Ліна Костенко

‼️У звʼязку із катастрофічною ситуацією на Харківському напрямку маємо терміновий запит прямо звідти

Хлопці 92 ОШБР звертаються до нас за допомогою.Потрібні FPV дрони з акумуляторами до них

🔗Моно Банка

💳 Карта приват -
4149439025725940

🔗Інші способи донату

Звіти фонду тут🫡

💔 Друзі, збір йде дуже важко, а часу немає, воїни чекати не можуть

📌 112 бригада потребує авто для виконання бойових завдань! Просимо максимальної підтримки!

🙏🏻 Рідненькі, хлопцям дуже тяжко без нашої підтримки. Давайте разом долучимось по 100-500-1000 грн.

⬇️ РЕКВІЗИТИ ⬇️

💳 Приват 5168757385944683
ЛИСЕНОК НАЗАР ВІТАЛІЙОВИЧ

💳 Монобанка

💳 PayPal
[email protected]

Звітуємо тут
https://linktr.ee/Support__UA

‼️Новий рік наближається і наші захисники дуже вірять, що ми закриємо цей збір сьогодні🙏🏻

Найкращим новорічним подарунком буде донат на дрони для батальйону ударних БпАК «АХІЛЛЕС»

🆘хлопці з самого 0 звертаються до нас за допомогою

Ваші 10 грн реально сила

🔗Моно Банка

💳 Карта приват -
4149439025725940

🔗Інші способи донату

Звіти фонду тут🫡

‼️ТРИВАЄ ЗБІР для 53-Бригади‼️

Друзі сьогодні до вас звертаються бійці 53 бригади💪.
Вони розгортають на полі бою нові підрозділи БПЛА✈️, а це очі👀 у небі наших бійців, хто краще бачить за тими і перевага! Для максимальної ефективності їм потрібен гарний автономний зв'язок📡.
Тому ми збираємо на 2 starlink і 2 ecoflow🔋


🎯МЕТА ЗБОРУ - 100 тис.гривень.

Реквізити:

💳Монобанка <- тисни
💳Моно: 4441111129295212
💳ПриватБанк <- тисни
💳ПриватБанк: 5168752095127018
💸PayPal: [email protected]

🏛️Рахунок фонду:
Найменування отримувача: БО БФ ГУСЯТКО
Код отримувача: 44983255

Рахунок отримувача: UA813052990000026003034927762

Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"

Facebook
Instagram
Telegram
✨Благодійний фонд «Гусятко»✨

❗️Збір зупинився❗️

🎯95 окрема десантно-штурмова бригада потребує авто для виконання бойових завдань!

🙏🏻 Рідненькі, хлопцям дуже тяжко без нашої підтримки. Давайте разом долучимось по 100-500-1000 грн., пізніше може не знадобитись!

⬇️ РЕКВІЗИТИ ⬇️

💳 Приват 5168757385944683
ЛИСЕНОК НАЗАР ВІТАЛІЙОВИЧ

💳 Монобанка

💳 PayPal
[email protected]

Звітуємо тут
https://linktr.ee/Support__UA

‼️ТРИВАЄ ЗБІР‼️

Друзі збір йде дуже важко, а хлопцям як найшвидше потрібні 2 Mavic 3T🛸

За допомогою цих дронів наші захисники зможуть заздалегідь виявляти👀 ворогів у ночі з повітря, що дає перевагу і попередить неочікувану атаку ворога, тим самим допоможе зберегти життя🫶 наших військових!


🎯МЕТА ЗБОРУ - 220 тис.гривень.

Реквізити:

💳Монобанка <- тисни
💳Моно: 4441111129458117
💳ПриватБанк <- тисни
💳ПриватБанк: 5168752095127018
💸PayPal: [email protected]

🏛️Рахунок фонду:
Найменування отримувача: БО БФ ГУСЯТКО
Код отримувача: 44983255

Рахунок отримувача: UA813052990000026003034927762

Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"

Facebook
Instagram
Telegram
✨Благодійний фонд «Гусятко»✨

‼️ Збір зупинився‼️

Більшість людей просто ігнорує запит військових…Якщо ми з такими темпами будемо допомагати захисникам, то допомога уже не знадобиться!

Артилеристи 126 бригади потребують РЕБи для захисту від ворожих дронів!

💔 Хлопцям ТЕРМІНОВО потрібна ваша допомога! Кожен ваш донат в ПРЯМОМУ сенсі врятує життя наших хлопців.

