ОТУ "Харків"🇺🇦

І знову неперевершений пілот 57 ОМПБр Дєд на Харківщині робить свою пекельну справу🔥
В схованочки зіграти не вийшло, хто не сховався Дід не винуватий🤷‍♀️

Ціль: ворожа піхота,влучання,розрив💪🏻

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»✊🏻🇺🇦

Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 17.02.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби наші війська успішно відбили дві атаки противника в напрямку Вовчанська. російські окупанти завдали 6 авіаударів із застосуванням 11 КАБ, а також 70 ударів дронами-камікадзе. Крім цього, здійснили 465 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 64 істоти, з них безповоротні – 21, санітарні – 43.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 99 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема:
1 танк,
4 артилерійські системи,
11 автомобілів,
14 одиниць спецтехніки,
69, БпЛА.
Знищено:
95 укриттів для особового складу,
1 стартовий майданчик запуску БпЛА.

Для мене Харків - це улюблене місто, де живуть мої близькі та багато друзів. Мені подобаються його мешканці, його архітектура та його історія. Це мій дім, куди завжди приємно повертатися. Харків повинен буди вільним! Харків - це Україна!

Дмитро КУБІК, старший лейтенант, командир взводу, воює з 02.2022 року.

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Працює 227 Об 127 ОБр ТрО ЗСУ 🫡

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦💪🏻

Цей вірш Володимир Сосюра написав 1918 року, коли він навчався у сільськогосподарській школі при станції Яма, Північно-Донецьких залізниць, від 1974 року - це місто Сіверськ Бахмутського району Донецької області.

Чи вже не пора

Чи вже не пора перестати так гризтись,
бо зіронька волі захмарилась вже,
Нам треба єднатись і з ворогом битись,
що з сміхом кайдани нам знову кує.

Ой, встаньте, ой, встаньте, вже хмари несуться
і смерть вони зіроньці волі несуть.
Чи чуєте, плаче земля там, де б’ються,
де кров за Україну червоную ллють…

Ой, встаньте. Вже близько ворожая сила,
вона вже підходить до нас.
Нехай того зразу захопить могила,
хто спить в цей сумливо-злий час.

Чи вже не пора перестати так гризтись,
бо зіронька волі захмарилась вже,
Нам треба єднатись і з ворогом битись,
що з сміхом кайдани нам знову кує.

Знищений екіпаж БпЛА військ РФ, його позиція та обладнання; удари по живій силі та укриттях російських військових, – такі результати роботи пілотів FPV-дронів 154-ї ОМБр побачили журналісти Радіо Свобода на Харківському напрямку. Бійці працюють не тільки різними типами боєприпасів для традиційних дронів, – а й застосовують для ураження цілей дрони на оптоволокні, стійкі до протидії засобів РЕБ. У складі екіпажу воюють колишній зубний технік, веб-дизайнер та будівельник, який пішов у СЗЧ, та обрав для повернення саме 154-ту ОМБр. У мороз в мінус 14 градусів декілька діб поспіль вони перебувають у холодному бліндажі: укриття не опалюють, аби його не помітили російські розвідувальні БпЛА.

https://www.youtube.com/watch?v=MyXnWL23MD8

Автор: Сергій Горбатенко

​​Юрій Липа: ідеолог української національної єдності, лікар і пророк майбутнього.

«Нація – це не раса, а дух, не кров, а світогляд» – ці слова належать Юрію Липі, одному з найяскравіших мислителів ХХ століття, який передбачив майбутнє України та заплатив за свої ідеї життям.

Народився майбутній письменник 5 травня 1900 року. Щодо походження Юрія Липи існують дві версії. Перша говорить про те, що він є сином видатного українського письменника Івана Липи і народився в Одесі. У другій версії йдеться про те, що Юрій Липа народився у с. Старі Санжари на Полтавщині у родині священника Геращенка Андрія Андрійовича і після смерті батьків був 1910 року усиновлений Іваном Липою. В результаті цього йому змінили ім’я, прізвище та по батькові. Також існує припущення, що Юрій Липа насправді був сином Івана Липи від Єлизавети Геращенко, дружини священника Андрія Геращенка.

Навчався в Кам'янець-Подільському університеті, потім у Познанському та Варшавському університетах, де здобув медичну освіту. Однак його талант виходив далеко за межі медицини – він був філософом, поетом, істориком, публіцистом і стратегом, який створив концепцію української геополітики.

Пророк українського майбутнього.

У своїх книгах «Призначення України» (1938) та «Розподіл Росії» (1941) Липа доводив, що майбутнє України – у незалежності та контролі над Чорним морем. Він передбачав розпад росії, створення української морської держави та важливу роль України у світовій геополітиці.

Його ідеї здавалися сміливими й навіть утопічними у 1940-х роках, але сьогодні вони стали реальністю.

Юрій Липа міг би залишитися в безпеці в еміграції, проте обрав боротьбу. У роки Другої світової війни він працював лікарем УПА, рятуючи поранених і хворих у найважчих умовах. Його знання медицини та фітотерапії врятували сотні життів.

Він був переконаний, що лікар – це не лише професія, а покликання. Його праці з народної медицини, зокрема «Фітотерапія» (1943), досі є цінними.

Юрій Липа загинув 20 серпня 1944 року. Його схопили совєтські спецслужби в селі Іваники (нині Львівщина), катували та стратили. Більшовицька влада ненавиділа його як ідеолога незалежності України.

Але його ідеї пережили його. Сьогодні Юрій Липа вважається одним із головних ідеологів української державності.

Липа наголошував: «Україна стане великою не тоді, коли її захоплять інші, а коли її народ сам усвідомить свою місію».

Сьогодні, коли Україна бореться за своє місце у світі, його думки надихають. Він не просто писав про майбутнє – він його творив.

Пам’ятаємо Юрія Липу – пророка, лікаря, воїна. Його ідеї – це наша зброя в боротьбі за Україну.

Пухнасті друзі захисників 22 окрема механізована бригада
Врятовані в зоні бойових дій, чотирилапі стають відрадою та душевним спокоєм наших воїнів.

хижих_мечем_мирим
22 ОМБр

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 16.02.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ. 
Минулої доби ворог п’ять разів штурмував позиції наших військ у районах Вовчанська, Тихого та в напрямку Козачої Лопані. російські окупанти завдали 2 авіаудари із застосуванням 2 КАБ, а також 34 удари дронами-камікадзе. Крім цього, здійснили 399 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 115 істот, з них безповоротні – 54, санітарні – 60, полонені - 1. 
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 52 одиниці озброєння та військової техніки.
Знищено: 66 укриттів для особового складу,
1 стартовий майданчик запуску БпЛА,
1 місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

Перемоги присвячує полеглому тату: історія 11-річного спортсмена
Усі свої перемоги на татамі син присвячує загиблому батькові. Одинадцятирічний харків'янин Микита не припиняв тренуватися навіть під щільними обстрілами в напівоточеному місті. До спорту хлопця заохотив тато, який з початком великої війни став до лав Нацгвардії й загинув на Луганщині.
Як пам'ять про батька мотивує до перемог, а спорт допомагає пережити втрату – дізнавались журналісти національного телеканалу «Інтер».

