Terra Kozakorum

#Radio_Terra_Kozakorum

З днем Соборності!

УСуС та чорний запорожець шмалять папіросу, позуючи для світлини у визволеному Запоріжжі, 1918 рік.

Христос Хрещається! В річці Йордан!

"Во Іордані крещающуся Тебі, Господи, троічеськоє явися поклоненіє, Родителів бо глас свидетельствоваше Тебі, возлюбленного Тя Сина іменуя, і Дух в виді голубині, извіствоваше словесе утверждеіє. Явлейся Христе Боже, і мир просвіщей, слава Тебі." 

Вояки Дивізії СС "Галичина" святкують Водохреще в Чехословаччині, 19 січня 1945 року.

Дуже порядний і олдовий крігсберіхтер - Рома Чоп, зараз крім роботи на фронті паралельно займається проектом пам'яті захисників ДАПу, боям за котрий в цьому місяці буде сумна річниця.

В боях за аеропорт зокрема загинув і батько самого Романа.

Тож якшо у вас є родичі/знайомі, серед учасників, подьоргайте їх на предмет спогадів чи фото/відеоматеріалів раніше непублікованих.

Звертаться сюда:

https://www.facebook.com/share/v/15X8eHXwP6/

Трохи із запізненням, але досить важлива тема ігнорування проблеми бійців котрі загинули до повномасштабної війни, а також їх родин, зокрема тих хто загинув взагалі без жодного статусу, як то правосєків, та деяких донбасівців і айдарівців.

Поки все що можна зробити - розголос, дописи та зайобування Мінвету, про що у вас і прошу:

https://www.facebook.com/share/p/15oMHbnBHp/

З Новим Роком, з Василем!

🙏🥳

https://youtu.be/aURbMaVUH8Q?si=20rABK8IqB1A13zb

Прадід і прабаба.

65 років шлюбу, чого і вам бажаю.

В цих людей "за плечима" - 2 світових війни, три голодомори, колективізація та "вовчий білет" до 70-х.

Все життя вкладене у дітей, внуків і правнуків.

Дід помер в 2003, баба в 2007.

Коли ще "по-душам" балакали з прабцею то й казали, на питання а як жили: "Жили й тяжко-важко та добре і ловко, но й весело бо любить кого було і в Бога вірили, на все Його воля."

Живіть!

#Radio_Terra_Kozakorum

Пізніше напишу текст, який хотів наваяти ще у 22, на фоні всіх "деескалююючих краплин допомоги" від США, на фоні яких мене буквально бісойобило від наших дякуль за ці подачки, в умовах пиздячки на фронті. Саме ж ставлення сформувалось ще на межі 2014/15, з тої ж причини, а корінням в світових війнах.

Ну й дейлі ремайндер, на правах людини, яка позбулась зачарування Піндосією ще в юнацькому віці:

https://t.me/terra_kozakorum/1150

Власне, я спокійно слідкую за риторичними фантасмагоріями цих місяців, і раджу всім людям шо торчать на інфоголці, бо це буквально не означає НІЧОГО, до конкретних дій.

ЦЕ Ж БУЛО УЖЕ:

https://t.me/terra_kozakorum/1154

РІЗДВЯНА БИТВА НА СІЧІ!

Бігом голосуєм за Олексія "Сталкера" та козацьких подєльніків, голосування до 21:00.

https://t.me/DeepStateUA/21041

Є така околофутьольна пітушина шайка під дивною назвою "еспаньйола".

Складається з конгломерату піжжєних десятиліттями мусорами алконавтів на залузганих сємєчеками стадіонах, що мали збочення слідкувати за проперженим рідним чемпіонатом.

Втім в них дійсно є одна характерна особливість, вони і правда не кричать: "Чечня - круто!"

Вони кричать: "ДИНАМО КИЇВ - ЧЕМПІОН!"

#Radio_Terra_Kozakorum

​​Адмін на Святвечір дев'яносто якогось там року, сьогодні теж вдома🥰

З того часу я не сильно помінявся🤫

З дійових осіб сімейного кола, лишилась лише бабуся в якої я на руках ❤️ і сьогодні дєльно видала 500 грн колядки, за шо ми з нею перевернули за комір по чарці віскі.

