Павлуцький Олександр | Repalm Telegram Gönderileri

Кого запросити в жюрі?

Щоб до людини була довіра і при цьому вона не була афілейована до номінантів?

P.S. Дизайн ще сирий і будем правити

Результати листопада

1. Арбітраж

Це був веселий місяць, тому що багато чого змінилось.

По-перше, я закінчив співпрацю з партнером, з яким стартував цей напрямок у середині вересня. Від ролі інвестора прийшлось перейти до ролі СЕО, чого я не зовсім хотів, але інших варіантів немає.

По-друге, прийшлось змінювати взагалі все. Підходи, гео, офери і т.д.
Дуже допоміг нетворкінг і консультації, які брав у знайомих арбітражників, за що їм вдячний.

Вересень і жовтень ми відливали з мінусом 70% ROI. Тобто з кожної 1000$ після всіх своїх дій повертали 300$.
На листопад очікування були сумнівні, тому що це перший місяць, коли я цим займався сам, без партнера.

Але завдяки консультаціям і зміні підходів баєр почав лити інакше і в результаті ми весь місяць знаходились в діапазоні від -10% до +10%, тобто десь біля нуля.

Як то кажуть, це маленькі кроки для людства, але великі для нас, тому що від -70% дійти до 0% - це сильний прогрес і він мене дуже радує.

Далі вже буде легше, тому що були дні, коли отримували 300-400% ROI і нарешті "пощупали гроші". В листопаді я взагалі вперше повірив, що з цього всього шось вийде і перестав розглядати це як експеримент.

Тому скоро почнемо наймати баєрів і пробувати виходити на більші бюджети заливу.

2. Свої сайти по SEO

В листопаді вийшли на роботу всі нові співробітники і ми нарешті закрили питання по рекрутингу.

Роботу вели по трьом напрямкам:

- сотні односторінкових сайтів
- паразитка
- свій софт для простановки лінків

Тут відбувається стільки всього цікавого і мені реально хочеться про це написати, але ще рано.

Грудень багато в чому буде визначним місяцем, тому працюємо далі і йдем до результату.

3. Крипта

Порівняно з минулим місяцем портфель виріс більш ніж в 2 рази. Мене на якийсь тиждень навіть занесло у торгівлю мемами з пам.фану, але там рандом і гембла такого рівня, що стало очевидно, що це не для мене.

Два тижні назад дивився на графік Notcoin і думав: блін, ну є відчуття, що воно на дні і буде відростати. Але на той момент у мене там було -70% від депа в 100к$, який я залив на самих хаях. І докупати монету, через яку я терплю останні півроку, було не дуже приємно.

І я сів дивитись на схожі токени, які теж весь рік падали і знаходились на локальному дні.
Знайшов близько 10 монет: ARB, ATOM, ZRX, OP, TIA і т.д і залетів по 10к$ у кожну. В результаті деякі виросли на 70%, деякі на 30%-40%, що в середньому дало +50%.
Якщо ринок ще буде рости декілька місяців, то цей експеримент точно дасть х2. Якщо почнеться розворот, то вийти з нього можна буде все одно вигідно, бо заходив вдало.

Взагалі весь місяць сижу і думаю, що умудритись наскільки невчасно закупитись на хаях (ефір по 3850 і т.д), це треба вміти. Всі вже місяць як святкують ікси від точки входу, а я тільки недавно повернувся до цифр початкового депозиту.

Тому зараз повожу себе сильно обережніше і думаю про наступні точки виходу.

4. Спонсорство конференції і офлайн мітапу

Активно готуємось до івентів і відкриваємо бронювання спонсорських місць. Особливо радію, коли розміщення повторно беруть минулі спонсори - значить все гарно працює.

Пишіть мені в ЛС, якщо вам цікаво спонсорство Repalm Conf (у березні) та нашого мітапу у Варшаві (кінець травня).

5. Зимовка

На днях прилетів на Балі і буду тут до кінця зими. Якщо ви теж тут - пишіть, завжди радий зустрітись.

Такий вийшов місяць. Все, що стартували у вересні, починає потрохи вимальовуватись і це мене радує. Продовжуємо далі.

А як пройшов ваш місяць?

Накидайте ідей для нагородження сеошників?

Пам'ятаєте я писав, що хочу зробити церемонію нагородження за вклад в SEO?

Церемонія буде відбуватись в рамках нашої конференції.
Поки що зупинився на назві Ukrainian SEO Awards.

