ARTES про мистецтво

Вежі і башти — нова неочікувана виставка Я Галерея Пентхаус, котру можна буде оглянути з 22 січня по 30 березня.

В нашому безмежно горизонтальному світі завжди цінувалась вертикаль. Природа доповнювала пейзаж горами, скелями, високими деревами, а люди в свою чергу почали тягнутись до неба, будуючи вежі.

Куратор Павло Гудімов обʼєднав художників Андрія Дудченко та Ігоря Ковалевича, творчість яких завжди обертається навколо веж. В дуеті автори створюють діалог — у нерафінованій фактурній архітектурі Пентхаусу це виглядає як майстерня для дослідження інженерів і художників, які знаходяться у пошуку новітньої моделі середовища існування і ось-ось запропонують нам її для розгляду.

Кераміка, живопис та мозаїка познайомлять нас із сучасними унікальними просторами майбутнього, пронизаними безмежною творчістю і шаленими рішеннями!

Запрошуємо! 🏰

📍Львів // вул. Зелена, 20, 4 поверх
11:00-20:00, понеділок — вихідний
Вхід: 100 гривень

#анонс #ягалерея_пентхаус #дудченко #ковалевич

Вечірній корисний контент 🙌🏻

Ми продовжуємо серію підбірок медіа і проєктів вартих вашої уваги.


FashionpressW — архів якісного фото та відео контенту: від культових 90-х до найсвіжіших трендів. Лайфхаки, інсайти та натхнення для твого просування в соцмережах.


Film £ Book Club Ukraine —
авторський блог про маркетинг і психологію в кіно. Тут ви завжди знайдете ідеальний фільм на вечір та можливість обговорити кіно чи книгу.

Естетичний інтелект — канал
про мистецтво, про арт-події в Києві, а також про книги про мистецтво і культуру.


Fashion Digital Ukraine — канал про міжнародні тренди та технології в світі моди. Звіти TikTok, Іnfluence Report, Marketing, Advertising Trends. Креативні ідеї, інноваційні інструменти та майбутні напрямки, щоб крокувати в ногу з часом.


Туфелькове порушення — канал про взуття в усіх його проявах: дизайн, створення, технологія, історія, новинки, де і що купити. Для усіх шулаверів світу.


Total creation — канал спрямований на побудову персонального стилю, обираючи з фаст-фешн лише те, що служить роками. Практичні поради та стильові ідеї, які допоможуть розкрити вашу особистість!

Оздоба — канал про ювелірну культуру та мистецтво. Молоді українські імена та бренди, знані майстри і секрети закулісся однієї з найнедооціненіших галузей.


Fashion Pererva — фешн блог від персональної та бренд-стилістки Євгенії Перерви. Кожен день стильові прийоми, модні знахідки, обговорення показів та цікаві добірки, які вам точно сподобаються.


DogmaStyle — початково був створений для українських жінок, які виїхали під час війни за кордон, жінок не fashion професій, мета -гідна євроінтеграція та зовнішній вигляд, як інструмент. Зараз каналом користуються всі охочі, отримують аналіз та тренди, поради, а також анонси живих зустрічей в Україні та в Європі.

Фото з монтажу виставки «Декорації. Ласкаво просимо!» — Андрій Сагайдаковський пише відомий вираз "КУЛЬТУРА". Мистецький Арсенал, Київ, 2020. Фотограф Олександр Попенко.

#медіа #культура

Першою любовʼю Девід Лінча, який навчався у Школі Музею образотворчих мистецтв у Бостоні та у Пенсильванській академії образотворчих мистецтв у Філадельфії — був саме живопис.

«Перш за все, я хотів бути лише художником, але живопис привів мене до кінематографу, — казав Лінч. «Тож я відчуваю, що я і художник, і режисер, а ще я люблю музику. Я завжди кажу, що йду туди, куди мене ведуть ідеї…»

Літографії, чорно-білі фотографії, малюнки, комікси, колажі, скульптури, анімація в режимі стоп-моушн і навіть антропоморфні дизайнерські лампи.

«Кожен матеріал прекрасний, але кожен по-своєму, і ти дізнаєшся про нього, коли працюєш з ним і розмовляєш з ним.»

Насичуючи свої роботи унікальною мовою сюрреалізму, Лінч запрошує нас зануритися глибше свідомого у таємничі світи, якими він захоплювався все своє життя:

«Я дізнався, що просто під поверхнею є інший світ, і ще інші світи, якщо копнути глибше. Я знав це ще з дитинства, але не міг знайти доказів. Це було просто відчуття. У блакитному небі і квітах є добро, але й інша сила — дикий біль і розпад — також супроводжує все.»

Фото 1: Девід Лінч за роботою у своїй студії в Лос-Анджелесі.
Фото 2: Девід Лінч, Біллі співає мелодію для камери смертників, 2018, змішана техніка. Ця робота була однією з понад 500 представлених на ретроспективній виставці Лінча — Someone Is In My House.
Фото 3: Девід Лінч, Boy Light Fire, 2010.
Фото 4: Девід Лінч, Untitled [drawing number 055].
Фото 5: Девід Лінч, Telephone.

Авторка допису: Валерія Шульга

#лінч

There are things you can't get anywhere… but we dream they can be found in other people.

безмежно люблю, безмежно дякую, безмежно памʼятатиму — Девід Лінч помер 16 січня 2025-го року, за 4 дні до свого дня народження. великому режисеру, художнику та музиканту мало виповнитися 79 років.

Олексій Абрамов, Незгода, 2024, сосна, різьблення, випалювання

«Суперечка нерідко виникає через дрібницю. Здається, зовсім незначна іскра незгоди здатна розгорітися у справжній конфлікт — запальний, немов полум’я.

Вогонь — це лише частина процесу створення скульптури, який, завдяки ініціативі фотографа Тараса Гіппа, перетворився на справжній перформанс, що підсилює і розкриває ідею роботи.» — розповідає Олексій.

Багато хто з нас боїться цієї іскри незгоди, що розгорається у полум'я та лишає по собі темні випалені плями на наших стосунках із близькими. Хтось із жахом думає про можливість лишитися самотніми.

Як мистецтво віддеркалює найпотаємніші страхи людства? Саме про це вестиме мову Павло Гудімов на спеціальній лекції-екскурсії до фінісажу виставки Олексія Абрамова та Ярослава Герасименка — Захисна оболонка. Де між її експонатами сховався страх? Про виставку та авторів, про внутрішні та зовнішні страхи в інтерактивному супроводі — цієї неділі!

Реєстрація за посиланням.

Фото: Тарас Гіпп

#артворк #абрамов

Дві Фріди [ісп. Las dos Fridas] — подвійний автопортрет мексиканської художниці Фріди Кало. Одна з версій Кало одягнена у білу вікторіанську сукню європейського стилю, а інша — у традиційну сукню Техуану, що носили жінки корінного індійського народу Мексики.

Саме таке втілення двох іпостасей художниці часто пояснюється її подвійним корінням — батьком був німцем, а мама мексиканкою. Інша інтерпретація полягає в тому, що Фріда-техуанка — це та, яку обожнював її чоловік Дієго Рівера, а європейська Фріда — та, яку він відкинув, адже саме її серце відкрите та пошматоване.