Прадід-фронтовик уже в кондиції після улюблених колядок, співати не менш улюблені "Ой гиля-гиля - гусоньки на став", з своєю сестрою, праворуч нього, що покинула цей світ 2 роки тому як раз на Святвечір🙏

Прабабця вже відібрала в діда сулію, що вкупі з попередніми декораціями виглядало так:

*Сьорбає дід чарчину на празник*

"Баба: - Шо ти скривився як лиха година?

Дід: Так ніякий же сатана так як ти не п'є, Галько.

*Баба хряцає 100 грам залпом, і оком не повела*

Дід: - Галько, то ти ж умреш!

Баба: - Ти ж Купрію, сто год п'єш, а ще досі не вмер!"

Зранку з дідом, якому вже крепко за 80 (1915 р.н), що з бабою пережили 2 світові війни, ліворуцію і 3 Голодомори з післявоєнним вовчим квитком за полон, та паспортом лише в 70-х роках - уже був як огірочок і ледь розвиднівшись, ми вже йшли КОЛЯДУВАТЬ по родичам і сусідам. Прабабця зі знанням діла проводжало чоловіка словами:

- Купрію! Ти хоч налигача вдінь (так бабця ніжно називала краватку), щоб дитині було тебе як додому вести!

У відповідь дід багатозначно і з любов'ю крутив бабі дулею і тою ж рукою крутив біля скроні, закріплюючи сентенцією: "ДУРНОМУ БРАТ!".

Взявши діда за дебелу натружену століттям долоню, ми йшли "на дєло", ходячи від хати до хати, де мені як найменшенькому, та й з поважним таким супроводом давали величезний по моїм тодішнім міркам прикуп, а діду гранчак "на колядку", я волочив кульок канхветів і розперезаного веселого, співаючого аксакала-колядника до рідного двору.

За кадром молоді батьки, брат і ще з десяток родичів і сусідів.

Україна, Київщина, Кучмізм, 7-е січня, Різдво. Мир. Так добре - наче цього ніколи не було і все приснилось мені в якомусь прекрасному сні.

Але було, і обов'язково буде!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

Різдвяне #Radio_Terra_Kozakorum

Кстаті, дякую всім хто переживав та звісно молився - особенно мамзєлям 🫶🌭:

https://youtube.com/shorts/OgrOlh7yFMI?si=NRHzojkhczBIYVbz

Виходячи з довгого туману своєї свідомості в нинішніх особистих обставинах час від часу натрапляю на думку - коли ж "ТОЧНО" ми могли перемогти.

Я вам скажу - влітку 2018 року.

Чемпіонат світу з футболу в ерефії, 2-3 місяці коли в полупині в полулаптях не було ні часу, ні бажання навіть дивитись в нашу сторону, апріорі, шоб як дєд з політбюро сохранить їбало, аля "Олімпіада-80".

Так, Донецько-Макіївсько-Горлівська агломерація тоді була хай ляма з півтора людей. Але й тримало все ордло - тисяч зо 20.

Власне в надії на це тоді я й підписав контракт після майже 3-х років освітньої перерви. Тай предпосилки були, чого вже там.

Крим би лишили на солодке.

У правильності вірності своїх роздумів не розписують, але від того не менш впевнений.

Вчора було 10 років як вперше потрапив на Донбас.

А сьогодні - 7 років "календаря".

Ви думали, що Верещук в жОПІ це найбільша проблема зараз?
Як би не так.

Сьогодні. Будуть пропихувати на пост нову міністєрку ветеранів.

Якась Наталія Калмикова. Хоча стоп, не якась. Заслужена грантососниця та майстер з розпилу.

0 днів на війні.

Піздьож про гранти, «стандарти хотівших в НАТО», лгбт, фемінізм, наркотики для реабілітації військових, не секундочку. Шоб не був буйним - колись і кури траву, винеси все з хати.