Потрібна допомога з ідеями по номінаціям. Ось які в мене є варіанти:

1. Найкращий некомерційний український SEO-інструмент 2024

2. Найкращий публічний виступ на онлайн\офлайн конференції 2024

3. Кейс року

В цій номінації будуть брати участь не тільки агенції зі своїми комерційними кейсами, але і продукти, які зробили потужний ривок по SEO і описали це на своєму сайті. Ідея номінації в тому, шоб відзначити сильні приклади просування від наших команд.

Наприклад, пам'ятаю як давно ще Ворк.юа переїзджали на українську мову і я ще дивувався, що там все не вмерло (Лайвпейдж красавчики) . У Сеопрофі був кльовий кейс, як вони відновлювали сайт після HCU.
Є багато гарних історій і в цьому році, хотілось би відмітити кращі.

4. SEO інфлюенсер 2024

5. SEO команда 2024

По SEO команді маю сумніви. З одної сторони хочеться відзначити тих, хто зробив потужний прорив в рамках ніші і особливо яскраво себе показав, з іншої - досить важко це оцінити в порівнянні з іншими командами. Тому поки що під питанням.

6. Роботодавець року

Теж дискусійно, тому що керівники часто хваляться своїм HR-брендом, а співробітники тим часом клянуть компанію на чому світ стоїть. Але заміряти цю штуку було б кльово за допомогою великого опитування.

7. SEO спеціаліст року

А чому б ні? Тут велика різниця з інфлюенсером, тому що сеошник може бути не публічним, але видати такий рік по своїм проектам, що заслужить бути в номінації.

Прокоментуйте будь ласка ці ідеї і накидайте свої

Буду вам дуже вдячний.

Нагадаю: Repalm і наші співробітники не будуть брати участі в жодній номінації. Хоча в 1-2 з них ми б могли позмагатись, але це буде дікуха якась, тому краще ні.

Ціль нагородження - вперше за всю історію нашого комьюніті виділити сильних людей і команд і відзначити їх досягнення. Хочу зробити цю церемонію щорічною, буде реально кльово, якщо все вийде.

3. Цей пункт важко описати, але якщо спробувати, то я не вмів відрізняти сильних перформерів від просто хороших спеціалістів. Хороші спеціалісти здатні підтримувати існуючі процеси і цементувати стабільність напрямків, але всі прориви та потужні скачки робляться саме перформерами.
Це люди, яким більше всього треба, які мислять широко і масштабно. Правильна комбінація і використання цих факторів швидко призводять до результату. Ресурси компанії треба концентрувати в руках перформерів і тверезо оцінювати можливості просто хороших спеціалістів.

Я бачив людей, які мають класні ідеї, але бояться писати керівнику, бо:

- "він зайнятий"
- "а може треба підготувати серйозний рісерч"
- "та все одно нічого не запустимо"
- "а якщо це виявиться тупою ідеєю і шо за мене подумають"
- "а я вже раз писав і незручно писати ще"

І також бачив людей, які бомблять десятки повідомлень, бо інакше не можуть. Вот їм чешеться настільки, що лікарняний в керівника їхній ентузіазм не послабить =)

Перші не ростуть, другі ростуть в усіх сенсах. Ось і вся різниця.

4. Був період в 2022-2023 роках, коли я ліз до кожного співробітника зі своїм планом розвитку, квартальними задачами по новим скілам і вимогою швидко рухатись вперед. Чесно? - Тупа ідея. Є люди, які самі себе мотивують і все що їм треба, це ресурси для розвитку, простір, повноваження та відповідальність.
А є ті, кому не хочеться нестись на всіх швидкостях і від них можна почути "давай ми не будемо займатись цими планами розвитку, мене влаштовує ЗП і поточні процеси". І є напрямки, по яким це ок. Це треба прийняти і не замахувати людей, якщо немає планів активно розвивати якись напрямок.

5. Є така гарна фраза: "Правильна структура, це коли тімлід\С-левел рахує своєю основною командою не своїх підлеглих, а інших тімлідів\С-левел". Суть в тому, що ми були заглиблені у внутрішні процеси і взагалі не займались розвитком команди керівників як єдиного працюючого механізму, який здатний вирішувати завдання за рахунок взаємодії між собою.
Ми і зараз дуже далеко від цього, але останній рік я робив для цього ціленаправлені кроки та організаційну терапію, тому прогрес потрошки рухається.

