно.. одна фраза, от вас завісіт...
- Єго же прізвалі, Рюріковіча, кто-то же єго прізвал, он же нє сам туда заявілся. А єслі кто-то прізвал, значіт там квазігосударствєнниє структури уже сущєствовалі на етіх тєріторіях.
- нє будєт дєвальвациі?
- ето не я прідумиваю, ілі фантазія, ето всьо просчітано, ето каждиє суткі проводітся работа

Походу рублям орєшнік не сподобався.

Колись давно я дійсно був фанатом рогана: гості були цікавими, теми актуальними, а формат raw conversation розкривав людей так, як не вдавалось жодному інтерв'ю до цього.

Майк Тайсон, Едвард Сноуден, Джей Лено, Метью Макконахі, Роб Зомбі, чувак в шляпі з гриба - всі вони відкрились для мене якісно по-новому після JRE. Я захоплено слухав історії про аяуяску, про те як інстаграм впливає на дітей, і ще купу всього, шо вже зараз не згадаю.

Останні його гості це вівек рамасвамі, трамп, маск, жд венс, і оце все. Тепер JRE це шось більше схоже на гендель, де кілька пристарілих лиганів дегенератів "обсуждають політіку" після роботи.

Фу блять, гидота, одним словом.

Орєшнік блять 🤡

Сьогодні вкотре переконуюсь шо джерелом радянщини в армії насправді дуже часто виступають не діди які служили ще в червоній армії, а от саме молоді невпевнені в собі садисти істерички командири ("командири" деколи), які просто інакше ніж погрозами і колективною відповідальністю вирішити проблему тупо не вміють, і мріють не про повагу а про те шоб когось наказать і принизить.

Ну шо, пизда нам? 🙃 Шо скажете?

Рейди ТЦК по нічних клубах і концертах стали називати "загрозою культурі і економіці країни" 😁 🤡

Друзі, загроза культурі і економіці країни - проїбати москалям війну. За концерти не переживайте. На ютубі подивитесь. Попадете в росію - все одно ютуба не буде, а на концертах буде шаман і газманов.

Найбільша проблема нашої країни зараз - не західна допомога, не мобілізація, і навіть не поле бою.

Найбільша проблема нашої країни - це дикий безмежний безсовісний наглий піздінг. Просто очі на лоб лізуть, і їбало застигає в ахуї.

Я вибачаюсь, канєшно, але це піздєц. І це тільки вершечок, ше навіть квіточки не почались.

Вітаю вас, колеги 🫡 Бажаю всім нам здоров'я, удачі, і побільше мертвих кацапів. Все буде добре.

Напишіть нам шось хороше в коментарях, будь ласка.

Вчинок Сергія Гнезділова можна засуджувати, можна критикувати, але не можна не зрозуміти. Хтось в ньому бачить тільки факт СЗЧ, хтось провокацію, хтось крик відчаю. Правда, як завжди, - десь посередині. Я особисто СЗЧ не підтримую, і нікому не рекомендую так робити, особливо з зони виконання.

Та мене не стільки цікавить персона і саме вчинок Сергія, як його, власне, мета. Тож розмови про мораль пропоную залишити комусь іншому. Яка війна, такі і протести 🤷

Відбулось те шо відбулось. Автор даного перформанса називає його закликом до діалогу. Так шо всідайтесь зручніше, панове зрадойоби, треба поговорити.

Мою особисту думку з цього приводу ви можете легко уявити, якшо достатньо довго підписані на ций канал 🙃

Питання демобілізації цікавим чином закручується в бублик, адже невизначені терміни служби стосуються не тільки зайобаних солдатів, але і потенційних мобілізованих - ніхто не хоче йти в армію "до кінця війни", коли того кінця не видно геть і близько. Відповідно, маємо проблеми з мобілізацією. От нам, наш власний український catch-22, виходить.

Всім чудово зрозуміло які наслідки можуть нас чекати, якшо це питання не вирішити. Шо з цим робити, - очевидно, не зрозуміло нікому.

От ми і тягнемо. А тим часом відбувається те, шо відбувається. Треба шось рішать. Просто відвернутись в інший бік і не дивитись - не вийде.