Попередні мінвети при папєрєдніках роздавали направо і наліво тендери, де, блять, в ветеранських відновних заходах брали участь дитячі табори, і якісь наливайки (я щас не шучу, в нас з реабілітацією все хуйово, навіть знімав колись про це).

Але по суті, питання лишається. В країні де уже сотня тисяч поранених і морально поламаних військових, у нас на посаду призначають якусь лгбткиню, не причетну до війни.

Дорогі ветерани, на вас покладений хуй.

Поширте. Це зараз важливо.

Прокопенко 🕉️

Хвилинка реклами для мого дорогого друга, одного з найліпших воєнних фотокореспондентів цієї війни, чиї світлини ви бачили не в одному десятку українських та світових видань - Романа Чопа.

Рома не просто фотограф, а справжній олдовий дикий гусь, що в 14 році поїхав воювати помінявши паспорт на автомат в дніпровському главку, прямо з гальорки соцфаку університету Шевченка.

Учасник іловайської операції та оборони Маріуполя, в складі батальйону Шахтарськ та роти "Свята Марія".

Паспорт так і не вернули 😂, УБД ж оформив вже у році 2018 коли був начальником прес-служби 72 ОМБр, якій віддав 4 роки.

З перших днів повномаштабки лазе з автоматом і фоторужжьом в таких єбєнях шо й не снилось ніяким інфоциганам.

Відтак підписуйтесь на телеграм, та в інших мережах: https://t.me/photowar

На фото Рома під час боїв за Іловайськ, серпень 2014.

Пісні реквієм всім хто склав душу й тіло в горнилах війн за Україну.

Від козацьких дум (зокрема й кубанської традиції) до Визвольних Змагань.

#Radio_Terra_Kozakorum

День пам'яті загиблих українських воїнів.

Пом'яніть в молитві всіх кого знали та можете пом'янути.

#Radio_Terra_Kozakorum

День пам'яті загиблих Захисників України, 29-го серпня відзначається спогадом про тих хто віддав своє життя під час виходу з Іловайську.

Воно було встановлене через масштаб одноразових втрат в той чорний день в одному місці.

Дуже надіюсь, що ми не повторили його навіть після початку повномаштабки.

Вічна пам'ять усім загиблим!

Це мабуть єдине відео котре я досі не можу додивитись до кінця, хоч і не знав нікого особисто.

https://youtu.be/Ow5PSV40lQQ?si=ol6Hb3LduTLQIqBg

⁠16 серпня (29 серпня) українці традиційно святкують День Нерукотворного Образу Спасителя (в народі — Третій Спас)

У церковній традиції його найчастіше називають Днем пам’яті Нерукотворного Образа Спасителя. А в народі свято більше відоме як Горіховий Спас. Цього дня святкується така важлива для вірян подія, як перенесення Нерукотворного Образа Спасителя з Едеси до Константинополя.

Згідно з церковними переказами, Ісус Христос одного разу витерся рушником після вмивання — і на тканині відбився божественний лик. Саме з цього рушника художники почали писати ікони Спаса Нерукотворного. Саме ж полотно відтоді вважалося цілющим.

Більш розповсюджена назва Горіховий Спас пов'язана з тим, що саме наприкінці літа починається збирання волоських і лісових горіхів, їх починають заготовлювати на зиму. В цей самий час закінчуються жнива, з нового урожаю збирали колоски, з яких пекли свіжий хліб. Тому ще одна народна назва свята — Хлібний Спас.

В народі день часто називали "Холодним", тому що в серпні літня спека вже помітно спадає, ранки стають набагато прохолоднішими, відчувається перший подих осені.

Свято ще також називають Полотняним Спасом, хоча ця назва не така популярна, а все тому, що наші предки шанували цього дня полотно, йшли на ярмарок, де продавали тканини. Навіть існувала приказка: "Перший Спас — на воді стоять, другий Спас — яблука їдять, третій Спас — на горі полотна продають".