Пост вже і так виходить лютим лонгрідом, а мені ще писати і писати. Можливо буду розбирати ці речі в окремих форматах, щоб глибше розкрити думку, тому що в особисті повідомлення пишуть десятки людей, що це найкорисніша серія постів від мене за весь рік. Це приємно, дякую.

Я описав чотири етапи свого менеджменту з приблизно восьми. Мене очікує ще багато цікавих викликів, таких як побудова С-левел команди, найм СОО та СЕО, масштабування х5-х10 за короткий період часу та інші веселощі. Тому це ще тільки середина шляху і граблів буде багато.

Але без них ніяк ;)

Дякую, що читаєте і коментуєте. Буду радий, якщо мої описані помилки врятують когось від власних. Вчитись на чужих завжди дешевше.

Мої етапи становлення як менеджера
Ч.4

- частина 1
- частина 2
- частина 3

Цей етап відбувався в періоді з 2022 до середини 2024 року.

Головні зміни від попереднього:

1. Перейшли на дистанційний формат та закрили офіс
2. До цього моменту у нас довгий час було два тімліди, з часом виросли до 5-6 і це повністю змінило мій формат комунікації з командою. Мій особистий фокус змістився на спілкування з тімлідами.
3. Вперше повноцінно розділили команди на ті, що займаються клієнтськими сайтами та ті, що займаються своїм проектом.

Як це впливало на мій підхід в менеджменті?

Я повністю довірив внутрішні процеси тімлідам. В них з'явилась повна свобода дій та зник будь який мікроменеджмент з моєї сторони. Його і так було по мінімуму, тому що чайку-менеджмент я виключив ще до 2019 року, але тут стало ще значно краще.

Завдяки цьому в мене звільнились ресурси і я почав займатись вибудовою структури, процесів на рівні тімлідів та новими напрямками. Якщо ви бачите мої пости за мітапи, конференції та арбітраж і думаєте "де ж на це взяти скільки часу?", то відповідь полягає тільки в тому, що по основним сеошним процесам я залучений мінімально.

Взагалі я спостерігаю по ринку таку проблему, що овнери компаній не можуть погодитись з думкою, що вони вже 5-10-15 років як не сеошники і будь який стронг мідл дасть кращий результат, ніж вони самі.
Тому що чим займаєшся, що качаєш - те і росте. Ти не можеш 10 років апрувити бюджети, стратегії і будувати бізнес напрямки, і при цьому бути таким ж зарядженим і толковим сеошником, як твої люди, які живуть саме сеошними процесами 99% часу.

Трохи крінжово спостерігати за керівниками, які показали гарний сеошний результат 10 років назад, вибудовували на основі цього успішну компанію і залітають зі своїми геніальними ідеями до співробітників, тому що точно впевнені, що "вот був би я на твому місці, ми би вже в топі сиділи".

Мені в цьому плані значно легше, тому що я в цілому ніколи не рахував себе якимось мега-сеошником. Мені легко дослухатись до своєї команди, тому що я об'єктивно розумію, що до тих рішень, які вони пропонують, сам би я не дійшов. Мене це усвідомлення жодним чином не зачіпає чи не викликає емоцій, тому що мій сильний скіл знаходиться в зовсім іншій площині.

Які були допущені помилки?

1. Ми тільки в 2024 році перевели всіх тімлідів на формат "ставка + % від прибутку". Люди, які не отримують долю від доходу, ніколи не будуть такі ж ефективні, як люди у яких є доля. Амінь.

2. Орієнтація на залученість замість побудови системи. З цим досі мучаємось, але якісь кроки вже робляться. Якщо коротко, то ріст на залученості співробітників, коли у всіх горять очі і хочеться працювати по 10-12 годин в день, гарно підходить на етапі виживання компанії. Коли треба стабілізуватись і стати на ноги. Але в подальшому це буде працювати в мінус, тому що сильна залученість = сильні емоції. Там де вони сильні, з'являється ейфорія від результату і розчарування від його відсутності. Це такі собі американські гірки з емоцій та очікувань, які на довгому періоді завжди шкодять.
Ідеальна формула - це стан, при яких команда буде давати результат не тому, що не спала ночами, а тому що процеси працюють як годинник.

Мої етапи становлення як менеджера
Батько нації "Пав Луць Кін"

В перших двох частинах (1, 2) я описував часи до відкриття першого офісу. Ми працювали віддалено, рідко когось наймали і в цілому це все відчувалось більше як шабашка, ніж якись бізнес.

Але прийшов час рости, нам знадобився новий відділ і ми в один момент взяли 6 молодих трейні під семантику.