Ця робота просякнута болем, яким було сповнене життя Кало. Важка дитяча хвороба, трагічна автомобільна аварія, яка прикувала її до ліжка, а потім і медичні проблеми протягом усього життя, показані через дві фігури: одна з них слабка, а інша — сильна. Однак обидві складають єдину Фріду.

Як Фріда Кало та інші художники, зокрема Босх, Рембрандт, Рубенс, Клімт, Клод Моне, у своїх творах зображували глибинні відчуття страху, екстазу, щастя, смутку, гніву, болю, смутку, радості? Як мистецтво осмислює кризи, відкриваючи шлях до гармонії?

Про це все — поговоримо на лекції культурологині та авторки каналу Естетичний інтелект — Тетяни Дорошенко вже цієї суботи!

До зустрічі в Я Галерея Київ! 🧡

📍Київ // вул. Хорива 49Б
Субота, 18.01, 17:00
Вартість: 300 гривень

Реєстрація за посиланням.

Фото: Фріда Кало, Дві Фріди, 1939. Джерело

#кало #артворк

#артворк

Антон Логов, Київський вечір

«Цю роботу я написав взимку 2023 року, коли були сильні блекаути. На картині зображується узагальнений образ Києва: діти з батьками йдуть додому з гуртків та додаткових занять. Темрява, у якій запалюються вогники надії у поодиноких вікнах багатоповерхівок... Спокій, тривога і надія переплетені в одному образі.» — Антон Логов

Зараз цю роботу можна побачити в експозиції Змішані відчуття, що триватиме до 23 лютого в Я Галерея Київ.

#логов

Першу цьогорічну сесію Рисунку оголеної натури в Я Гелерея Київ зазнимкувала Анна ✨

Запрошуємо вас вже завтра долучитися по цього атмосферного перформансу, що відбувається в наших галереях у Львові та Києві щосуботи!

📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
📍Київ // вул. Хорива 49Б

Щосуботи 13:00–15:00
Вартість: 100 гривень

🧚🏻‍♀️Модель: @sashasashas

#рисунок

В цю суботу читаю лекцію в львівському арт-центрі «Я Галерея» (вул. Зелена, 20).

Тема: «130 років кінематографу [абсолютно неможлива лекція]».

Час і дата: 11.01, 18:00.

Вартість: 300 грн.

Як справжній дурень, я вирішив, що мені вдасться за годину-півтори розповісти всю історію кінематографу за останні 130 років.

Зрозуміло, що це неможливо.

Але тим це завдання і цікаве, бо я маю пробігти справжній кінематографічний марафон.

Як, чому і навіщо зародилось кіно?

Які періоди розвитку воно переживало?

Як сформувалося жанрове різноманіття?

Чим кіно було в минулому, є сьогодні і може стати в майбутньому?

Від Орсона Веллса до Йоргоса Лантімоса, від Сатьяджита Рая до Апічатпонга Вірасетакула, від «Кабірії» до «Матриці», від «Носферату» до... «Носферату».

#події

- - - - -

Зареєструватись на лекцію можна тут.

У теплому колі наших неймовірних гостей ми відкрили виставку «Змішані відчуття» в Я Галерея Київ.

Пʼять різних художніх практик та унікальні бачення світу в часи змін, болю та надії на краще. І два способи вираження — візуальне мистецтво та музика, що в експозиції виставки створюють єдину історію.

Дякуємо Володимиру Денисенкову за фото з цього вечора! ✨

Завантажити їх ви можете за посиланням:

https://drive.google.com/drive/folders/1WoAs42CWbbAgbLCVVbTjUWxLqKPp1vaC?usp=sharing

Щиро запрошуємо вас відвідати нову виставку у Я Галерея Київ! 🫶🏻

📍Київ // вул. Хорива 49Б
10:00-19:00
понеділок, середа, четвер — вихідні
Вхід: 100 гривень


#ягалерея_київ #фото

Запрошуємо вас завтра на святкову лекцію від @the_mysteztvo в Я Галерея Київ! Різдвяні свята в мистецтві 🎄

Що чекати від цієї лекції? Святкового настрою, якого зараз багатьом з нас бракує. На вас чекає велика добірка різдвяних творів від зарубіжних митців і ще більша від наших українських митців.

В теплій атмосфері поговоримо про сюжети, символіку та специфіку всіх цих шедеврів, що так чи інакше апелювали до теми різдвяних свят.

у вартість квитка входять тематичний welcome-drink та різдвяні смаколики 🥂

📍Київ // вул. Хорива 49Б
Четвер, 26.12, 16:30
Вартість: 450 гривень

Реєстрація за посиланням.

#анонс

Святкова добірка творів Бабусі Мозес від @the_mysteztvo. Трошки зимового настрою з нотками ностальгії та безтурботності ☃️🎄

А вже цього четверга ми зустрінемося в Я Галерея Київ з Оленою Поляковою на її святковій лекції — Різдвяні свята в мистецтві.

На нас чекає велика добірка різдвяних творів від зарубіжних та митців і ще більша від наших українських митців. Святковий настрій, якого нам всім так бракує зараз — гарантовано! ✨

у вартість квитка входить тематичний welcome-drink та різдвяні смаколики 🥂

📍Київ, вул. Хорива 49Б
Четвер, 26.12, 16:30
Вартість: 450 гривень

Реєстрація за посиланням.

🎠 Авторка добірки та тексту: Олена Полякова.

Під Різдвяною Зіркою — виставковий проєкт, що об’єднує старовинну автентику і сучасних митців.

Святкування Різдва — це ціла обрядова система, світ символів, ритуалів і давніх традицій. Ми повторюємо їх від зими до зими, вони стають частиною святкової, та все ж рутини. А що ми знаємо про Різдво? Як розуміємо слова колядок, візерунки на свічниках, і вертепні костюми? Що відчуваємо, дивлячись на хитро переплетені колоски в дідухах, смакуючи першу ложку куті чи кажучи «Славімо Його» у відповідь на радісне «Христос Народився» ближніх? В залах виставки Під Різдвяною Зіркою спробували пізнати кожен знаковий елемент Різдва.

Коляда, святковий стіл з косівською керамікою, автентичні свічники, роботи сучасних майстрів та спільність традицій — про що розповідає та що пропонує виставка Під Різдвяною Зіркою?

У Національному музеї Київська картинна галерея з 6 грудня по 19 січня триває міжмузейний виставковий проєкт Під Різдвяною Зіркою, створений разом із Національним музеєм народної архітектури та побуту України, у співпраці з проєктом Крафтове Різдво від KredoBank. Виставка розповідає про українську ідентичність, тяглість та відродження традицій, представляючи твори народного декоративного мистецтва та роботи наших сучасників на різдвяну тематику. В музейних залах відбувається живий діалог між старовинними артефактами та новочасними витворами українських майстрів.