Ну шо, куди з телеграма краще переїхати? 🙃

Нарешті США дозволили нам стріляти по росії уламками безпілотників 🎉

Meest каже шо китайці через пару днів забороняють відправлення комплектуючих для FPV та РЕБ в поштових посилках.

Бороли Україну всім світом, блять. Коли ж ви від нас від'їбетесь...

Фахівці доколупались, то я вирішив розібратись - таки дрон, чи крилата ракета, чи шо то таке. Отже, за визначенням англосаксів (виключно в військовому контексті):

Bomb (по нашому бімба): Некерований боєприпас (окрім випадків коли керований) одноразового використання, літає за рахунок сили тяжіння, also known as, падає. Приклад: ФАБ, JDAM.

Rocket (по нашому реактивна артилерія 🤷): Некерований боєприпас одноразового використання, літає за рахунок ракетного двигуна (не плутати з реактивним jet engine). Приклад: Боєприпас БМ-21 "Град".

Missile (по нашому ракета): Керований боєприпас одноразового використання, літає за рахунок реактивного або ракетного двигуна по заданій або самостійно визначеній траєкторії. Загальний термін, включає крилаті, балістичні, і всі інші ракети, але використовується і в значенні "tactical missile" як окремий вид. Приклад: AGM88-HARM.

Ballistic missile: (товста ракета по нашому) Керований боєприпас одноразового використання, літає за рахунок реактивного двигуна. Особлива своєю однойменною траєкторією польоту. Приклад: ATACMS

Cruise missile (крилата ракета по нашому): Керований боєприпас одноразового використання, літає за рахунок реактивного двигуна. Особлива використанням крил для створення підйомної сили, та невеликою висотою польоту, на відміну від ballistic missile. Приклад: Storm shadow.

UAV (по нашому дрон): Керований літальний апарат багаторазового і багатоцільового використання, може літати за рахунок чого завгодно. Приклад: MQ-9, Bayraktar TB2.

Тож коли чуєте як хамас запускає по Ізраїлю thousands of rockets, то ви собі знайте шо саме rockets, а не missiles 🙃

А з приводу "Паляниці", я вже й сам заплутався, окей походу не крилата ракета в повному значенні терміну, та один хєр по визначенню є найближчою саме до неї.

Називайте як хочете, насправді суть не в тому взагалі, а в тому шо у нас потроху з'являється шось схоже на ВПК. І це хороші новини, саме в довгостроковій перспективі.

Запускати по росії ракету-дрон, чи крилату ракету, мені особисто без різниці, аби тільки побільше запускати.

Назбирав зрадойобів, тепер з кожним позитивним постом мінус підписники 😁

Це - FAU-1. Німецька "літаюча бомба", розроблена в 1939. Нічого не нагадує?

Здогадуюсь чому в телевізорі називають "Паляницю" ракетою-дроном, але поки там всі граються в дивний маркетинг - я вас хочу тихенько привітати з розробкою власної крилатої ракети. До власних томагавків і хеллфаєр ще далеко, але це вже величезний прогрес.

Сподіваюсь, щось схоже на FAU-2 ми теж вже робимо 🙃

Москалі, схоже, придумали вихід із неприємної ситуації, і вирішили тупо шантажувати насєлєніє строковиками, шоб почати мобілізацію.

Або і те і інше. Все таки, двісті тисяч рил готового резерву, яких не треба ловити, вже одягнених в форму - ще та спокуса для хуйла. Та і схема вже обкатана.

Наявні в Україні сили підарів, хоч і здаються нескінченними, але такими, в реальності, само собою, не являються. І всі ці штурми на мотоциклах і буханках, само собою, не безкоштовні.

Я, чесно сказати, давно перестав розуміти природу їх стратегії, бо якшо вони зібрались таким чином захопити Дніпро і Запоріжжя, то може і строковиків не вистачити. І рублів теж.

Можна зрозуміти дещо роздратований і пригнічений настрій тих, хто не втрачає тверезості від пісень перемоги з суджі. Від "тяжко але контрольовано" на східному фронті, око сіпається тепер майже у всіх.

Шо думаю.

Зупинити, а не просто затримати, наступ, як зараз його веде противник (авіабомбами і безперервними штурмами) не можна просто введенням резервів. Якшо від ворожої піхоти і техніки нам допомагають, окрім звичайного озброєння, ще FPV, то власних ефективних засобів протидії КАБам ми, нажаль, не маємо.