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦💪🏻

Фартух – найархаїчніший елемент жіночого народного вбрання.

"У міжвоєнний час (1920–1930-ті роки) стали популярними запаски, щедро прикрашені поліхромною вишивкою, подібною до вишивки на рушниках (Львівщина, Волинь, Опілля, Поділля).

Іноді візерунки рушника і запаски повністю співпадають. Низ таких запасок, як і рушників, оздоблювали тороками (випущеними нитками, тип бахроми). На старих світлинах можна побачити, що замість запаски одягали і складений навпіл рушник. Сорочка, яку вбирали в ансамблі з таким фартухом, також була щедро оздоблена вишивкою. В цей період набули поширення і запаски з чорного оксамиту, вишиті кольоровим шовком та оздоблені бісером (Опілля, Львівщина, Поділля). Такий же принцип декору був і в жіночих безрукавках, що разом з запасками створювали єдиний ансамбль".

Світлина: вишита запаска у вигляді складеного рушника. Село Тязів, 1930-ті рр.

Киянин Максим (псевдо “Сімка”)у мирному житті був футболістом клубу “Оболонь” та інших команд, працював на “Новій пошті”, а після вторгнення російських вилупків долучився до Збройних Сил України. Сьогодні він командує відділенням взводу безпілотних авіаційних комплексів одного зі стрілецьких батальйонів 58-ї мотопіхотної бригади. Воїн розповідає про свій життєвий та бойовий шлях, розвиток “дроноведення” і перспективи технологізації війни, а також про плани на майбутнє.

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Мають один позивний на двох: історія двох воїнів-братів

Цей матеріал про двох братів у 5 Слобожанській бригаді «Скіф» НГУ, які мають один позивний на двох. Мобілізувалися, коли ворог стояв на підступах до рідного Харкова. Удвох воювали в піхоті. Удвох пішли навчатися керувати дронами. Молодший нині на реабілітації після поранення. І хоче повернутися на нуль, щоб продовжувати битися поруч з братом. Наші побратими зустрілися з журналістами національного телеканалу «Інтер».

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Ансамбль музикантів в маєтку Кочубеїв у Диканьці, Полтавщина.

Світлина 1900 року.

Олександр з позивним «Пельмень» служить у 228 батальйоні 127 ОБр ТрО оператором БПЛА.

Влітку 2024 року у рідному місті Сміла він отримав у військкоматі лист-відношення від імені командира в\ч щодо готовності прийняти його на службу. Далі був вишкіл у навчальному центрі. І, нарешті, – прибуття до свого підрозділу. Як професійний кухар, він схвально характеризує підготовку страв для військовослужбовців. Звісно, з таким харчуванням на службі він не похудав.

Можливості для професійного зростання, а також здатність та бажання навчатись новому допомогли Олександру здобути навички управління безпілотниками. Йому вже довелося брати участь у бойовій роботі в якості оператора дронів-«бомберів» та дронів-«камікадзе».

Доволі складна техніка дозволяє відчути неповторні емоції. Олександр упевнився на власному досвіді: бойові «пташки» здатні надати оперативну підтримку бійцям на передових позиціях, забезпечити максимальну адаптацію до змін на полі бою.

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🫡

"Білий птах з чорною ознакою" – кіношедевр, який не втрачає актуальності

"Білий птах з чорною ознакою" (1971) – це не просто кіно, а один із найвідоміших українських фільмів ХХ століття. Створений Юрієм Іллєнком, цей шедевр розповідає про долю української родини в складний історичний період – 1937–1947 роки, коли Західна Україна перебувала між жорнами совєтської та нацистської влади.

Фільм поєднує глибокі символи та трагічні історичні події, які розривають сім'ї та змушують людей робити вибір між життям і смертю, любов’ю та зрадою.

Це один із перших українських фільмів, що отримав міжнародне визнання.

Попри те, що "Білому птаху з чорною ознакою" вже понад 50 років, він залишається актуальним. Фільм показує, що боротьба за Україну була й залишається складною, але водночас глибоко героїчною.

Якщо ви ще не бачили цей культовий фільм – обов’язково перегляньте його. Він змушує задуматися, переосмислити історію і зрозуміти, що свобода – це не просто слово, а вибір, який робили покоління українців.

АНАТОЛІЙ ПАЛАМАРЕНКО: «ТУРБУЄ МЕНЕ НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО МОВИ, А ВОНА Ж ОБ’ЄДНУЄ НАЦІЮ!»

Шлях у велике мистецтво для Паламаренка розпочався ще зі школи: він полюбляв читати вірші, гуморески та любив копіювати однокласників, учителів, знайомих.
На питання у чому се­крет популярності митця, Паламаренко відповів:
Для мене поняття «любов» – глибоке, філософське і жи­тейське. Не переношу неспра­ведливості і у мирному житті, і у воєнний час, не можу стояти осторонь тих подій, які усі пере­живаємо. Треба вміти зіграти по­чуття автора, які він вклав у свій твір. На сцені має звучати автор, а не той, хто виступає. Якщо чи­таєш Шевченка, Довженка чи ще когось із класиків, треба від­чути їхній дух, йти від образу по­ета чи письменника і зрозуміти, що автор вклав у слово».

Анатолій Паламаренко читає цикл лекцій студентам національних університетів ім. Тараса Шевченка та Михайла Драгоманова, свій предмет артист назвав – «Слово». Також викладає курс сценічної мови в Національній музичної академії ім. Петра Чайковського.

Хлопці 42-ї ОМБр заходять у хату після бойового завдання. Втомлені, але незламні. Очі сповнені пережитого, форма вкрита пилом боїв, а серце – жагою до Перемоги.
Але війна не відпускає – у кожного за спиною пройдена ніч, тиждень чи місяць боїв. Завтра знову вперед. А сьогодні – кілька годин на перепочинок.

Дякуємо всім, хто тримає цей фронт. Поки вони стоять – Україна незламна. 🫡🇺🇦

Фото: Мацей Станік

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Кореспонденти естонського телеканалу відвідали позиції українських захисників на Вовчанському напрямку, де несуть службу підрозділи 154-ї бригади.

У день візиту на фронті було відносно тихо – напередодні українські захисники відбили черговий штурм противника, завдавши йому значних втрат. Завдяки ефективній роботі артилерії, операторів бпла та злагодженим діям піхотних підрозділів ворог був змушений відступити.

Українські військові продовжують тримати оборону, демонструючи професіоналізм і стійкість перед обличчям російської агресії.