У шести залах виставки також демонструються різдвяні атрибути, керамічні, текстильні та інші витвори крафтових майстерень та представників сучасного декоративного мистецтва, які були залучені спільно з командою проєкту Крафтове Різдво. Серед учасників експозиції: Gunia Project, GORN Ceramics, Triytsya Collections, Guculiya, QUIET FORM, ЖОРНА. Центральний елемент виставки — інсталяція Різдвяна Зірка художника Михайла Алексеєнка, що символізує зв’язок поколінь і обʼєднує всі зали в єдину концепцію.

В бальній залі музею зібрано різноманіття Різдва під світлом зірки — універсальним знаком, який обʼєднує людей крізь століття і культури. В основі інсталяції українська восьмикутна звізда, що досліджує тяглість автентичного в сучасному. Не варто трактувати форму роботи — радше подумайте про нове життя класичних патернів. Про нові, динамічні втілення традицій. Про сучасність, що живиться зі спадку.
__________________________________

Під Різдвяною Зіркою
6.12.24-19.01.25

Вартість повного вхідного квитка — 200 грн [пільговий —100 грн].
Діти до 14 років — безкоштовно.

Музей приймає відвідувачів з 11 до 18 години [крім понеділка та четверга];
З 11 до 19 години у вівторок. Каса працює до 17:20 [18:20 у вівторок].

🎄графік роботи у період святкових днів:

24 грудня — 11:00-16:00 [каса до 15:20]
25 грудня — 11:00-18:00 [каса до 17:20]
31 грудня — 11:00-16:00 [каса до 15:20]

1 січня — вихідний

Київ // вул. Терещенківська, 9

Фото: Олексій Пономарьов

#виставка #київ #різдво

Після ранкової атаки внаслідок вибухової хвилі пошкоджене фасадне вітражне скло на костелі Святого Миколая — пам’ятці архітектури національного значення України.

Відео — Ян Доброносов.

«Еротичне» у візуальному мистецтві традиційно асоціюється із взаємодією погляду художника(ці) і тіла моделі. Будь-якої статі, навіть і гермафродита, скульптурний образ якого наштовхнув Веласкеса на зображення зі спини Венери на ліжку, яка дивиться у дзеркало, що його тримає Амур.

А як бути із еротичними зображеннями, в яких нема моделі як об'єкта споглядання? А є лиш безособові органи, що, однак, зображені без лайливого підтексту?

Про це міркуватиме вголос Діана Клочко на годинній лекції-екскурсії, що відбудеться вже завтра в Я Галерея Київ.

«У годинній екскурсії експозицією «Моя кімната. Зі мною і без» спробую розмотати підтексти еротичного навіть у тих роботах, де я чиста і сяюча абстракція. Що вже казати про малюнки із «процвітаючими геніталіями», тут є над чим подумати, що пригадати, зокрема і з класики модернізму ХХ століття.» — запрошує Діана Клочко.

До зустрічі!

📍Київ // вул. Хорива 49Б
Пʼятниця, 20.12, 18:00
Вартість: 350 гривень

Реєстрація за посиланням.

🌷на афіші: Руслан Тремба, Розквіт, папір, поталь.

#анонс #ягалерея_київ

Помер легендарний львівський художник Михайло Французов…

Один із головних представників львівського андерґраунду
1980-х, творець експериментальної неофіційної фотографії, Михайло Французов, народився у 1956 році. Він навчався фотомайстерності у свого батька, також фотографа та архітектора.

Після закінчення архітектурного факультету Львівської політехніки та кінофакультету театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, Французов був активним учасником клубу Семафор, метою якого було вивчення фотографії та популяризація аматорського фото.

1980 року, разом із колегами [Володимир Монец, Олег Вербицький, Володимир Лернер, Фелікс Сельцер, Ігор Мильничук, Ігор Юхимович] створив групу Вежа при Союзі архітекторів, яка розмістилася у Пороховій вежі у Львові.

«Нам бракувало більш творчого підходу та якогось філософського підґрунтя для наших світлин. Ми хотіли орієнтуватися на закордонних авторів, а нас вчили просто правильно знімати. Я надіслав свою роботу на іспанський фотоконкурс експериментальної фотографії, де навіть узяв нагороду. Мабуть, тоді я й зрозумів, що готовий започаткувати власне об’єднання. Так з’явилася Вежа.» — розповідав фотограф.

«Так тривало чотири роки, але хтось вирішив, що ми дихали занадто вільно. Це сталося, коли я намагався відправити на виставку до Польщі портрет батька своєї першої дружини. Я зробив знімок під час відпочинку на природі, коли тесть був роздягнений по пояс і тримав чи то мандоліну, чи то балалайку. Це фото здалося метрам занадто відвертим, і мене викликали на засідання Спілки архітекторів.»

З 1984 року діяльність обʼєднання зазнала критики з боку влади, і Французова відсторонили від керівництва.

«Львів початку 80-х був схожий на інші українські міста. Як і всюди у СРСР, його мешканці були змушені вести розмови на кухні. Особливою ж видавалася атмосфера богемності — те, що ми називали «козу водити». Це коли творчий люд, художники, композитори, письменники та поети ходили з однієї кав’ярні до іншої, просто щоб поговорити. У моїй квартирі вони також збиралися. Іншою точкою збору був дім львівського психіатра Олександра Корольова, великого інтелектуала, поціновувача джазу та східної філософії.»

На портретних знимках Французова можна побачити всю львівську богему 1980-х.
Таку атмосферу формувало «коло Аксініна» — тусовка художників, нонконформістів та інтелектуалів, яка утворилась навколо графіка Олександра Аксініна. Багато фотографував Кузю [Сергія Кузьмінського].

У 1991-му році покинув Львів та переїхав до Києва вчитися на кінооператора, на початку 2000-х почав працювати в Львівській політехніці.

Три місяці тому, 4 вересня, внаслідок ракетної атаки на Львів загинула його донька Євгенія Базилевич та три його внучки…

Команда Я Галерея висловлює щирі співчуття рідним та близьким Михайла Французова. Світла памʼять! 💔

Фото 1: джерело.
Фото 2: Михайло Французов, художник Андрій Сагайдаковський на пляжі 1980-ті, цифровий друк.
Фото 3: Михайло Французов, Портрет дівчини з Коломиї, 1994. Джерело.
Фото 4: Михайло Французов. Портрет Ігоря Юхимовича ["Збиха"]. Джерело

#французов

Друзі! Ми дякуємо всім, хто розділив із нами теплий вечір Скульптурної вечірки, де ми попрощалися з красивою та скульптурною, в тому числі, — осінню та зустріли не менш красиву зиму! ✨

Дякуємо за цікаву лекцію Марʼяні Студницькій, котра закохала нас в класичну скульптуру Старих майстрів. За створення музичної атмосфери та неперевершений салат, що надихає на експерименти — дякуємо Павлу Гудімову! Олександрі Чистик — вдячні за цікавий екскурс в реставрацію та її вклад у збереження спадщини. За домашні рулетики — дякуємо пані Оксані [мамі нашої СММ-феї @sonya_rybka]!

Та всій команді Я Галерея Львів дякуємо за організацію івенту! ❤️

А за те, що закарбував спогади про цей вечір на світлинах — щиро вдячні Дмитру!

