микола пацюк

Ітак дорогі підписники мого каналу, я рідко сюди пишу, але треба сказати пару слів. З самого початку я вів цю сторінку, бо хотів надихати і показувати як бути незалежним музикантом в Україні. Що це можливо і цілком реально жити цією справою і робити свій вклад. Проте скажу відверто, нажаль для мене це більше не актуально. Після всього, що зі мною сталося, музика відійшла на другий план. Мені потрібно думати про те, де я буду сьогодні спати і чи прокинусь завтра. Якби там не співав Морріссі, проте музика ніхуя не гучніше бомб і ракет. Вони просто знищують усе. Війна знищує усе. На це боляче дивитись, як все навколо зупиняється, як помирає українське інді. І що б ти не робив, цього вже не достатньо, це не зупиниш, і всі твої ініціативи, хоч навіть євротур на 150 міст, вже нічого не значать. Рік тому ще було реально хоч трохи цьому чинити опір, випускати якісь релізи, виступати. Тепер навіть така форма здається недосяжною. Звісно в мене є нові пісні, але я не хочу їх випускати в такі йобані часи. Не хочу робити концерти, знаючи, що на них прийде менше людей. Не хочу виступати, знаючи, що музика не буде звучати так, як задумана, з живими інструментами, барабанами, бас-гітарою. Не хочу повертатись в Київ. Сподіваюсь це все колись закінчиться і я з посмішкою пригадаю цей пост, викладу нові пісні і організую тур. Може це буде вже за місяць, може через 10 років. Це вже не важливо. Головне щоб ми дочекалися. А поки я просто буду жити, для себе, для своєї другої половинки, спробую зробити так щоб вона більше не плакала.

Тур відміняється. Нам відмовили.

Привіт, мінкульт нам так нічого і не відповів, тому концерт в Кракові переноситься на невизначений термін, сподіваємось до понеділка це вирішиться і наступні концерти в Чехії не перенесуться. Виступи закордоном це взагалі жостка лотерея, в любий момент можуть відмовити, в такому разі тур відміниться. Тому слідкуйте за актуальною інфою в моєму каналі або у Валіка.

Ми їдемо турити в Європу з Валіком та Котиками. Хочеться зробити щось важливе і велике після всього що сталось. Показати європейцям як воно бути українцем, музикантом, пережити ці тяжкі події. Може моя історія стане прикладом хоч для деяких людей там. Може змінить їх байдуже ставлення до війни в Україні, може, я не знаю. Одне лиш знаю точно, що ми будемо збирати гроші на тепловізійні mavic 3T для Musicians Defend Ukraine. Звичайно нас можуть і не пропустити на кордоні, як це бувало у інших, заходи можуть перенестись або взагалі відмінитись. Тому тим, хто збирається прийти, рекомендую слідкувати за інформацією в моєму каналі, або на акаунтах Валіка чи Сонячних Котиків.

🇵🇱 3.11 - Krakow (Chicago Bar)

🇸🇰 6.11 - Bratislava (Pink Whale)

🇨🇿 8.11 - Brno (Kafara)

🇨🇿 10.11 - Praha (Klub 007 Strahov)

🇨🇿 19.11 - Praha (Cafe Time Music)

🇩🇪 23.11 - Berlin (Hotel Continental)

🇵🇱 3.12 - Warszawa (Chmury)

🇱🇻 7.12 - Riga (Depo)

🇪🇪 13.12 - Tallinn (Fort Bar)

🇫🇮 14.12 - Helsinki (Hard Rock House)

Квитки на вході

Привіт, пройшло 3 місяці з останнього посту тут, чесно кажучи, не помітив як вони пройшли і дуже здивувався коли дізнався, що це було вже так давно. За цей час моє життя кардинально трансформувалося, я втратив майже все, що мав до 8 липня, все, що було частиною мого життя, стабільність, житло, музика, робота, концерти, плани - усе це завершилось. Я і Мальва, тепер ми наче кочівники, що не можуть знайти собі місця. Я зовсім не очікував, що муз діяльність так само випаде з життя надовго. Після того, що сталось, мені писало дуже багато людей, пропонували виступити, організувати концерти, записи, велика частина осіб звернули увагу на те, чим я займався. Я відмовлявся, бо це вже було неможливо. Апарат згорів, гітара згоріла, житла більше нема, барабаншик мобілізований, страх паралізував мене. Пару днів до того цього ще не було, були можливості, був запал та ентузіазм, але всім було похуй хто ти і що, поки по тобі не в'їбала ракета. Від цього було боляче. Так чи інакше, думки поновитись в музиці мене не полишали. Пройшов час, життя трохи устаканилось і взявши волю в кулак, листаючи олх, я таки зібрав новий педалборд. У мене була одна ідея, тож я звернувся до старого друга і ми подумали, що можемо разом організувати пару виступів. Так як Віталіка теж мобілізували, гурт розпався остаточно, і лишився тільки варіант виступати одному з ноутбуком. Гурт Микола Пацюк, я, ноут і плейбек, це всеодно колись мало статись. Оці декілька виступів будуть анонсовані незабаром і відбудуться в місцях, де я ще не виступав особисто, але дуже хотів. Сподіваюсь в мене вийде.

