Посты канала Запекла книгожерка

Все починається з хаосу і хаосом завершується, а між цим — довгий і складний шлях, на якому пейзажі рідко змінюються.

Небагатослівна, але дуже тригерна і щемлива історія про двох дітей, які намагаються вижити у світі, зруйнованому… ну, скоріше за все, війною, хоча деталі і обставини поки до кінця не зрозумілі.

📖 «Крайнебо», том 1
✍️🎨 Чон Джіхун

Історія дуже графічна, і я маю на увазі не буквальну графічність манґи, а графічність жорстоких образів, які вона створює.

Вона демонструє руйнівні і нещадні жахи війни, що винищує світ, людство, і зрештою людяність.

❤️‍🩹 Вона розриває серце, щойно починаєш занурюватись в неї — і дивовижним чином робить це майже без слів, лише одними мінімалістичними візуальними òбразами.

😭 Робить настільки боляче, що аж дихання перехоплює — а тоді дає слабку надію, коли головний герой — маленький хлопчик, що втратив матір, зустрічає головну героїню — самотню маленьку дівчинку, яка напевне теж втратила всіх і все.

Так само без слів вони вирішують продовжити свій шлях разом — шлях, що веде невідомо куди, аби подалі від руйнації і смерті.

💔 Історія про прагнення до життя, коли навіть надії на щось хороше вже не лишається.

💔 Про виживання у майже порожньому світі, коли не відомо, чи від цього світу взагалі хоч щось лишилося.

💔 Про спробу зберігти людяність в собі навіть у найважчі часи — і про те, що прагнуть цього далеко не всі.

💔 Про інтуїцію, щирість і відданість, які рятують життя.

Важлива, глибока і актуальна.

У мене ком в горлі, навіть коли я пишу цей відгук і повертаюсь до цієї історії лише думками. Але я однозначно раджу її тим, хто готовий і прагне пережити надзвичайно сильні емоції від невеличкого твору.

Varvar Publishing

Дуже-дуже давно, так давно, що вже і не згадаю, коли саме, я купила цю книгу, бо тоді це був один з геть небагатьох горорів, перекладених українською.

І от останнім часом мене щось тягне прочісувати свої давні запаси і читати те, що роками чекає на свій час. До того ж, хотілось щось масштабненьке, щоб залипнути на кілька днів і не відволікатись — саме тому вибір нарешті пав на «Відьму».

Початок оригінальний і нестандартний, історія з особливим гумором, але все ж мотороша. Затягує, інтригує, класно написано. Тож вибір однозначно був правильний☺️

Скуштувати смачного вина і поговорити про книжки — мені важко уявити кращий спосіб провести суботній вечір 🍷

Саме цим пропонує зайнятися видавництво Жорж у наступну суботу — відвідати презентацію книги «Келих вина» Оза Кларка з дегустацією особливих сортів вин у супроводі професійного сомельє Валерія Яворського, члена Асоціації Сомельє України, який розровість:

🍷 як правильно обирати вино
🍷 які бувають сорти винограду й стилі
🍷 у чому їх особливості і як орієнтуватися на мапі виноробних країн світу

😎Також ви зможете продегустувати 6 сортів вина:

✨ Prosecco Corvezzo BIO DOC Family Collection
✨ Grillo Linteo
✨ Dark Fire
✨ Shiraz Linteo
✨ Moskatel De Setybal
✨ Adega de Pegoes

🎁 Всі гості отримають книгу «Келих вина» у подарунок.

🗓 15 лютого, субота, 16:00
📍 «Вина світу», Київ, вул. Андрія Верхогляда, 12 (Новопечерські Липки)

Вартість дегустації: 300 грн.
Реєстрація та оплата за посиланням.

⚠️ Кількість місць обмежена! Участь тільки для повнолітніх.

Партнер заходу: ТД «Вина світу»

#реклама

В шкільні часи «Я знаю, що ви зробили минулого літа» був одним з моїх улюблених фільмів, та й досі викликає в мене ностальгічні почуття, бо з його переглядом асоціюються найбезтурботніші роки життя.

Але життя письменниці Лоїс Данкан, за книгою якої фільм було знято, таким безтурботним не було.