Шукайте себе на знимках та завантажуйте фото за посиланням нижче.

🎞️
Part 1:

https://iseenoir.wfolio.pro/disk/yagallery_denysshymanskiy-xxsr44/yagalleryparty

Part 2:

https://iseenoir.wfolio.pro/disk/yagallery_denysshymanskiy-xxsr44/reportazh

#ягалерея_львів

Ундина, що виринає з води — знана мармурова статуя американського скульптора Чонсі Бредлі Айвза (1810–1894), відомого довершеним неокласичним стилем.

Скульптура вважається однією з найвідоміших робіт Айвза, засвідчуючи майстерність у роботі з мармуром і талант у відтворенні ніжної, ефірної краси.

За міфологічними уявленнями, з ундинами можна зустрітися в річках, ставках, водоспадах, а за шумом вод лунають їхні співочі голоси. Ундин зображають як прекрасних жінок іноді з лускою або русалчиним хвостом, які, виходячи на берег і розчісуючи волосся, співом і красою заманюють подорожніх у глибини вод. Скульптор досліджує тему нещасливого кохання, зради та конфлікту між природою та цивілізацією.

Автор фіксує момент виринання прекрасної жінки з водних глибин, втілюючи містичну та потойбічну природу персонажа. Ім’я Ундина походить від латинського слова — хвиля й Айвз підкреслив вологий ефект струменистих драперій напівпрозорого одягу, посилюючи відчуття плинності та руху.

Як причинити двері у простори, де реальність переплітається з загадковим і незрозумілим? Як пробудити в глядача роздуми про сенс буття та метафізичні принципи?

Про це все ми дізнаємося на лекції Марʼяни Студницької на лекції — Скульптура старих майстрів: метаморфози, містика, екстаз, що відбудеться в рамках Скульптурної вечірки!

📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Субота, 30.11, 19:00
Вартість: 600 гривень

Реєстрація за посиланням.

Авторка допису: Марʼяна Студницька

#артворк #скульптура #айвз

#міт_зе_артіст — Вікторія Телетьєн


«Зазвичай ідеї і натхнення приходять зовні, я бачу щось або когось і це може мене цілком захопити. Це може бути що завгодно, людина або суха квітка, якийсь об’єкт. Також работи інших художників, іноді поезія.»

«Щодо замальовок, стиль перо + рідка акварель віднайшла для себе може років 7 тому. Звісно пробую скетчити і іншими матеріалами і навіть діджитал на планшеті, але нещодавно зрозуміла що задоволнюкння приносить саме стиль акварель/перо — то я вже заспокоїлась і сильно не експериментую.»

Вікторія займається мистецтвом з дитинства. Скільки себе пам’ятає постійно щось малювала: розфарбовки, якісь комікси, пізніше щось з натури.
Потім сталася художня школа, училище (ДХУ), академія (ХДАДМ).

«Все моє життя і професія на 100% пов’язані з мистецтвом», — говорить Вікторія

Художниці дуже до душі атмосфера замальовок із оголеної натури:

«Малювати в кампанії інших художників під гарну музику, це нагадує мені часи академії і надихає на подальший творчий лад.»

А ми нагадуємо, що наші галереї щосуботи перетворюються на відкритті майстерні та ми з нетерпінням чекаємо вас на рисунку оголеної натури в наших експозиціях!

📍Київ, вул. Хорива 49Б
📍Львів, вул. Шота Руставелі 8

Щосуботи 13:00–15:00

Без реєстрації.

Екстаз святої Терези Авільської — вівтарна скульптурна група в капелі Корнаро римської церкви Санта-Марія-делла-Вітторія, що належить різцю видатному скульпторові італійського бароко Джованні Лоренцо Берніні.

Автор зумів втілити у мармурі містичне видіння святої. Важкий мармур фігур здається невагомим і, долаючи усі закони земного тяжіння, витає у хмарах. Скульптурна група осяяна потоками реального верхнього світла, силу впливу якого підкреслює світло надприродне, втілене у променях позолоченої бронзи.

Берніні зробив усе, щоб екстаз святої Терези вірні сприймали не тільки як достовірну, а й сьогохвилинну подію. Це одна з основних ідей релігійного мистецтва контрреформації: чудо ніби то відбувається на очах у глядача — тут і тепер.

Солодка знемога святої, сексуальний підтекст твору помітили ще сучасники, вони обурювалися і вимагали знищити вівтарну композицію. Сучасні ж дослідники називають роботу «найдивовижнішим піп-шоу в мистецтві», «грубим та образливим прикладом мистецтва бароко», вбачають причину популярності твору в його «відвертій сексуальності». А ще звинувачують у тому, що Берніні перетворив «приватні еротичні відчуття на публічне видовище».

Як втілити в холодному камені божественні, надприродні та трансцендентні сутності? Як відтворити в мистецькій формі страхи, надії та бажання? Як причинити двері у простори, де реальність переплітається з загадковим і незрозумілим? Як пробудити в глядача роздуми про сенс буття та метафізичні принципи?

Про це все ми дізнаємося на лекції Марʼяни Студницької на лекції — Скульптура старих майстрів: метаморфози, містика, екстаз, що відбудеться в рамках Скульптурної вечірки!

📍Львів // вул. Шота Руставелі, 8
Субота, 30.11, 19:00
Вартість: 600 гривень

Реєстрація за посиланням.

Авторка допису: Марʼяна Студницька

#артворк #скульптура #берніні

Політизація естетики чи естетизація війни?

30 листопада о 17:00 в Я Галерея Київ відбудеться лекція від культурологині Тетяни Дорошенко.

Де проходить межа між мистецтвом як творчістю та мистецтвом як політичним висловом в сучасному мистецтві?

Поговоримо про творче об'єднання Р.Е.П., а також про творчість Влади Ралко, Павла Макова, Гамлета Зіньковсього, Алевтини Кахідзе.

Лекція буде цікава не лише тим, хто досліджує історію чи критику мистецтва, але й тим, хто шукає відповіді на виклики сучасності.


📍Київ // вул. Хорива 49Б
Субота, 30.11, 17:00
Вартість: 300 гривень

Реєстрація за посиланням.

#анонс #ягалерея_київ

Кожна донація крові чи її компонентів — це можливість врятувати життя!

Кров потрібна пораненим військовим, постраждалим від ворожих обстрілів цивільним, і ще тисячам пацієнтів, чий стан не залежить від війни.

Я Галерея теж підтримує донорский рух в партнерстві з ДонорUA: за кожну донацію, першу або повторну, в особистому кабінеті ви можете обрати подарунки та винагороди в якості подяки за вашу небайдужість. Один з них —безкоштовне відвідування Я Галерея за адресою Хорива, 49Б у Києві.

Кияни та гості міста, які не мають протипоказань до донорства, можуть долучитися та зробити безцінний донат. Реєструйтесь на платформі в системі ДонорUA, щоб отримувати сповіщення, коли буде потрібна кров та користайтеся бонусами від Я Галерея.

Дякуємо всім, хто долучається чи ще долучиться в майбутньому!

