Той самий Кухарчук

Не можу поки що розголошувати інформацію щодо наших не офіційних зустрічей з американськими officials з Сенату і Конгресу, втім радий поділитися офіційною.

Дякую Оксані Маркаровій за теплу зустріч в українському посольстві і захід української військової дипломатії в Українському Домі. Мали честь виступати перед військовими аташе наших країн-союзниць і можливість не формального спілкування з ними.

Криза, яку сьогодні переживає ООН і НАТО може і має бути вирішена створенням нового союзу і нової оборонної доктрини, яка дасть можливість демократичним країнам протистояти злу червоної диктатури.

Поки живий хоч один чоловік - жодна жінка не має бути мобілізована.

З кугутством боротись потрібно. Всередині суспільства, всередині себе.

Прийшов час розповісти що ми робимо у Сполучених Штатах Америки - адвокація інтересів України. Якщо конкретно - то це зустрічі з тими, хто впливає на хід подій. Тут поки що без конкретики.

Моя думка була, є і буде незмінною - жоден американський політик чи Президент не буде зацікавлений в підтримці України, якщо не бачитиме і не відчуватиме бажання українців боротися за свою самобутність.

Доля українців в руках українців і вплив міжнародної підтримки має прогресію виключно в колаборації з внутрішніми змінами. Рівень обізнаності деяких американських політиків вражає, деяких - залишає бажати кращого, тому важливість цього туру має незмінну мету - аргументація важливості створення спільної стратегії сил добра проти сил зла.

1000 днів - це багато, це не Київ за три дні, але це не матиме жодного значення, якщо українська нація не відбудеться, а продовжить жити шлунком. Тоді нас не буде.

Скажу словами Джона Кеннеді, який свого часу звернувся до американців:


“And so, my fellow Americans: ask not what your country can do for you — ask what you can do for your country. My fellow citizens of the world: ask not what America will do for you, but what together we can do for the freedom of man.”

«Тож, мої співвітчизники-українці: не питайте, що ваша країна може зробити для вас — питайте, що ви можете зробити для своєї країни. Мої співгромадяни світу: не питайте, що Україна зробить для вас, а що разом ми можемо зробити для свободи людства».

Ці слова викарбовано біля його поховання на Арлінгтонському кладовищі в Вашингтоні.

Вірю, що ці слова стануть і частиною української ментальності.

Вітання всім військовим, які боронять світло від сил темряви.

Маємо перші позитивні результати від нашої поїздки до Вашингтону.

Культурний фронт - то не ще одна війна, як багато хто любить говорити, а основа, хребет суспільства, який формує світоглядні установки. Це як прошивка телефону, що визначає його гранично допустимі властивості.

У своїх сподіваннях, створений століттями знищень і геноцидів, меншовартісний українець не проти прийняти будь-яку з прошивок, що дасть доступ до інтернету, камери, примітивних ігр і можливості здійснювати дзвінки. Аби тариф не обмежував внутрішній гедонізм.

У своїх діях Українець справжній не братиме дешеву китайську, російську чи будь-яку іншу прошивку, а творитиме свою. Наша культура - це наша прошивка і вона лише в наших руках. «Епоха», створена найкращими українськими гуртами у колабі з Третьою Штурмовою - це виклик століттям, які намагалися нас стерти.

Прошивайся під Третю Штурмову.

«То ось тобі моє слово, ось тобі зміст буття
Ось тобі тіло Христове, розірване на шмаття
В бою за священне право узріти в останню мить
Золото і блакить
Золото і блакить»(с) Третя Штурмова і Zwyntar. Альбом «Епоха» 2024

Реформа ТЦК, реорганізація ТЦК, ліквідація ТЦК, заміна ТЦК на рекрут центри не принесе жодного результату, якщо це не буде здійснено в комплексі з реорганізацією військ в цілому, що включатиме сучасні виклики війни, а не прописані в книжечках.

І безумовно без державної ідеологічної доктрини, яка стане підґрунтям національної суспільно-філософської думки.

Все інше - це боротьба з вітряними млинами.

Я радий, що мої дописи викликають рефлексію.

Головне - не зупиняйтесь на ній.

Ну да. Вони ж самі себе обрали 😆

Основною ключовою всіх проблем України є безпосередньо примітивізм мислення українців, що випливає з відсутності адекватної системи освіти.

З дитинства нам навʼязали що радянська система освіти, яка стала «грандіозним» насліддям для української є універсальною константою для розвитку багатовекторної особистості.

Насправді ж шкільна «зубрьожка» і університетська система продажу оцінок створили суспільство, в якому основою якого є відсутність критичного мислення і бажання всіх наїбати.

Дискредитація середньої освіти і робітничих спеціальностей в девʼяності-двохтичячні призвела до створення плеяди юристів-економістів-менеджерів, які «все знають», але нічого не вміють.

Ну і елемент повної відсутності предмету «природи і характеру війни» призвів до імпотентного суспільства, яке вимагає «закінчити війну», при цьому не пропонуючи жодних «як». Логіка «все мають зробити за нас» чудово характеризує сучасного атрофованого українця.

Міняти потрібно з дитячих садочків, реагуючи не на суспільний запит, а на міжнародні виклики.

Ніколи не ведіться на шахраїв. Вони завжди використовують сторінки публічних осіб, щоб красти ваші гроші.

Завжди перевіряйте інформацію.