Муза&Селінджер

"Бути Сальвадором Далі" (2022) 🎞

1974 рік. Сальвадор Далі - епатажний та успішний художник. Однак справжня влада в руках у Гали, його дружини та музи. Їхній шлюб переживає не найкращі часи. Охоплений бурхливими емоціями геній проводить час на нескінченних вечірках замість того, щоб займатися творчістю.

Юному асистенту Джеймсу випадає завдання будь-що домогтися, щоб Далі підготувався до великої Нью-Йоркської виставки. Мимоволі Джеймс виявляється затягнутим у божевільний світ Далі і з перших вуст дізнається історію життя цього незвичайного художника.

#кінонавечір

〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні у Луврі відкривається виставка Louvre Couture. Куратором виставки став директор паризького Музею декоративних мистецтв Олів’є Габе. Під його керівництвом було зібрано 45 образів від різних кутюрʼє, серед них Balenciaga Крістобаля Баленсіаги та Демни, Christian Dior самого Крістіана та Марії Грації Кюрі, Schiaparelli Деніела Розберрі, Louis Vuitton Ніколя Гескʼєра, Chanel Карла Лагерфельда, Thom Browne, Marine Serre та Iris van Herpen.

Загалом близько 100 предметів haute couture, прет-а-порте та аксесуарів, що датуються періодом від 1949 року до сьогодення, розміщено у відділі декоративних об’єктів на першому поверсі крила Рішельє.

Louvre Couture відзначать з великим розмахом 4 березня під час першої щорічної події Grand Dîner du Louvre.

Не можу не поділитися новинами від львівського бренду вишуканих шкіряних аксесуарів POE‌LLE, який представив нову колекцію «Color Field» натхненну творчістю Казимира Малевича та Марко Ротко.

«Живопис кольорового поля можна розглядати як різновид абстрактного експресіонізму, хоча інколи його класифікують як рід мінімалізму. Нам близька ця естетика виразного і водночас лаконічного мистецтва, адже
мета творчих пошуків POE‌LLE залишається незмінною: створювати аксесуари, які не матимуть нічого зайвого, але при цьому справлятимуть враження», — каже креативний директор бренду Павло Попко.

Колекцію «Color Field» від POE‌LLE вже можна побачити на сайті.

Фото | Денис Маноха

〰️ Муза&Селінджер

Він не відчував нестачі ні в чому, окрім паперу. Для хлопчика, який так любив малювати, повоєнний дефіцит створював проблему. Він заповнював малюнками поля всього, що траплялося йому під руку: книг, зошитів, газет, журналів з коміксами. Час від часу хтось із його братів вигукував із обуренням: “Ти знову зачеркав своїми каракулями усі комікси! Тепер їх неможливо прочитати!”

Чи можна проводити своє життя за малюванням? Так, якщо ти художник. А хто вважався художником? Той, хто займався виготовленням різдвяних листівок та кіноафіш. У місті налічувалося сорок кінотеатрів, і афіші були повсюди. Девід уважно вдивлявся в чоловіка, який схилявся до жінки на тлі заходу сонця: він відчував, що здатний творити так само, або навіть краще. А ввечері чи в неділю після церкви він міг би малювати що заманеться, просто для себе. Після оплати рахунків, якщо пощастить, у нього залишалося б трохи грошей на папір. Яке чудове було б це життя.

Про це мріяв маленький Девід Хокні.

Фрагмент з книги "David Hockney: A Life", Catherine Cusset

〰️ Муза&Селінджер

2025 рік Фонд Louis Vuitton відзначає творчість легендарного британського художника Девіда Хокні винятковою виставкою під назвою «Девід Хокні, 25 років. Пам'ятайте, вони не можуть скасувати весну». З 9 квітня по 1 вересня буде представлено понад 400 робіт, що відображають сім десятиліть творчості, що стане найбільшою ретроспективою, колись присвяченою художнику.

Виставка, спроектована Хокні у співпраці з його близькими співробітниками, займе одинадцять галерей Фонду. Вона розповість про початок кар'єри художника в Англії 1950-х років, його сонячний період в Каліфорнії та життя у Нормандії. Серед знакових робіт: Великий сплеск (1967), Портрет художника (басейн із двома фігурами) (1972), а також нещодавні серії, створені на iPad.

#події

〰️ Муза&Селінджер

У 1981 році Дональд Трамп звернувся до Енді Воргола з проханням створити серію картин для декорування його новозбудованого хмарочоса — Trump Tower.

На перший погляд, цей проєкт здавався перспективним і взаємовигідним. Воргол був зацікавлений у роботі з новими просторам, створив кілька варіантів у різних відтінках, намагаючись відповідати побажанням клієнта. Однак, коли представники Трампа запропонували митцю змінити кольорову гаму його робіт, узгодивши її з рожевими і помаранчевими тканинами з холу Trump Tower, художник відмовився від такої зміни, залишивши свій початковий задум.

Через це, Трамп вирішив не забирати роботи й відмовся від оплати. Це залишило в душі Воргола глибоке розчарування і навіть обурення. У своєму щоденнику у 1984 році він згадував цей випадок, описуючи Трампа як “дешевого” і сприйняв цю ситуацію як бізнесовий провал. Це прикрий випадок залишив в ньому гіркий слід на все життя. “Я досі ненавиджу Трампів, бо вони так і не купили картини, які я створив для Trump Tower.” — говорив він. Для Воргола це було не просто питання грошей, а питання поваги до творчості та відповідальності.

Фото | Енді Воргол, Іванна та Дональд Трамп, 1981.

#щетаісторія

〰️ Муза&Селінджер

«Люблю, щоб усе було по порядку, – зізнавався Лінч в інтерв'ю 1990-го.

«Ось уже сім років я обідаю в Bob's Big Boy, приходжу о 14.30 після години пік, коли схлине натовп. Шоколадний мус і чотири, п'ять, шість, сім чашок кави з великою кількістю цукру – таке меню. І в мусі теж багато цукру. Густий такий мус. У срібній чашці. Багато цукру дає поштовх, з'являється стільки ідей! Я записую їх прямо на серветках. Все одно що власний письмовий стіл, паперу вдосталь, тільки ручку не забути принести з собою, проте офіціантка дасть мені свою, аби я тільки повернув її перед виходом. У Bob's до мене приходять найкращі думки».

Має в своєму розпорядженні Лінч інші способи приманювання ідей: з 1973 р. він практикує трансцендентальну медитацію. «Я жодного разу за 33 роки не пропустив медитацію, – підсумовує він у книзі «Впіймати велику рибу». - Я виділяю для неї час вранці та після вечері, щоразу по двадцять хвилин. Потім продовжую займатися звичайними щоденними справами».

Коли Девід знімає фільм, він зазвичай додає ще й третю медитацію наприкінці дня. «Ми витрачаємо так багато часу на марні речі! – вигукує він. – Варто просто додати медитацію до свого щоденного розкладу, і ви здивуєтеся, як органічно вона його доповнює».

#графікроботи

〰️ Муза&Селінджер

Девід Лінч 💔

• Життя має бути прекрасним, воно просто має бути сліпучо-яскравим.

• Будьте чесні перед собою. Нехай звучить ваший власний голос. Не дозволяйте нікому маніпулювати вами. Не відмовляйтеся від хорошої ідеї, але й не сприймайте погану.

