Територія Б

1. KOLA: 19 жовтня

Не буду приховувати, що вчорашній візуал з концерту Коли і надихнув мене створити цей ТОП. Зробив я це, щоб звернути увагу професійної спільноти ЯК МОЖЕ БУТИ по-іншому.

З одного боку перетворення сценічної площини у дах будинку не можна назвати чимось інноваційним, мало того, на перший погляд мене б така ідея злякала своєю тривіальністю… Але в нашій професії словосполучення «як зроблено» стоїть вище над «що зроблено».

Всі ж ми розуміємо, що авангардний концепт, наприклад, Макса Барських ніколи не замечиться з репертуаром і образом Коли. Вона не глянець, вона - мамина казка дівчинці-підлітку перед сном, домашня і тепла, як батьківська ковдра, що зігріває в холодну ніч. Тому зосередження навколо чогось домашнього вважаю дотепним рішенням, ну і як все це було різноманітно обіграно - це свідчить про виняткову працю і небайдужість творчої команди.

Сміливість цих людей полягає в досить ризикованій стратегії: затсовувати камерне театральне рішення для палацу спорту, перетворити дах в універсальний інструмент для створення в уяві глядача глибинних асоціацій і, звісно, для розкриття портрету співачки.

2. МАКС БАРСЬКИХ: 17 травня

В цьому випадку постановнику легше за все, адже протягом вже семи років йде робота над удосконаленням і ускладненням однієї й тієї ж візуально-просторової концепції: горизонтальний екран статичний з часом став під нахилом, потім почав опускатися-підніматися. В такому методі найкрутішим моментом є те, що відбувається накопичення класних прийомів і додавання нових, тому це шоу викристалізовано до дрібниць.

Постійно до забетонованої основи шоу додаються експерименти зі світлом та відеотрансляцією.
Для мене Макс Барських і Алан Бадоєв - це про моду і тренди, та і взагалі ця команда завжди викликала асоціацію з модним глянцем, причому у всьому, що вони роблять.

Тому шоу Тумани-Зорепад бездоганне з точки зору візуалу. Макс уже виходить на сцену як Адель в Лас-Вегасі на якомусь своєму 36-му концерті.
Незабаром у грудні відбудеться «Різдвяний зорепад», маємо надію нікому не прийде в голову щось змінити в цьому шоу.

3. ОКЕАН ЕЛЬЗИ: 11-13,15,16 жовтня

Той випадок, коли свій статус гуртом було вирішено захищати не кількістю екранів (він був один невеликий), а кількістю концертів. Можливо і правильно, у такі часи, з такою історією гурту, з такою кількістю хітів та з такою любов’ю глядачів (з такою жагою до економії та заробітку) - великі інвестиції і не потрібні…

Візуально-просторове рішення шоу було лаконічним, елегантним і об’ємним: по центру екран-квадрат під нахилом, з обох боків простягаються конструкції «крила», що розбивають канонічне сприйняття сцени-коробки, надаючи концепції додатковий простір. З іншого боку ломані «крила» і кондовий квадрат по центру - така собі композиція.

Але найбільше, що збентежило завдяки такому художньому рішенню - це відсутність чоловічої брутальності, характерної для шоу в жанрі рок-музика. Концепція виявилась досить попсовою і «солодкою» навіть як для ОЕ. В якийсь момент я спіймав себе на думці, що на такій сцені могла б дати концерт Настя Каменських чи Ірина Білик. Навіть починаючи з світлового рішення було зрозуміло, що це не рок.

А коли під час пісні «На лінії вогню» Святослав Вакарчук запалав на екрані за допомогою вогняного візуального ефекту, я подумав, як би класно виглядала танцююча палаюча Бійонс в такому полум’ї.

4. КЛАВДІЯ ПЕТРІВНА: 30, 31 серпня

Це шоу опинилося у моєму рейтингу трохи вище Пивоварова лише тому, що там був задум (хоч і не вдалий) використати на сцені в якості оформлення головний символ співачки - шляпу.

Сама ідея непогана, хоч і не несе за собою якогось смислового навантаження, але я б заборонив цьому режисеру власноруч малювати ескізи сцени, а все ж таки радив би звертатися до професійних дизайнерів, бо реалізація ідеї була невдалою. Без підказки не зрозуміти, що над сценою головний убор. А навіть якщо хтось і зрозумів, то символ слабенький, ніяких асоціацій і глибинних сенсів не викликає.

Взагалі одразу видно, що режисер шоу Артема і Клави (це судячи з усього одна і та ж людина) не прийшов у цю професію еволюційним шляхом через роботу у якійсь крутій команді і допускає смішні дитячі помилки, як не дивно, але вчиться на артистах першого ешелону…, пощастило :)

Що на концерті Артема, що Петрівни - відчуваєш себе як на будівництві, екрани використані грубо, як бетонні плити, концепція світлового оформлення відсутня, над відеоконтентом ніхто не працював, видно, що це для творців не мало значення, хоча це сюр з огляду на сучасні тенденції сценічного шоу.