Частина 2
_____
І от на цій історичній доріжці, чи можу я виокремити чим ці автори, їх методи, книги та думки можуть об'єднуватися? Що вони використали такого, що могло так сильно впливати на людей?
Для мене відповідь одна — це техніка навіювання, а самонавіювання це тільки один і з важелів, тобто в першу чергу навіюванням займались автори, можна назвати це НЛП, можна ще якось, але різниці не буде, познайомившись з ідеями кожного, я прийшов до висновку, що головним фактором змін в цих книгах виступає не людина, яка читає, а людина, яка пише, а вже потім все інше, це добре можна простежити на тому, як люди, що піддались такому сильному навіюванню у більшому відсотку повертаються до звичок через певний час, або повертаються до того ж самого життя, до тих самих моделей поведінки, які були до читання. Та що далеко ходити, навіть я таким був і таким залишаюсь. Навіювання працює фрагментарно, на короткому відрізку часу, що в певному сенсі може допомогти, але якщо цього не розуміти, то є великий шанс залишитись в ще гіршому стані, ніж було до початку читання книги.
Якщо брати Аллана Карра, то безліч людей, які мені розповідали про потужну силу книги в момент своєї розповіді стояли та курили, пили алкоголь, або мали по одній, дві шкідливі звички й на запитання:
- Так чому ти це вживаєш?
Людина відповідала:
- Ну зараз час такий, але цигарки я кинула, а сольовий нікотин не такий вже і шкідливий, ніж вони!
Для мене очевидним є, що такі методи допомагають на короткостроковій дистанції, вони можуть допомогти, але не розуміючи, які фізіологічні зміни несе алкоголь, нікотин, шкідлива їжа, як працює та змінюється мозок під препаратами, як впливають умови та фізичне насильство на людей, очевидно, що замість старої звички рано чи пізно з'явиться нова і якщо кидання будується тільки на позитивному мисленні, самонавіюванні, зміні типу мислення, то у великому рахунку це про боротьбу з самим з собою, яку тут і зараз можна виграти, але у майбутньому можна потрапити у пастку. Бо якщо ми кажемо за залежність, то це багатогране явище, яке стоїть на фізіологічних процесах у мозку, на умовах та операційних можливостях мозку, змінивши або зрозумівши тільки щось одне, у більшому відсотку ти отримаєш тільки тимчасове полегшення.
Щось схоже відбувалось на початку повномасштабного вторгнення коли у нашому медіасередовищі з'явився талановитий артист, який добре володів схожими техніками, арестович, який сотні тисяч людей помістив у призму свого бачення ситуації давши людям можливість видихнути, щоб через два роки ці люди почали палати його фото на вогнищі і розуміти всю проблематичність таких методів.
У мене в житті також був момент, коли на етапі великої кризи я був наляканий, боровся з самим собою, не розумів, що робити далі й мені потрапив чудовий фільм "Секрет" після перегляду якого на певний час все стало спокійно, а коли стало знову погано прийшла книга "Думай і багатій" – Наполеон Гілл, яка на деякий час мене заспокоїла, але у певний момент часу я зрозумів, що тут щось не то, що це не мої думки, що умови в яких я знаходжусь не можуть бути реалізовані цією книгою, що автор досить радикальний у своїх позиціях та не допускає інакодумства, було ще багато книг і найкращою з них була:
"Трансерфінг реальності"
Яка поєднувала всі ці техніки в один клубок думок створюючи образ безпечності майже для кожного хто її читає, але все працювало колом, бо через певний момент часу все поверталось у нових образах і з сильнішою силою.
І тут постає головне питання моїх роздумів:
- знаючи це все, яке моє відношення до цього? Чи можу я сказати, що це погано? чи можу сказати що добре?
І відповідь так ж не очевидна, як і самі питання:
- У певний момент часу людині потрібно відчути прихисток та безпеку і неважливо, якими методами вона це робить, важливо, як вона впливає на інших через ці методи та чи готова вона прийняти інший погляд на ці методи, якщо такий погляд запропонує їй інша людина.