Одне з повір'їв надазовських греків розповідає про злих різдвяних духів на ім'я каракадзала, караканджила, хараханджол, хараханджалоз.
Ці духи, як кажуть, виходять на поверхню на Різдво (Хрістуїна, Хрістуїнма, Хртоз Барйам, Хрісту Пасха) і вільно гуляють по землі всі 12 святочних днів. А у богоявленське надвечір'я (Айазма, Айазмалих, Фота, Ваптизма, Фєтиз, Вабз) вони мають повернутися назад до свого лігва. Та покидати землю їм аж ніяк не кортить. Натомість каракадзали прагнуть заскочити до димоходу і проникнути до людської оселі, аби робити всілякі пакості, надокучаючи господарям увесь рік. Врешті мешканці оселі можуть втратити розум.
Існують різні уявлення з приводу того, звідки ці каракадзали беруться. Одні вважають, що каракадзалами стають нехрещені діти, якщо їх не вберегти від дурного ока. Інша думка називає каракадзалами душі померлих родичів, які не змогли знайти спокою в загробному світі і прибули знов відвідати рідні місця. Треті вважають каракадзалів лише страшилкою для дітей, щоб якось розважити дитячу уяву. Побутують також інші версії.
Різдвяні духи, як відомо, бояться вогню. Тому в останній святочний день у надазовських греків прийнято смажити різні піти і коржики. В такий спосіб намагаються підсмажити тих самих каракадзалів.
А спеціально для того, аби остаточно прогнати каракадзалів, існує один давній спосіб, якого надазовські греки суворо дотримуються і сьогодні. Хоча нині дехто, виконуючи цей обряд, не знає його істинного призначення.
Тож, у богоявленське надвечір'я кожна родина розпалює перед своїм подвір'ям багаття. Спеціально для цього багаття слід зберігати сіно, яке стелять на підлозі в оселі на Трійцю.
Кожному за старшинством необхідно тричі перестрибнути через це багаття. Стрибати можна і більше (власне кажучи, так і роблять діти). Вважається, якщо каракадзал «причепився» до когось, то вогонь змусить його «відчепитися», обпалюючи своїм полум'ям. Дим від вогнища і попіл дають духам зрозуміти, що до цієї оселі краще не пхатись, ризикуючи отримати опіки.
Чоловіки при цьому палять з рушниць в небо, намагаючись таким чином підбити або відлякати каракадзалів.
Після того, як багаття згасне, родина повертається назад до будинку і не відчиняє дверей аж до самого ранку. При цьому слід обов'язково накидати побільше дров до печі (щоправда, зараз у багатьох уже стоять газові котли), щоб ті каракадзала, котрих не налякало багаття і рушниці, не потикалися до димоходу. Якщо вогонь буде слабким, то злі духи можуть спробувати прослизнути всередину будинку.
А вранці, в день Хрещення люди примічають, хто не палив багаття перед двором. Вважається, що в такі будинки каракадзалам таки вдалося потрапити.
