Сьогодні йому могло б виповнитися 87 літ…
🔹6 січня 1938-го у Рахнівці, що на Вінниччині, народився поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, літературознавець, педагог, правозахисник, політв’язень, дисидент Василь Стус.
✔️13 зі 47-ми прожитих років він провів у тюрмах і таборах…
✔️Мав псевдо Василь Петрик.
✔️Був четвертою, наймолодшою, дитиною в родині.
✔️У п’ять років пішов до школи. Сам. Мати випадково дізналася про це. Від вичтельки, котра поцікавилася в неї, чому Василько ходить на уроки босоніж, надворі ж - холоди.
✔️Мріяв стати геологом.
✔️Майстерно грав у шахи.
✔️Грав на гітарі.
✔️Займався футболом.
✔️Самотужки вивчив латину, добре знав німецьку мову, старослов’янську.
✔️Пережив Голодомор 1946-1947 років. «Коли мені було дев'ять літ, ми будували хату. І помирав тато - з голоду спухлий, - писав у спогадах. - А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам'ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама… Пас чужу корову – за це мене годували. Я знав, що мама голодна – і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом».
✔️Зі срібною медаллю закінчив школу в 16 років й поїхав подавати документи на журналістику в Київ. Проте йому відмовили через вік.
✔️Із червоним дипломом закінчив об’єднаний історико-філологічний факультет педагогічного інституту в тоді Сталіно, а нині – Донецьку.
✔️Не мав фаланги безіменного пальця на лівій руці. Втратив її внаслідок нещасного випадку, що трапився із ним під час служби в армії.
✔️Працював учителем української мови та літератури, на шахті, залізниці, будівництві, в котельні та метро.
✔️Любив філармонію й театр.
✔️Просив верховну раду срср позбавити його радянського громадянтсва.
✔️Відкрито захищав політв’язнів.
✔️Волонтерив. За кілька днів до першого арешту, який стався 12 січня 1972-го, спільно з друзями-письменниками ходили різдвяним вертепом у Львові. Так вони протестували проти політики заборони українських національних традицій й збирали гроші для допомоги політв’язням та їхнім рідним. За пару днів усіх 19 колядників енкаведисти заарешутвали.
✔️Був поранений у камері заточкою. Відкрилася кровотеча. Медичну допомогу йому не надавали, аж поки в сусідній, жіночі, зоні Ірина Калинець та Надія Світлична не оголосили голодування. Тільки після цього вмираючому прислали лікаря. Поетові видалили дві третини шлунка. «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає», - жартував згодом з цього приводу.
✔️Був першим українським блогером. Писав так звані таборові «блоги», в яких виливав роздуми про життя та ділився історіями людей, які разом із ним відбували покарання. А щоб наглядачі не помітили їх, писав дрібним почерком на тонких смужках технічного паперу.
✔️10 січня 1983-го отримав рік камери-одиночки зі зниженням норми харчування за те, що в «Самвидаві» вийшли його нотатки «З таборового зошита». До речі, вони складалися зі 16 нотаток, які на собі змогла дивом винести дружина литовського політв’язня Баліса Гаяускаса Ірена.
✔️Наприкінці серпня 1985-го отримав покарання карцером за те, що читаючи книгу в камері, обперся рукою об нари. На знак протесту оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. За офіційними даними – від зупинки серця, за неофіційними джерелами – від переохолодження.
✔️Навіть після смерті змушений був відбути повний термін ув’язнення. Дружині заборонили похоронити його. Лише в 1989-му рідні змогли перевезти його прах в Україну.
📽Відео – уривок з фільму «Заборонений».
#відоміукраїнці