Сюжет на естонській мові :
https://www.err.ee/1609588958/err-ukrainas-vovtsanskis-kompavad-vene-vaed-iga-paev-kaitsjate-positsioone

⚔️Аліні 29 років, наприкінці 2023 року вона добровольцем приєдналася до 113-й окремої бригади територіальної оборони та опанувала військову спеціальність пілота ударного дрону. За дружелюбний характер побратими надали їй псевдо «Душка», тобто «душа колективу».

На особистому рахунку «Душки» багато знищеної ворожої техніки та особового складу противника. Нещодавно її екіпаж знешкодив на Вовчанському напрямку ворожий танк.

Звертаючись до чоловіків, які не наважились ще піти до війська, дівчина каже: «Ми прийшли сюди не для того, щоб помирати за Україну, а щоб захищати Україну. Треба побороти свій страх, прийти до війська і просто сказати – чим я можу бути корисним?».

113 окрема бригада ТРО ЗСУ
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦💪🏻

Харків для мене - це місто, де я народився, де я виріс, навчався. Харків - це місто де народився мій син, де живе моя сім'я.
Для мене Харків - це найкраще місто. За час мого життя у Харкові я бачив різні обличчя міста. Це й студентська столиця. Це місто, про яке казали, що в ньому у кожному підвалі по друкарні. Я бачив спортивний Харків від Другої ліги України до матчів Ліги чемпіонів та Чемпіонату Європи. Я бачив музичний Харків від початківців до концерту «Queen» на площі.
Я багато подорожував по Україні, але ще ніколи мені не хотілося залишитися. Я завжди повертався у Харків.
Боронити Харків для мене - це боронити свою сім'ю, своє місто, свої найприємніші спогади. Боронити Харків - це не дати вмерти мрії про найкраще місто в Україні. Це залишити частину своїх спогадів своєму сину. Боронити Харків - це мати надію на перемогу.
Сергій МОДЕЛІСТ, старший лейтенант, заступник командира роти по роботі з особовим складом. Боронить Україну з лютого 2022 року.

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦💪🏻

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 29.01.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби відбулося сім бойових зіткнень з російськими загарбниками в районах Вовчанська та Стариці. російські окупанти завдали 81 удар дронами-камікадзе та здійснили 502 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 123 істоти, з них безповоротні - 65, санітарні – 58.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 73 одиниці озброєння та військової техніки, зокрема:
2 артилерійські системи,
8 автомобілів,
9 одиниць спецтехніки,
54 БпЛА.
Знищено:
81 укриття для особового складу,
1 місце зберігання боєприпасів,
1 стартовий майданчик запуску БпЛА.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

"Вавілон ХХ" (1979) – це культовий український фільм, створений за мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя". Ця стрічка стала дебютною режисерською роботою Івана Миколайчука, одного з найвидатніших діячів українського кінематографу. Вона увібрала в себе все те, чим славиться наша культура: яскраву символіку, глибокі філософські мотиви, неповторну природу та життєву мудрість.

Фільм переносить нас у 1920-ті роки, коли село Вавілон намагається пристосуватися до нових радянських реалій. І хоча це місце вигадане, воно здається дивовижно справжнім. Тут переплітаються традиції, міфологія та гостра політична сатира.

Ця стрічка – не лише про минуле. Вона ставить перед глядачем питання, які залишаються актуальними й сьогодні: як зберегти власну ідентичність у світі змін? Чи можна поєднати традиції з новим порядком?

Це справжній діамант українського кіно, який зворушує своєю правдивістю, філософією та любов’ю до рідної землі. Якщо ви ще не бачили цей фільм – обов’язково додайте його до свого списку.

👆👆👆

​​🫡 «Я не здамся без бою!», – ці слова Роман з позивним Рокс вважає своїм життєвим девізом. Він служить у роті вогневої підтримки 228-го батальйону 127 Окремої бригади територіальної оборони.

До виконання бойових завдань Роман ставиться не емоційно, а холодно й зважено. Цьому сприяє його різнобічний бойовий досвід. Бо працювати він вміє з різними видами колективної зброї, зокрема, з кулеметами та гранатометами. Нині Роман виконує обов’язки навідника реактивної системи залпового вогню (РСЗВ). Ця зброя здатна серйозно шкодити ворогу, наводячи кару на голови окупантів. Водночас, вона надає суттєву підтримку побратимам.

Один із найбільш пам’ятних для Романа епізодів війни пов’язаний зі знищенням ним ворожих штурмовиків. Це сталося, коли противник тимчасово захопив наші позиції. Завдання було складне. У складі мобільної вогневої групи кілька бійців мали повернути контроль над важливим рубежем. Як кулеметник, наш герой розмістив «Browning» на позиції у тилу ворога та відкрив вогонь. «Насипав їм у потилицю», – з посмішкою згадує Роман. У результаті, завдяки злагодженим діям групи, ворог був повністю знищений, а позиції повернуті під контроль наших сил.

До війни Роман спромігся досягти майстерності за іншим фахом. Більше двадцяти років він працював енергетиком. У цій сфері він має досвід роботи і в «Харківобленерго», і за кордоном. Роман мріє про той час, коли зможе повернутися до своєї улюбленої справи, щоб відновлювати та розвивати енергетику рідної України.

Ігор з Чутівського району Полтавської області – звичайний трудівник війни, один з тих десятків тисяч чоловіків, які виносять на собі всі труднощі військової служби. Він гранатометник 16 окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади. Піхотинець. Щодня на позиціях росіяни хочуть вбити його всіма можливими способами – авіабомбами й артилерійськими снарядами, мінами та ракетами. Інколи до нього вороги йдуть пішки. Хлопець не жаліється на долю й відноситься до всього з гумором. За знищення ворожої диверсійної групи Ігор отримав державну нагороду – орден “За мужність” III ступеню.

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Бій під станцією Крути 29 січня 1918 року набув сакрального значення для української історії. У різні роки над візуалізацією цієї битви працювали і художники, і кінематографісти.

Найбільша кількість творів образотворчого мистецтва походить із 30-х років минулого століття. Натомість у кіно перші документальні фільми про Крути почали знімати після відновлення Незалежності, у 1990-х роках. А художня стрічка "Крути" вийшла на екрани у 2018-му.

Водночас, ніхто насправді не знав, як виглядала станція Крути у 1918 році, адже достовірних зображень не збереглося. Так тривало до осені 2022 року, допоки історики не натрапили на інтернет-аукціоні на унікальний фотоартефакт.

​​29 січня 1918 року на станції Крути у Чернігівській області кілька сотень українських юнаків вийшли на смертельний двобій з московсько-більшовицькою ордою, яка переважала і кількістю, і озброєнням.

Як свідчать історичні дані, у січні 1918 року Українська Народна Республіка, яка виникла на руїнах Російської імперії, опинилась у смертельній небезпеці: у Києві розпочалося більшовицьке повстання, а з півночі заколотникам допомагають «брати» – російські червоноармійці.