✍️ Лоїс почала карʼєру письменниці у 50-х, але найбільшого успіху досягла у 70х-80х, коли почала писати переважно молодіжні трилери та слешери. Її книжки потрапляли до списків бестелерів і продавались великими накладами, а деякі було екранізовано.

🩸 Але все це різко припинилось у 1989, коли її наймолодшу, 18-річну доньку Кейтлін, було вбито двома пострілами у голову, коли дівчина їхала додому з вечірки.

Незадовго до того, Лоїс саме дописала свої останню художню книгу «Don’t look behind». Головну героїню цієї історії у машині переслідує вбивця, а прототипом цієї героїні була саме Кейтлін — і для Лоїс це було так, ніби її художня вигадка раптом стала жахливою реальністю.

👁 Поліція не змогла виявити винного, у справі не було жодного просування, і щойно Лоїс трохи відійшла від шоку, вона вирішила взяти розслідування у свої руки.

Цьому вона присвятить наступні 27 років життя — до самої смерті у 2016, і видасть дві документальні трукрайм книги: «Who Killed My Daughter» (1992) та «One to the Wolves» (2013).

Жінка провела дуже ретельне розслідування, поговорила з десятками свідків та друзів доньки, дослідила кожен нюанс і обставину справи і дійшла висновку, що вбивство не було випадковим, як вважала поліція. Вона висунула гіпотезу, що винна була вʼєтнамська банда, до якої належав хлопець Кейтлін, але не мала вагомих доказів, які поліція прийняла б, тож ця теорія лишилась на папері.

👁 Після виходу «Who Killed My Daughter», до родини звернулись незалежні розслідувачі, що хотіли допомогти зі справою. У них вийшло знайти ще більше доказів, але поліції і цього було недостатньо — саме тому на світ зʼявилась друга книга, передмову до якої написала Енн Рул, перша жінка-авторка трукрайму в США, яка колись працювала і дружила з одним з найвідоміших серійних вбивць Тедом Банді.

🩸 Ця друга книга дала розслідуванню новий поштовх, але Лоїс вже ніколи не дізналася правди, бо через три роки після виходу книги, її не стало.

Лоїс же більше ніколи не писала трилери, бо це викликало в неї болісні спогади, і вона не могла розповідати історій, де молоді жінки стають жертвами трагічних обставин або зіштовхуються з несправедливою жорстокістю. Втім, вона написала ше кілька дитячих романів, бо відмовитись від письменництва теж не могла.

🌕 А у 2021 році справу раптом було розкрито, коли серійний вбивця Пол Аподака неочікувано зізнався у скоєному і озвучив деталі, які міг знати лише вбивця, під час допиту.

Чоловіка заарештували через порушення умовного терміну, а під час допиту він розповів, що вбив Кейтлін і двох інших молодих жінок, а також зізнався у чисельних зґвалтуваннях.

Цікаво, що під час першого розслідування по гарячих слідах, Пол був серед свідків, але поліція не надала цьому значення, вирішивши, що він опинився на місці злочину випадково.

Жертв він обирав випадковим чином, керуючись єдиним правилом — це мали бути жінки у вразливому становищі, бо чоловік відчував глибоку ненависть до них.

👮‍♂️ Чоловіка було засуджено до 45 років увʼязнення.

#літературнийзлочин

Я справді сподівалась, що до перших книжкових фестивалів ще є пристойний запас часу, але… вже трохи більше ніж за тиждень стартує фестиваль фентезі-культури Аль Мор✨

У програмі: косплей-шоу, музичні гурти, книжковий і крафтовий ярмарок, загальний квест, книжкові події, в одній з яких беру участь і я, але про це розповім окремо😌

📍Локація: Київ, Концерт-хол «Оазис»
Київ, вул. Липківського 1А, РК «Ультрамарин», 3-й поверх

🗓 15-16 лютого, з 11:00 до 20:00

Детальна програма тут.

🎫 Вхід платний, квитки можна придбати тут

📸 Інстаграм фестивалю тут

Злочин проти чоловіка переважно сприймається суспільством дуже однозначно: тут майже всі погодяться, що винен завжди злочинець, а не жертва, і обставини не мають значення.