Нам пощастило, більшість з них виявились дуже здібними і швидко росли, але ціна цього росту - фултайм робота декількох керівників у форматі щоденної багатогодинної роботи над помилками.

Пам'ятаю, як мали їхати з керівниками до друга на день народження, і запланували пошвидше повернутись, бо чітко розуміли, шо співробітники в офісі були на тому етапі, що без нас там все просто зупиниться. І ні в кого з нас немає проблем з делегуванням, просто взяли зовсім зелених спеціалістів, по яким декілька днів без перевірок - точно гарантували неймовірну кількість правок.

Ще декілька особливостей того періоду:

- більшість людей були значно молодші за мене
- я ніколи до цього не мав досвіду в офісі і хотів зробити класну атмосферу "як вдома", прям сильно старався

І хоча я в голові чітко розумів, що не будую "сімейний бізнес". І ніколи не говорив цю фразу, навіть більше, старався комунікувати інакше. Але по суті саме це я і будував.

Тому що вкладав в людей надзвичайно багато часу і зусиль, плюс старався, щоб всім було комфортно і приємно працювати в офісі. В купі з тим, що вони були молодші, і багато процесів були для мене новими, воно породжувало таку ситуацію.

Ніколи не забуду думку, яка виникла в мене в момент, коли ми спрацювались, команда підросла і стало просто приємно працювати. Я сидів на кріслі, дивився на людей і думав: "блін, таких кльових людей набрали, як взагалі в цю команду когось додавати? Точно спортить атмосферу".

Абсолютно жахлива, шкідлива, тупа думка. Навіть не тому, що вона була помилковою. А тому, що такі думки приходять тільки менеджерам, у яких неправильна дистанція з командою. Я дивився на команду і в першу чергу бачив людей з їх внутрішнім світом, хоббі та переживаннями, а потрібно бачити професіоналів з їх сильними скілами, слабкими і зонами росту.
Без крайності, роботом чи камнем теж не потрібно бути, звісно. Але такі думки - це 100% ред флег, який треба фіксити.

Чи є взагалі плюси в такому підході?

- Якщо є ціль будувати велику компанію, то жодного
- Якщо стоїть задача побудувати невеличке джерело доходу + оточення, в якому приємно працювати, то це має право на життя і багато плюсів

Чим закінчилось?

Сталось багато непов'язаних між собою подій:

1. Я тоді полетів на зимовку в Таїланд і вперше довго працював без офісу і тих людей.

Це трошки отрезвило і з'явились думки "чи правильно витрачати скільки часу на офісне життя, атмосферу і т.д?"

2. Почалась війна і з часом ми прийняли рішення взагалі закрити офіс, бо в нього декілька місяців ніхто не ходив.

3. Частина співробітників звільнилась, бо переїзджали закордон або світчились у інші напрямки.

Це сильно по нам вдарило, бо в людей вкладалась просто неймовірна кількість часу та зусиль, і в кінці кінців більшість команди ми не втримали. На кожну з них ми витратили від 500 до 1000 годин прямої роботи 1 на 1 з керівником. І все марно. В моменті ми були трохи спустошені.

4. Вишенька на торті: при звільненні деякі співробітники вирішили відверто поділитись думками щодо багатьох речей і показували внутрішні переписки і коментарі щодо керівників і т.д. Там було багато всякого (і мало шо приємного), але основне, що вразило, наскільки по різному сприймались деякі дії та процеси між керівниками і командою.
Тоді ж я вперше зрозумів, що існує тип людей, які будуть завжди незадоволені незалежно від того, що вони отримують і яке до них відношення. Тобто є установка в голові "начальник завжди мудак", і це ніяк не виправиш.

Не дивлячись на це все, я вдячний тому періоду, тому що в моменті воно відчувалось приємно.

В моєму житті більше не буде такого ж етапу компанії, бо я вже інший, та і цілі змінились. Тому сімейний офіс і батько нації "Пав Луць Кін" залишиться тільки у згадках і цих текстах.

Єдиний висновок з усіх моїх криптовалютних пригод

Багато хто пише в ЛС після цього поста і питає, як там портфель. Портфель потрохи виходить в плюс, хоч і є певні нюанси.

Але сьогодні не про це.

У 2018 я вперше заходив в крипту. Влив тоді 30 000$ і купив пару бітків по 15к-18к.
Звучить як початок гарної історії, але коли воно почало падати (спочатку до 12к, потім 9к, потім 6к), я не витримав цього стресу і продав на самих низах.

