Територія Б

Аманда, Лінда і Роуз…

KRYLATA – "STAY TRUE" - є враження, що дівчинка дуже талановита, творча, але ще надто не досвідчена і не побита життям, в цьому плані їй допоможе нацвідбір і Тіна Кароль;

Ziferblat – "Bird of pray" - круті хлопці, музиканти від Бога, я за них голосував минулого року; той випадок, коли просто любиш їх вайб, світосприйняття, музичну глибину і усім серцем вболіваєш за те, щоб українці доросли до їх рівня, але поки що в лідерах трендів ютьюб «Стара баба».

ДК Енергетик – "Сіль" - це прямо сіль на рану… ми всі, як і Європа в цілому, як і Тіна, обожнюємо пост-панк, це просто свято душі, що цей гурт нарешті вийде на велику сцену; сам стиль пост-панку був створений для протистояння культурно-масовій стандартизації і як ви розумієте це про Євробачення, це як в борщ кинути шматок Наполеону, тому беремо з собою по два пакети…

Маша Кондратенко – "No time to cry" - мені здається - це темна конячка нацвідбору, з цим треком Маша пішла Ва-банк, це буде повне переродження артистки на сцені нацвідбору, прикольно звучить приспів в крутій електронній обробці, думаю, конкурентам і можливо нам усім на всякий випадок потрібно взяти з собою 8 лютого на прямий ефір по пакету;

KHAYAT – "HONOR" - хтось каже, що в цій пісні нічого нового, що артист і стиль не змінилися, але Євробаченя не бачило ще старого доброго Хаята, навіщо їм новий?
тут є виграшна історія, якщо пісню не запам’ятають, то можна поскиглити як бабка і уже впізнавано;

FIЇNKA – "Культура" - ну це з точки зору хітовості краще всього, це видно і по Тіктокам, і переглядам в ютьюб; як то кажуть, те що Тіна викинула, люди підняли, обдули і проковтнули, ще й сказали «ням-ням».

Пройдемося по учасникам і їх пісням цьогорічного Тінобачення:

Влад Шериф - "Wind of change" - голос від Бога, підтримка від музпродюсера, пісня Євровізійна, майже як у Дункана, тільки трохи дешевше, послухав 5 разів - не запам’ятав, наспівати не можу;

Абіє – "Дім" - хук-жувачка є на початку пісні, потім він копіюється потягом всього звучання треку, немає розвитку, відповідно, вважати пісню конкурсною неможливо;

MOLODI – "my sea" - на перший погляд симпатично, мелодійно, професійно і фірмово, схоже на мелодію фіта Христини Соловій&Kalush «Таксі», трохи не додумано з точки зору розвитку в кульмінації, хлопцям терміново потрібно до стилістів.

Future Culture – "Waste My Time" - це фонова музика, під подібні зазвичай виносять меню в ресторанах і пропонують обрати мідії, або цвітну капусту; думаю, коли Енлео ляпнув єрунду і почався скандал, Оксана Скибінська взяла валідол під язик, Тіна кинула стілець у вікно в телецентрі, Герман Нєнов підняв з підлоги папірець з назвою цього гурту і питання було вирішено;

🫠Слабенький цьогоріч нацвідбір саме з точки зору хітовості пісень. Були роки з євровізійними мегабомберами у фінальних десятках, коли все було очевидно одразу: Стефанія, Тереза-Марія, 1944, Шум, Дикі танці, Лаша тумбай… За мить від прем’єри ці треки одразу вривалися у різні чарти, а згодом у топ-100 apple і займали перші місця, що свідчило про їх саме хітовість.
☝🏻У 2025 - повний штиль у хіт-парадах, у Тіктоку трохи крутиться Фіїнка.
Такі безхітові роки були і раніше, це нормально. Навпаки, коли є крутий хіт - це везіння і величезний карт-бланш.
😎Одразу хочу відмітити, що я не експерт і не музичний оглядач, тому думка моя спірна, але перед цим дописом подивився багато оглядів професіоналів у цій царині, які майже всі відмічають високий професійний рівень треків, їх винахідливість і експериментальність. З цим важко сперечатись, особливо на тлі молдовського відбору, чи білоруського в минулому.
🤧Мені здається, що основна проблема «безхітового» відбору в тому, що він у нас якийсь багатозадачний і росфокусований. Є враження, що під час підготовки ведеться не «охота за хітами», а безліч інших дій пов’язаних з залученням різних стилів, щоб: показати, яка Україна різнобарвна в музиці; дати шанс молодим виконавцям зробити свій крок до зірок на національному рівні; провчити всіх потенційних претендентів, що після 2014 року їздили в рф; виділити музичного продюсера як глибокого мислителя в контексті вітчизняної музики і багато іншого…
🥱Але оскільки Євробачення - це передусім конкурс пісень, в мене одне головне питання: хтось шукав хіт?