Зі злочинами ж проти жінок парадигма відразу змінюється і починаються питання і претензії, що зводяться в основному до «де саме вона помилилась, щоб стати жертвою?»

Неправильно поводилась? Не так вдягалась? Навіщось пішла не в те місце? Не зважила всі наслідки заздалегідь?

Таке враження, що суспільство з усих сил намагається виправдати тут злочинця, або як мінімум обґрунтовано довести, що він сам лиш став жертвою обставин і не мав іншого вибору, окрім як піти на злочин.

І ні, це не моралізаторсько-філософський допис, бо насправді тут я говорю про новий роман Наталії Чайковської «Крок», який розповідає про жертву зґвалтування — і навіть не про одну.

Це історія молодої жінки, що пережила сексуальне насильство у старшій школі, і от вже понад десятиліття намагається жити з його наслідками.

І не стільки про саме насильство, скільки про його висліди — про її психологічну травму, про те, як на це реагує спочатку її родина, а тоді родина ґвалтівника, друзі, сусіди і поліція.

Про тиск — внутрішній і зовнішній, про те, що спонукає жертву зґвалтування говорити або мовчати.

Про довгий шлях, який героїні доведеться пройти, щоб навчитися жити далі.

А найстрашніше — про ретравматизацію, коли в один момент всі її попередні досягнення у зціленні буде перекреслено, бо історія повториться, хоч вже і не з нею.

Тут дуже багато обурливих суспільних наративів — отих, про які я згадую на початку.

Дуже глибока темрява і дуже бурхливі емоції.

І це навіть при тому, що авторка намагалась не згущати фарби аж занадто і уникати графічних деталей.

Ця історія могла б бути значно, значно темнішою, але авторка прагне лише звернути увагу на проблему, а не жбурнути читача у морок із головою і лишити його вичавленим та морально виснаженим, тож наприкінці лишається місце для надії на те, що світ може змінюватись на краще.

Але тема дуже важлива і потребує широкого висвітленя і в літературі, і в суспільній дискусії.

Видавництво Нора-Друк

📚✖️6️⃣Шість книжкових лотів за ваш донат на важливу справу!

Підрозділ БпАК наших друзів, що працює на Харківщині, гостро потребує квадроциклу для виконання оперативних завдань. Штовхати загрузлу автівку під відкритим небом з fpv — смертельна небезпека, тому потрібен квадроцикл. Мусимо допомогти!

🎉 6 переможців отримають книжкові набори, сформовані у лоти.

‼️ Правила розіграшу:

👊 Вартість одного квитка — 200 гривень. Більше квитків — більше шансів на перемогу.

👊 Обовʼязково вкажіть спосіб звʼязку в коментарях до поповнення, якщо поповнюєте не з Mono.

⏳Ставимо мету у 115 тисяч грн. Переможців обере розіграш Mono.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОНАТІВ:

mono: 4441 1111 2118 4349 (копіюється при натисканні)
Банка: https://send.monobank.ua/jar/8NEc5inhG1

⚡️⚡️Поширюйте збір-розіграш, будь ласка!

Малих донатів не буває, будь-яка сума помічна!🙏🙏🙏

Перша презентація «Вбивчих письменників» рівно за тиждень у Readeat😌

🗓 Неділя, 9 лютого о 15:00
Вхід вільний, без реєстрації

Знадобилось 140 сторінок, перш ніж я остаточно втягнулась у цю історію, але тепер мене нарешті дійсно зачепило🔥

Книга у мене вже порад рік, бо якось у книгарні Катя звернула на неї мою увагу і сказала, що мені має зайти, бо це класний трилер.

Нещодавно я випадково знайшла її на полиці, доки шукала геть іншу книгу, і вирішила нарешті почитати, бо хто знає, коли я наткнусь на неї наступного разу😅

Спочатку все було надто повільно і надто ретро, тож навіть були думки не дочитувати, але тоді напруга різко пішла вгору, а події набули неочікуваного забарвлення.

Книга, до речі, екранізована Хічкоком, і це власне одна з причин, чому я вирішила дати їй ще один шанс😌

🩸 Під час подкасту, Валя підняла питання практичної користі від трукрайму, а тоді я побачила ще оцей допис, де звучало те саме питання.