Я оновлював статистику кожні декілька хвилин і з кожним оновленням сивів ще більше. В кінці кінців здався і зарікся більше не інвестувати.

У 2024 я залив в десятки раз більше, ніж у 2018.
На піку мій баланс показував зменшення на $340к від загальної суми.
І я був абсолютно спокійний. Жодного разу не нервував чи сумував через це.

Що змінилось? Я зрозумів, що:

а) поки не продав - ти не в мінусі
б) в мінус продавати я більше не буду, яка б не була ситуація на ринку
в) за ці роки багато разів спостерігав, як крипта падає, а потім все одно відновлюється і росте
г) все що треба - це заспокоїтись і чекати

І це для мене працює.

Це не фінансова рекомендація чи порада інвестувати. Навпаки, це застереження не інвестувати, якщо є розуміння, що поки що не готові терпіти мінус.

Такий от висновок.

Три швидкі думки про побудову арбітражної команди без досвіду і з нуля:

1. Поки що найбільший шок арбітражу (в FB) для мене полягає в тому, що тут так само, як і з SEO, є куча гіпотез в які вірять або не вірять.
Пам'ятаєте релігійне SEO? Виявляється, що є ще і релігійний Фейсбук ;)

2. Через швидші результати тут набагато легше робити розрахунки по ROI і це відкриває очі на ключову річ: новим командам ппц як складно вижити через те, що вони переплачують (або недоотримують) взагалі на всьому.

- Щоб залити гроші на FB, сервіси беруть 3.5% - 4.5% від бюджету. А на норм об'ємах в рази дешевше.

- Отримуємо ставки СРА 130$-170$ там, де крупні команди мають 200+. Це 10-20% різниці профіту в моменті. А більшість арбітражних команд на такому місячному профіті (10-20% від оберту) і живуть.

- Мусимо орендувати купу всього, замість того, шоб купувати або розробляти під себе. Поки перебирали сервіси оренди PWA, злили $5к на сервіси, в яких час від часу не працювали кнопки інсталу.

3. Ми в сеошній ніші звикли, що більшість кандидатів про нас знають, як мінімум бачили десь мої виступи. Останній рік в цьому плані взагалі топ, тому що до команди доєдналось багато потужних людей саме завдяки HR-бренду.
У нас круті проекти і гарні процеси, мотивація дуже зрозуміла.
А в баїнгу зовсім інший світ + ще не побудовані відділи, процеси. Важко хантити досвідчених людей.

Але мені це все дуже подобається. По суті будуємо повністю новий бізнес.
Результат вартує цих зусиль та інвестицій.

Мої етапи становлення як менеджера
ч.2 Перетімлід недоСЕО

2017-2019 рік.

Мій перехід від супер обмеженого керівника до чучуть менш обмеженого відбувся завдяки тому, що співробітники, з якими працювали попередні періоди, виросли і стали значно більш самостійними.

По великому рахунку, в рамках тих завдань і процесів, які тоді робила команда, я вже перестав бути їм потрібен. І стало наскільки багато часу і простору, що я повернувся в публічну активність, проводив перші вебінари і пішов у покупку своїх сайтів під монетизацію.

В чому була основна помилка того періоду?

Я перестав розвивати окремих співробітників, але ще не почав розвивати команду. І утворилась пустота, яку потрібно було б заповнити:

- новим рівнем задач
- наймом додаткових людей
- розвитком глибини структури команди

Але мені тоді здавалось, що якщо співробітники перестали допускати очевидні помилки і роблять нормально, то нашо їх чіпати?

Цієї ситуації можна уникнути, якщо хтось в команді горить ідеями настільки потужно, що сам створює цю інерцію до змін.

- а давайте зробимо це?
- а якшо затестимо ось це?
- я наткнувся у видачі на таку штуку, можемо повторити?

Чому її не вдалось уникнути в мої команді? Бо ми були бездіяльними занадто довго. Команда завжди чутливо переймає настрій керівника, тому якщо він на енергії слимака, то і співробітникам це передається. А якщо цей темп тримався роками, то розрухати його без зовнішнього впливу важко.

Які важливі маркери цього періоду?