⚡️УРА! Українську документалку «Порцелянова війна» (Porcelain War) номінували на Оскар-2025!!! Вона змагатиметься у категорії «Документальний повнометражний фільм», де минулого року переміг «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова.

Стрічка знята у ко-продукції Україна-США-Австралія. У ній розповідається про художників-керамістів Славу Леонтьєва (він же співрежисер), його дружину Аню Стасенко та Андрія Стефанова. Після російського вторгнення вони залишилися у Харкові, попри загрозу оточення, та прикрашали порцелявоними фігурками зруйновані росіянами будинки.

Чекаємо наших на червоному хіднику 2 березня у Голлівуді.

🫠 З одного боку подобається тренд на все українське, дідько з ним, що він з’явився лише під час війни… Але у будь-яких благородних проявах інколи заносить… Як наприклад створення колгот з написом ЗСУ, або подачу чергового треку як другого гімну України, або друк текстів пісень поп-зірок у шкільних підручниках…
🧐Так інколи звичайні побутові речі в умах деяких креаторів набувають культового значення, інколи вони із звичайних дитячих пісень з мультиків намагаються зробити сучасний тренд і все це з серйозним обличчям. Якщо «Капітошку» співають як «Боже, великий єдиний», то напевне незабаром нас чекає пам’ятник салу, музей кравчучок, мавзолей пса Патрона, найбільші кілометрові шаровари у світі, літак-вареник і аквапарк «Кров’янка»…

👻Сьогодні майже всі пабліки написали про оприлюднення пісень 10-ки аутсайдерів фіналу і закликали голосувати для обрання кращого серед гірших, але ніхто не помітив, що у всіх учасників є одна проблема - їх пісні дуже важко дослухати до першого приспіву:(

Тінь забутої актриси Лариси Кадочнікової знову ожила в домі кіно на тлі скандалу пов’язаного з відмовою останньої перейти на українську під час промови на врученні першої премії спілки кінематографістів України ім. Параджанова.
На відео відчувається, що українська - не рідна мова актриси і навіть «будь ласка» вона вимовляє важко, хоч і говорить, що грає в театрі державною.
В цій історії неприємно все, починаючи з інтонації людини, яка наче наказує жінці у віці, як їй себе поводити - неприємна і реакція самої Кадочнікової і її рішення в такий час виступати публічно російською.
Судячи з біографії акторки її все життя кидало з крайності в крайність, з початку своєї кар’єри з 1966 по 1976 вона зіграла і Соломію в «Криниці для спраглих» (забороненому фільмі у СРСР) і вчительку Шуру в «Комісарах», Дану у «Білому птаху з чорною ознакою», а також Ганну у «Врємя московскоє»…
Лариса Кадочнікова народна артистка України і рф одночасно, від останнього вона публічно не відмовилась на відміну від звертання до київської публіки українською під час війни.
Жінка, що на відео стоїть на своєму як кремінь, насправді, заблукала між цінностями. Актриса розповідає, що після тюрми Параджанов зателефонував їй, а вона його не запросила до себе додому, про що нині жалкує. Тобто, говорити стала, зустрітись злякалась - все змішалось, але страх переміг.
За іронією долі і щасливого випадку, Кадочнікова, до сих пір не усвідомлюючи цього, стала уособленням українського національного руху, зігравши головну роль Марічки у головному українському фільмі - «Тіні забутих предків», прем’єра якого відбулася 4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна», під час якої Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл виступили з відкритим протестом проти арештів представників української інтелігенції, що відбувалися протягом 10 днів до прем’єри. Під час виступу Стуса у кінотеатрі залунала сирена і вимкнулось світло. Параджанов підтримав акцію, більше того підписав листа українських аткивістів проти русифікації в УРСР, який був спрямований до партійної номенклатури країни. Ці дії дорого обійшлися Стусу, Параджанову та іншим - вони фактично стали забороненими і поневоленими, їх життя було кинуто під укіс. Але це були люди цінностей і переконань, активні, принципові і дієві…
Пройшло майже півстоліття і на їх прасі стоїть народна артистка України і рф - Лариса Кадочнікова, яка кається російською мовою, перед людиною, яку не запросила на чай, людиною, що створила її як актрису, як зірку - Сергієм Параджановим, а ми їй аплодуємо за це…