Короче чуваки, не знаю, ці 2 тижні були ультра тяжкими, не впевнений в тому що буде далі і як. По любому ще раз дякую усім хто долучався до зборів. Я так зрозумів, що більше вже й не назбираєм, тому будем банки розбивати. Я стараюсь, реально терплю, не думати про це, але треба вирішити ще дуже багато проблем. У мене згоріли всі документи в тому числі військові, короче залупа. Ви б знали як я їбав цим всім займатись, я б все віддав, просто хочу додому, я наче просто кудись в гості поїхав, але вертатись вже нікуди. Писав би альбом зараз, ходив на роботу, а не ось це все. Думаю ви розумієте, мені зараз не до музики нажаль, для мене хоч би гітару взяти та й пограти вже подвиг. Але я всеодно знайду сили їбануть на файному з Джозерс, тому якшо шо, то приходьте, побачимось, тільки не задавайте лишніх питань будь ласка, я їбав це все розказувати знову і знову, мені плакати хочеться. Лиш би розібратись зі всім, стати на ноги нарешті, а там і альбом і сольник зробимо, не проблема. Хочеться сказати і не з такого гівна вилазив, але реально, з такого ще не вилазив. Сподіваюсь вилізем.

Я завжди кричу так лячно
Я, я з тобою, брат

Мені так боляче, це була наша квартира, наш храм кохання. Коли ми її купували, то думали як будемо там заводити сім'ю, дітей, будувати щасливе життя. Вона була така красива, сонячна, вінтажна. Я її дуже любив. Ми прожили в ній рівно 5 місяців, і це був самий щасливий і безтурботний період. Тепер там суцільний фолаут, відголоски того щасливого життя. Скоріш за все будинок знесуть. Ми вже заходили туди, виносили вцілілі речі, але я не можу знаходитись там довго, не можу дивитись на фото і прошу Мальву мені їх не показувати. Але вам покажу. Ось така війна. 21 століття. Нас знищують. Тупа русня, якій потрібно виправдовувати своє існування. Виправдовувати свою нікчемність. А весь світ просто дивиться.

Смерть була близько. Тепер я знаю яка вона. І знаю, що абсолютно ніхто від неї не застрахований. Коли над нами пролітала ракета, я зовсім не усвідомлював, що вона може влетіти прямо в наш дім. І коли за пару секунд це таки сталося, їбанув вибух, в голові пролунало "да ну, да не може такого бути... я ще такий молодий і так мало зробив того, чого хотів, я не готовий....". Але нам пощастило, дуже пощастило. Виживши, я викупив, що проживав ці 22 роки в якомусь сурогаті, що люди навколо називають життям, але насправді це імітація життя. Бути усім зобов'язаним, змалечку, бути рабом, цьому тебе старанно виховують в садочку, вчать в школі, в універі, а потім ти і сам стаєш носієм рабських ідей, і їх свідомо транслюєш, на когось працюєш аби мати обмежений доступ хоч до якихось ресурсів. І чомусь все життя чекаєш, коли випустишся, отримаєш зарплату, відпустку, коли зміниться влада, закінчиться війна. А весь сенс в тому, що не треба чекати. Сука не треба блять ніхуя чекати. Бо ніхуя не буде. А те що буде, так точно не те, чого ми чекаєм. Треба просто жити. Жити для себе, жити для близьких. Не бути гандоном. Не наживатись на інших. Завтра можна померти. Сьогодні можна померти. Але вчора ти міг жити наповну.

Помаленьку. Тримаємось. Ми ще всіх роз'їбем. Сьогодні вперше пограв на гітарі, не передам словами, відчуття абсолютно шалені, дякую Анатолію Ющенко за джазмастер і педалборд, люблю його. Бачив скільки ви там накидали, я в шоці, це просто ахуй. Ви дуже круті.

микола пацюк pinned «Посилання на мою банку: https://send.monobank.ua/jar/ABGf2jfpZA Номер карти банки: 5375 4112 2002 9719 Банка Віталі: https://send.monobank.ua/jar/42tAHAhMd7»

Посилання на мою банку:
https://send.monobank.ua/jar/ABGf2jfpZA

Номер карти банки:
5375 4112 2002 9719

Банка Віталі:
https://send.monobank.ua/jar/42tAHAhMd7

Привіт всім, зараз ми в безпеці, є де перебазуватись, стараємось відійти. Стан моральний просто пиздець, флешбеки дуже сильні, спати неможливо, їсти тяжко. Від будь яких звуків моторошно, сигнал тривоги це ваще найгірше. Зараз хочеться простого спокою і якось хоч на мить не згадувати це все. Не можу зараз відповісти всім, мабуть це займе довгий час, ресурсу зараз на це взагалі не маю. Відео видалились і у багатьох знесло репости, тому по можливості прошу репостніть ще раз збір мій та Віталі Перця, це зараз чи не єдине що дає хоч якийсь позитив і якусь надію. Дякуємо велике кожному хто приймає участь в підтримці, ви всі проявили себе з найкращих сторін, вас стало так багато у моменті і бачити це то відчуття найбільш безцінне. Обіймаємо усіх 💔

микола пацюк pinned «Дякую усім хто допомагає, дуже ♥️ Відкрив ще особисту банку для допомоги, не знаю що ще робити, походу ми втратили все що там було, гітари, комп, апаратура, особисті речі, документи. Рятувальники туди не пускають, та й будинок напів обвалений. Дуже тяжко…»