#ягалерея_київ

Роботи Руслана Тремби з експозиції Моя кімната. Зі мною і без зібрали багато різних реакцій.

Вже встигли побачити цю виставку в Я Галерея Київ? Яка ваша думка?

📍Київ // вул. Хорива 49Б
10:00-19:00

понеділок, середа, четвер — вихідні
Вхід: 100 гривень

📷: @andrudman

Архівні знимки старовинного Львова… Вже сьогодні ми поринемо у ці часи на першій зустрічі нового циклу бесід з Юлією Богдановою.

«За бабці Австрії», — саме таку назву має наша перша зустріч — щось ніжне в спогадах, але не таке ніжне за періодом…

Адже «бабця Австрія», — передвіщувала дуже багато перетворень і достатньо складних.

З великого ярмарку 1894 року до Першої світової війни, Львів дійсно мав дуже різні цікаві особливості — зростання міста, як воно відбувалося, та що сприяло економічному підйому?

Коли побудували вокзал у Львові, і чому цей вокзал вважався одним з найкрасивіших вокзалів Східної Європи? Архітектура, містопланування, скандали, побут, гроші та влада того часу — це все буде в центрі нашої уваги у бесіді з Юлією Богдановою.

🍧Вже сьогодні! Зустріч відбудеться у форматі діалогу в двох частинах — з перервою на чаювання та смаколики.

📍Львів // вул. Шота Руставелі 8
Субота, 23.11, 18:00
Вартість: 400 гривень

Реєстрація за посиланням.

#архів #львів #фото

“Дякую за все! Жив і живу як людина, котра пізнала істину та сонце. Що більше є і буде в житті. Так, образливо за сум та біль! Та хіба ж ці поняття не входять до розуміння слова “життя”? Ніжність і Суворість і Строгий режим — хіба це не ланцюжок пристрастей та зіткнень мистецтва і почуттів?... Хіба не подвиг здійснили Курбас, Довженко, Ейзенштейн та інші? (Вони) та їх теж відлучили! І що страшніше — бути відлученим від Церкви чи від мистецтва?”, —

Саркіс Параджанян. Щоденник вʼязня

До 100-річчя [нар. 09.01.1924] геніального Саркіса Параджаняна 2024 рік за рішенням ЮНЕСКО став його роком!

Його ювілей святкують у світі та особливо — у Грузії, Україні та Вірменії — країнах, які він вважав рідними.

Особливе місце в його житті займав Київ та люди, з якими він тут познайомився. Про улюблене місто він мріяв зняти фільм — Київські фрески:

«Я шукаю фрески життя... Треба замислитись над тим, що є Київ, і створити фільм про нього, про людей, що живуть в ньому, про національний характер».

Тож саме тут у Києві вже завтра ми проведемо вечір, присвячений творчості Саркіса та її впливу на різні медіа.

Долучайтесь до вечірки вже завтра!
__________________________

🍇Пристрасть, ніжність, суворий режим: Саркіс Параджанян

Мистецька вечірка

Київ // вул. Хорива 49Б
Субота, 16.11, 18:00
Вартість: 800 гривень

Реєстрація за посиланням.

Фото з архіву Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства

#параджанян

#міт_зе_артіст — Valerii Kalinowskyi


Валерій говорить, що творчістю займається нещодавно, так як більшу частину свого життя присвятив роботі у будівельній галузі, займаючись дизайном інтер’єрів. За пару років екстерном закінчив навчання у ЛНАМ, на кафедрі монументального живопису. Далі продовжив навчання самостійно.

«Постійна жага до внутрішнього розвитку і цікавість результатом який вийде, є внутрішнім локомотивом створення нових робіт. На початку я ще не знаю куди прийду, хоча завжди намагаюсь планувати.»

Художник не обмежує себе у виборі матеріалу або формату.

«Зараз я працюю з мобільними матеріалами, такими як кольорові олівці, суха пастель та звичайній грифель. У планах досліджувати різними матеріалами та техніки, а потім їх нашаровувати та синтезувати між собою, створюючи еклектичний стиль.»

«Замальовки з натури дуже допомагають мені, для пошуку нових кольорових комбінацій, форм, плям та ліній. І що є особисто важливим те, що начерки дозволяють включати у процес малювання підсвідоме...

Рисую я майже кожен день, а на замальовки ходжу обов’язково раз на тиждень. Це як у спорті, для досягнення результату необхідне постійне тренування, і навіть коли не має настрою :)»

Тож вже завтра ми традиційно чекатимемо вас на Рисунку оголеної натури в наших галереях. 🫶🏻

📍Київ, вул. Хорива 49Б
📍Львів, вул. Шота Руставелі 8

Щосуботи 13:00–15:00

Без реєстрації.

Наближається завершення робочого тижня — а це значить, що зовсім скоро ми зустрінемось з вами на мистецькій вечірці в Я Галерея Київ.

Вечір — буде присвячений творчості Саркіса Параджаняна (вірм).

Тому показуємо, які подарунки ми підготували для наших гостей! 🍇

Спеціально до нашої вечірки ми створили авторський стікерпак — виграти який ви матимете змогу на вечірці вже завтра! А також ми розіграємо декілька цінних мистецьких книжок про творчість та життя Саркіса Параджаняна.

Тож з нетерпінням чекаємо зустрічі з вами на першій вечірці в Я Галерея Київ! 🖤

📍Київ // вул. Хорива 49Б
Субота, 16.11, 18:00
Вартість: 800 гривень

Реєстрація за посиланням.

#шоп #параджанян #вечірка

Вже сьогодні ми зустрінемось з Оленою Поляковою в Я Галерея Пентхаус! Та поговоримо про те, які загадкові послання нам залишили митці минулого.

Впродовж століть у мистецтві були популярні такі мотиви, як Memento Mori і Vanitas. Їх художники використовували для нагадування глядачеві про тлінність життя та важливість духовного збагачення.

Мотиви Memento Mori та
Vanitas були сповнені символіки, що передають ідею тлінності життя, швидкоплинності часу та важливості духовного буття.

Найпопулярнішим символом буде, звісно, череп, що символізує смерть і тлінність, нагадуючи про кінець життя.

Пісочний годинник та механічний годинник — це символи часу, що показують швидкоплинність і невідворотність його плину.

Мильні бульбашки слугуватимуть натяком на крихкість і швидкоплинність людського існування.

Книги, музичні інструменти, коштовності — це предмети, що уособлюють марноту й суєтність матеріального світу. Вони мали нагадати глядачу, що багатство і знання теж зникають разом з людиною, яка їх здобувала й накопичувала.

Більше про приховані символи та популярні в мистецтві мотиви, що пов'язані зі смертю поговоримо на живій лекції Олени вже сьогодні ввечері о 19:00!

📍Львів // вул. Зелена 20
Четвер, 14.11, 19:00
Вартість: 300 гривень

Реєстрація за посиланням.