💃🏼 Інколи так буває, що тобі по приколу вижимати хохму «з пальця», тобто на пустому місці, коли весь сирбор виглядає наче «придовбався», але я це люблю, особливо коли справа стосується Суспільного :))
🥳Натрапив я на одне оголошення і зрозумів, що можу придертися буквально до кожного його рядка:

1. в останньому рядку просять вміти писати грамотною українською мовою, тим не менш в першому рядку - слово «менеджера/ки», а в картинці «менеджера-ки»… Як же правильно ? Напевне виправить майбутній смм-ник:))

2. перший рядок «створення публікацій для соцмереж» - слово «контент» це для Суспільного як космічний корабель з майбутнього…

3. «знімати відео та фото зі зйомок»😋 йо ма йо… мало того, що звучить дивно, та й слово «бекстейдж» вже давно відкрили…

4. «монтувати відео для соцмереж» я думав сммник займається трохи іншим 🙈

5. «шукати і пропонувати інфоприводи пов’язані з Євробаченням» - це не завдання pr-менеджера? і як це виконувати, якщо часто Суспільне ігнорує інфоприводи, які виникають самі собою?)

6. сммник має мати вищу освіту 🙈 мається на увазі диплом ТікТок-факультету кулька?

7. досвід роботи «на посаді» - півроку :) цей строк суттєво відрізняє від людини без досвіду роботи «на посаді» :))

8. англійська В2 - ну це має бути британець :)

9. «любити Євробачення», як колись партію і Леніна;

10. «вміння шукати тренди в соцмережах» - це найскладніше:) я думав тренди не треба шукати, вони самі тебе знаходять;)

11. І тут пушка-ракета: «вміння писати просто та з грамотною українською»)))))) це пряме знущання над моєю українською, бо саме ця вимога сформульована безграмотно :)))) пишуть не «з» грамотною українською, а без «з» - грамотною українською. Це найсмішніше, до речі :)

12. Ніколи не називати Суспільне - УТ-1, навіть подумки. Це я додав від себе, на всяк випадок, бо впевнений здобувачу дуже захочеться :)

🎅 Нещодавно Forbes опублікував рейтинг найпопулярніших українських артистів за кількістю прослуховувань на різних платформах за 2024 рік.

🥳Рейтинг досить очікувний, багато нових імен.

🐱Що для мене найцікавіше - в ньому є всі учасники колаборації на пісню «Той день» з Святославом Вакарчуком. Вірити в те, що він обирав артистів для фіта не за покликом серця, а за цими показниками - я відмовляюсь.

☝🏻Примітно, що самого Святослава в десятці немає, але з його підприємливим талантом очікуємо соліста ОЕ в основній сотні Forbes.

