Я прожив в монастирі 7 років. І ось чому я навчився.
Раніше я не розповідав про це майже нікому. Це здавалося чудернацьким для більшості моїх знайомих. Навіть кумедним.
Але чернече життя втім не сильно відрізняється від щоденних пошуків митця, або навіть підприємця. У кожного з нас є ікігаї, свій шлях.
І він коригується безліч разів в нашому такому довгому і водночас швидкоплинному житті.
Я бачив багато віддзеркалень своєї історії. Наприклад, в книзі Генріха Харрера “Сім років у Тибеті”, по якій зняли фільм з Бредом Піттом. Або в бестселері на Амазоні - Думай як митець Джая Шетті. Цей хлопчина до речі має дуже схожу зі мною історію. Зараз Джей один з найвпливовіших медіа персон з трьома мільйонами підписників, до нього на інтерв’ю приходять як до Опри, серед останніх - Том Генкс та Шварценеггер. Він жив в ашрамі ISKCON (Міжнародне товариство свідомості Крішни) як і я. Як митець, брахмачарі. Мені добре відомий цей уклад життя учня, чернечий уклад в монастирі.
Я жив в монастирях ISKCON майже 7 років, з 1991 по 1997 рік (з 17 до 23 років)
І ось 7 уроків, що я затямив для себе на все життя.
1 - Дисципліна та розпорядок дня. Ми лягали спати о 9, прокидалися до 4 ранку. Сувора програма, все розписано до хвилини.
2 - Вміння жити з мінімальними речами. Все майно можна було розмістити на полиці розміром 60 на 40 см. Плюс спальник. Спали на підлозі. Власних грошей не мали. В 1995 році опинилися в Індії без засобів для існування (авіакомпанія, що привезла нас туда, збанкротилася), і жили кілька тижнів фактично на подаяння, прибирали храм за можливість спати та харчуватися.
3 - Прив’язаність до постійного навчання і читання книг. Я читав по кілька годин щодня, більшу частину англійською. В 20 років я знав більше 500 санскритських текстів. Робив конспекти, приймав іспити у людей в 2-3 рази старше за мене для отримання моєї рекомендації на підвищення духовного сану.
4 - Публічні виступи.В 17 років мені дали прочитати першу лекцію. В 20 років я читав їх практично щодня, вранці перед внутрішньою аудиторією, ввечері перед групами, що займалися у мене - ведична філософія та англійська мова (так, навчав англійської та був перекладачем у приїжджих проповідників), виступав в прямому ефірі на телебаченні (була така програма “Для тих, чия душа не спить”). Мені в цілому без різниці, чи виступаю я перед 2 людьми, чи перед тисячами. (зараз в кінці 2024 кількість моїх публічних виступів збільшилася)
5 - Комунікація. Я перезнайомився з величезною кількістю людей у кількох країнах, це буквально тисячі людей, з деями досі підтримую контакти. І ті, хто здавався мені недосяжним по рівню розвитку, згодом стали моїми добрими знайомими.
6 Дивитися в очі небезпеці. На початку 90-х була купа ситуацій, в які ми попадали, бо їздили скрізь, подорожували. В Сибірі ми ледве не застрягли надовго, небезпечні ситуації бували і Бугульмі, і в Мінводах, в Астрахані, в Криму, в Калькутті, в Агрі. В Гудермесі нас навіть затримали чеченські митники, забрали книги, потім відпустили. У мене є написана мною книга (видання 2001 року, перша з моїх трьох виданих фізично книг), де я описав багато кумедних випадків. Ми ходили від двері до двері, також по вулицях з книгами, що провокувало деяких людей на насильницькі дії, тепер здається все це дивним.
7 - Любити тих, хто поряд. Можу лише з теплотою та вдячністю згадати людей, що пройшли цей шлях разом зі мною. Ось декілька інтерв’ю з людьми, що ділили зі мною хліб. Вони розповідають свої історії - ви можете їх послухати, якщо цікаво.
Історія 1 - Віталій Овсянников (мій друг з початку 90-х, колишній президент Дніпровського храму)
https://www.youtube.com/watch?v=bHiZp19W7tI
https://www.youtube.com/watch?v=YCIKQVpce4A
Історія 2 - Радха Раман (мій друг з початку 90-х, брахман і безстрашний проповідник)
https://www.youtube.com/watch?v=Dx3Wo48idYE
Історія 3 - Бхарадвадж (перший крішнаїт в Україні, один з моїх наставників на початку 90-х)
https://www.youtube.com/watch?v=VEFboWWkPMk