https://vm.tiktok.com/ZMNto1Pw2/
Мені дуже боляче від цього відео. Я не слідкувала за Романом Ратушним, доки він був живий, але зараз натрапляючи на якісь його висловлювання, які поширюються в інтернеті, мені стає дуже боляче, бо ця людина зробила так багато, він говорив дуже правильні речі, намагався докричатися, він поклав своє життя, щоб поширювати ці ідеї.
Але цього замало, все одно є купа людей, яким начхати, які продовжують слухати російську музику, споживати російський контент, які продовжують жити своє життя, не усвідомлюючи, що така можливість у них є тільки завдяки тому, що є ті, хто бореться.
Якби у нас краще вчилась історія, якби більше людей цікавились тим, що коїться у нас в країні, то ця повномаштабна війна не була би таким сюрпризом для всіх, для всіх тих, кому було начхати, хто просто жив своє життя і не хотів вірити в те, що щось таке може статися, не намагався цьому протидіяти, не боровся.
Я не була здивована, коли все почалось, але я й не багато робила, щоб цьому протидіяти і мені за це соромно. Я не знала, що я можу зробити, я думала, що я безсильна, що я не впливаю, але насправді я просто не шукала шляхи, я не намагалась дізнатися як я можу допомогти.
Я рада, що я змінилась, я не роблю дуже багато, але я намагаюсь і мені дуже хочеться, щоб наше суспільство нарешті стало свідомим, щоб наші люди замість жалітися, що живуть якось не так, почали щось робити, щоб стало краще, щоб стало так, як їм хочеться.
Бо ми впливаємо.
Бо кожен раз, коли ми цікавимось українським чи кидаємо декілька гривень на важливі збори ми робимо крок до змін, ми беремо на себе відповідальність за наше життя, за те місце, де ми живемо.
Бо хто, якщо не ми?