«Хай, хай, хай пишуть»….
Глянув шоу Наді Дорофеєвої HEARTBEAT…
Перший палац спорту… Визначальний момент за словами співачки…
Надя як лялька Барбі - все бездоганно: хіти, сценічні образи, балет, світло, графіка… Надя прям народжена для сцени - дуже крута артистка.
Але є момент і навпевне найголовніший. Важко будувати кар’єру суперзірки, коли в тебе немає ТЕМИ, головної теми, яку ти несеш крізь всю свою творчість, коли тебе так легко розпізнати і хочеться летіти в твоє лоно, як метелику на світло. Ти не можеш бути одразу про все і про нічого, не можеш бути трохи Білі Айліш, трохи Бйонс, трохи Мадонна. Так важливо і легко будувати свій ПАЛАЦ, коли у тебе є ТЕМА, якийсь зріз життя, твоє особливе ставлення до нього, позиція і її постійне відстоювання. Тема є у Джамали (глибинне дослідження коріння свого народу), у Тіни Кароль (боротьба за життя в нестерпних обставинах), у Коли (відверта сповідь), у Океану Ельзи (голос українського покоління) у Монатіка (маленька людина у великому місті), навіть у Макса Барських є своя скромна, але ТЕМА (все життя можна перетворити на танець). Боротьба за життя, культ дитинства, віра в себе, порятунок планети чи якоїсь окремої людини… Безліч тем, які можна розвивати.
Шоу почалось з запрошення в свій простір, в якому живе свобода!!!
В чому ця свобода проявляється? Як її відчути ще десь на секунду під час цього концерту? В заячих вухах чи в грі на гітарі з барабанами? В закритих костюмах чи відмінно відточених рухах?
«Я тебе кохаю, але не зовсім»,
«Спитай у чата джіпіті, де мою любов знайти» - все це мелодійно і модно, сучасно і по-новому, але не має ніякої ідентифікації стосовно особистості зірки і таких очікуваних сенсів.

🌲🌲🌲У кожного є свої досягнення за рік і для кожного вони серйозні і значні.
🤔Якщо хтось пропустив чиїсь успіхи з січня по грудень 2024-го, то в підсумках року є можливість про це почитати.
🫣Я із захопленням сьогодні з самого ранку гортаю підсумки року людей, на яких підписаний. В багатьох дуже художньо і з вимислом, підсумки деяких можна висувати на Оскар, чиїсь кумедні і веселі, чиїсь пафосні і серйозні….
😇Як на мене, головний підсумок року це те, що ми живі. Ті, хто пішов у засвіти у 2024-му підсумків року не підіб’ють і нічого не напишуть…
😍Живіть життя із задоволенням, шукайте для себе найкращі умови, боріться за них щодуху і щосили.
І найважливіше: вашим успіхам більше всього радіє ваша мама, подзвоніть їй…
🥳 З прийдешнім…

🫣А найголовніше, що ніхто не хоче заглиблюватися в суть цього дня - дня народження СПАСИТЕЛЯ, який віддав своє життя за продовження життя людства. Скільки можна провести аналогій з днем сьогоднішнім і змусити людей замислитися, а ми все про цибулю і часник 🙈
Надобраніч 🙏

Формула на всі часи! По іншому ніяк!
Люди ж у мегаполісі не розуміють як святкувати - це не їх день. Одягайте очіпки і водіть козу, телепні! Далі цієї формули фанатізія не працює… Що Тіна, що Роксолана і решта експлуататорів Різдва далі Диканьки ще не плюнули. Хоча є один старий виняток, коли все це було не модно і нікому не потрібно, але було зроблено без овець і куті, років 25 назад…
P.S. Послухав Руслану і згадав, що виконавець може ще й мати голос:) ви давно чули пісні де треба голос?)

Напишу непопулярну річ, але…
У мене таке враження, що в Україні з’явився новий жанр: НЕОШАРОВАРЩИНА.

Весь час звинувачували Гоголя, що завдяки «Вечорам на хуторі поблизу Диканьки» він зробив з нас українців - селюків. Але кого з себе робимо ми самі через майже 200 років?

Що не сучасний різдвяний проект: овечі шуби, жупани, ковбаска, грушки, ніченьки, місяченьки, пічечки, стрічечки, сальце, солома і коза. Я розумію, що весь колорит і окраса цього свята мають сільське походження, але тоді виходить, що по-іншому створити проект на тему Різдва немає варіантів?