Стратегію "оборони на виснаження" в таких умовах ми не потягнемо. Це очевидно для всіх, як для росіян, так і для союзників. За умови що нічого не зміниться, - перспективи, у нас, відверто кажучи, не райдужні.

Рік був тяжкий. Потужна міжнародна пропаганда противника, наш не зовсім вдалий контрнаступ, корупційні скандали, проблеми з набором людей до війська, у поєднанні, посіяли в світі серйозні сумніви щодо спроможності України до успіху на полі бою. Москалям натомість майже вдалось відновити картинку "неосяжної ядерної наддержави, яку неможливо захопити чи перемогти". Майже.

Поки союзники натягнуто намагаються какати метеликами, Україна, на третій рік кривавої війни, досі обороняється з зав'язаними за спиною руками.

Ми вам дамо зброю тільки якшо ви переможете. 🫠 І постарайтесь на наїзжати на міни на наших танчиках. Можемо бачити, шо в Європі і США не так переживають про застосування своєї зброї на росії, як за те шоб це застосування було ефективним і не закінчилось пшиком.

Треба розуміти шо, наприклад, зупинка лінії фронту "як є" і скоріше повернення до "всьо как било" - для світу цілком робочий, безпечний варіант. А русня буде перти, поки не захопить все шо записали в свою конститутцію, а скоріш за все - ще далі.

Нам так не канає. Ну от, така задачка.

Нажаль, підтримка нас у війні для світу є не обовʼязковою: вони потрібні нам, більше ніж ми їм. Тому треба відповідати вимогам, виправдовувати очікування, доводити шо ми не Афганістан. Треба шукати продуктивні шляхи застосування наших резервів - такі, шо дадуть нам важелі для тиску. Переконати союзників продовжувати надавати нам (балістичне) озброєння, якшо не для повної перемоги, то хоча б, достатньо шоб змусити русню задуматись про власні перспективи в цій війні.

Зараз вестерни в захваті пісяються кип'ятком, і ми вже бачимо перші результати. Відбуваються натурально історичні події, наш шанс на перелом у війні.

Оце такі думки.

Треба триматись. Допомагати своїми силами наскільки це можливо. Пам'ятайте шо донат на дві гривні - це на дві гривні більше ніж нічого. Спрямовуйте ваші кошти на допомогу хлопцям щоденно.

Не втрачайте духу. Все буде добре.

Не можу бути впевнений, бо точних цифр не знаю, але відчуття таке шо коли ми йшли на Херсон - полонених було менше ніж зараз на курському напрямку. Враховуючи шо там противник тікав, а зараз йде у зустрічний бій, це зрозуміло. Та все ж, це дуже хороший знак.

Цікаво шо і укріплення схожі на ті що були під Херсоном - масштабні: підземні казарми, нори, копаніри. У нас зазвичай інженерні споруди більш "індивідуальні", скажемо так. Я казав пан Чмут, українці просто не копачі 🙃

З одного боку якось соромно шо у нас ситуація з укріпленнями гірша (принаймні з мого власного досвіду). З іншого - і шо, помогло?

Не хочу применшувати значення укріплень, вони рятують життя, це не питання до обговорення, і взагалі одне іншому не заважає. Проте, як бачимо, вирішальну роль, таки, грає обстановка і морально-психологічний стан особового складу.

Доброго ранку. Зарплата прийшла 😁

Обʼєми і концентрація копіума споживаного сосіянами бʼють всі рекорди. Тут тобі і щоденні доповіді про "астанавілі і всєх убілі". І "ми вобщє срочнікамі всєгда воєвалі чєго ви удівляєтєсь? зато умрут как мущчіни!". І усатого попросили танчиками помахать. І трубу біля АЕС підпалили. Підключили кишенькові консерви в західних медіа - розказувати шо "операція невиправдано ризикована", і "в воєнном смислє нічєго нє даст", а "українцям тепер треба готуватись до страшних ударів возмєздія тисячамі ракєт"

По телевізору, в пориві неконтрольованої гойди, навіть показали як україський морпіх гігачад впритул розйобує розгублених мальчішек, очевидно для підняття бойвого духу 🤷‍♂️

Масштаб і поспіх медійної кампанії говорить про те шо в пріоритеті у хуйла на першому місці - зробити хорошу міну при поганій грі, для порятунку репутації перед мобілізаційним ресурсом. А це, в свою чергу, каже про те шо на переговори з нами ніхто там навіть не збирався.