29 січня вони були вже за 130 кілометрів від Києва – неподалік залізничної станції Крути. Українське військове командування, яке очікувало основного наступу більшовиків не Бахмача, а з полтавського напрямку і спрямувало туди основні сили, розгублене: боєздатної армії, яка б чинила росіянам гідний опір, не було.

Київські газети тоді писали: «Існувати Україні як державі залишилися лічені дні: ми у ворожому оточенні – не сьогодні-завтра п’яна більшовицька солдатня буде вештатись київськими вулицями».

Тоді уряду УНР допомогли молоді українці – студенти й гімназисти: на зборах студентів Київського університету святого Володимира створили курінь Січових Стрільців, який на шпальтах київських газет оприлюднює звернення до українського студентства. У ньому, зокрема, йшлося:

«Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Кому, як не нам, перепинити більшовикам шлях на Київ».

«Це був дуже тяжкий відступ. Набоїв ставало щораз менше. У багатьох наших стрільців рушниці перегрілися і перестали стріляти. Вони, як і менш досвідчені стрільці, віддавали набої кращим стрільцям, а самі вдягали на рушницю багнет, як єдину останню зброю, і понуро відступали під кулями ворога, що наступав зі всіх сторін» —Так пізніше писав про бій під Крутами київський студент Левко Лукасевич.

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані.

Незважаючи на нерівність сил, ця битва призвела до затримки російського наступу на кілька днів, що дозволило українській делегації укласти Берестейський мирний договір з державами Четверного союзу, який тоді врятував молоду українську державність.

Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Загиблих студентів і гімназистів перевезли до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховали на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Пам'ятаймо про їхній подвиг! Герої не вмирають!

Q-De Visu — це унікальна медійна ініціатива, спрямована на популяризацію підрозділів БпАК, українського виробництва дронів і комплектуючих до них, а також підтримку Збройних Сил України загалом. Цікаві інтерв'ю, під час яких гість долучається до збору свого іменного FPV-дрона.

У цьому випуску — полковник Віталій Саранцев.
Поговорили про життя, війну, подачу інформації в умовах війни та багато іншого. І головне — зібрали FPV-дрон.

Якщо у вас є цікаві герої, про яких ви хотіли б розповісти, зв’язатися з редакцією можна за імейлом: [email protected].

https://youtu.be/WSAV3MQAIdQ?si=2F8RqWmkRUKQQI0X

Що відбувається після команди «До бою!»

Гаубиця «Хартії» в роботі.

Фото: Скотт Пітерсон

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Нікіта Тітов

Український букварик, виданий у Канаді в 1940 році.

У 2022 році канадське видавництво Durvile Publications перевидало читанку «Перша книжечка: український повістковий буквар» авторства Миколи Матвійчука.

Кошти з передзамовлення книги використали для допомоги постраждалим від війни українцям.

Уперше читанку надрукували в 1932 році в Україні брати Василіяни в Жовкві поблизу Львова. Її використовували в школах Канади, щоб допомогти дітям-переселенцям з України навчитися читати. «Перша книжечка: український повістковий буквар» розрахована на дітей від 8 до 14 років.

Цей букварик зробив життєво важливий внесок у навчальну програму для канадсько-українських дітей у школах прерій. Окрім абетки та чудових ілюстрацій, у книжці є чарівні притчі та вірші легендарного українського письменника Тараса Шевченка та інших.

​​Молодший сержант Богдан на псевдо "Христина" родом з Львівщини. Працював далекобійником, відвідав ледь не всі країни Європи. Але прийшла і його черга встати на захист країни: минулого року він потрапив до ЗСУ, у 58-му мотопіхотну бригаду.

У складі піхотного підрозділу брав участь у найзапекліших боях на Донбасі, за проявлену особисту мужність нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.

Двічі був поранений, але після лікування незмінно повертався до своїх хлопців.

– Я добре пам'ятаю свій перший вихід, – каже Богдан. – Я тільки прийшов в підрозділ, і одразу ж командир відправив у складі групи на евакуацію. Все пройшло добре, хлопців врятували. А командир каже: "Молодець, все зробив гарно, то ж сьогодні ввечері підеш на інше бойове завдання".

На питання, який бій найбільше закарбувався в пам'яті, хлопець зізнається, що таких було багато.

– Згадуються бої за селище Урожайне, що на Донбасі, – розповідає Богдан. – Там було важко, доводилося битися в будівлях, на вулицях. Якось ворог штурмував і підійшов так близько, що ми опинилися в одному будинку. Прийшлося стріляти і перекидатися гранатами прямо в коридорах. Я згадав тоді "учєбку", де розповідали про стрільбу на чотириста, шістсот метрів. Думаю, так, в реальному бою все трохи інакше.
Був ще один, трохи кумедний випадок. Сержант відправив нас з хлопцями вночі на завдання: ми мали підібрати місце для нової позиції. До того ж я мав зайти на наші старі позиції й забрати там де яке обладнання, – його полишили під час відступу. Я заліз в той підвал, зібрав все, що потрібно, знайшов якийсь баняк, поклав в нього тепловізор, рації, продукти, ще щось і йду назад. Аж тут мене помічає ворожий дрон. Я починаю тікати, – він за мною. Біжу і думаю собі: "Мабуть, з боку це виглядає досить кумедно: людина несе консерви, а дрон намагається їх відібрати". Такий ось фронтовий гумор. Без нього тут не можна, потрібна розрядка. Я завжди намагаюся підтримати своїх хлопців, допомогти тим, кому потрібна розрада, мотивація. Звичайно, всі вже дуже втомлені, виснажені. Але вибору у нас поки що немає: війна ще не скінчилася і ми тут потрібні.

Ставайте частиною команди 58-ї окремої мотопіхотної бригади! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 25.01.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби ворог намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників поблизу Вовчанська. В районі Тихого противник намагався прорватися за підтримки бронетехніки, в ході відбиття наступальних дій наші воїни знищили чотири ворожі БМП-3. російські окупанти завдали 1 авіаційного удару із використанням 4 КАБів, 42 удари дронами-камікадзе та здійснили 372 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 91 істоту, з них безповоротні - 52, санітарні – 39.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 68 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема:
4 бойові броньовані машини,
1 артилерійську систему,
11 автомобілів,
6 одиниць спецтехніки,
46 БпЛА.
Знищено:
80 укриттів для особового складу,
4 місця зберігання боєприпасів,
1 стартовий майданчик запуску БпЛА.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

​​Грицько Чубай.