Тобто беремо формулу: до колядок додаємо сучасний біт, до народних костюмів - модний крій, до відеоконтенту - модернові варіації різдвяних зірок, до сценографії - нові світлові прибори і опа - НЕОРІЗДВО готове!

😇По різному можна ставитися до цієї особистості, але як композитор дівчина безперечно талановита 🙈

🤔Мені дуже хотілося глянути проект «Ти не один. Різдво» і щось мудре написати:)
Почав… На перших секундах стало дратувати все: задум, акторська гра, пісні… На п’ятій хвилині намагався зрозуміти жанр (для кого це все?)… Дитячий мюзикл? У вечірній прайм різдвяної вечері?

🤔🤔Потім знов пісня… Чи це просто текст, що характеризує персонажа та його наміри… і все це під старомодний музичний супровід? Чому я маю це слухати і кайфувати, чому мені це має подобатися? Зазвичай такі важкі для сприйняття моменти у мюзиклі компенсують видовищною масовою картинкою…

🫣Далі набір кліше, дівчинка сирота когось зустріла і має статися різдвяне диво. Це контент до куті і застільних пісень українців у Святвечір?

🫣🫣10 хвилина… вибачте, життя не таке довге, щоб витрачати його на те, що не цікаво ну ніяк :(
Думаю творці це все створювали для себе - то і нехай самі дивляться і радіють своїй геніальності :)

🫣Перелякане СУСПІЛЬНЕ вкотре у складній ситуації умило руки, переклавши відповідальність на глядачів, наче з пісні Ірини Білик: а я ніхто і звуть мене ніяк.

З одного боку Тіна Кароль розповідає в інтерв’ю Дьоміну про один з надпотужних живих виступів у ENLEO у півфіналі, з іншого - ну його нахер, подалі гімно - менше смороду.

Учасники нацвідбору, що пройшли у фінал:

Future Culture — «Waste My Time»
KHAYAT — «HONOR»
KRYLATA — «STAY TRUE»
MOLODI — «my sea»
Ziferblat — «Bird of pray»
Абіє — «Дім»
ДК Енергетик — «Сіль»
Маша Кондратенко — «No time to cry»
Влад Шериф — «Wind of change»

P.S. На відео: Тіна Кароль про виступ ENLEO на прослуховуванні у фінал🤥

🤔Це вже Герман Нєнов знімає і монтує такі круті і креативні ролики Суспільного?

Територія Б pinned «Я вкотре спостерігаю за цією грою в «званя» і падаю у відчай, розуміючи, що «совок», який має викорінюватися з українського соціуму - розквітає… Здавалося, влада, яка придумала і втілила в життя Дію, з одного боку така сучасна, а з іншого - така архаїчна.…»

Я вкотре спостерігаю за цією грою в «званя» і падаю у відчай, розуміючи, що «совок», який має викорінюватися з українського соціуму - розквітає…

Здавалося, влада, яка придумала і втілила в життя Дію, з одного боку така сучасна, а з іншого - така архаїчна. Уже давно з шкільних столових остаточно викорінили радянські страви, а нам з вами досі вішають на вуха макарони по-флотськи, змушуючи радіти і тріумфувати з приводу зняття звань «народних» зі зрадників…

Звання «народний артист республіки» було придумано у 1917 році більшовиками для вінчування дружби між відомим артистом і апаратом з метою анексії популярності того ж артиста на користь номенклатури.

Першим народним артистом республіки став Федір Шаляпін у 1918-му. Вважалось, що це звання придумали заради нього. Правда, у 1927-му постановою совнаркому його було позбавлено «народного» і права повернення в росію. Звання в даному випадку було (є і буде) - інструментом маніпуляції і тиску держави на кумира мас, що, звісно, характерно більше для тоталітаризму.

