Артист, ветеран полку/бригади «Азов», інструктор Київського обласного центру підготовки населення до нацспротиву
Вперше зацікавився Nаціональною ідеєю за часів Майдану. Сильно вразив відеоролик, який я дивився ще малим у рідному Луцьку, коли учасники Майдану йшли на барикади зі щитами. Вони йшли, а по ним працювали з Калашникова. Один, два, три… Одні падали, але інші продовжували рух. Тоді мені було 15.
В полк «Азов» я прийшов в 2017-му, в віці 19 років. Зараз і тоді відбувається творення новітньої історії України, і я, як чоловік, прийняв рішення, що мушу взяти в цьому участь.
Повномасштабну війну, як усі, зустрів 24 лютого під канонаду ракетних обстрілів. Зі взводом розвідки батальйону ми відразу виїхали в зону нашої відповідальності в місті Маріуполь.
З перших чисел березня ми вже були в тотальному оточенні. 13 березня 2022 року ми вели близький стрілецький бій в міській забудові. Під час пересування по позиції, для враження ворожого танку, я отримав кульове наскрізне поранення черевної порожнини.
Після поранення мене евакуювали на стабілізаційний пункт, який потім почали обстрілювати Градами. Наші сили забрали мене на територію комбінату Азовсталь, де я перебував протягом двох тижнів.
Азовсталь – це крики, стогін, гній, кров, багнюка, мертві тіла в пакетах, твої побратими, котрих виносять. Закінчувалися знеболюючі, антибіотики... Я підгнивав, трималася зашкальна температура. Через мій критичний стан на межі смерті мене подали на евакуацію. 31 березня я був евакуйований на гелікоптері в місто Дніпро.
Наш гелікоптер підбили з ПЗРК. Так сталося, що ракета залетіла в двигун, але не здетонувала. Перший двигун вийшов з ладу, на другому, на щастя, долетіли.
Спілкувався пізніше з одним із пілотів, котрий нас евакуйовував – це була надто велика вдача, котра співставна з виграшом в захмарні суми. Ймовірність того, що один двигун міг би витягнути подібні навантаження з повним вантажним відділенням поранених, зводилась майже до нуля. Адже кожний загальний кілограм ваги гелікоптера підраховувався до певної межі, кількість пального для польоту також була рівно на дорогу туди й назад, аби можна було забрати якомога більше поранених на велику землю.
Що я відчував, коли стріляв в напрямку ворога? Віддачу, – сміється Артист.
Центр підготовки до нацспротиву в інших соцмережах:
▫️Instagram▫️Facebook
▫️YouTube ▫️ Сайт
🇺🇦 Нацспротив | Київщина