- Не ставляться і не озвучуються потрібні результати, все просто йде своїм шляхом
- І цей шлях відчувається як рівна поляна, а не підйом на гору
- В зоні комфорту сидить вже не тільки менеджер, але і вся команда (!!!!!!), бо трошки піднялись зарплати і всім почало вистачати на базові потреби
- Команда не змінюється кількісно та якісно
- Частіше всього обговорюються проекти, а не ідеї
- Ніхто не прив'язаний до доходу, всі сидять тільки на ЗП

Десь в цей період членів команди починаєш сприймати як друзів. До цього це були люди, які часто помилялись, трохи дратували цими факапами і це унеможливлювало зближення.

Але коли всі притерлись, пропрацювали основні хард скіли і перестали помилятись, то стало багато дружнього і компанійського спілкування.

Чому це проблема?

Бо правильний майндсет компанії - це не сім'я чи кружок друзів, це професійна команда, як у футболі. Коли від колег можеш виправдано вимагати, судити тверезо і разом рухатись до результату.

Порівнюючи з теперішнім часом, команда подобається мені значно більше, ніж раніше, але стосунки зараз в рази більш відсторонені. Це не значить, що мене кличуть Сергійовичем на дзвінках, але це означає більш збалансовану температуру і кордони. Так і має бути.

Тоді я ще цього не розумів. Більше того, по закінченню того періоду почався новий - сімейний. З емоціями, з офісом, корпоративами і спільними вечорами після роботи.

І такі мав граблі ;)
Завтра про них розкажу.

Мої етапи становлення як менеджера

Коли сеошник чи будь який інший спеціаліст стає менеджером, він обов'язково проходить трансформацію від "я зробив це своїми руками і через це я красавчик" до "це зробила моя команда і через це я красавчик".

Між цими етапами знаходяться місяці (або роки) питань у форматі "якщо це зробив не я, а моя команда, а я тільки з ними на зуми виходив, то де моя причетність до результату і як це оцінювати?

Я думав, що мені пощастило, бо цей етап я проскочив ще в юності і здавалось, що далі все буде лінійно і зрозуміло. Але оцінюючи 10+ років своєї роботи у ролі менеджера, я розумію, що і тут існують ями, в які можна потрапити на роки. І і я звісно туди потрапив.

Потім виходив з них і потрапляв в інші, бо кожен новий етап компанії вимагає від менеджера часткової (або повної) трансформації, зі своїми граблями і висновками.

В цьому пості я відверто поділюсь своїм шляхом, етапами, ямами і як з них виходив.

4 стадії мене як керівника

1. Перші роки - "сама краща людина на землі"
2. Перетімлід недоСЕО (експерт)
3. "Батько нації Пав Луць Кін"
4. Вже не СЕО, ще не овнер

1. Перші роки - "сама краща людина на землі"

2013-17 рік. Нас троє-четверо і ми ще не Repalm (і навіть не NX Agency), а "фрілансер + помічники"

Я вже не роблю сеошку самостійно, але абсолютно кожен процес проходить мою перевірку, переглядаю кожну строку. Було мало довіри до експертизи співробітників. Набирав повних новачків, бо на досвідчених людей не було бюджетів.

Весь час було відчуття "що якщо треба, то сяду і покажу, як потрібно робити".

При цьому всьому, я тоді воював з потужним вигоранням і працював годину в день. А якщо я не працюю і всі процеси на 100% зав'язані на мені, то хто ж буде розвивати компанію? - Правильно, ніхто.
От ми і стояли на місці весь цей час.

Мінуси:

- Чайка менеджмент без розбору по важливості задач, докопувався до всього до чого міг
- Зацикленість на маленьких процесах замість роботи на глобальний результат

Плюси:

- Коли включався в роботу повноцінно, то міг генерити суперекспертний контент, бо був ще надзвичайно близько до процесів
- Через близькість до процесів також міг самостійно створювати нові якісні SEO рішення, завдяки яким напрацьовувалась репутація

Типові цитати того часу - і мені за них соромно:

- Давай покажу як це треба зробити
- Чого в мене виходить, а в тебе - ні?
- Чому тільки я генерю ідеї по покращенню? Чому ви не зацікавлені в процесі? (в голові тоді не було клепки, шо якшо платити людям 300-500$ в місяць, то зацікавлені вони можуть бути чим хочеш, але не твоїми задачами)

Я б дуже хотів швидко перестрибнути цей період і багато хто в ньому затримується всього на декілька місяців. Але для мене це була люта зона комфорту з доходом, який дозволяв подорожувати по світу, жити на островах і бути зосередженим на розвагах, а не розвитку. Така собі пенсія в 20.

Але пенсія з часом теж набридає і далі почався новий етап мого менеджерства. Завтра опублікую продовження.