Продовжуємо п'ятничну рубрику в нашому телеграм-каналі: "ПИТАННЯ ПРАВОПИСУ". 🧐
Особливості написання «складних» прізвищ і імен
Зазвичай, ведучи документацію, кадровики керуються написанням прізвища у паспорті. Це правильно, адже саме цього вимагає закон. Але що робити, наприклад, тоді, коли людина називає своє прізвище по телефону або в усній формі, а його варто записати для подальшої роботи? В такому випадку необхідно знати основні правила написання «нестандартних» прізвищ, щоб не припускатися помилок, які можуть образити людину або призвести до плутанини.
Загальні правила
Зазвичай, написання власних імен (до яких номінально належать і прізвища) підпорядковується загальним правилам, але, як завжди, є свої специфічні моменти та винятки. Передусім варто зазначити, що на відміну від прізвищ, які все ж підпорядковуються загальним мовним правилам, імена мають варіативне написання.
Тобто, звичайно ж, до документів ми вносимо те ім’я, яке зазначено в паспорті, точніше, ту його форму. Але «правильного» та «неправильного» написання саме імен зазвичай не існує. Наприклад, однаково правильн6им будуть імена Анастасія та Настасія, Антін та Антон, Дарина та Дарія, Дар’я, Костянтин і Кость, Наталія та Наталя, Олексій і Олекса, Панас і Опанас, Афанасій, Уляна і Оляна та ін.
Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису українських слів. Але ще досить часто зустрічається написання типу Іваніщенко (замість Іванищенко), Кіріченко (замість Кириченко), Чередніченко (замість Чередниченко), Кісляк (замість Кисляк), Беспалько (замість Безпалько), Лифарь (замість Лифар) та ін. Це спричинено тим, що в радянські часи намагалися якомога сильніше «підігнати» норми української мови під правила російської.
Основні правила правопису українських прізвищ
1. Літеру и слід писати:
— у коренях (здебільшого за етимологією слова, від якого походить прізвище): Даниленко (Данило), Якименко (Яким), Калита (калита), Малик (малий) та ін.;
— у більшості прізвищ и пишеться після к: Кияшко, Скирда, Кислій, Кириленко;
— у суфіксах: -ич, -евич, -ович, -ик, -ика, -ишин, -ило, -ина, -иця, -ичко, -исько, -ище, -иха, -инськ(ий), -ицьк(ий): Герич, Зінкевич, Базилевич, Якубович, Дудник, Федорика, Гринчишин, Степанишин, Закусило, Шарпило, Грицина, Перепелиця, Павличко, Павлище, Костиха, Макушинський, Вербицький;
— у префіксі при-: Пристай, Приймак, Прищепа.
2. Літеру і слід писати:
— у прізвищах, утворених від слів, де і чергується з о або е: Ведмідь (Ведмедя), Грім (Грома), Леміш (Лемеша);
— у прізвищах, де українському і відповідає російське е: Сірий, Лісний, Ніжний;
— у суфіксі -ій: Багрій, Журбій, Яцій.
3. Літерою ї слід передавати звукосполучення й + і на початку слова або складу, після голосного: Їжакевич, Грицаїшин, Троїцький.
4. Апостроф та м’який знак у прізвищах пишеться за загальними правилами.
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
— після губних приголосних (б, п, в, м, ф): Дем’яненко, Дерев’янко, Хом’як, П’явка, Стеф’юк;
— після твердого р: Бур’ян, Кир’ян, Мар’яненко;
— після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янець;
— після префіксів, що закінчуються на приголосний: Під’ярний, З’явин.
Основні правила відтворення російських прізвищ українською мовою
Більшість російських прізвищ має закінчення –ов (-ёв, -ев), -ин (-ын), -ский (-ской), -цкий (-цкой), -их (-ых), -ово, -аго: Александров, Клюев, Бородин, Черницын, Ямской, Трубецкой, Гнедых, Кудреватых, Хитрово, Живаго та ін.
російські прізвища передаються українською мовою переважно за їх звучанням.
І. російська літера е передається:
1. Літерою е:
— після приголосних: Бестужев, Лермонтов, Озеров, Петров, Сенкевич;
— у префіксах без-, пре-, пере-, через-, меж-, не- та ін.: Безухов, Межрядов, Перевалов, Престаров.
2. Літерою є:
— на початку слова: Єгорова, Єжов, Єсенін, Єфремов;
— у середині слова після голосного й при роздільній вимові: Воєводін, Грибоєдов, Зинов’єв, Аляб’єв, Григор’єв;