Геній без освіти, поет, перекладач, художник, мистецтвознавець та, до цього усього, харизматичний лідер антирадянського підпілля.
Вірші Грицька Чубая чули, мабуть, усі — їх поклав на музику його син, Тарас Чубай, лідер гурту "Плач Єремії". Грицько Чубай був одним із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-80-х років, а письменник Юрій Винничук називав його "гетьманом втраченого покоління".
"Григорій Чубай – одна з найзвабливіших і найзворушливіших леґенд українського безчасся 70–80-х років. Чинниками цієї леґенди стали, в гострому поєднанні, – неординарна романтично-богемна особистість, вибуховий талант і... ореол таємничості, "забезпечений" тодішньою тотальною інформаційною блокадою...", — згадував про Чубая дисидент і літературознавець Іван Дзюба.
Він міг би бути нашим сучасником — 23 січня Грицькові Чубаю могло б виповнитися 76 років.

На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам невистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам невистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.
-Григорій Чубай

Іван Франко.
1870р.

Іван Франко знав 19 мов.Літературну мову Іван Франко вважав „репрезентанткою національної єдності"
"Мова росте елементарно, разом з душею народу".

Обличчя захисників 22 окрема механізована бригада

хижих_мечем_мирим
22 ОМБр🇺🇦

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦💪🏻

- Хлопці, а можна з вами селфі зробити? Хочу показати колегам фото зі справжніми героями.

- Так, без проблем. Тільки ми не герої, ми просто боронимо свій рідний дім.

На фото: танковий екіпаж 92 ОШБр та журналіст видання Aftenposten з Норвегії Пер Андерс Йогансен.

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

​​Віталій на псевдо “Балун” родом з Сумщини. До повномасштабного вторгнення хлопець працював водієм. Влітку минулого року був мобілізований до лав ЗСУ, і після проходження загальновійськової базової підготовки одразу ж потрапив до 58-ї мотопіхотної бригади. Спочатку ніс службу в ремонтно-відновлювальному батальйоні, потім перейшов до піхотного підрозділу.

За ті пів року, протягом яких він знаходиться в бойовій бригаді, Віталій вже добре відчув, що таке сучасна війна та як вона впливає на звичайну людину.

– Будь-який досвід тебе змінює, особливо – такий екстремальний, – каже хлопець. – Один відкриває в собі невідомі до того риси, другий стає злішим, третій навпаки – навчається людяності. Що стосується мене, я відчуваю, що тут дуже подорослішав, навчився приймати непрості рішення. Що найскладніше на війні особисто для мене? Мабуть, переступити через свій страх, опанувати його. Тут головне, щоби поруч були надійні товариші, які допоможуть підтримають. Такі, наприклад, яким був побратим “Бостон”, - на жаль, він недавно загинув. От хто вмів мотивувати! Бувало, ходили з ним в такі місця, куди сам ні за що б не пішов. А з “Бостоном” нормально, не страшно, навпаки, – азарт з’являвся. Та у нас всі хлопці хороші, бойові, справжні брати. Я вважаю, що найголовніше – це атмосфера в колективі, щоб всі підтримували й піклувалися одне про одного. Тоді підрозділ працює як одне ціле.

Торкаємося в розмові та такої болючої для всіх теми, як мобілізація. Віталій має з цього приводу свою виважену позицію:

– Протягом довгого часу держава з усіх сил намагалася зробити так, щоб мешканці “мирних” українських міст не відчули, що в країні йде війна. Так от: ті, хто це робив, дуже перестаралися. Тепер ми маємо два паралельні світи: в одному люди воюють, в іншому – адаптувалися до змін і просто живуть. Звідси й суттєве зниження мотивації до боротьби, і провал мобілізації. Якщо на початку війни людьми у військовій формі захоплювалися як героями, то тепер цивільні їх бояться. Ось до чого ми дійшли. Дуже сподіваюсь, що ситуація зміниться на краще. Але поки робити нічого: доводиться воювати в таких умовах, – вибір у нас невеликий. Звичайно, хочеться, щоб війна скінчилася якомога скоріше. Знаєте, що я зроблю в першу чергу, як повернуся додому? Приїду до своєї дівчини, візьмем мого собаку і підемо пити каву. З морозивом.

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

​​Степан Чарнецький – поет, драматург, автор знаменитої пісні "Ой у лузі червона калина", яка стала символом боротьби та національної гордості. Його життя – це історія про глибоке почуття патріотизму, особисті трагедії, невизнану славу та велике місце, яке він залишив у культурі України.

Народившись 21 січня 1881 року у багатодітній родині священика, Чарнецький рано пізнав важку долю – втрату батька та безліч труднощів у житті. Однак це не стало на заваді його прагненню служити своєму народу через мистецтво.

В університеті він вивчав право, а вже згодом – літературу та театр. Дебютував у театральному світі, ставши режисером і художнім керівником «Руської Бесіди», першого українського професійного театру Львова.

Найвідомішим твором Степана Чарнецького стала "Червона калина", пісня, яка вийшла з-під його пера в роки Першої світової війни, і набула безсмертної популярності серед українських січових стрільців. Її музика і текст стали символами боротьби, і навіть сьогодні, через десятиліття, пісня продовжує жити, розповідаючи про надію та боротьбу за волю.

Але особисте життя Чарнецького не було безхмарним: він втратив свою дружину за трагічних обставин і залишився вдівцем з двома маленькими дочками. Важкі часи не зламали його – він виховував дітей, продовжував працювати і творити, незважаючи на великі особисті втрати.

Чарнецький був не тільки поетом і драматургом, а й публіцистом, істориком театру. Його праці в галузі українського театрального мистецтва стали основою для наступних поколінь театралів. Проте в останні роки життя він більше зосередився на науковій роботі, залишаючись віддаленим від політичних подій, тримаючи себе осторонь від обох окупаційних режимів.

Степан Чарнецький залишив величезну культурну спадщину, але його ім’я, на жаль, довго залишалося забутим на Батьківщині. Визнання його творчості прийшло значно пізніше, коли пісня, написана ним під час війни, знову заполонила серця українців.

Його життя – це доказ того, як один чоловік може змінити історію, залишаючи після себе не лише слова, але й серце, що б’ється в кожному рядку.

Навіть у найгарячіших точках сходу України воїни 42-ї окремої механізованої бригади знаходять час для вдосконалення своїх бойових навичок. Кожен постріл, кожен рух, кожне рішення – це не просто техніка, а запорука успіху на полі бою.

Ми не припиняємо вчитися, адже тільки міцність духу та професіоналізм гарантують безпеку нашим побратимам і мирним людям.

Пишаємось нашими воїнами, які боронять країну та щодня стають кращими задля перемоги!

📷Фото: Мацей Станік

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦

Алексій з позивним «Ліс» – харків’янин. До війни займався мирною працею – будівництвом. Відповідальність, що звик виявляти при зведенні будинків, стала у нагоді й на військовій службі.

Командири в бригаді характеризують його як кмітливого й сумлінного бійця. Тому й призначили на посаду командира бойової машини. Проте на ній Алексію так і не вдалося повоювати. Бо весь час провів на передових позиціях у піхоті. Бути у піхотному підрозділі означає мати контакт з ворогом. Тож, Алексій був серед тих, хто безпосередньо зберігав наш рубіж оборони.