Авторка допису: Олена Полякова

Фото 1: Aelbert Jansz. van der Schoor, Vanitas Still Life, 1660-1665.
Фото 2: Joris Van Son, A vanitas still life with fruit, a gilded goblet, a musical score, a shell and a skull.
Фото 3: Franciscus Gysbrechts, Vanitas.
Фото 4: Francesco Solimena, Vanitas.

#vanitas #натюрморт

Пристрасть, ніжність, суворий режим: Саркіс Параджанян

Саркіс Параджанян очищав речі від буденності — його підхід до життя і творення підносить кожен процес на рівень ритуалу. Натхненні великим митцем, ми створили мистецьку вечірку — це перший такого роду вечір в Я Галерея Київ. Програма — особлива та повна сюрпризів.

Розпочнемо з паблік-толку, що заточений на глибинне розуміння постаті та творчості Сергія Параджанова (вірм. — Саркіса Параджаняна). Його проведуть лектори Анастасія Тимусь [авторка блогу про моду і культуру cimetière, членкиня спілки кінокритиків України] та Андрій Доценко [старший редактор видання Druk Press, творець культурних освітніх програм]. Говоритимемо про творчість митця крізь призму України та Вірменії, розглянемо роль Параджанова в поетичному кіно, зокрема в контексті його різниці з наративним. Також здійснимо комплексний погляд на фільмографію та інші творчі медіуми митця й шукатимемо витоки формування світогляду Параджаняна. У другій частині дослідимо символізм фільму “Саят-Нова” крізь біографію поета-ашуга та конкретні метафори.

Опісля авангардний композитор і продюсер Олексія Подать виступить з музичною імпровізацією, що присвячена творчості Параджанова. Підходу Олексія властиві радикальні методи обробки саунду в поєднанні з чутливістю до поп-музичних і академічних тропів.

Фінальним акордом івенту стане вечеря, натхненна спогадами про теплі вечірки Саркіса Параджаняна — смаколиками пригощатимуть наші друзі — ресторан кримськотатарської кухні Селям. 🍇🍷🖤

📍Київ // вул. Хорива 49Б
Субота, 16.11, 18:00
Вартість: 800 гривень

Реєстрація за посиланням.

🦢Кількість місць обмежена

#анонс #параджанов #ягалерея_київ

Захисна оболонка — спільний проєкт скульптора Олексія Абрамова і графіка Ярослава Герасименка, що проходить зараз в Я Галерея Пентхаус!

Апокаліптичні мотиви, пошук захищеної форми, розвиток високого ремесла та пієтет перед старими майстрами — це те, що обʼєднує цих авторів.

Скульптура Олексія Абрамова, що виражає внутрішній психологічний стан та декадентна графіка Ярослава Герасименка — разом вони відтворюють форму, що розповідає про стан вразливості чи спробу стійкості.

Чому захисна оболонка, жуки, черепи та скелети? Як автори працюють з емоціями та людським психологічним станом? Що їх об’єднує та де вони черпають натхнення?

Приходьте дізнатися відповіді в експозиції виставки Захисна оболонка!

📍Львів, вул. Зелена 20, 4 поверх
11:00-20:00
Вт-нд, понеділок — вихідний


📷: @sonya_rybka

#анонс #ягалерея_пентхаус

Роботи Дмитра Молдованова поруч із його рибацькою хатинкою у селі Парутине, Миколаївської області.

За словами Дмитра, він переїхав у сільську місцевість, намагаючись наслідувати Поля Гогена, який шукав натхнення на Таїті:

«Я щасливий тут. Живу скромно. Це моя французька Полінезія».

Із початком повномасштабного вторгнення перебував у Парутиному. Згадує, як будував барикаду над своєю хатинкою, радіє, що колона загарбників не пішла в його бік.

Фото: Дмитро Молдованов

#фото #молдованов

А ви знаєте, що Вілла Магістралє, яка знаходиться у Римі, і яка належить Мальтійському ордену, відкривається для туристів тільки двічі на рік?

Саме тут, в унікальному куточку, де водночас можна бачити три країни: бути на Мальті, стоячи на території Італії, а в той самий момент дивитися на Ватикан, — недавно побували роботи Дмитра Молдованова, що ви раніше могли бачити у виставкових проєктах Я Галерея.

Благодійний фонд Козицького разом із Посольством України при Святому Престолі (Ватикан) організували там аж три виставки: Маріуполь. Втрачена велич із серією художніх фотографій знищених мозаїк Маріупольського фотографа Станіслава Іванова та виставку живопису та графіки з назвою Dangerous/Safe від українських художників Миколи Ступінського та Дмитра Молдованова.

Фото: Kozytskyi Charity Foundation

Маємо для вас рекомендацію цікавого проєкту про українську культуру від Анни Лодигіної.

Анна Лодигіна — журналістка та дослідниця, яка займається поверненням імен відомих українських митців та науковців, привласнених Росією. Своїми знахідками ділиться у тг-каналі Back to the Roots.

На каналі ви знайдете:

▫️маловідомі факти з життя українських митців;
▫️рідкісні архівні матеріали, які знайшла авторка;
▫️цікаві історії з життя культурних діячів;
▫️фото та відео з експедицій.

Запрошуємо до перегляду ✨

#медіа #рекомендація

Вже завтра відбудеться моя лекція у стінах київської Я Галереї!

Тема лекції: «Чоловіче тіло в мистецтві», під час якої спробуємо знайти відповіді на питання, які турбують більшість.

А саме: чому в античних скульптур такі маленькі геніталії? А чи є такі скульптури, в яких великі?

Чому на картинах, що зображають битви, воїни часто бувають абсолютно голими? Це ж непрактично 🤔. Як часом прогрес впливає на ідеал чоловічої краси?


Усе це та ще низка цікавих тем чекають вас у цій лекції!

📍 Київ, вул. Хорива 49Б
Четвер, 7.11, 19:00
Вартість: 350 гривень

Реєстрація за посиланням 👉🏻 https://docs.google.com/forms/d/10bTHqfmmNn8MMEc8a0ZktJawcKDnvrQNtpGRbBwh4dc/viewform?edit_requested=true

Знакові твори класиків сучасного мистецтва поєднали в експозиції нового проєкту Музей сучасного мистецтва в київській галереї Лавра.

У першій експозиції представлені роботи дванадцяти ключових фігур українського та світового артпростору: Анатолія Криволапа, Олега Тістола, Олександра Гнилицького, Олега Голосія, Бориса Михайлова, Віктора Сидоренка, Тіберія Сільваші, Олександра Ройтбурд, Олександра Животкова, Назара Білика, Олександра Сухоліта та Арсена Савадова.

📍Галерея мистецтва Лавра // Київ, вул. Лаврська, 7Б (вхід з Лаврського провулку 9, білі ворота)

Фото: Валерія Шульга

#музей #ньюс

Танцюючі феї шведського художника Августа Мальмстрема — втілення найпоетичнішого зображення міфічних істот у європейському мистецтві ХІХ століття.

На полотні Мальмстрем створює чарівну атмосферу, де в прозорому сутінковому лісі феї кружляють у магічному танці. Художник майстерно передає легкість і грацію цих казкових створінь, які, здавалося б, не належать нашому світу, а постають втіленням природи, яка перебуває на межі між реальним та ілюзорним.