⬇️ РЕКВІЗИТИ ⬇️

💳 Приват 5168757385944683
ЛИСЕНОК НАЗАР ВІТАЛІЙОВИЧ

💳 Монобанк 4441111155729605
ЛИСЕНОК НАЗАР ВІТАЛІЙОВИЧ

💳 Монобанка

💳 PayPal
[email protected]

Звітуємо тут
https://linktr.ee/Support__UA

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам’яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

Отут я вийду на дозорну вежу
І понавкола подивлюсь
І ні від кого не залежу
І тільки Господу молюсь!

І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані...
*
...Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна....
*
...І хто б там що кому не говорив
А згине зло
і правда переможе!

Вся Україна хвора від чуток...

Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох. Ось наші ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо дивовижне скляними зорями зими! І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото. І знов сплете на спицях плітку сторукий велетень — Ніхто. І в цьому днів круговороті, де все минати поспіша, як та пташиночка на дроті, спочине стомлена душа.

Ліна Костенко

ЗОНЬКА
В.Ц.

Маленький хлопчик пас верблюда.
То був життя його прелюд.
Верблюд довірливий, як люди.
І терпеливий — як верблюд.
Було це дєсь там, біля Таврії,
в степах, де гнеться ковила
де обрій піниться отарою—
колега коника й вола,
горбате диво, привид Азії,
сумирний жовтий страхолюд,
з якоїсь придбаний оказії,—
іде під вербами верблюд!
Собаче кодло сполошиться,
тікає кішка на вербу.
Нахарапуджена лошиця,
рвонувши, виверне гарбу.
А він іде, не ображається.
Скубне травинку на гарбі.
А він іде — як увижається
степам, і людям, і собі...
В степу верблюдові роздолля,
він каже хлопчику: диви,
така скупа на щастя доля
послала стільки нам трави!
А хлопчик згорнеться калачиком,
уткнеться в шерсть йому стару.
Малює сон веселим квачиком
і Самарканд, і Бухару.
Степ половецький половіє,
трава аж срібна від роси,
Коли душа посоловіє,
тоді уже не до краси.

Хай буде сад і дерево крислате
і кіт-воркіт і ще багато див
Доросла пам'ять - то уже не слайди
Тоді вже доля гляне в об'єктив.

Старий записничок, адреси, телефони,
відкинутий життям уже на марґінес.
Куди дзвонить? Там дзвонять тільки дзвони.
Куди писать? Там вже нема адрес.

Та й час новий. Мобільники, е-мейли.
Кому потрібні записи криві?
Але ж ті імена! Вони ж там не померли,
в старих записничках вони іще живі!

Старі записнички не можна викидати.
Там неповторні записи і дати.
Там небуденні навіть наші будні.
Там дивляться нам вслід забуті незабутні.

Виходжу в ніч. Іду назустріч долі
Ітиму, доки вистачить снаги.
Ідуть мої супутники - тополі
Лежать мої сучасники — сніги.

А темрява! Іду, не спотикаюсь.
А люди, люди! Десь вони та є.
І все-таки, до чого я торкаюсь,
воно ж таки хоч трохи відтає.

Поїдемо поговорити з лісом,
А вже тоді я можу і з людьми.

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Надходить ніч. Думки у неї хмарні.
Бринить дорога на одній струні.
Нічного міста вафельки янтарні
тихенько тануть десь удалині.
І творять графіку химерну
в польотах бриючих низьких
останні Музи постмодерну —
ворони звалищ приміських.

Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!

...Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими...

Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел — печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!

Надходить ніч. Думки у неї хмарні.
Бринить дорога на одній струні.
Нічного міста вафельки янтарні
тихенько тануть десь удалині.
І творять графіку химерну
в польотах бриючих низьких
останні Музи постмодерну —
ворони звалищ приміських.

А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, -
вибирають найкращих.
Підлість послідовна, як геометрія, -
вибирає найчесніших.
В'язниці гостинні, як могили, -
вибирають неприборканих.
Криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність.
Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.
І тільки подвиг людського духу
Доточить їх до безсмертя

Признаватися, може, й не варто,
щоб не знав ти і відав,
як, приклавши лінійку до карти,
виміряю між нами віддаль.
Сантиметри старанно множу.
Кілометри ретельно ділю.
І з усіх підрахунків виводжу,
що, мабуть, я тебе люблю.
Дощі випадають нечасто-
поникла трава, поникла...
Ти дуже схожий на щастя,
а я до щастя не звикла.
І знову мовчу наостанку,
дивлюсь, як проходиш мимо...
Так діти малих полустанків
проводять поїзд очима.