Через які причини до Олоруна добре ставляться в племені? Дізнаймося в третій Історії персонажа!
Що посієш — те й пожнеш. Любов Олоруна до всіх істот повернулася до нього доброзичливістю людей і дітей цієї землі… Ха! Воно все так, та тільки трішки, будучи, не так. Звісно, більшість людей добре ставилися до Олоруна, та це не обов'язково було пов'язано з його любов'ю до природи.
Однією з причин було співчуття — він був підкидьком, покинутим у горах, без родичів, які могли б про нього подбати, вижити самостійно йому було б зовсім неможливо. Дати трохи їжі чи одягу було не надто складно, а задоволення від того, що дитина росте здоровою та сильною, значно переважало будь-які зусилля, тож чому б і не зробити цього?
Ще одна причина полягала в тому, що він їм просто подобався. Олорун (майже) завжди був таким вихованим, таким чесним (у більшості разів), тихим, розсудливим і завжди старанно вчився. Він ніколи не був схильним до бешкетництва, наприклад, не лазив по дахах і не зривав черепицю. Навіть вирощувати сільськогосподарські культури й розводити тлю навчився самотужки, здатний звідтоді забезпечувати себе самостійно. Як юнак, що не (часто) завдавав багато клопоту тим, хто його оточував, він, безумовно, був дуже привабливим.
Останньою, бодай і не найпоширенішою, причиною було почуття провини. Через те, що Олорун народився з розбитою душею, коли його вперше знайшли, то спробували використати цей незвичайний стан для випробування способу відновлення лей-ліній Натлану. На щастя чи ні, цей метод людського жертвоприношення не увінчався успіхом. Бодай, можливо, це й допомогло уникнути етичної дилеми, яку неможливо було розв'язати, у деяких старійшин залишилося невимовне почуття провини. Звісно, коли Олорун підріс, він дізнався про те, що трапилося — не було сенсу намагатися щось приховати, це лише створило б непотрібні проблеми. Проте він не відчував жодної образи через цю історію, навпаки, він був дуже задоволений тим, що дізнався, бо якою б гіркою не була правда, він вважав це за краще, аніж жити в брехні.
Він повністю усвідомлює різні причини, чому люди піклуються про нього. Чи то через співчуття, прихильність, провину, чи то через усі разом, він готовий прийняти все це таким, яким воно є. Як сказав би Іфа, усі ці соціальні відносини між людьми надто складні. Замість того, щоб витрачати час і зусилля на способи зрозуміти їхні мотиви, краще зосередитися на їхніх висновках і діях, це допоможе зменшити напругу. Таким чином, коли він бачить, що люди виявляють до нього таку турботу та прихильність, він відплачує їм добротою у відповідь. Так, усе так просто.
"Добре, що я ветеринар, — сказав Іфа, жестикулюючи, — якби я був людським лікарем, то моя робота була б набагато складнішою…" Іфа продовжував, перераховув, здавалося, цілу купу дивних медичних випадків, але думка Олоруна швидко відлетіла геть. Якими б дивними вони не були, хіба вони могли бути дивнішими за його власний випадок? Якщо подумати…" У якомусь сенсі я теж пацієнт, але не маю жодної надії на одужання", — розмірковував Олорун. Потім він подумав, що як звернути увагу на його вуха, що виглядали інакше від вух звичайної людини, то, напевно, його теж можна було вважати хворою твариною? Гм… А з іншого боку, може, людей теж слід вважати тваринами? На цих роздумах Олорун перервав нескінченну маячню Іфи й запитав: "Якби я захворів, мені слід було б піти до ветеринара?" Іфа замовк на пів слові й довго дивився на нього.
— … Ти не слухав мене весь цей час, чи не так?
— Не можна просто уникати запитань, на які не хочеш відповідати й перекидати їх на мене, — відповів Олорун.
🌷Перекладач — трешик
🌷Редакторка — ріко
Автор(-ка) арту
#інтейват_історія #інтейват_переклад
Підтримати канал | Зарядики