Історія створення цієї картини тісно пов’язана з епохою романтизму. Це час, коли художники намагалися вловити приховані зв’язки між людиною і навколишнім світом, знайти магію в повсякденності. Мальмстрем звертається до шведського фольклору, в якому феї — це духи природи, що живуть у лісах і полянах.

Ця робота є не тільки втіленням народної уяви, але й філософським дослідженням меж між реальним і потойбічним. Феї Мальмстрема ніби існують на межі світів, представляючи той невловимий простір, де людська фантазія стикається з природними стихіями. Також можна побачити в цьому полотні відображення спроби людини віднайти гармонію з природою.

Робота є глибокою метафорою людської душі, яка прагне знайти єдність зі світом, але ніколи не втрачає здатності мріяти та фантазувати.

Фото: Август Мальмстрем, Танцюючі феї, 1866. Джерело.
Авторка допису: Марія Пальчинська.

#артворк #мальнстрем

🟧 Це роботи українського художника Олексія Ревіки, якими я почала захоплюватися з початку повномасштабної війни через точну передачу всього болю (фізично) у сучасному мистецтві (ментально).

🟧 Через анатомічну точність фізичних проявів - згини м’язів, суглобів, через зморшки, очі, рани, шрами Олексій показує нематеріальні речі - переживання, війну, страждання, травми на своїх полотнах.

🟧 На деяких роботах - міста України антропоморфні під час війни. І це показує ту саму близькість кожного міста та регіону.

🟧 В неділю, 3 листопада о 17.00, в Ya gallery Kyiv я проведу лекцію на тему "В межах дозволеного: Тілесність в українському мистецтві".

🟧 Реєстрація

#артворк

Петро Гронський, Силуети, 2020

«Іноді, просто примруживши очі, можна інакше подивитися на звичні об’єкти і форми. На мить, вони наче в сутінках, міняють свої початкові сенси і функції, зливаються в складні цільні фігури, силуети, утворюючи нові, неочікувані поєднання форм.

Форма скульптури балансує на межі антропоморфної, природної та урбаністичної. Вона вказує шлях до творення образу, запрошує до діалогу, в якому глядачеві пропонується максимальний простір для власних інтерпретацій та висновків.
______________________________________________________________________
Силует — щось близьке, впізнаване, але водночас таємниче, ірреальне, що можливо лише в уяві..» — Петро Гронський

Фото: джерело

В межах дозволеного: Тілесність в українському мистецтві. Нова лекція в Я Галерея Київ

Стираючи кордони соціальних норм сучасні українські художники сміливо використовують образ тіла, щоб порушити питання ідентичності та психологічних станів.

Чи дійсно зображення тілесності в сучасній мистецькій ситуації в Україні досі табуюється як «неприйнятне»? Де межі політкоректності та стриманості? Звідки у нас страх тілесності та як говорячи про тіло та оголеність зараз ми можемо оминути повернення до нав'язаних нам сорому та скутості?

Про тілесність у сучасному українському мистецтві говоритимемо з культорологинею та авторкою телеграм-каналу Естетичний інтелект — Тетяною Дорошенко в експозиції виставки Руслана Тремби — Моя кімната. Зі мною і без.

Розглянемо роботи: Олександра Ройтбурда, Влади Ралко, Кирила Проценка, Євгена Равського, Марії Куліковської, Олексія Ревіка та інших.

📍Київ, вул. Хорива 49Б
Неділя, 3.11, 17:00

Вартість: 300 гривень

Реєстрація за посиланням.

#анонс #ягалерея_київ

Ділимося програмою підсумкової конференції Львівського тижня скульптури 2024 «Слід памʼяті».

Ми будемо говорити про слід пам'яті, який ми маємо залишити та про те — за допомогою яких інструментів та у якій формі ми можемо меморіалізувати сучасність.

Конференція представить важливі напрацювання спільноти з високим рівнем експертизи щодо того, як рухатись далі з соціумом, архітектурою, мистецтвом для того, щоб наші кроки були націлені на розвиток суспільства!

must visit!

📍Інформаційно-освітній центр Львіського Скансену // вул. Чернеча гора, 1

🆓Вхід вільний

Обовʼязкова реєстрація за посиланням в шапці профілю.

❗️Кількість місць обмежена.

#конференція #тиждень_скульптури

Чорний вогонь Гавареччини у Львівському Скансені.

Виставка, що відкрилась 27 жовтня у Великій виставковій залі Львівського Скансенсу, простежує та переповідає історію «відкриття» одного з останніх осередків чорнодимленої кераміки.

Зіткана із архівних фотографій, документів, афіш, мистецьких творів авторів, що працювали в Гавареччині, а також знакових робіт гаварецьких, відомих та анонімних, майстрів кінця XIX – початку ХХІ століття — експозиція відкриває таємницю Гавареччини та її притягальної сили.

Чому маленьке, загублене в лісі село стало певним місцем паломництва для мистецького, інтелектуального та молодіжного середовищ ІІ половини 1970-х, а особливо кінця 1980-х — початку 1990-х років?

Особливо цінними для дослідницької частини виставки стали спогади мистецької родини Мотик. Від 1974-75 років Ярослав та Ярослава, а згодом і їх донька Марʼяна стали одними із першовідкривачами потенціалу технології димленної кераміки для створення сучасних творів. Услід за родиною митців потягнулися й інші люди з культурного середовища...

«Мені розказав про Гавареччину Іван Остафійчук — ми з ним разом вчилися і дружили.

Він прийшов до мене і каже: «Я був в Гаравеччині, Василь Глинчак їздив туди знімати про те село, попросив мене, щоб я пристав до нього. Ти — скульптор, вони мають там глину, ти з тої глини можеш щось ліпити і там випалювати. Тобі буде дуже цікаво». І я зразу зрозумів, що це буде гарно... І ми тоді з дружиною поїхали шукати ту Гавареччину, а вона ж в лісі! То ми через Золочів їхали, до Ушні, а там вже пройшли в ліс, а доріг нема — там просто стежки. І ми довго блукали лісом, шукаючи ту Гавареччину. Аж десь через пару годин почули гавкіт собак — значить воно вже близько, то село. І ми вже на той гавкіт зайшли, і дивимся: перед нами розкинулось таке гарне село в долині, довкола горби, ліс...» —

Ярослав Мотика.

«Перший раз ми спали на сіні. Але то ми перший раз поїхали двоє, а вже потім з дитиною (Марʼяна мала чотири рочки), і ми там знайшли квартиру. І так приглядалися до всього — нам там дуже подобалося.

Нам сподобалося, як гончарі працюють, — ми того не бачили ніколи. Я так і не знала, як то робити з глини, дивилася, як Ярослав робить. Він, як скульптор, то вмів з глини ліпити, а я, хоч і керамістка, також старалася. Перші мої роботи були подібні до його, а потім я вже трохи виробилася і мої твори можна було відрізнити. Але я не можу сказати, що то мій стиль. Я дивилася і так робила, як чоловік, але теми вибирала якісь інші. Потім я почала робити більш модерні твори.

