Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група) @psyvitalnja Channel on Telegram

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

@psyvitalnja


Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група) (Ukrainian)

Дуже раді представити вам нашу офіційну групу "Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук" на Telegram під назвою @psyvitalnja. Це місце, де ви зможете дізнатися більше про психоаналіз, отримати корисні поради від професійних психоаналітиків та обговорити важливі теми з однодумцями. Відчуйте підтримку та розуміння у нашій спільноті, де кожен може знайти відповіді на свої питання та підтримку у складних життєвих ситуаціях. Наша команда професіоналів готова допомогти вам зрозуміти свої почуття та емоції, знайти шлях до психологічного здоров'я та гармонії. Приєднуйтесь до нас сьогодні та розпочніть свій шлях до внутрішнього розвитку та самовдосконалення з "Психоаналітичною вітальнею Анни Кушнерук"!

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

12 May, 06:27


Який ранок сьогодні красивий)

Зустрічаю світанки, вигадую теми для наших майбутніх літніх зустрічей, обираю цитати та надихаючі фотографії, аби вечори у вітальні продовжувались і були обопільно цікавими та наповнюючими.
Завелися нові зошити, олівці (одні з подарованих навіть ароматизовані. поки ходжу «навколо» них, не всі аромати сприймаю одразу, але поки дружимось )))
Сусідська кішка приходить до мене підвіконням саме ранками, це вірне твердження того, що в мене відбувається щось жіночне та затишно містичне)

Майже три місяці сповнених роздумами та ідеями розмов, щотижня вечорами)

Це не схованка від реальності, це засіб бути в ній, а не лише в своїх травматичних переживаннях та розгубленості.

Я Вас запрошую стати гостями моєї вітальні:

https://annakushneryk.com/club/subscription/

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

04 May, 06:46


https://t.me/psyvitalnja/185?comment=2399

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

04 May, 06:44


https://t.me/psyvitalnja/185?comment=2397

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

04 May, 06:15


Травневі бузкові дощі і пахощі, надія на життєздатність та Любов!

Вчора на лекції говорили про те, як ми закохуємось)
Чи є вибір об’єкту любові, чи свідомий він? Чи обирається за нас?

Кожна з лекцій - унікальний простір, в якому з’єднуються часточки,які до того були хаотичними. Стає прозоріше дивитись на себе)
Пишаюсь своєю роботою та роботою кожного з гостей простору.

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

23 Apr, 18:21


Жінка навіть вирушила до Москви та постояла в Третьяковській галереї, а коли повернулася, дізналася про смерть співачки. Відтоді, щоразу приїздивши до Києва, ходила на Байкове кладовище й сиділа годинами біля надгробку. Дякувала, плакала, говорила…

©️ Ірина Говоруха

"Квіти за тином" Катерина Білокур

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

23 Apr, 18:21


По-справжньому Катерина закохалася в 56 років. Дмитро побачив її картину «Цар-колос» і залишився під враженням, а вона захопилась ним, як письменником, здатним закарбувати словом вічність. У той день сиділи за одним столом, пили чай із гарної порцеляни, і сонце кудлалося на підвіконні, ніби хотіло із променів звити гніздо.
Далі було довге листування. Дмитро Косарик освідчився, але нічого не обіцяв. Був одруженим, мав двох дорослих дітей. Жінка писала відверто: «У моєму віці слід Богу молитися, а я про кохання…» Розповідала про своє скам’яніле до амурних справ серце. Воно ніколи не робило дурниць, а тут раз – і розплавилось воском.
Хоча згадати було що. Змолоду часто-густо приходили женихи, приносили в поважному білому хлібину. Катря питала в залицяльників: «Чи дозволите мені малювати?» Усі, як один, відмовляли. Тоді співала: «Іди, козак, сідлай коня, ти не мій, я не твоя». Батько нервово крутив вуса, мама обзивала пришелепуватою, а вона хапала свої саморобні пензлі, калиново-бузинову фарбу і йшла малювати. Усе життя робила це потай, ніби не виписувала польові ромашки, а крала в сусідів яйця прямо з-під курки. Затулялася від усього світу рясним дубовим листям. Найрідніші, спостерігаючи в руках триногу, докоряли: «Краще б лопату взяла».