У 1922-му вперше радянське ярмо народної артистки УРСР почепили на видатну українську акторку Марію Заньковецьку, вистави за участю якої в часи російської імперії, коли загалом забороняли українську мову і культуру, приходив дивитися цар. Однак Марія з українських Заньків принципово відмовлялася ставати зіркою імператорського театру, не купилася на чисельні вмовляння перейти на російську сцену з утриманням на рік – 24 тисячі рублів.

У 1937-му звання нродного артиста УРСР отримав головний диригент київського театру оперети, уродженець бурятії - Столерман Самуїл і того ж року 3 листопада в урочищі Сагармак росіяни розстріляли видатного українського режисера, новатора і реформатора українського театру - Леся Курбаса, теж до речі народного артиста УРСР (отримав у 1925 році).

Трагедія нашої держави в контексті культурної політики у тому, що у 1991 році ми не відмовилися від цього собачого ошийника для митців і, головне, його і наші сучасні артисти одягають із задоволенням. Чи не єдиний хто відхрестився від звання заслуженого артиста, назвавши його «кісткою» став Олег Скрипка: «Я би відмінив всі ці звання антинародних артистів, які на 50 відсотків куплялися за гроші.»

Сьогодні ми існуємо в парадигмі народного артиста України - Михайла Поплавського і заслуженого артиста України - Святослава Вакарчука.
Звання «народного» і «заслуженого» дискредитовано як поняття і вже давно.
Якщо зняття цих звань потрібно використати як момент підбадьорювання суспільства, як помсту, як потіху - ну ок, але коли це передруковують серйозні видання і інтелігенті люди, сприймаючи це як якусь ВЕЛИКУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ - це як мінімум дивно. Так мислити можуть тільки совки, оскільки у зрадників забрали те, що вже давно нічого не вартує.

⚡️ Муд дня: Тіна Григорівна у своєму публічному чаті в Інстаграмі 💅

Хм… зазвичай вона ще й вказує напрямок…

🧐 Коли відчула, що тебе маловато в інфопрсторі і вирішила додати …

🧐 Може хтось пояснити, чому на афіші ця мила симпатична починаюча співачка така велика і по центру, а навколо неї володарі різноманітних трофеїв: збирачі стадіонів, переможці і призери Євробачення, підкорювачі палаців спорту, усіх можливих чартів і трендів такі маленькі і обрамляють її? 🤔
Ваші думки…

☝🏻Вчіться українські зірки, особливо ті, що скакали під Януковича - різні «не суки і не криси»…

❓Хто стане президенткою США на вашу думку ?

🫠Офіс президента вимагає просить показувати у кінотеатрах фільм Алана Бадоєва «Довга Доба». Це частина заходів до тисячного дня від початку вторгнення (19 листопада). Відповідного листа з вказівками отримали керівники областей.

Просто цікаво, в Офісі президента чули про існування інших документалок про війну? Наприклад, «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова, який отримав «Оскар». Могли б принаймні на вибір парочку фільмів дати🤷

☝🏻 «Питання для шоу «Клуб 1%» нам вдалося створити разом з унікальними розробниками з Києво-Могилянської академії… Розум - це майбутнє нашої нації» В.Завадюк

1. KOLA: 19 жовтня

Не буду приховувати, що вчорашній візуал з концерту Коли і надихнув мене створити цей ТОП. Зробив я це, щоб звернути увагу професійної спільноти ЯК МОЖЕ БУТИ по-іншому.

З одного боку перетворення сценічної площини у дах будинку не можна назвати чимось інноваційним, мало того, на перший погляд мене б така ідея злякала своєю тривіальністю… Але в нашій професії словосполучення «як зроблено» стоїть вище над «що зроблено».

Всі ж ми розуміємо, що авангардний концепт, наприклад, Макса Барських ніколи не замечиться з репертуаром і образом Коли. Вона не глянець, вона - мамина казка дівчинці-підлітку перед сном, домашня і тепла, як батьківська ковдра, що зігріває в холодну ніч. Тому зосередження навколо чогось домашнього вважаю дотепним рішенням, ну і як все це було різноманітно обіграно - це свідчить про виняткову працю і небайдужість творчої команди.