Там ми з гончарами заприятелювали, звикли, включилися в роботу, носили дрова, щоб палити, помагали, глину копали... Часто до нас приходив Володимир Бакусевич, сідав, запалив папіросу на пʼять хвилин, посидів і вже йшов до роботи, бо то близько було.

А як дитина підросла, то ми вже з нею приїжджали також, і вона там трохи ліпила. Я маю багато її малюнків, шо вона там малювала. Вона робила такий гарний альбом про Гавареччину.» —

Ярослава Мотика.

«Я була щаслива: по сусідству з нами були діти і я мала з ким бавитися. Сімʼя Марʼяна Бакусевича була багатодітна — їх було пʼятеро дітей. Ми все разом були, трохи шкоду робили... То мама мене трохи сварила. Казала: «Не намалюєш — не підеш гуляти!» — то вона мене так заохочувала. Вона не мала так часу за мною дивитися, бо вони приїжджали спеціально творчо працювати.» —

Марʼяна Мотика


Куратор виставки: Роман Зілінко
____________________
Чорний вогонь Гавареччини
27.10.24-31.05.25

Велика виставкова зала Львівського Скансену // вул. Чернеча Гора, 1

Ср-нд 10:00-18:00

Квитки:
Загальний — 150
Пільговий — 70


Фото та допис: Валерія Шульга

#виставка #ньюс #гавареччина #мотики

Сьогодні свій день народження святкує наша Ольга Слинько! 🌼

Талановита мисткиня, майстерна флористка та наша люба фея, чиї неймовірні квіткові композиції вражають наших гостей у Львові!

Щиро вітаємо Олю!

З любов’ю,
команда Я Галерея 💐

У рамках Львівського тижня скульптури 2024 Слід памʼяті при вході до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького було встановлено врятовану давню пам’ятку, яка мала ритуальний характер.

Стараннями волонтерів, зокрема Ольги Соляр, та воїнів ЗСУ до Львова привезли понад 200 уламків скульптури половецької баби з кургану Сторожова могила, що на Донеччині.

«Ця статуя була розстріляна московитами у результаті військових дій. Нижня частина скульптури залишилася на кургані. На щастя великі уламки — як частини торс, голова, руки були знайдені і збереженні. Ці фрагменти скульптури, що врятовані могли зникнути впродовж кількох місяців завдяки погоднім умовам — як дощ, сніг.

Також привезені до Львова і маса дрібних фрагментів як з каменю, так і бетону. Кожен фрагмент мав характерний малюнок. Чи то фактура каменю, чи цементу, чи мохи та лишайники.

… спочатку були зібрані три великі уламки торса. Ми використали скловолокно і шпильки для міцності з’єднаних частин фігури. Потім була вклеєна голова та два фрагменти рук права та ліва. Кам’яна скульптура багаторазова була у минулому мальована та поділена цементами. У деяких деталях як груди шар цементу становить 5 см, а ліва змонтована на місце рука уся цілком цементними замішками алюмінійованого каркаса.

Спина статуї також складена …з приблизно 40 уламків з цементу, тому ці пазли дали нам потрібний силует скульптури.» — Олег Капустяк.

Реконструкцію укріплення та консервацію пам’ятки Половецька баба на волонтерських засадах виконали скульптори Сергій Якунін, Олекса Фурдіяк та Олег Капустяк, які працювали у скульптурних майстернях Львова. Окрема величезна подяка реставраторові творів із металу Тарасові Олещуку, якому завдячуємо виготовлення всіх металевих робочих кріплень скульптури Половецька баба.

#реставрація #тиждень_скульптури

Так сталося, що дуже важливими для скульптури завжди були меценати. І ось коли колишній головний лікар зацікавився в тому, щоб готель «Карпати» в Трускавці перетворився не тільки на лікувальний пансіонат, а ще й такий собі центр, де було би зібрано багато культурних пам'яток — тоді до оформлення кожного поверху в цьому готелі було запрошено різних художників.

Є поверх Андрія Бокотея, поверх Ігоря Ковалевича, Уляни Ярошевич, Романа Петрука та інших.

Також на території готелю знаходиться парк скульптур Романа Петрука. Там представлені саме його класичні відверті скульптури, відлиті в бронзі. Такого ви не побачите ні у Львові, ні в Києві, ні в інших містах. Роман Петрук — один із геніальних скульпторів, чиї роботи давно би мали прикрашати публічні простори інших міст, але бачите зараз тільки в Трускавці завдяки меценатам.

Біля церкви є чудова авторська ротонда Романа Петрука — Мадонна з дитям.

Звісно, в Трускавці ми побачимо не тільки скульптури Петрука. На екскурсії Павла Гудімова познайомимось з величезною кількістю авторів та послухаємо захопливі коментарі до кожної з робіт.

📍виїзд з площі Петрушевича у Львові
Неділя, 27.10, 10:00
Вартість: 600 гривень

Реєстрація за посиланням.
🔥Кількість місць обмежена!

Авторка фото: @sonya_rybka.

#петрук #скульптура #трускавець #парк

195 галерей з 42 країн і територій, в тому числі 65 галерей, що працюють у Франції, понад 65 000 відвідувачів протягом VIP-днів і днів відкритих дверей — це все про цьогорічний Art Basel Paris, що відбувався 16-20 жовтня в культовому Grand Palais. 

Від молодих галерей на верхніх балконах — до провідних світових гравців на першому поверсі. Чим нам запам’ятався ярмарок цього року?

Продано! 

▪️Лідером продажів галереї White Cube стала робота Джулі Мегрету Insile (2013), яка була продана за $9,5 млн.

▪️На стенді Lisson Gallery були представлені важливі роботи колумбійської художниці текстилю Ольги де Амарал, придбані приватною американською колекцією. Серед проданих робіт — акриловий гобелен Lienzo 29 (2001) за $350 000, підвісна лляна скульптура Nudo 23 (plata 5)(2014) за $400 000 та мерехтливий настінний твір із золотого листя Viento Oro (2014) за $800 000.

▪️Ще однією визначною подією для жінок-художниць стало те, що Ortuzar Projects продали все, що було на стенді, — серія з шести нових картин Такако Ямагучі була продана за $300 000 кожна. 

▪️Окрім скульптури Луїз Буржуа, Hauser & Wirth повідомили також про інші продажі: серед яких: Not Quite in a Hurry Марка Бредфорда (2024) за $3,5 млн та Numero Noir #2 (2021) Барбари Чейз-Рібу за $2,2 млн.

Фото 1: вид на Art Basel Paris 2024. Джерело
Фото 2: робота Ольги де Амарал Viento Oro (2014), представлена галереєю Lisson Gallery. Джерело
Фото 3: Numero Noir #2 (2021) Барбари Чейз-Рібу. Джерело
Фото 4: робота Джулі Мегрету Insile (2013). Джерело
Фото 5: стенд Hauser & Wirth на Art Basel Paris. Джерело
Фото 6: роботи Такако Ямагучі на стенді Ortuzar Projects. Джерело

Авторка допису: Валерія Шульга

#ярмарок #artbasel #париж #ньюс