Насправді насєлєніє переживатиме за курськ і його жителів точно так само, як переживало за Херсон. Але є нюанс.

Десятки або сотні тисяч біженців доведеться селити якшо не в нових будинках, то в тюрмах - шоб не пизділи, тобто. Ви што, нє паддєрживаєтє есвео?! Пройдьомтє на бутилочку.

Ну а срочнікі, ну парні дєржитєсь там, удачі. Комітєтів солдацкіх матєрєй нам вже, певно, вже не бачити, але обіцяли ж шо сина-корзіна воювать не буде. Та і виплат по контракту нема, ладу не купиш за груз 200. Вас шо, тоже есвео не устраіваєт?

Я, само собой, ні на шо
конкретно не розраховую, та все ж оптимістично сподіваюсь, шо для психічно хворого насєлєнія, сесія шокової терапії у вигляді насильного занурення у реальність, дасть свої результати.

Деескалюваали деескалювали та не видеескалювали.

Німцям, що сильно турбуються про те де їздять їхні танки, хочу нагадати, шо їздили вони, свого часу, і по нашій землі, так шо нічо страшного. Ми якось змирились, не ображаємся. Змириться і русня.

Не морочте голову, давайте ракети.

Давайте трохи поговорим за те шо відбувається. Не будемо коментувати задум, мету, і робити передбачень. Поговоримо про значення тих подій, які вже стались.

Перше. Це, само собою, перехоплення ініціативи. Ініціатива у війні означає шо ви виконуєте активні дії, а противник натомість - дії реактивні. Тобто обмежені, неорганізовані, погано сплановані, слабко контрольовані, і, відповідно, як-попало виконані. Володіти ініціативою, значить ставити перед противником задачі. Як ми можемо бачити, задач у так званої росії, побільшало в декілька разів буквально за три доби. Скажем прямо, застали без трусів.

Друге. Психологічний ефект. Окрім, власне, поносу який ми викликали у ворога. Паніка скоро пройде, реальність буде усвідомлена, і тоді курська операція матиме набагато глибший і потужніший ефект. Дивіться.
Захоплювати натурально будь який населений пункт в Україні для сосіян - опційно. Обороняти чи повертати власні території - ні. Таким чином виходить шо вибору у них тепер особо нема, і доведеться стирати з лиця землі курську область замість Донецької.
Чи варто бомбити Україну - для населення боліт питання чисто риторичне. А чи погодяться десятки тисяч курських біженців за сто доларів з тим, шо на місці їх домівок тепер буде місячний пейзаж? Ну що ж, побачимо. Втрачати суджу нам буде не важче ніж втратити Авдіївку. Навіщо тоді платити більше.

Третє. Яким би не був завтрашній день (а він може бути яким завгодно), а сьогодні ми бачимо спробу зрушити з мертвої точки, вибити противника з рівноваги, вирвати з його рук контроль. Якшо не так перемагають війни, то як тоді. Операція в курській області - акт маневреної війни, де успіх покладається на хитрість, рішучість, і сміливість. Почерк нам всім знайомий. Гетьман розправив плечі.

Четверте. Значення подій для нашого війська. Може троха пафосно скажу, але отак: славні битви лікують душу солдата. На війні ж гірко шо так, шо сяк. А літати по полях і сіяти смерть ворогам значно веселіше, ніж сидячи на місці зупиняти тілом ворожі боєприпаси. Полонених мальчіків в трусіках, як то кажуть, багато не буває, а бойовий дух найбільше любить успіх.

І, виявляється, нічо страшного якшо бредлі трошки поїздить по так званій росії. Пам'ятаєте, наче в якомусь кіно було: "я щоденно молив бога про велосипед, та довгий час ходив пішки. Тоді я змінив підхід - я вкрав велосипед, і став молити бога про прощення". Бачте шо буває, якшо не пиздіти про контрнаступ з кожного холодильника протягом трьох місяців. Пук-срєньк, зброя українська, ізвінітє нічєм нє можем помочь.

Висновки кожен для себе може зробити самостійно.

Удачі нам всім.

Ну шо ви?