• Можна годинами сидіти на стільці та закликати натхнення, але варто переключити увагу на інші справи, як ідеї починають спливати у свідомості самі собою. Іноді потрібно лише трохи змінити ситуацію, і все стане на свої місця.

• Усі ми впливаємо на навколишню дійсність. Якщо всередині є світло, це чудово, варто працювати над тим, щоб воно горіло яскравіше і освітлювало все більший простір.

• Ми подібні до павука. Ми плетемо наше життя і рухаємося по ньому.

• Кінематограф – це мова. З його допомогою можна говорити про великі, абстрактні речі.

Цитати з книги Девіда Лінча "Впіймати велику рибу"

〰️ Муза&Селінджер

16 січня народилася письменниця і філософка Сьюзен Зонтаґ, одна зі знакових інтелектуалок XX століття.

Письменниця, професорка і активістка, Зонтаґ — одна з найбільш провокаційних інтелектуалок XX століття. За її словами, література стала для неї паспортом, який дозволив перейти кордон до "великого" життя — тобто зони свободи. Сьюзен була суперечливою і славилася революційними настроями. Вона захищала права жінок і займала активну позицію. Її і хвалили, і критикували водночас за замітки про американську культуру. Багато її політичних есеїв сьогодні такі ж актуальні, як і 50 років тому.

На Vogue UA розповідаємо, що потрібно знати про Сьюзан Зонтаґ.

Фрагмент з інтерв’ю 1994-го року для журналу The Paris Review:

"Сьюзен Зонтаґ живе у скромно обставленій п’ятикімнатній квартирі на верхньому поверсі будівлі в Челсі, на західній стороні Манхеттена. Книги — не менш як п’ятнадцять тисяч — і папери всюди. Ціле життя може пройти за розглядом книг з мистецтва та архітектури, театру та танців, філософії та психіатрії, історії медицини, історії релігії, фотографії та опери — і так далі. Різноманітність європейської літератури — французька, німецька, італійська, іспанська тощо, а також сотні книг японських авторів та книг про Японію — розставлені за мовами та в приблизному хронологічному порядку. Так само з американською літературою та з англійською, починаючи з Беовульфа, до, скажімо, Джеймса Фентона. Зонтаґ — затята любителька робити нотатки, а книжки рясніють уривками паперу («Кожна набита позначками та закладками», каже вона), книжкові шафи вкриті гірляндами з листками, на яких написано те, що ще потрібно прочитати.

Зазвичай Зонтаґ пише від руки за низьким мармуровим столом у вітальні. Невеликі записники, розбиті за темами, наповнюються нотатками для книги, над якою йде робота - «В Америці». Старий томик про Шопена лежить на “Історії столового етикету”. У кімнаті є приємне світло від лампи Фортуни або її копії. Гравюри за мотивами Піранезі прикрашають стіну (архітектурні гравюри – одна з її слабкостей).

Все в апартаментах Зонтаґ свідчить про широту її інтересів..."

Фото | Сьюзен Зонтаґ, 1979

〰️ Муза&Селінджер

Початок року – саме час будувати плани. На vogue.ua ми зібрали найцікавіші модні виставки року, варті відвідування: від першої виставки, присвяченій моді, в історії Лувра, до експозиції Cartier в лондонському музеї Вікторії і Альберта.

Повний матеріал шукайте на vogue.ua за посиланням.

Габріель Шанель почала колекціонувати коромандельські ширми з початку 1920-х років. Смак до антикваріату, до стилю шинуазрі та до старовинних китайських артефактів їй прищепив її коханий Артур Кейпел на прізвисько Бой, який загинув у 1919 році.

Габріель цілеспрямовано купувала у паризьких антикварів рідкісні ширми XVII і XVIII століть. Наскільки мистецтво китайських лакувальників і мініатюристів дійсно справило враження на Шанель, говорить той факт, що вона придбала загалом 32 ширми, і безліч фотографій модельєрки, що збереглися, зроблено саме на їх тлі.

Втім, вчинила Шанель з раритетами у властивій їй рішучій та оригінальній манері: не стала використовувати їх за прямим призначенням та перегороджувати простір своєї квартири на зони, а натомість придумала декорувати ширмами стіни вітальні, вбиральні та їдальні, а також частину дверних панелей. І створила таким чином унікальний інтер'єр, який і сьогодні захоплює та надихає на власні експерименти. Сюжети з ширм також були втілені в ювелірних колекціях Chanel.

Коромандельськими називають ширми, створені в особливій техніці нанесення на них зображень та лаку, яка була винайдена в Китаї наприкінці правління династії Мін у період з 1368 по 1644 рік.

〰️ Муза&Селінджер

📍 Резиденція Коко Шанель, Париж, Камбон, 31

〰️ Муза&Селінджер

1932 Симона де Бовуар і Жан-Поль Сартр проводять в основному порізно. Він отримав місце вчителя в Гаврі, вона – у Марселі, між ними вісімсот кілометрів, Франція – велика країна. Для Симони де Бовуар це дуже сумні місяці, вона намагається розвіяти сум постійними прогулянками по горах уздовж узбережжя. Вона пам'ятає, що уклала з Сартром пакт, який базується на щирості, а не на пристрасті. Але реальність важка. Навіть Сартр помічає, що не тільки він потрібен Симоні, а й вона йому. Коли в середу у нього закінчуються уроки, він біжить у гардероб, хапає пальто та портфель, щоб встигнути на поїзд до Марселя, четвер у нього завжди вихідний. І коли над Середземним морем світить сонце, а вони цілий вечір сидять у портовому барі, п'ють вино, їдять устриці і філософствують, то обом здається, що з їхнього незвичайного пакту може вийти толк. Але коли Сартр починає розповідати про свої останні романи, Симоні де Бовуар важко опанувати себе, особливо тому, що їй самій у цьому плані поки що немає чим похвалитися.

Фрагмент з книги "Love in a Time of Hate: Art and Passion in the Shadow of War, 1929-39", Florian Illies

Фото | Симона де Бовуар і Жан-Поль Сартр, Париж, 1945

〰️ Муза&Селінджер

Моду Симона де Бовуар ігнорувала повністю, але її аскетична манера одягатися переросла у впізнаваний стиль, який копіюють донині. Вона носила поношений одяг і зручне взуття без підборів, що часто викликало глузування. Її образ складався з кількох штрихів — заплетена довга коса, укладена навколо голови, акцентний ремінь на талії, багатошарові буси, спідниці та сукні, пальто з хутром. Згодом письменниця перейнялася любов’ю до тюрбанів.

Та головне — їй вдалося створити свій унікальний стиль поза часом і наповнити прості речі змістом.

#простиль

〰️ Муза&Селінджер

У 1843 році британська художниця, квіткова ілюстраторка й колекціонерка Анна Аткінс (1799-1871) здійснила справжній прорив. Вона видала першу в історії книжку з фотографічними зображеннями - "Британські водорості: ціанотипові враження" (1843).