Зазвичай Горіховий Спас віряни святкують з меншим розмахом, ніж Медовий та Яблучний. Проте повністю ігнорувати цей важливий день не варто. 16 серпня зазвичай відвідують храм, стоять службу, а потім святять кошики.

Що потрібно принести до храму Божого, щоб освятити:

- горіхи (можна будь-які, але все ж бажано лісові й волоські з нового урожаю);
- мед;
- воду;
- свіжоспечений хліб із зерна нового урожаю;
- яблука, груші та інші фрукти серпня;
- букети з квітів і лікувальних трав.

За традицією, на третього Спаса також освячували воду в криницях і будь-які джерела питної води.

Успіння Пресвятої Богородиці

Особливий день для мене. Перші 3 фото - рівно минулоріч. Один з найнапруженіших моментів в житті, коли на 3-му вогневому виїзді за день, нас підловив ворожий Орлан і годину-півтори мосхи за однією моєю бмп не жаліли ні стволки, ні кілька залпів касет, проводжаючи всіма петлями нашої дороги і кожне місце де ми намагались сховатись.

Злітаючі в небо дахи будинків навколо та цокіт осколків по броні, але під якимось незримим куполом, молитвами до Богородиці.

Вибитий уламками триплекс й ручка, та ранений в ногу механік, що таки вивів нас з машиною з бою.

Як тоді, не молився я ніколи до цього.

І ви не соромтесь.

4 фото моя "воєнно-польова" Біблія і Образ Успіння.

"Обраній від усіх родів Божій Матері і Цариці, Яка підноситься від землі на небеса, благоговійний спів за пречисте Твоє успіння приносимо, раби Твої, Богородице. Ти ж, що маєш перемогу над смертю, від усяких нас смертоносних бід визволи, щоб ми взивали до Тебе:
Радуйся, обрадувана, в успінні Твоєму нас не залишаєш Ти."

Усіх, хто хоче з вірою входити у храм Твій святий, Ти, Богородице, спасаєш; і тих, хто прославляє Тебе, від усяких напастей і бід визволяєш; тому і країні нашій православній перемогу над супротивниками даруй і всі прохання наші на спасіння виконай, бо ми молимося Тобі і оспівуємо Бога, взиваючи: алилуя.

В 4 часа дня в Белую прибыли основные силы Повстанческой Армии во главе с самим знаменитым «батькой». Грабежи и убийства вспыхнули с новой силой. Махновцы громили партийные и советские учреждения, изымали казенные деньги, жгли переписку, дела, учетные книги и наряды. Была опустошена заготконтора No 28 (несколько тысяч пудов хлеба), в разграблении которой приняли участие и беловские обыватели. Очевидцы вспоминают, что сразу по прибытию махновцев «начался грабёж складов волпродкома, магазинов потребкооперации, частных лавок. Бандиты из винтовок стреляли в замки, разворачивали их клинками и открывали двери. Малосознательные жители слободы Белой, да и близлежащих сёл, тащили зерно, мясо, мёд, сахар, сливочное и растительное масло и другие продукты, которые здесь были заготовлены для Красной Армии и рабочих промышленных центров».

Сообщения с мест говорят о том, что реакция местного населения на появление повстанцев, как правило, была скорее нейтральной или даже положительной, а в ряде мест (например, Суджанский уезд) даже фиксировалось вступление местных жителей в их отряды.

В слободу Белую махновцы вступили в полдень 21 января. Один из первых беловских комсомольцев А. Ломакин хорошо запомнил этот момент: «мы, мальчишки, придя со школы, катались в это время на коньках у моста через реку Илёк. На дороге из села Песчаное появился небольшой отряд верховых. На груди у солдат были кумачовые банты. Красные, подумали мы. Несколько человек отделились от отряда и направили своих коней к нам. «Эй, вы, пацаны! Какая власть у вас в селе?» «Советская, известно», — отвечали мы. Тогда они бросили нам несколько горстей пилёного сахара в грудках и уехали. Мы же, конечно, подрались за этот сахар. Через некоторое время на шоссе Песчаное — Белое появилась целая колонна конников, обоз тяжело гружённых саней...»