Наразі він виконує обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів. Дрон – чи не найдоступніша зброя в Україні. Продовжуючи воювати в якості пілота, Алексій допомагає піхоті втримувати позиції. Мріючи про демобілізацію, уточнює: важливо розуміти, що все те, через що пройшов він та його побратими, було не дарма.

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🫡

12 січня – День українських політв’язнів.

Ми вшановуємо тих, хто віддав свою свободу, здоров'я, а часто й життя заради того, щоб Україна існувала. Їхня боротьба є прикладом незламності, незважаючи на суворість покарань, які накладала радянська тоталітарна система. Вони діяли за покликом серця, бо не могли інакше.

Сьогодні українські воїни вступають в бій з запеклим ворогом, бо так само не можуть інакше.

Коли український народ чинить опір окупанту, це не лише захист територій, а й продовження боротьби за принципи свободи і справедливості.

Згадаймо кожного, хто пройшов через тортури, концтабори, ув’язнення заради нашого майбутнього.

12 січня в Україні відзначається День українського політв’язня.
У 1975 році В’ячеслав Чорновіл запропонував впровадити традицію відзначати цей день на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання.
(зліва) Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, 1988.

МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО - ЛЮДИНА, ЯКА ВИПЕРЕДИЛА ЧАС

12 січня 1909 року народилася відома на весь світ українська художниця Марія Примаченко.

Її незвична історія розпочалася у маленькому селі з блакитної глини та великої фантазії. Тепер її ім'я внесене до Всесвітньої енциклопедії мистецтва, а 2009 рік, з нагоди 100-річчя від Дня її народження, ЮНЕСКО оголошувало роком Марії Примаченко.

Її життєва історія була дуже нелегкою, але її дивовижний талант завжди перемагав.

Антону – 36, родом він із Кіровоградщини. Із початком повномасштабного вторгнення хлопець повернувся з Нідерландів, аби не бути осторонь війни на Батьківщині. Зараз він служить кухарем в одному з підрозділів 22 окрема механізована бригада, адже з дитинства любив готувати та має фах із харчових технологій.

Військовий вважає, що кожен українець має допомагати своїй країні, захищати її. До того ж, місце служби можна знайти за спорідненою цивільною спеціальністю.

Будь собою! Ставай на захист України!
22 ОМБр

Мінометники «Хартії» переконані – комунікація є дуже важливою. Тому вони ретельно обирають меседжі, перевіряють їх із фокус-групами та використовують найбільш ефективні платформи для поширення. Головне – щоб до ворогів нарешті дійшло, що їм не місце на нашій землі. Зафіксували увесь цей процес у нашому фоторепортажі.

▪️ «Хартія»

Як тільки звучить команда "до бою", екіпаж "Гвоздики" миттю знімає маскування з ствола гармати, наводиться і один за одним відправляє снаряди по окупантах. Як вогнедишний дракон, їхня САУ спопеляє ворогів, щоб ті не змогли більше й кроку зробити по рідній українській землі. Саме заради таких моментів слід жити і ставати артилеристом в 22 окрема механізована бригада

хижих_мечем_мирим

22ОМБр💪🏻🇺🇦

Дрони не літають, літають люди. Фоторепортаж про наших операторів БПЛА від канадського фотографа, лауреата премії World Press Photo Шарля-Фредеріка Велле.

▪️ «Хартія» ▪️

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦

Щотижнева рубрика: "Обличчя справжніх воїнів".

🏹Військовослужбовці незламної та нескореної 113 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ - козаки українського війська, генетично вільні люди, волю до свободи та справедливості вони успадкували від попередніх поколінь наших пращурів!

⚔️Саме зараз, як і кілька століть тому, вони виборюють право на вільне та справедливе життя на рідній землі, взявши до рук зброю!

💪РАЗОМ МИ - НЕПЕРЕМОЖНІ!🇺🇦🇺🇦
СЛАВА УКРАЇНІ!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Славні хлопці з 22 ОМБр не дають окупантам розслабитись в їх підземних норах.

Влучні оператори БпЛА випалюють праведним вогнем всю нечість яка лізе на нашу землю.

Єдиний могутній кулак Харківського напрямку
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦

Гусев Арт

Рекрут «Хартії» після бригадного вишколу отримує цілий комплекс навичок, але три з них головні. Як захистити себе, як нанести ураження ворогу і як за потреби допомогти побратиму, надававши йому медичну допомогу.

Як ці вміння відпрацьовують наші бійці – дивіться у фоторепортажі.

Фото: Zigor Aldama

▪️ «Хартія»▪️

Михайло Ханенко – один із визначних діячів періоду Руїни в історії України, чий життєвий шлях та політична діяльність відображають складність і драматизм тієї епохи. Як гетьман Правобережної України, він відігравав ключову роль у боротьбі за владу, обстоюючи автономію українських земель в умовах протистояння між Польщею, Московією та Османською імперією. Його постать є символом прагнення до стабільності та збереження української державності, навіть за найскладніших політичних умов.

Станковий протитанковий гранатомет – грізна зброя. Та бойова робота розрахунку СПГ має специфіку.

Хлопці «насипають» з СПГ, не закопуючись. Зазвичай доводиться працювати з відкритих позицій. Для того, щоб нанести ураження ворогу та забезпечити безпеку розрахунку, доречно діяти як наші бійці.
А саме: швидко чітко і максимально приховано.

Ворог не повинен помітити звідки був постріл. Тому влаштуватись на позиціях й відходити з них слід максимально непомітно. 🫡

​​ЇІнформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 04.01.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби ворог двічі намагався штурмувати позиції наших військ в районі Вовчанська. російські окупанти завдали 60 ударів дронами-камікадзе та здійснили 430 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони адекватно реагують на дії ворога та продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 72 істоти, з них безповоротні - 24, санітарні – 48.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 67 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема:
3 бойові броньовані машини,
6 артилерійських систем,
7 автомобілів,
5 одиниць спецтехніки,
46 БпЛА.
Знищено:
72 укриття для особового складу,
3 стартові позиції запуску БпЛА,
4 місця зберігання боєприпасів,
1 місце зберігання пально-мастильних матеріалів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

На війні ми почали цінувати прості речі: світанки, захід сонця – це шикарно,- розповідає прикордонник «Тор»

Прикордонник на псевдо Тор – начальник мінометної прикордонної застави в бригаді «Гарт». Захоплення скандинавською міфологією та майстерність у мінометній справі сформували його образ як воїна, що уособлює потужність і впевненість.

Освіту Тор здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю інженер-механік. Там же він закінчив військову кафедру, здобув військову освіту і звання молодшого лейтенанта. Україну боронить з 2022 року. Сьогодні разом із підрозділом Тор організовує роботу мінометних розрахунків на вогневих позиціях, проводить дозабезпечення, взаємодіє зі штабом. Але головне, як каже Тор: «Забезпечити життєдіяльність підпорядкованого особового складу, вберегти їх і вдало виконувати бойові завдання із захисту нашого державного кордону, суверенітету України».