Щоб створити виразно темні, сині світлини, Аткінс застосувала фотографічний процес, відомий як ціанотипія. За допомогою цієї техніки змішують хімічні речовини й наносять їх на світлочутливий папір у затемненому приміщенні. Потім на папір кладуть предмет та експонують його на світло. Так їй удалося створити майже потойбічні, іскристі й надзвичайно деталізовані зображення папоротей і морських водоростей натуральної величини. Вони, древні й водночас футуристичні, немов танцюють на сторінках книжки, вигинаючи свої ліричні та елегантні стебла, і створюють ілюзію чогось, що росте глибоко під водою.

Любов до ботаніки Аткінс перейняла від батька. До виходу своєї фотокниги вона була плідною ілюстраторкою та опублікувала понад 250 ілюстрацій з молюсками. Та, попри її новаторство (і приблизно 6000 ціанотипів флори й фауни, які вона залишила після себе), після смерті Аткінс переважно ігнорували. Це тривало аж до 1985 року, коли її ім'я знову згадали завдяки перевиданню книги "Британські водорості: ціанотипові враження".

Фрагмент з книги "Історія мистецтва без чоловіків", Кеті Гессел

〰️ Муза&Селінджер

Вінтажні обкладинки Vanity Fair
січень 1915-1936

〰️ Муза&Селінджер

Довженко-Центр запустив онлайн-кінотеатр, у якому можна подивитися українські фільми різних епох в найкращій якості!🎬

Раніше ці стрічки можна було побачити лише на фестивалях, спеціальних показах та програмах, або на піратських сайтах…

🌍 Фільми у «Довженко-Центр. Онлайн» доступні в будь-якій точці світу. Welcome сюди.

Вартість перегляду кожного повнометражного фільму становить 85 гривень. Колекція постійно доповнюватиметься.

Back to the Roots в telegram • instagram • podcast •книга

Сьогодні народився Василь Стус — достойний син України, поет, прозаїк, літературознавець, людина широких інтересів, борець з радянською тоталітарною машиною. Один з найактивніших учасників українського культурного руху шістдесятників.

В цей день ми вирішили перечитати "Листи до сина" Василя Стуса, і зібрати мудрі, щирі батьківські поради, які поет адресував своєму синові Дмитру у період ув’язнення 1972-1985.

Читайте поради Василя Стуса на vogue.ua

Фото | Василь Стус з дружиною Валентиною та сином Дмитром, Донецьк

〰️ Муза&Селінджер

Свічка з символічним ароматом рідного міста від екологічного бренду Rekava - чудова ідея для створення атмосфери затишку і тепла. Запаливши її, можна подумки хоча б на мить повернутися у любі серцю місця.

Свічка Карпати огортає ароматами трав та меду, Київі пахне бузком і каштаном, Львів - кавою, Крим - виноградом, Одеса - білою акацією, Донецьк - трояндами.

Rekava candles – унікальні декоративні аромасвічки у біорозкладних ємностях з переробленої кавової гущі. До складу входять тільки сертифіковані компоненти.

Колекцію свічок "Символічні аромати України" можна переглянути тут.

«Відкриття трампліна у Ворохті (1922) зібрало натовпи глядачів, переконаних, що вони стануть свідками разючих падінь і загибелі незчисленних сміливців, які замість крил, як Ікар, літали на дошках, прив’язаних до ніг. Стрибки на лижах тоді вважалися спортом для божевільних, майже самогубством», – писав публіцист Анджей Федорович.

Але це «самогубство» було мегапопулярним серед молодих львів’ян і краків’ян. Року 1930 для них запустили зимовий спецпоїзд Краків – Ворохта. У народі його називали «Лижі-Дансинґ-Бридж». Потяг вирушав із Кракова суботнього вечора, а недільного ранку прибував до Закопаного. Далі протягом 10 днів і ночей мандрував від курорту до курорту: Криниця, Ворохта, Яремче, Славське та Сянки.

Дні пасажири проводили на карпатських схилах і на танцях. Вечорами грали у бридж і більярд або дивилися кіно у спеціально облаштованому вагоні. Ночами, доки потяг їхав, спали у своїх купе. Лижі перевозили у спеціальному багажному вагоні. Квиток на таку мандрівку коштував 200 злотих – середня місячна зарплата в ті часи. Люди з меншими статками їздили в гори простими потягами у вагонах третього класу, без місць для спання.

Фрагменти з книг "Карпати коротка історія мандрів", Ірина Пустиннікова

Фото | Ворохта, 1930-ті.

〰️ Муза&Селінджер

Що любив Альбер Камю?

• Футбол
Він міг стати відомим футболістом. Але світ знає його як письменника, філософа й лауреата Нобелівської премії. Випробування Альбера Камю на міцність почалося замолоду. Успішний і щасливий, хоч і дуже бідний, юнак був болісно одержимий футболом. Алжирський хлопець мав чимало приводів пишатися собою: його, мабуть, занадто часто для людей його віку, згадували газети. Мотивація граничної відданості спорту теж зрозуміла: як оригінальна, соціально значуща форма самовираження, вона давала змогу виділитися й довести, що він таки не абихто. У 17 років, коли Альбер став воротарем юнацької команди університетського клубу, він раптом виявив, що у нього туберкульоз.

• Книги
Шанс Альбера Камю постав у вигляді дядька, в дім якого він потрапив після лікарні. Він сказав: читай, аби заспокоїтися; читай, аби зайняти себе; читай, аби перемкнути думки з хвороби на щось інше. Альбер узявся за серйозну літературу. І захопився.

• Філософію
Коли на третьому курсі ліцею, куди Камю повернувся для завершення освіти, з’явилися філософія і молодий учитель з новаторськими замашками Жан Греньє, хворобливого юнака ніби обдуло вітром звільнення. У філософії він віднайшов можливість того втраченого з хворобою самовираження, якого так бракувало для повноти життя. Так Альбер познайомився з Артуром Шопенгауером, Фрідріхом Ніцше і Андре Жідом.

• Цигарки
Камю протягом усього життя дуже багато курив. Важко знайти фото, де він був би без цигарки. Навіть свого кота він назвав Cigarette.

• Кукурудзяну кашу
Про це розповів його біограф, Олівер Тодд. Він зазначив, що Камю часто її готував і надзвичайно полюбляв її їсти.

• Працювати стоячи
Так само, як Ернест Гемінґвей та Вірджинія Вулф, Камю любив писати книги стоячи, і в абсолютному спокої.

Фото | письменник в об'єктиві Анрі Картьє-Брессон

〰️ Муза&Селінджер

В кінці 1955 року Мерилін Монро в одній із своїх записних книжок написала мотивуючий список новорічних резолюцій:

• Ходити на заняття в мій клас завжди - без пропусків;

• Якомога частіше відвідувати інші приватні заняття у Страсберга;

• Ніколи не пропускати сесії у акторській студії;

• При будь якій можливості працювати над домашніми завданнями;

• Весь час дивитися навколо себе – тільки уважно – спостерігати, але не лише за собою, але й за іншими, і оцінювати, що чого вартує насправді;

• Наполегливо працювати над своїми проблемами та фобіями із минулого, більше, більше старатися на психоаналізі;

• Якщо буде можливість, то прослухати хоча б один курс по літературі в університеті;

• Доглядати за своїм інструментом – особистість та тіло (займатися спортом);

• Радувати себе, коли це можливо.

Фото | Мерилін Монро в книжковій крамниці на Бульварі Сансет, 1953.

