29 січня 1918 року. Біля станції Крути, що на Чернігівщині, українські студенти та юнкери (500–600 чоловік) стали на захист Києва від більшовицької армії.
Тоді ворог рухався з Москви через Чернігів на Київ. У 2022 році маршрут був той самий.
Тоді, як і зараз, Росія намагалася захопити Україну, використовуючи хаос, зрадництво та чисельну перевагу. І тоді, як і зараз, українці чинили спротив. Але у 1918 році Українська Народна Республіка була надто слабкою, щоб вистояти:
• Не було сильної армії — довелося розраховувати на добровольців і студентів.
• Не було єдності — внутрішні політичні конфлікти роз’їдали державу, а російська пропаганда розкладала суспільство.
• Не було стратегічного плану — українська влада не змогла вчасно підготуватися до війни, вірячи, що ворог зупиниться сам.
Результат тоді — Київ упав, а Україна потрапила в більшовицьке ярмо на десятиліття під назвою СРСР.
Сьогодні ми маємо сильну армію, міжнародну підтримку, досвід і розуміння, що Росія не зупиниться сама.
Але ворог той самий, і його методи ті самі: пропаганда, внутрішній розкол, проросійські сили, корупція, бездіяльність, відсутність реформ, жадібність посадовців — усе це виснажує нас не менше, ніж фронтові бої.
Урок Крут у тому, що героїзм окремих людей не замінить силу держави.
Наша незалежність має триматися не лише на подвигу, а й на боєздатній армії, єдності суспільства та чіткій стратегії розвитку.
Вічна пам’ять Героям Крут.
Їхній подвиг — це не лише історія, а й частина нашої боротьби сьогодні.