Свою першу бойову ротацію Тор пройшов у Бахмуті, який став для нього символом незламності українського духу. Там він побачив справжній героїзм побратимів, які під обстрілами рятували товаришів. «Бахмут для мене — це місто у вогні. Його палаючі обриси залишаться в пам’яті назавжди», — ділиться він.

Тор наголошує на важливості мінометів у сучасній війні: «Міномет — це невіддільна частина артилерійської підтримки. Піхота — це найскладніший рід військ, але без артпідтримки їм було б ще важче». За його словами, українці демонструють кращу точність і злагодженість у роботі, хоча ворог, сильний і підступний, не відчуває дефіциту снарядів чи мін.

Війна змінила Тора як людину: «До 2022 року я був іншим. Ми жили у вигаданій реальності, не бачачи справжніх загроз. Тепер я розумію, що життя крихке, а щастя — у простих речах». Для нього такими моментами стали світанки, заходи сонця та підтримка рідних — мами, сестри й коханої дівчини.

Тор не приховує своїх страхів — залишитися недієздатним чи побачити марність жертв. Проте його внутрішня сила та віра в побратимів надихають: «Я вдячний небесам за те, що поруч зі мною такі мужні й хоробрі люди».

Допоможи наблизити Перемогу, долучайся до команди бригади «Гарт»! ІТ, аналітика, дрони, звʼязок, техніка, медицина – в бригаді є вакансії саме для тебе. Обирай та телефонуй, аби долучитись: +380 67 192 9839, +380 67 301 0890, +380 66 983 6864. Повістки не потрібно.
https://www.youtube.com/watch?v=SET1QAw7I7c

🇺🇦 Михайло з позивним «Зіберт» воює з 2022 року. Наразі він командир взводу ударних FPV-дронів.

БПЛА даного типу є ефективними під час маневреної війни. Особливо результативні FPV на відкритій місцевості, коли важка техніка противника виходить із посадок, а ворожа піхота збирається в групи.

Наразі Михайло має підтвердження вдалих уражень завдяки скидам як особового складу, так і техніки ворога. Доводилося йому й на мавіках – розвіддронах літати. З такою технікою, за його словами, воювати цікаво. Він встиг ще й у піхоті попрацювати.

Перебуваючи на Запоріжжі, зіткнувся з тим, що критично не вистачало бойових медиків. Тож, надавав власноруч допомогу пораненим. Зайшовши на піхотні позиції, Михайло майже щодня допомагав побратимам під час штурмових дій. Зараз з тими хлопцями все добре. Навіть й нині він підтримує з ними зв'язок.

Наш герой запевняє, що за мирних часів йому буде що розповісти про власний досвід протидії наступальним планам російського агресора.
🫡

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 01.01.2025
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби відбулося одна ворожа атака в районі населеного пункту Вовчанськ. російські окупанти завдали 35 ударів дронами-камікадзе та здійснили 339 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони адекватно реагують на дії ворога та продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 76 істот, з них безповоротні - 30, санітарні – 45, полонені - 1.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 51 одиницю озброєння та військової техніки, зокрема:
2 бойові броньовані машини,
1 протитанковий засіб,
8 автомобілів,
7 одиниць спецтехніки,
33 БпЛА.
Знищено:
82 укриття для особового складу,
1 стартову позицію запуску БпЛА,
1 місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

​​1 січня 1909 року у селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священика народився лідер Проводу Організації Українських націоналістів, провідник українського народу, Степан Бандера.

Календарні дати повертають до життя старі і призабуті радянські пропагандистські кліше (терорист, зрадник, колаборант), які подаються як «нове бачення» істориків. Схоже було в 2007 році зі століттям Романа Шухевича. У випадку з Бандерою, судячи з дотеперішніх публікацій, до цих штампів додаються ще й нові стереотипи.

На переломі 1935-1936 років Степан Бандера опинився на лаві підсудних у Варшаві, його ім'я перебуває в епіцентрі словесних баталій. Вже понад сімдесят років українці, поляки, росіяни, євреї, представники інших національностей дискутують про його місце і роль в історії.

Попри відмінності між носіями стереотипів, є два суттєві об'єднуючі моменти. Перший принциповий момент: такі стереотипи підводять до висновку, що Бандера в жодному випадку не може бути національним героєм. Другий момент методологічний, але не менш важливий: роблячи ті чи інші висновки про Бандеру, історики та публіцисти, які представляють обидві згадані тенденції, не вважають за необхідне покликатися на документальні джерела. В результаті до радянських аксіом, що не потребували доведення, на кшталт «Бандера - нацистський прислужник», додалися новітні: «Бандера не визнавав демократичних принципів, закладених ІІІ Збором ОУН» чи навіть «виступав проти створення УПА». Для остаточного спростування стереотипів потрібні серйозні, оперті на широку джерельну базу дослідження. Проте реальність зобов'язує ризикнути зробити це в межах невеликої публіцистичної статті.

Simonov Dmytro 💛💙

Неслухняні московити отримували від нас найжахливіші подарунки весь рік. Час підбити підсумки!

@Nikita Titov

Вітальні хлапушкі💫, конфеті 🎊та фейерверки🐦‍🔥дарують хлопці з 57 ОМБр незваним гостям під Вовчанськом)
Всіх їх чекають новорічні привітання у вигляді безкоштовних квитків на концерт Кобзона!

З прийдешнім 2025 роком любі друзі!)🎄🎄🎄

Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 31.12.2024
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби відбито дві ворожі атаки в районах населених пунктів Вовчанськ та Липці. російські окупанти завдали 23 удари дронами-камікадзе та здійснили 305 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони адекватно реагують на дії ворога та продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 61 істоту, з них безповоротні - 28, санітарні – 32, полонені - 1.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 36 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема:
1 танк,
2 артилерійські системи,
1 протитанковий засіб,
6 автомобілів,
3 одиниці спецтехніки,
23 БпЛА.
Знищено:
78 укриттів для особового складу,
1 стартову позицію запуску БпЛА,
1 місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

💥Замість салютів – точні ураження💥

Батальйон ударних БпАК «АХІЛЛЕС» уже почав «вітати» противника з прийдешнім Новим роком: знищено танк Т-72 і дві БМП-2, уражено ще один танк Т-72, чотири БМП-2, МТ-ЛБ, четверо окупантів – поранено.

31 грудня 1892 року на Полтавщині народився відомий український поет, прозаїк, драматург, кіносценарист, теоретик і лідер укр. футуризму Михайль Семенко.

Я хочу кожний день
все слів нових
Нових нових пісень
ідей нових
Я хочу кожний час
новожиття
Горіть палать в екстазі
почуття
Нових нових пісень
і тем нових
Я хочу кожний день
років нових!