〰️ Муза&Селінджер

За мить до Нового року зробила для вас добірку творів мистецтва з 🌲✨️

• Вігго Йогансен "Святвечір", 1891

• Едвард Мунк "Різдво в публічному домі", 1903 – 1904

• Рудольф Бернхард Віллманн "Ялинка декорована вогнями", 1905

• Пол Корноєр "Різдво на Медісон Сквер", 1910

• Леопольд Граф фон Калькройт "Діти біля ялинки", бл. 1912

• Зінаїда Серебрякова "Катя в блакитному платті біля ялинки", 1922

• Стівен Боун "Ялинка", 1938

• Енді Воргол "Ялинка", 1957

• Сальвадор Далі "Ялинка з метеликів" (листівка), 1959

• Євгенія Гапчинська, із серії "Лускунчик", 2018

〰️ Муза&Селінджер

Історія, що надихає

Життя непередбачуване: ніколи не вгадаєш, що ховається за черговим поворотом. Американка Анна Мері Мозес важко працювала з раннього дитинства на фермі, пізно вийшла заміж, народила десять дітей, половина з яких померли в дитинстві, овдовіла у 67 років. Але незважаючи на таке непросте життя, вона й не думала сидіти склавши руки — втративши улюблене хобі (вишивання) через хворобу, Анна взялася за пензель у 78 і через 10 років прославилася на всю країну.

Своїми роботами місіс Мозес радувала на свята близьких, а деякі виставляла у місцевій аптеці. Одного дня милі та наївні сюжети привернули увагу нью-йоркського колекціонера Хузіка-Фоллса. Поціновувач живопису заплатив за кілька картин понад 200 доларів, щоб представити їх у своїй галереї. Не минуло й року, як малюнки талановитої бабусі здобули увагу творчої публіки.

За 20 з лишком років художниця створила понад 1600 малюнків, картин та ілюстрацій!

Незважаючи на важку життєву дорогу, Анна Мозес завжди залишалася оптимісткою і прожила 101 рік.

Більше про Бабусю Мозес читайте на vogue.ua

〰️ Муза&Селінджер

Ялинки на обкладинках The New Yorker

〰️ Муза&Селінджер

Різдвяні традиції з SOVA та Домом «Майстерня»: як створити українське свято з душею✨

Вже традиційно до різдвяних свят ювелірний дім SOVA завітав до Дому «Майстерня», щоб разом відкрити секрети підготовки до свята в українських традиціях.

У новому YouTube-випуску майстрині з різних ремесел розповіли, як власноруч сплести різдвяного «павука», як створити святкові витинанки та які ще атрибути наповнюють Різдво глибиною та змістом.

А також для вас заколядує фольклорний гурт «Щебіт». Їхні голоси подарують вам різдвяний настрій напередодні свята.

Це відео — ваш провідник у традиції, які легко адаптувати до сучасного українського свята з душею.

Дивіться за посиланням і створюйте справжній дух Різдва!

Я дуже люблю книги про Різдво, і зібрала чималу колекцію, тому хотіла б поділитися з вами списком улюблених.

• «Велика різдвяна книжка» Надійка Гербіш, Ярослав Грицак
• «Різдво та Маланка» від Ukraїner
• «Прилетіла ластівочка» Ірен Роздобудько
• «Під подушку чи під ялинку» Дар'я Анцибор, Наталія Шморгун
• «Різдво з першими леді» Берк Колін Христіан
• «A Christmas memory» Truman Capote
• «Подарунок» Рей Бредбері
• «Різдвяна пісня у прозі» Чарльз Дікенс
• «Дари волхвів» О. Генрі
• «Різдвяна свинка» Дж. К. Ролінґ
• «Листи Різдвяного Діда» Дж. Р. Р. Толкін
• "Різдвяні канікули" Вільям Сомерсет Моем
• "Моє тихе Різдво", збірка оповідань
• "Це Різдво" Емма Гезерінґтон

Буду рада прочитати ваші святкові рекомендації.

#щопрочитати

〰️ Муза&Селінджер

"Керол" (2015) 🎞

Нью-Йорк 1950-их років, передріздвяна метушня. Дві жінки із різних соціальних верств несподівано знаходять любов там, де найменше її шукали.

#кінонавечір

〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи дуже цікава гостя - Вікторія Гресь - українська дизайнерка одягу та художниця по костюмах. Свій бренд одягу Вікторія заснувала у 1993 році, що справді вражає.

Один день із життя дизайнерки

Ранок починається із саду. Це не про медитацію серед троянд, а про звичку помічати зміни. Сухий листок на гілці, колір кори після дощу чи тіні дерев, що лягають на землю під різними кутами. У цьому більше натхнення, ніж у багатьох виставках. Важливо не чекати на "велику ідею", а просто бачити. Бо ідеї завжди поруч.

Поруч зі мною завжди Віскі та Патрік — два Джек Рассели з безмежним запасом енергії. Вони не дають "застигнути" ні думкам, ні тілу. Їхня гра — це теж частина процесу. Вони нагадають, що неможливо завжди бути в контролі, іноді треба просто дозволити речам відбутися самим собою.

Після саду я можу завітати на кухню. Для мене приготування їжі — це ще один спосіб скласти історію з окремих деталей. Це не лише про смак. Це про текстури, відчуття в руках, гру з температурою та ароматами. У цьому є щось спільне з роботою з тканиною: спочатку — інгредієнти, які здаються простими, а потім вони перетворюються на щось більше. Іноді імпровізую, іноді слідую чіткому плану. Але найкращі страви часто народжуються випадково. Як і найкращі ідеї для колекцій. Секрет тут той самий: змішування очевидного з неможливим.

Майстерня — це простір, де ідеї набувають форми. Це ніколи не ідеальний порядок, але варто відкрити кілька коробок із тканинами, і все стає на свої місця. Тканини не чекають натхнення, вони його створюють. Буває, одна фактура чекає свого моменту роками, щоб у потрібний день зайняти своє місце в новій колекції. Це не "залишки", це матеріали, які знають, коли їхня черга. Здатність поєднувати непоєднуване — талант, який приходить із досвідом і сміливістю не боятися "зіпсувати полотно".

Поруч завжди книга. На столі може лежати роман, який я перечитую вже вп’яте, або книжка про старовинні техніки вишивки. Інколи одна фраза чи випадковий рядок можуть стати поштовхом для ідеї. З кіно все те саме. І навіть якщо сюжет давно відійшов на другий план, костюми залишаються в центрі уваги. Один вдалий кадр із правильним відтінком тканини може сказати більше, ніж усі модні покази за сезон.

Ввечері знову сад. Віскі та Патрік вже втомлені, але все ще напоготові. Сад теж змінюється. Навіть у грудні він живий. Ідея не в тому, щоб "надихатися природою" як зараз модно про це говорити, а в тому, щоб вміти бачити зміни там, де інші бачать буденність.

Цей день не про "прекрасне життя дизайнера", а про процес, який не зупиняється. Він завжди десь поруч: у фактурі кори, у невидимій межі між тінню та світлом, у русі собачих лап, у безмовній паузі, коли все стоїть на своїх місцях. І саме тоді виникає відчуття: ось, воно тут. І більше нічого вигадувати не треба.