Сміливість цих людей полягає в досить ризикованій стратегії: затсовувати камерне театральне рішення для палацу спорту, перетворити дах в універсальний інструмент для створення в уяві глядача глибинних асоціацій і, звісно, для розкриття портрету співачки.

2. МАКС БАРСЬКИХ: 17 травня

В цьому випадку постановнику легше за все, адже протягом вже семи років йде робота над удосконаленням і ускладненням однієї й тієї ж візуально-просторової концепції: горизонтальний екран статичний з часом став під нахилом, потім почав опускатися-підніматися. В такому методі найкрутішим моментом є те, що відбувається накопичення класних прийомів і додавання нових, тому це шоу викристалізовано до дрібниць.

Постійно до забетонованої основи шоу додаються експерименти зі світлом та відеотрансляцією.
Для мене Макс Барських і Алан Бадоєв - це про моду і тренди, та і взагалі ця команда завжди викликала асоціацію з модним глянцем, причому у всьому, що вони роблять.

Тому шоу Тумани-Зорепад бездоганне з точки зору візуалу. Макс уже виходить на сцену як Адель в Лас-Вегасі на якомусь своєму 36-му концерті.
Незабаром у грудні відбудеться «Різдвяний зорепад», маємо надію нікому не прийде в голову щось змінити в цьому шоу.

3. ОКЕАН ЕЛЬЗИ: 11-13,15,16 жовтня

Той випадок, коли свій статус гуртом було вирішено захищати не кількістю екранів (він був один невеликий), а кількістю концертів. Можливо і правильно, у такі часи, з такою історією гурту, з такою кількістю хітів та з такою любов’ю глядачів (з такою жагою до економії та заробітку) - великі інвестиції і не потрібні…

Візуально-просторове рішення шоу було лаконічним, елегантним і об’ємним: по центру екран-квадрат під нахилом, з обох боків простягаються конструкції «крила», що розбивають канонічне сприйняття сцени-коробки, надаючи концепції додатковий простір. З іншого боку ломані «крила» і кондовий квадрат по центру - така собі композиція.

Але найбільше, що збентежило завдяки такому художньому рішенню - це відсутність чоловічої брутальності, характерної для шоу в жанрі рок-музика. Концепція виявилась досить попсовою і «солодкою» навіть як для ОЕ. В якийсь момент я спіймав себе на думці, що на такій сцені могла б дати концерт Настя Каменських чи Ірина Білик. Навіть починаючи з світлового рішення було зрозуміло, що це не рок.

А коли під час пісні «На лінії вогню» Святослав Вакарчук запалав на екрані за допомогою вогняного візуального ефекту, я подумав, як би класно виглядала танцююча палаюча Бійонс в такому полум’ї.

4. КЛАВДІЯ ПЕТРІВНА: 30, 31 серпня

Це шоу опинилося у моєму рейтингу трохи вище Пивоварова лише тому, що там був задум (хоч і не вдалий) використати на сцені в якості оформлення головний символ співачки - шляпу.

Сама ідея непогана, хоч і не несе за собою якогось смислового навантаження, але я б заборонив цьому режисеру власноруч малювати ескізи сцени, а все ж таки радив би звертатися до професійних дизайнерів, бо реалізація ідеї була невдалою. Без підказки не зрозуміти, що над сценою головний убор. А навіть якщо хтось і зрозумів, то символ слабенький, ніяких асоціацій і глибинних сенсів не викликає.

Взагалі одразу видно, що режисер шоу Артема і Клави (це судячи з усього одна і та ж людина) не прийшов у цю професію еволюційним шляхом через роботу у якійсь крутій команді і допускає смішні дитячі помилки, як не дивно, але вчиться на артистах першого ешелону…, пощастило :)

Що на концерті Артема, що Петрівни - відчуваєш себе як на будівництві, екрани використані грубо, як бетонні плити, концепція світлового оформлення відсутня, над відеоконтентом ніхто не працював, видно, що це для творців не мало значення, хоча це сюр з огляду на сучасні тенденції сценічного шоу.