Якщо в загальних рисах, захоплення трукраймом вчить нас бути більш уважними і освідомлювати, що небезпеки чатують.

Придивлятись до людей, що поводяться дивно і можуть становити загрозу. Звертати увагу на тривожні дзвіночки. Не сумніватись, що небезпеки можна очікувати від будь-кого, навіть від того, на кого підозра впаде в останню чергу.

З мого особистого досвіду — у старшій школі, коли ще не було трукрайм подкастів, а були лише телевізійні передачі про злочини, якось я познайомилась із хлопцем на вулиці. Ми десь із годину гуляли та розмовляли, а тоді він запропонував на хвилинку заскочити до нього, щоб він міг перевдягнутись чи щось таке.

Спочатку я погодилась, але коли ми вже підійшли до дверей його квартири і він став наполегливо запрошувати мене зайти, щось у його поведінці видалось мені дивним, тож я сказала, що почекаю на вулиці. Тоді він раптом спробував заштовхати мене до квартири, тягнучи за руки, але я вивільнилась і втекла.

Можливо, захисний механізм в голові спрацював би у мене і без перегляду трукрайму, але я не впевнена, що тоді мій мозок був вже достатньо зрілим, щоб освідомлювати небезпеку, якби я не знала, що вона існує в реальності.

І цю історію я розповідаю комусь вперше, бо памʼять абсолютно викреслила ті події, аж доки нещодавно я не наштовхнулась на подібну історію з менш щасливим завершенням — от тоді раптом прилетіли флешбеки.

Але цей допис не про мене — сьогодні тут буде кілька історій з Reddit, коли захоплення трукраймом допомогло врятувати когось від небезпеки:

2️⃣ Фанатка трукрайму одого дня помітила, що її родич раптом почав публікувати у фейсбуці слащяві любовні цитаті і послання до своєї дружини. Дівчина відразу запідозрила, що щось із цим не так, бо часто чула про те, що так поводяться абʼюзери і домашні тирани — і незабаром зʼясувалося, що її здогад не був безпідставним. Багато деталей авторка допису не розкриває, але зазначає, що наразі той родич перебуває за ґратами за звинувачення у домашньому насильстві.

1️⃣ Інша фанатка трукрайму розповідає схожу історію, але нюанси різняться: її давня знаймома вийшла заміж за старшого чоловіка, і буквально з перших днів заміжжя регулярно публікувала в соціальних мережах дивні дописи про подружнє життя — щось типу «Шлюб не має бути легким», «Бути дружиною і мамою — моя робота #1» і далі в цьому ж патріархальному тоні. Аж раптом дописи припинились, а спільні знайомі почали розпитувати один одного, чи хтось щось чув останнім часом про жінку, і незабаром зʼясувалось, що її чоловіка заарештували за домашнє насильство. Авторка допису переконана, що всі ці пости в соцмережах були криком про допомогу, на які ніхто не звернув уваги, бо чоловік постраждалої займав поважне місце у суспільстві і мав кришталево чисту репутацію серед місцевої спільноти.

3️⃣ Ще одна дівчина розповідає, що багато років тому познайомилась із чоловіком, але дуже швидко його поведінка здалася їй небезпечною, бо вона неодноразово дивилась трукрайм, де описуються типові риси соціопатів: чарівливість, схильність до брехні, марення величі, нехтування своєю безпекою та безпекою інших. Дівчина невдовзі вирішила припинити спілкування, але чоловік переслідував її роками. Вона кілька разів міняла номер телефону, та той якось зʼясовував нові контакти і не припиняв дзвонити по кілька десятків разів на день. Зрештою навіть став погрожувати вбивством, переслідував її на машині, приходив додому. Авторка допису переконана, що саме перегляд трукрайму дозволив їй убезпечити себе: їй довелося неодноразово переїздити, змінити роботу і колір волосся, і от лише нещодавно чоловік ніби як переїхав до іншого штату і облишив її у спокої — хоча дівчина досі не почувається у повній безпеці.

Подібних історій насправді дуже багато, і я переконана, що перегляд трукрайму і розуміння того, як може поводитись злочинець і що небезпека ближче, ніж хочеться вірити, здатне рятувати життя — бо фанати жанру освідомлюють, що завжди варто бути насторожі.

#запеклий_трукрайм