〰️ Муза&Селінджер

Ідеї для новорічних подарунків ✨️

• Книга "Нерозказана історія українського виноробства" - розповіді про сорти винограду, що ростуть на наших теренах, винні бочки, пляшки та корки, виготовлені в Україні; бесіди з сомельє та винними експертами.

• Витинанка від сучасної мисткині Дарії Альошкіної.

• Елегантний піжамний сет з святкової колекції INLYLAND.

• Щоденник Dream Year Book.

• Дуже красиві шашки з спільної колекції ЦУМ Київ та GUNIA Project.

• Термо-чашка від Katimo.

• Вінілова платівка з новорічно-різдвяними гітами.

• Ялинкові прикраси з лімітованої колекції від бренду Grono.

• Міні-принтер для друку фото з телефону.

• Новорічний букет.

Бюджет на перелічені подарунки коливається від 900 - 17 900 грн.

〰️ Муза&Селінджер

Ця фотосесія була зроблена в серпні 1969 року фотографом Ітаном Расселом у маєтку Тіттенхерст, в Беркширі. Згодом, вона виявилася останньою спільною зйомкою в житті гурту The Beatles.

Зйомки проходили в садибі, яку бітли збиралися придбати як спільне житло для всіх учасників групи з сім'ями, що мало полегшити їхнє спілкування та спільну творчість.

Але, за збігом обставин, цей величезний будинок із парком купили Джон Леннон і Йоко Оне.

Японські гравюри із зимовими сюжетами з колекції Вінсента ван Гога.

〰️ Муза&Селінджер

Завдяки популярності японського мистецтва у Європі наприкінці ХІХ століття виник художній напрямок японізм.

У 1854 році, піля 200-літньої ізоляції, Японія відкрила кордони для міжнародної торгівлі. Невдовзі потому художники, особливо у Франції, почали колекціонувати та копіювати відбитки з японських гравюр, які часто використовували як пакування для кераміки й інших подібних предметів. Серед художників, що малювали "у японському стилі", були Едуар Мане, Джеймс Вістлер, Клод Моне, Поль Гоген і Вінсент ван Гог.

На думку критиків, на створення "Зоряної ночі" Ван Гога надихнула гравюра Кацусіки Хокусая "Під хвилею Канаґавського моря", адже художник, як відомо, захоплювався нею. Інші особливості картини також вказують на знайомство Ван Гога з японським жанром укійо-е, зокрема з творчістю Утаґави Хіросіґе, чий стиль - розміщення предметів на крайньому передньому плані та використання насичених кольорів - він тут наслідує.

Фрагмент з книги "Мистецтво без таємниць", Метью Вілсон

• Клод Моне "Японка", 1876
• Джеймс Вістлер "Принцеса з країни порцеляни", 1865
• Мері Кассатт "Лист", 1890-1891
• Мері Кассатт "Жінка, що миється", 1890-1891

〰️ Муза&Селінджер

З Днем святого Миколая ✨️

Тиха нічка, світять зорі,
Сніг біленький мерехтить,
За селом, ген, там під лісом
Десь дзвіночок гомонить.
Чи господар то спізнився,
Поспішає до села?
Ні, то лісом ледве чутно
Каравана йде свята.

Попереду ангелятко
Дзвонить жваво у дзвінок,
Далі йде дідусь поважний,
Тягне сани за шнурок,
На санках тих ангелятко
Дивних скарбів береже.
За санками третій ангел
На лещатах жваво йде.

З гаю вибігли зайчата,
Повставали на лапках,
Миколай везе дарунки
Чемним дітям на санках.
Вони також всі чекають
На даруночки свої,
Миколай прийшов на свято -
Всі веселі й голосні!

Вірш Юрія Ільківа - улюблений з дитинства.

〰️ Муза&Селінджер

Небагатьом відомо про спільну роботу великого художника-сюрреаліста з головною голлівудською анімаційною студією Disney.

Сальвадор Далі і Волт Дісней зустрілися в 1940-х, і результатом цієї зустрічі стала 7-хвилинна короткометражка Destino (Доля). Умовляючи великого художника попрацювати на студію, Дісней таким чином хотів вплинути на думку критиків, які заявляли, що в мультфільмах студії комерційна складова переважає над мистецтвом.

На створення картини Далі надихнула пісня Destino мексиканського композитора Армандо Домінгеса. Загалом для короткометражки було створено близько 200 скетчів. Проте студія не змогла закінчити роботу через фінансові проблеми, що виникли у повоєнний час. Зрештою, Destino поклали на полицю і забули про нього аж до кінця 1990-х, коли за картину вирішив взятися племінник Уолта Діснея Рой.

Над відновленням малюнків працювала команда з 25 аніматорів. І «Destino» таки вийшов в 2003 році. Роботу вперше показали на Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів в Аннесі, а потім номінували на премію «Оскар» як найкращий короткометражний мультфільм.

〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні виповнилося 101 рік з дня народження оперної співачки грецького походження Марії Каллас.

“La Divina” – так називали унікальне сопрано та зірку світової опери Марію Каллас. “Божественна”, з італійської, співачка своїм голосом, відданістю театру й сильною особистістю здобула славу поза межами театральних кіл. Одні вважають, що вона вдихнула нове життя в елітарну оперу, привернувши увагу до цього виду мистецтва значної кількості нових глядачів, інші ж вважають її іконою стилю, що й досі надихає істориків моди. А днями в прокат вийшов байопік про оперну диву з Анджеліною Джолі в головній ролі, через який про Каллас почали говорити знову.

Яким було життя драматичної зірки Марії Каллас — читайте на vogue.ua.

Вихідні я провела в погоні за подарунками для своїх близьких та друзів, тому вирішила поділитися з вами ідеями для презентів:

• Книга для поціновувачів мистецтва - "Оповідь про мистецтво", Е. Г. Ґомбріха. Товстезне видання щедро наповнене ілюстраціями з легким зрозумілим текстом.

• Дуже естетична книга "Різдвяна класика" містить 60 творів від 18 класичних та 7 сучасних українських письменників та письменниць. Сюжети творів побудовані навколо Різдвяних свят.

• Лаконічний, якісний та бюджетний гаманець від Kachorovska.

• Акцентні рукавички від українського бренду INLYLAND можуть стати яскравим доповненням для стриманих зимових образів.

• Тематичний різдвяний або новорічний текстиль, на фото серветки з вишивкою від бренду Гармонія.

• Витончений шоколадний сет від Wander.

• Дуже красивий посуд виготовлений вручну з гутного скла українськими майстрами, бренд Yakush.

• Квитки на театральні постановки "Ніч перед Різдвом" або на Новорічний джаз можуть порадувати і створити святковий настрій.

• Підписка на друковані українські видання. У моєму випадку, це Vogue UA.

• Сертифікат на лекцію про мистецтво - доречний подарунок для людей, які обожнюють навчання або знаходяться далеко від вас.

Бюджет на перелічені подарунки коливається від 300 - 7500 грн

Буду рада, якщо ви теж поділитесь своїми ідеями подарунків.

〰️ Муза&Селінджер

Упродовж 40 років Вівіан Маєр (1926 - 2009) працювала гувернанткою в американських сім'ях, а у вільний час захоплено фотографувала вуличне життя на середньоформатний Rolleiflex. Дивовижно те, що вона не турбувалася про публікації своїх знімків, але водночас ретельно зберігала відзняті плівки.

