може, тихі пошепки зізнання?
теплі обійми, ніжні слова..
чи може саме кохання це лиш вона?
тихі дотики, усміхнені вуста..
і відсутність думок «чи вона саме та?»
може, це лиш марне страждання,
може, ти приречена бути сама.
та я скажу, що покажу тобі кохання,
а сама буду йти навмання.
цілуватиму твої вуста,
і зроблю все, щоб ти не думала, що будеш одна.