Дівчина жила майже чернецьким життям. Не ходила на гуляння, не жартувала коло тинів, не ставала на весільний рушник, не колисала немовля. Замість того бігала за двадцять кілометрів, щоб надибати чар-зілля. Поєднувала півонії та чорнобривці. У соняшнику вміла розгледіти одинадцять відтінків жовтого, хоча нічого про живопис не знала. Ні що таке експозиція, повітряна перспектива, етюд. Ні слова про лесування чи муштабель. Неодноразово працювала на городі вночі, щоб вдень стати до мольберту. Шість жоржин народжувались три тижні. Більшість картин – на синьому тлі. За все життя – жодного вчителя. Жодної людини, яка б навчила світлотіні та мазкам.

Про Миргородський технікум дізналася випадково й рушила на станцію. До того з села не виїздила й поняття не мала, де розпочинається, а де закінчується світ. З собою метрика, два малюнки (з натури дідова хата), у вузлику – обід. Їй відмовили. Тітка в чурбані поцікавилася атестатом, а коли дізналася, що документа нема, показала очима на двері. Катерина сховалася за парканом. На подвір’ї безжурні студенти: сміються, їдять зеленкуватий білий налив. Раптом промайнула думка кинути їм під ноги свій малюнок. Може, віднесуть до прийомної комісії і вони передумають?
Папірець підняла модниця з холодною хвилею на голові й зникла в коридорній ніші. Катерина уявила, як за хвилину повернеться зі словами: «Ти ба, яка талановита! Мерщій у клас!». Минуло кілька годин. Її ніхто так і не покликав. Спустошена додому йшла пішки більше ста кілометрів. Тріскали п’яти. Обривалося серце. Від сліз не стало очей. Вдома зустріли без співчуття. Дорікнули: «Скільки часу згаяла, а могла б смородину обірвати».

Жила далі. Жала, копала, білила, пряла й мріяла. От якби в руках були не вила, а кілька пензлів. От якби замість смужки землі простелити шмат льняного полотна й «засадити» його ліліями. Підкислити простір щавлем, згірчити редькою, підсолодити примулами. Але не можна. Не заведено. Тому їздила на могилу Шевченка та просила благословення бути художницею. Намагалася втопитися в листопадовій воді, щоб почути від рідного батька: «Будь ти проклята, малюй!» Пережила голод, колективізацію й прикре: «Нащо вам коні? Впрягайте свою дочку-мазилку, хай вона оре!»

Визнання прийшло в 39 років. У той день гостювала у двоюрідної сестри, що жила за річкою, а по радіо – пісня. Щемлива, зворушлива, гірка. Увечері написала співачці листа. Розповіла й про важку сільську працю та про творчість. Намалювала калиновий кетяг, трохи нижче – кошик з розділовими знаками: комами, двокрапками, тире. Дуже соромилась, що не знає правил пунктуації.
Лист Оксана Петрусенко отримала. Проінформувала впливових людей і надіслала в подарунок відріз на спідницю. Того ж року в Катерини Білокур відбулося дві персональні виставки, і її мальви, кручені паничі, конвалії побачили в Полтаві та Києві.

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

22 Apr, 08:50


Красивого і квітучого настрою Вам)

Психоаналітична вітальня Анни Кушнерук (Офіційна група)

18 Apr, 04:44


Завтра у вітальні говоритимемо про специфічні форми відносин, які будуються особистими пекельними колами та ускладнюванням визволення з них. Токсичні вілносини.
З «найближчими найважче»…
Цей матеріал не про «паганих чи хороших»:)
Він про те, як буває.
Як важко відрізнити часом те,що є, від того, що мало би бути …
Приєднатися до квітневого лекторію можна за посиланням :

https://bit.ly/3lBFfys

Що для Вас виступає токсичністю у відносинах ?

2,619

subscribers

93

photos

17

videos