У Чикаго є великі камери зберігання, у яких за помірну плату люди зберігають речі, які їм заважають вдома. А коли господарі перестають платити, весь цей хлам йде з молотка на аукціоні. У 2007 році 26-річний агент з нерухомості та колекціонер Джон Малуф (John Maloof), який писав матеріал про історію Чикаго та його мешканців, «всліпу» купив на такому аукціоні коробку зі старими негативами. До цього він особливо не цікавився фотографією, але проявивши плівку, зрозумів, що до нього потрапив справжній скарб. Згодом ці фото потрапили в Інтернет і спричинили неабиякий фурор.

Дебютна експозиція фоторобіт Вівіан Маєр пройшла в 2011 році в Chicago Cultural Center.

〰️ Муза&Селінджер

24 жовтня стартувала друга конкурсна програма «Ти та Київ» від медіа «ТиКиїв» на підтримку українських фотографів. Програма дає можливість талановитим митцям продемонструвати свій талант, виграти до 50 тис. грн та шанс створити фотопроєкт, присвячений Києву, під менторством відомого українського фотографа Романа Пашковського.

Для кого? Для фотографів будь-якого рівня: від початківців до професіоналів.

Жанри та техніки: приймаються роботи в будь-яких техніках та жанрах з використанням будь-якої техніки для зйомки.

Тема роботи: «Ти та Київ». Ми не ставимо рамок, покажи Київ таким, яким ти його відчуваєш через об’єктив своєї камери.

Для участі необхідно подати такі документи:
● мотиваційний лист;
● опис концепції проєкту;
● до 10 фотографій, зроблених за останній рік на тему «Ти та Київ»;
● посилання на творче портфоліо.

Подача заявок відкрита до 02.12.2024

Призові місця: перше місце — 50 тис. грн і менторська підтримка, друге та третє місця — по 10 тис. грн.

Деталі участі та подача заявок тут.

Нині в Парижі є молода богема, що провадить екзистенціалістський спосіб життя. Чоловіки відрощують бороди та носять сині джинси, жінки носять широкі спідниці та туфлі на пласкій підошві. Всі захоплюються джазом і читають книги Камю, Сартра і Бовуар. Місцем зустрічі цієї молоді стає "LaTabou", бар на Рю-Дофін, де крутими дерев'яними сходами можна спуститися в склепінчасте підвальне приміщення. Тут друг Симони, Борис Віан, щовечора грає на транбоні зі своїм гуртом, що називається "Les Grrr". Зірка цього підвалу - панянка з чорним кучерявим волоссям, у темних штанях і чорному светрі. Жульєтт Ґреко, як її звуть, стає іконою екзистенціалістів завдяки своїй зовнішності, голосу й пісням.

Фрагмент з книги "Життя Симони де Бовуар", Алоїз Принц

Фото | Жан-Поль Сартр, Симона де Бовуар, Борис та Мішель Віан, 1952

〰️ Муза&Селінджер

"Таємний клуб Гернсі любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння" (2018)

#кінонавечір

〰️ Муза&Селінджер

Він працював досить дивно. У Рене Маґрітта не було своєї студії, він малював за мольбертом, одягнений в діловий костюм, в маленькій кімнаті з килимом на підлозі. Він був вкрай акуратним в роботі з фарбами, кругом ідеальна чистота.

Окрім правильних ділових костюмів пошитих на замовлення, Маґрітт любив синематограф, особливо фільми Луї Феяда про Фантомаса, обожнював копатися в енциклопедіях, цікавився філософією та фотографією. Він зберігав велику колекцію книжок видатних філософів: Декарта, Платона, Спінози, Сартра, Фіхте.

Художник не любив психоаналіз, подорожі, професійний героїзм, декоративне мистецтво, голос диктора, запах нафталіну, новини, п'яниць.

Коли читаєш його тексти і роздивляєшся картини, усвідомлюєш, наскільки дивною людиною він був, але як говорили друзі, йому вдалось замаскувати цей факт звичайним існуванням дрібного буржуа.

Фото | Рене Маґрітт вдома, 1960-ті

〰️ Муза&Селінджер

Після Першої світової війни найвидатнішим домом haute couture у Брюсселі був Maison Norine. Назва походила від імені Онорін Дескривер, елегантної модерної жінки, яку називали Ноно. Вона заснувала Norine після війни разом зі своїм чоловіком Полем-Ґюставом Ван Геке, власником брюссельських барів, журналістом, письменником, кутюр'є та артдилером, який впроваджував у бельгійській столиці моду на все паризьке. У 1920-х пара стала покровителями Маґрітта.

Із 1924 року рекламу і плакати їм створював саме Маґрітт, який обрав для цього виразний стиль ар-деко.

Реклама Norine авторства Рене Маґрітта свідчить про те, що він розумівся на моді, одязі та його здатності приховати за собою особу, і ця ідея часто з'являлася на пізніших полотнах.

〰️ Муза&Селінджер

В 1949 році Маґрітт розвинув ідею розмови з літературою на серії полотен під назвою "Імперія світла" із відсилом до вірша Поля Нуже. До серії увійшло 17 версій зображень сільського ландшафту, на яких денне небо висить над нічною вулицею, недоречно освітленою ліхтарем у нижній частині картини. У телевізійному інтерв'ю 1956 року Маґрітт описав картину так: "Це нічний пейзаж і світле денне небо. На вулиці ми бачимо ніч, а на небі - яскравий день. Мені видається, що таке втілення дня і ночі нас і дивує, і тішить. Я називаю цю силу "поезією".

Час від часу митець позичав назви літературних творів, щоб "підсвітити" сенс своїх полотен, наприклад, "Вибіркові спорідненості" Ґете, "Небезпечні зв'язки" П'єра Шодерло де Лакло, "Квіти зла" Шарля Бодлера та "Сполучені посудини" Бретона.

Фрагмент з книги "Це Маґрітт", Патрішіа Аллмер

〰️ Муза&Селінджер

У вівторок ввечері на аукціоні Christie's на Манхеттені версія загадкової картини бельгійського художника Рене Магрітта "Імперія світла", що зображує безлюдну нічну вулицю під яскравим денним небом, була продана за 121,2 мільйона доларів. Це не тільки рекорд ціни робіт самого художника, але й найдорожча картина в стилі сюрреалізму.

"Імперія світла" має 17 версій, найвідоміша зберігається у венеційському музеї Пеґґі Ґуґґенгайм. А це полотно належало румуно-американській дизайнерці Міці Еретган, якої не стало минулого року.

Марсель Пруст у своєму кабінеті на бульварі Хаусманн, 102 у Парижі облаштовує власну клітку. Ні сонячне світло, ні пил, ні шум не повинні відволікати його від роботи. Дуже специфічний work-life balance. Вікна кабінету він завісив потрійними шторами, стіни оббив пресованою пробкою. У цій звукоізоляції Пруст сидить при електричному світлі за написанням надміру ввічливих новорічних листів, як і щороку, з наполегливим проханням уберегти його в майбутньому від подарунків. Його не втомлювалися запрошувати, але кожен, хто це робив, знав, наскільки це невдячне заняття, чи приїде він, нарешті, чи ні, і чому, ймовірно, все ж таки не приїде, і так далі. У науці нерішучості з цим паном позмагався хіба що Кафка.

