Історія достойна. Про ТЦК в Україні. Виношу з каментів.
@mikhailotsurkanu4488 Історія про ТЦК для пенса.
Я сам інвалід по-зору і повністю сліпий, ми з родиною виїхали з окупованої території ще на початку війни за кордон, декілька місяців тому повернулися і живемо в Одесі. Так от, надумав я відновити військовий квиток бо старий я загубив, пішов з матір'ю до ТЦК, взяв список документів що мені потрібні, все зробив і ходив туди ще два рази поки відніс документи, а потім ще ВЛК призначили в тому ТЦК. Ну я думав зараз комісія мої документи побачить, подивляться на пенсійне посвідчення, швиденько все проштампують і через день-два отримаю свій квиток...Ага, зараз, як почали колупати мені мізки, задавати дурні питання, і ще так здивувалися чого це ми приперли назад до України. словом, пройшов я там і хірурга і терапевта, але зранку не було окуліста, вона виявляється приймає з першої години, а насправді прийшла о другій годині і заявила мені що треба пройти обстеження в інституті ім. Філатова, а мій висновок з Херсонської обласної не підходить, документи з айлаза, з ексімера, з с@ка Ізраіля не підходять і їм пох що моя хвороба не виліковна, свіжі документи їм давай.
Словом, пішли ми в те Філатова, який там дурдом розповідати не буду, це дуже довго. Ходили ми туди два тижні як на роботу, з ранку і до вечора, висновок з Філатова я отримав, ледь встиг до призначеної дати для продовження проходження ВЛК, прийшли ми на те ВЛК, віддали документи, я радий, думаю що зараз все буде, і тут знову облом, сказали йти на обласну ВЛК і призначили дату через місяць. І от в призначену дату ми з мамою поїхали на обласну ВЛК, мені було на 10 годину, а їхати 40 хвилин, тому ми виїхали заздалегідь і приїхали о 9 годині. Вийшли з таксі, дивимось що там якісь ворота, люди стоять і солдатик на посту, ми підійшли і запитали чи правильно ми приїхали, солдат сказав що треба почекати представника нашого ТЦК, ну того до якого я ходив. Так от, простояли ми на холоді і на ногах дві години, сісти там не було де, ніякого приміщення для людей немає, просто стояли як собаки на вулиці чекаючи коли прийде той представник, я промерз повністю, мама також, вона взагалі хвора і має проблеми з ногами і попереком, в неї купа гриж, але мала стояти разом зі мною і іншими людьми. Там були люди які також прийшли на ВЛК, один хлопець сліпий на одне око, друге в нього сліпне, ще солдат з пораненням, в нього роздроблена нога в гіпсі, вся зібрана скобами на апараті Єлізарова, весь блідий і ледь ходячий чувак був, ну і інші люди були відповідно в такому ж стані. І от дочекалися ми того представника ТЦК, підходимо, називаємо прізвище, а він каже що мене немає в списках і треба телефонувати якійсь медсестрі з попереднього ВЛК щоби прояснити ситуацію. я їй телефоную і питаю мов що за фігня, а вона каже що мабуть лікар не встигла мене внести до списку, приходьте 7 січня на наступний прийом, але зателефонуйте 6 січня щоби дізнатися чи є я в списку. Деяким іншим людям сказали таке саме. Після цього всього подумки матюкаючись ми поїхали додому.
До речі, діло було 24 грудня, нормальна дата для ВЛК, чи не так?)
Це дуже скорочена розповідь, без усього того трешу що відбувається в ТЦК котрий ми бачили. А розповідь ця до того що краще би наш Володимир Олександрович ось цими ТЦК і ВЛК зайнявся би, а не записом гундосиків.