Снайпер – одна з найбільш загадкових професій у військовій справі. Їхня робота вимагає неперевершеної концентрації, терпіння, уважності та, звісно, влучності. Ці воїни залишаються в тіні, але саме вони здатні змінювати перебіг бойових дій одним пострілом.

Снайпери прикордонної бригади «Гарт» щоденно протистоять окупантам на Вовчанському напрямку. Їхні завдання починаються з виїзду в небезпечні зони, ретельного пошуку ідеальної точки для стрільби, і завершуються вирішальними пострілами, від яких часто залежить безпека підрозділів.

Це майстерність вистежити ціль на відстані понад тисячу метрів, дочекатися слушного моменту і влучити. Точність і обережність снайпера – запорука успіху всієї операції.

Великокаліберний кулемет «Браунінг» – надійний помічник бійців на кожній позиції у підрозділах нашої бригади.

Цей кулемет ефективний проти неброньованого та легкоброньованого транспорту, піхоти противника. Важливо покращувати уміння володіння цією зброєю та її правильного обслуговування.

Для удосконалення необхідних навичок для військовослужбовців бригади організовано навчання.

Тож, після боїв на нулі наші воїни відпочивають активно. Удосконалення навичок володіння якісною зброєю – справа корисна та відповідальна.

🫡

💥 Це було питання життя і смерті. У вирішальний момент окупант подумав: якщо його щось і врятує від дрона «Хартії», то це береза. Але українська берізка на Харківщині була іншої думки.

Дивіться відео з бойовою роботою дронарів 13-ї бригади НГУ «Хартія» – окрім двох десятків ворожих піхотинців, там дістається ще й мінометним гніздам та укриттям операторів БПЛА.

▪️ «Хартія»▪️

​​Полювання на окупантів: прикордонник «Барон» і його дрони під Вовчанськом

Молодий, запальний і безстрашний – це про прикордонника Дмитра з позивним «Барон», який став справжнім мисливцем за ворожою технікою та живою силою. Розпочавши службу як піхотинець, він пройшов шлях від стримування агресії до влучних атак із повітря. Перший бойовий досвід Дмитра – в окопах Серебрянського лісу, але талант і завзяття привели його до пілотської команди. Відтоді він став «очима» артилерії та невтомним мисливцем, який виманює ворога з укриттів і влучно б’є дронами-камікадзе.

Сьогодні «Барон» – пілот розвідувальних і ударних дронів. Його координати для артилерії та маневри FPV перетворюють ворога на попіл. Сотні знищених окупантів, десятки ворожих машин і незліченна кількість техніки – це результат його кропіткої роботи.

Під час однієї з найзапекліших операцій на Вовчанському напрямку Дмитру довелося відступати під шквальним вогнем, виносячи поранених побратимів. Однак навіть після цього він повернувся на позиції та продовжив роботу.

«Відходили через увесь Вовчанськ. Перед нами один за одним падали КАБи. Намагалися рухатися вузькими вуличками, будинки навколо складалися як карткові. Кілька разів над нами зависали ворожі FPV-дрони. Доводилося навіть залазити в водопровідну трубу, щоб від них сховатися», – згадує прикордонник.

Дмитро називає свої операції «грою в кішки-мишки», де переможець один. Його творчий підхід і майстерність роблять кожну місію успішною. «Барон» не зупиняється: нові дрони, нові виклики – усе задля перемоги України.

​​Інформаційне повідомлення
про обстановку в операційній зоні ОТУ «Харків» станом на 9.00 30.12.2024
Оперативна обстановка на Харківському напрямку суттєвих змін не зазнала та залишається складною. Сили оборони України продовжують стримувати натиск російських окупаційних військ.
Минулої доби відбулися дві ворожі атаки в районах населених пунктів Гатище та Вовчанськ, обидві атаки відбито, противник успіху не мав. російські окупанти завдали 55 ударів дронами-камікадзе та здійснили 342 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони адекватно реагують на дії ворога та продовжують ефективно нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів.
Втрати ворога за минулу добу склали 83 істоти, з них безповоротні - 27, санітарні – 56.
Також на нашому напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 40 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема:
5 артилерійських систем,
7 автомобілів,
6 одиниць спецтехніки,
22 БпЛА.
Знищено:
84 укриття для особового складу,
2 стартові позиції запуску БпЛА,
1 місце зберігання боєприпасів,
1 місце зберігання паливно-мастильних матеріалів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!

​​30 грудня 1914 року народився Данило Шумук — політв'язень польських тюрем, німецько-нацистських і московсько-радянських концтаборів, дисидент, учасник українського руху опору в лавах УПА.

Член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, член Об'єднання українських письменників «Слово». Сумарно відсидів у в’язницях окупаційних режимів понад 42 роки, майже половину з прожитого.

Дивлячись, яку Україну (фактично УРСР 2.0) будували Леонід Кравчук, Леонід Кучма разом з недолугою більшістю постсовкового населення після здобуття Незалежності, казав своїй доньці:

Я сидів у тюрмах і боровся не за таку Україну... Краще б я, доню, став агрономом чи зоотехніком, бо з рослинами й тваринами працювати легше, ніж з людьми...

❗️Цього тижня у грудні 2024 року його останки перевезли до Львова з Покровська, через бойові дії.

​​Передноворічний подарунок для наших читачів – легендарний снайпер 58-ї мотопіхотної бригади, повний кавалер ордена „За мужність“ та Герой України Василь Бурмеч вперше дав інтерв’ю ЗМІ. У відвертому інтерв’ю Ольга Бесперстова , ФАКТИ він розповів про власний унікальний досвід, секрети майстерності та про те, що хвилює та болить.

Вибрані цитати:
“— Більшість роблять одні й ті самі (помилки). Наприклад, коли людина вперше отримує зброю або виїжджає на полігон, починає фотографуватися і викладати все в соціальні мережі.

Друга помилка — розказувати усім поспіль «та ти знаєш, хто я?» Коли приїжджає додому або телефоном розмовляє через незахищений зв’язок, розповідає, де та з ким був. Людина ще не стала снайпером, це просто поки що добірний стрілець, але він абсолютно не контролює ані слова, ані емоції, і намагається всім донести, що він не такий, як інші.
От ви кажете, що про мене взагалі ніякої інформації не знайшли”.

“— Це правда, що на вашому рахунку 400 вбитих ворогів?
— Це лише під час повномасштабки.
— А до того скільки?
— 152. А скільки непідтверджених, промовчу. Для того, щоб підтвердити кількість знищених цілей, треба зробити відеофіксацію (я придбав спеціальну військову камеру, працюю завжди з нею) або радіоперехоплення. Якщо цього немає, ціль не підтверджена.”

“— Що відчуває людина, коли її нагороджують найвищою нагородою країни?
— Сором. Перед тисячами хлопців, які її також заслуговують. Я не хотів цю нагороду.”

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!