У цій звукоізоляції духу Марсель Пруст працює над романом про пам'ять і пошук втраченого часу. Перша частина має називатися «На Свановій стороні», і тонким чорнилом він виводить останні речення: «Реальність, яку я знав, більше не існувала. Певний спогад є лише жаль про певну мить; і будинки, дороги, алеї так само швидкоплинні, на жаль, як і роки».

Фрагмент з книги "1913: The year before the storm", Florian Illies

Фото | Марсель Пруст та леді, 1892

〰️ Муза&Селінджер

Вже завтра, 17 листопада, о 13:00 в Українському Домі на книжковому фестивалі "Фундамент" видавництво Projector Publishing проведе дискусію «Мозаїки: "совок" чи цінний модерністський спадок України».

Проте, чим вони є? Це спадок радянської пропаганди? Чи висловлювання українських митців тієї епохи, які хотіли в монументальному мистецтві закарбувати українську культуру?

Говоритимуть:
• Олег Левій — дослідник і популяризатор монументального мистецтва, автор проєкту «кінцева»,

• Олена Зарецька — художниця, очільниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького,

• Олеся Котубей-Геруцька — журналістка Суспільне Культура, авторка блогу про особисту деколонізацію «Прощавай, імперіє!» 

Завітайте!

〰️ Муза&Селінджер

Коли Клоду Моне було п'ять років, сім'я переїхала у Гавр, де його батько почав працювати на свого шурина- бакалійника. Моне дуже подобалося жити так близько біля моря і досліджувати прилеглу сільську місцевість, але йому було важко зосереджуватися на навчанні: «Усі шкільні зошити я обмальовував зневажливими портретами учителів у анфас або в профіль максимально їх спотворюючи».

До шістнадцятирічного віку Моне так прославився своїми карикатурами, що, як він потім стверджував, заробив чимало грошей, малюючи жителів Гавра. Щонеділі близько п'ятої його карикатури вивішували у вітрині рамарні, де юрмилися жителі міста, щоб пореготати, упізнаючи на карикатурах себе чи друзів.

Над карикатурами Моне власник рамарні вивішував невеликі марини успішного місцевого художника Ежена Будена. Багато років потому Моне напише: «Я вважаю Будена своїм учителем», — але коли Моне вперше з ним познайомився - а тоді хлопцю було п'ятнадцять, — він по-юнацькому зверхньо поставився до старшого вчителя і його марин. Отож одного дня Буден сказав хлопцю, що той марнує свій талант, малюючи карикатури, і порадив йому натомість спробувати намалювати тамтешні морські краєвиди.

Згодом Моне згадуватиме поїздку з Буденом до моря: «Я спостерігав за всім особливо пильно, і мені здалося, ніби з моїх очей зірвали пелену... Я врешті збагнув, яким може бути малярство... Ви [Буден] першим навчили мене бачити і розуміти».

Фрагмент з книги "Це Моне", Сари Паппворт

〰️ Муза&Селінджер

Експозиція робіт Делоне в Центрі Жоржа Помпіду.

Фотографіями люб'язно поділилася Tetiana Khramova.

〰️ Муза&Селінджер

Обожнюю такі поєднання моди та мистецтва!

Львівський бренд вишуканих аксесуарів POE‌LLE представляє дебютну колекцію шовкових хусток. Для роботи над хустками команда POE‌LLE запросила художника Вову Кено. В основу принтів лягли його натюрморти «Квіти у вазі», «Персики» та «Піони», а також портрет дівчини у впізнаваному стилі митця.

Красиво, чи не так.

〰️ Муза&Селінджер

Добірка творів мистецтва з красивими сніданками:

• Дієго Веласкес "Сніданок", 1617

• Клод Моне "Сніданок", 1863

• Едуард Мане "Сніданок в майстерні", 1868

• Мартин Яблонський "Дівчина зі сніданком на таці", приблизно 1876

• Лауріц Андерсен Рінг "За сніданком", 1898

• Моріс Дені "Сніданок", 1901

• Зінаїда Серебрякова "За сніданком", 1914

• Габріель Мюнтер "Сніданок з птахами", 1934

• Фернандо Ботеро "Їдальня", 2002

• Євгенія Гапчинська "Борщ на сніданок", 2024

#артколекція

〰️ Муза&Селінджер

Найбільш повно народні мотиви проявилися в мозаїках на автобусних павільйонах по всій Україні. Первинно вони були способом залучити села і малі містечка в загальнодержавний ідеологічний контекст. Їх почали активно декорувати смальтою у 1970-ті роки, коли левова частка населення країни не мала змоги купити автомобіль і пересувалась автобусами.

За задумом автобусні зупинки мали стати елементами естетичного та ідеологічного впливу на населення. Але все вийшло з під контролю.

Студенти місцевих художніх вузів й імениті митці створювали мозаїки, натхненні місцевими ремеслами, візерунками української вишивки, писанкарства, гончарства, килимарства, різьблення по дереву, зображували людей в народних строях, оспівували історичні події та любов до рідної землі.

Поширеними по всій території України є сюжети дерева життя, коника як символу мужності, анімалістичні та флористичні композиції, відтверення сюжетів казок і пісень.

Фрагмент із матеріалу "Telegraf.Завтра"

〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні народився Богдан Лепкий - український письменник, перекладач, педагог та громадський діяч.

Для мене Лепкий є гідним прикладом для наслідування. Він прожив насичене, цікаве життя і встиг зробити так багато.

Ось вам для натхнення мій матеріал про цю багатогранну особистість: vogue.ua

〰️ Муза&Селінджер

Богдан Лепкий зі своїм улюбленим котом Кунцьом.

Рідкісне фото | Юрія Андрейка, Ванзе, 1924

#простофото

〰️ Муза&Селінджер

"Небезпечний елемент" (2019)

Як ви вже напевно здогадалися, фільм про життя та науковий шлях Марії Склодовської-Кюрі.

#кінонавечір

〰️ Муза&Селінджер

Марія Склодовська-Кюрі та Львівська політехніка

У липні 1912 року Склодовська-Кюрі відвідала Львівську політехнічну школу (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Тут вона 10 липня прочитала лекцію. Вчена Рада Політехніки того ж дня удостоїла її звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увічнено на пам'ятній таблиці почесних докторів honoris causa Львівської політехніки.

У листі, датованому 1922 роком, Склодовська-Кюрі повідомляє про можливість сприяння через Лігу Націй надання фінансової допомоги Політехніці.

У всесвітньо відомого фізика Мар'яна Смолуховського є згадка про те, що вона допомагала в організації стажувань перспективних учених Львова у провідних європейських наукових установах.

Випускник Львівського університету Зигмунт Клеменсевич упродовж 1913—1914 років працював у Радієвому інституті під керівництвом Склодовської-Кюрі.

Фото | Диплом почесного доктора технічних наук

〰️ Муза&Селінджер

Марія Склодовська-Кюрі – вагома постать у світовій науці, єдина людина, яка двічі отримала Нобелівську премією за досягнення в галузі двох природничих наук (фізики та хімії), а також перша жінка-професорка Сорбонни. 

