ХАРЧУВАННЯ, ЩО ДІЙСНО МАЄ ЗНАЧЕННЯ?
Нам, людям, притаманно намагатись підтвердити свої переконання. Ця "упередженість підтвердження" перешкоджає нам посягати реальність. Авжеж, ми сконструйовані виживати і плодитись, а не виявляти факти і закономірності. Так як науковці - теж люди, з кістками і нирками, вони теж... упереджені: мають ідеї і намагаються їх підтвердити, хоч, мабуть, не в такій мірі як пересічна людина. Звісно, ніхто з науковців не скаже, що вуглеводи не можна після шостої, бо вони перетворюються в жир, бо це протирічить біохімічним даним, і науковець, який би таке ляпнув, був би піднятий на сміх в науковій спільноті. Як ніхто з науковців не порадить пити зранку воду з медом щоб "запустити метаболізм". Там ситуація трохи інша...
На сьогоднішній день тільки в сфері ожиріння в день виходить близько 100 досліджень. В день! Різні, когортні, рандомізовані контрольовані тощо. З різним дизайном, і часто діаметрально протилежними результатами. Кожен, хто хоче підтвердити свою точку зору, знайде "підходящий доказ". Зрештою, дані - це лише дані, їх можна інтерпретувати по-всякому. От де знайдеться місце людській винахідливості і польоту фантазії.
Весело спостерігати як проповідник веганства Майкл Грегор віртуазно наводить аргументи на користь дієти на основі рослин (plant-based diet). Особливо генетичний аргумент: "Наші філогенетичні предки вживали рослини як мінімум 60 млн років, а м'ясо - лише останніх 2 мільйона", забуваючи додати, що крупи і бобові ми їмо лише 500 поколінь (10 000 років).
Стефан Ліндеберг в своїй книжці Food and Western Disease ледь не кожне слово підкріплює якимось дослідом (часто десятьма). І через всю книжку проноситься одна єдина теза "їж, те, що міг їсти твій предок від 2 000 000 до 10 000 років тому, а саме мнясо (хоча дичина, яку їв наш предок зовсім не схожа на свинину, ні за кількістю жиру, ні за жирнокислотним складом), рибу, овочі, фрукти, горіхи і бульбини всякі. Крупи і бобові не бажано (пане Грегор, ваш вихід). Корову в палеоліті, звісно, ніхто не доїв, тому Ліндеберг наводить 100500 аргументів, чому молочка шкідлива.
Я вже мовчу про серйозних вчених, які в 21 столітті відстоюють ідею шкідливості вуглеводів (і інсуліну, звісно) і публікуються в серйозних наукових журналах.
Цукор шкідливий - це аксіома, просякнута всіма ЗОЖ-ПП пабліками. І залежність викликає, і ожиріння, і рак, і альцгеймер. Та племена Хадза, що живуть дике життя на сході Африки, споживаючи 15% калорій з меду (читай "з цукру"), мають прекрасне здоров'я, вузьку талію і ясний розум АЖ ДО ГЛИБОКОЇ СТАРОСТІ.
Насичений жир, кажуть, шкідливий. ВООЗ радить обмежити до 10% від калоражу. Але Кітавани - племена, які мешкають на острові в Океанії, отримують 17% калорій з насиченого жиру, і вони... практично не хворіють неінфекційними захворюваннями, з якими пов’язують насичений жир.
Цю статтю можна було б продовжити в тому ж дусі, але я зупинюсь і перейду до порад.
Твій покірний слуга, Вітя - не гуманоїд, я теж людина, а отже теж упереджений. Так, я маю певні переконання, які намагаюсь підтвердити. Не спеціально, а тому що я людина. І навіть те, що я це усвідомлюю, не позбавляє мене цієї риси. Але мої переконання - це не інтроєктовані ідеї якогось гуру. Я вивчав, аналізував, переосмислював, відкидаючи те, в шо вірив у відповідь на переконливі аргументи. Поділюсь з тобою тим, що Я ВВАЖАЮ важливим в харчування в 21 віці.
1. НЕ ПЕРЕЇДАТИ
Ожиріння - важлива причина зниження якості і тривалості життя. На хлопський розум, тіло, в якому надто багато жиру, погано працює. ССЗ, рак, діабет, гепатоз, апное уві сні, погіршення лібідо, безпліддя, проблеми опорнорухового апарату - це тільки мала частина того, в чому винен зайвий жир в тілі. В їжі є калорії, і важливо, щоб їх НЕ надходило в організм більше, ніж він спалює; а якщо є зайва вага, потрібно, щоб надходило ще менше.
Шо робити? Менше їсти? Ні, бо якщо ти МЕНШЕ їсиш - ти БІЛЬШЕ голодний. Виключити все смачне і калорійне? Ні, бо заборона того, що ти любиш - це знущання над собою і неминучий зрив.
Продовдення👇