Про її шлях до визнання читайте в моєму матеріалі на vogue.ua

〰️ Муза&Селінджер

Агата Крісті та археологія

У 1930 році, подорожуючи Близьким Сходом, Агата Крісті зустріла археолога Макса Маллоуена, який був молодший за неї на 13 років. У тому ж році вони одружилися.

Подружжя багато часу проводило в археологічних експедиціях в Іраку і Сирії. В цей час на світ з'явився один з її найбільш відомих творів - «Вбивство в Східному експресі», який було написано в одному з номерів стамбульського готелю Pera Palace Hotel.

Крісті освоїла майстерність фотографки і фіксувала на плівку те, що знаходив чоловік, власноруч очищала артефакти. Щоб краще розбиратися в археології, вона прочитала багато книжок з історії стародавніх часів і почала вивчати вимерлі мови. Цей археологічний досвід знайшов своє відображення і в творчості письменниці.

Фото | Агата Крісті з чоловіком за переглядом фотографій археологічних знахідок, 1950

〰️ Муза&Селінджер

Агата Крісті насолоджується чаєм на балконі Британської школи археології в Багдаді, 1950-ті.

#простофото

〰️ Муза&Селінджер

Креативне мистецтво з артбука "Telegraf.Завтра"

〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи піарниця, подкастерка та Менторка укр брендів - Наталі Чуловська.

Почну з того, що більш-менш чіткий та сформований графік роботи дозволяє мені залишатися продуктивною і креативною, адже багато часу в мене йде на написання текстів, вигадування ідей та впровадження піар-кампаній.
Чіткі рамки також допомагають мені знаходити джерела натхнення в повсякденному житті. Але я люблю і залишати за собою право бути гнучкою, тому, якщо відчуваю потребу у відпочинку, легко можу скасовувати роботу.

Планую тиждень чи наступний день звечора. Записую у блокноти все — від списку завдань і покупок до приблизного поділу часу на різні робочі завдання. Якщо маю завтра івент чи презентацію, звечора також збираю та обов’язково приміряю образ, щоб не витрачати час на це вдень. Так я намагаюсь позбутися звички постійно запізнюватися.

Починаю робочий день доволі пізно, ближче до 11-12, бо люблю залишати ранок для себе. Достатньо поспати, снідати без поспіху, попити каву під серію серіалу чи подкаст, зробити бʼюті рутину чи піти на заняття з кінезіотерапії.

Далі, у першій половині дня я займаюся різними робочими проєктами: створюю контент, пишу пресреліз, проводжу дзвінки з клієнтами. Цей час дуже важливий для виконання основних завдань, бо тут в мене найвища робоча концентрація.

Після обіду часто маю зустрічі — робочі чи дружні — відвідую заходи, виставки, події. Планування таких зустрічей з колегами по ринку допомагає тримати руку на пульсі того, чим ми займаємося і живемо зараз.

На завершення дня або дорогою додому з івентів можу підготувати нові публікації на канал, відписати на листи, що прийшли в післяобідній час. Перед самим сном можу також подивитися фільм чи почитати.

Зізнаюся, що будні в моєму житті доволі завантажені, і, звісно, все, що хотілося б, зробити не виходить. Тому тут потрібно навчитися вчасно відпускати. Слідуючи цій думці, вчуся не працювати на вихідних, а робити кардинально інші справи: гуляти з собакою, пити каву в закладі, читати у ванній.

📸 by pilligrimi

〰️ Муза&Селінджер

Кілька днів тому я святкувала своє ДН, тому в мене зібралася класна добірка подарунків, якими хочу поділитися:

• Лаконічний, ідеально м'який, кашеміровий светрик від INLYLAND. Обожнюю цей бренд і захоплююсь його засновницею.

• Блокнот Moleskine в лінійку - люблю писати плани, ідеї, фіксувати приємні події записами від руки в красивих нотатниках.

• Не уявляю свій день без кави. Гейзерна кавоварка - це ще один спосіб насолодитися улюбленим напоєм.

• Я колекціоную книги на різдвяно-новорічну тематику (і не тільки), тому моя хороша подруга вкотре вгадує з подарунком. "Під подушку чи під ялинку" Дарії Анцибор - це книга про традиції зимових свят.

• "The Beatles. Від Ліверпуля до Еббі-Роуд" - подарункове видання з рідкісними фото та історією гурту.

• 4 номер артбуку "Telegraf. Завтра" - просто витвір мистецтва від пакування та обкладинки до вкладених сенсів. Надихаюче!

Буду рада дізнатися, що б ви хотіли отримати на своє ДН, Миколая або на Новий рік?

〰️ Муза&Селінджер

У 65 років Серж Лифар проявив себе як художник. Власне, він малював і раніше: на театральних програмках та афішах.

У 1972–1975 роках виставки картин Лифаря успішно пройшли в Каннах, Парижі, Монте-Карло, Венеції. Хоча сам балетмейстер доволі стримано ставився до свого захоплення. «Графічні, майже пластичні роботи я присвятив своєму другові Пабло Пікассо. Він був настільки люб'язним, що здивувався, замилувався і гаряче порадив мені продовжувати. Тільки ж я не художник, а хореограф, що малює», — писав він у останній автобіографічній книзі «Мемуари Ікара».

Серж Лифар залишив після себе понад сотні оригінальних картин та малюнків. Основний сюжет — балет, рухи, драматургія танцю. У 1972 році Помпіду придбав його роботу за 250 тисяч франків. А у 1974 році у Венеції Лифар отримав чек на 250 мільйонів лір за картину «Танцівник».

Фото | Серж Лифар і Пабло Пікассо

〰️ Муза&Селінджер

У Всесвітній день балету розповідаю на vogue.ua про українців, які зробили вагомий внесок в розвиток цього витонченого мистецтва.

Картина | Зінаїда Серебрякова "Дівчата Сильфіди", 1924

〰️ Муза&Селінджер

Листопадові обкладинки The New Yorker

〰️ Муза&Селінджер

📍 Маєток Château de La Colle Noire розташований за сорок кілометрів від Канн.

Саме тут, у 1951 році великий кутюр'є Крістіан Діор знайшов своє місце сили.

#локації

〰️ Муза&Селінджер

Крістіан Діор був людиною забобонною, він часто звертався до гадалки мадам Далає (на фото), а ще вірив в силу талісманів і оберегів.

Талісманом кутюр’є була металева зірка, яку він знайшов 18 квітня 1946 року на вул. Фобур-Сент-Оноре, коли йшов на важливу зустріч з текстильним магнатом. Після перемовин цей магнат профінансував відкриття модного дому Крістіана Діора.

Пізніше в 1952 році він навіть створив плаття, яке назвав Bonne Etoile – з французької «щаслива зірка».

〰️ Муза&Селінджер

180 років тому народилася легендарна французька акторка театру та німого кіно - Сара Бернар.

Її життя було окутане легендами, плітками та багатими залицяльниками. А вона невтомно працювала, безмежно любила театр, об'їздила з гастролями увесь світ, і навіть побувала в Одесі. Була людиною з великим серцем та амбітними планами.

Про шлях зірки розповідаю на vogue.ua

〰️ Муза&Селінджер

Трішки іронічних світлин від Елліотта Ервітте

#простофото

〰️ Муза&Селінджер

Денні ДеВіто на прогулянці зі своєю таксою, Нью-Йорк, 2015

#простофото

〰️ Муза&Селінджер