Останні дві сесії з психотерапевткою ми підбивали підсумки року
На першій я сказала їй, що відчуваю сум, ніби мало вклалася в роботу і розвиток себе як митця. “Може ти якраз таки вклалася, але не зовсім туди дивишся?”
Я почала виписувати увесь свій рік по сферам життя, і коли закінчила, уявила на мить, що це план на наступний рік, а не підсумки року - і я була вражена, бо це дуже насичений рік!
Дуже багато проробленої роботи, глибинної і ювелірної, про яку я не говорю вголос і ніде не пишу, я не можу поміряти її в цифрах - але я згадую себе в січні і порівнюю себе зараз, “ого, вау, тепер я бачу!”
Не все, що я робила, стосується фотографії, але все стосується мене як митця. Все те, що вкладаю в себе, буде так чи інакше вкладене в мою роботу - мої погляди, мої цінності, моя любов і мій біль.
Так було необхідно і такий був справжній запит, вкласти свою енергію в духовний, психологічний та емоційний розвиток, здобути внутрішні опори, яких бракувало.
Відчуваю уповільнення, дорослішання внутрішньої жінки, яка крок за кроком ламає старі шаблони поведінки, які вже не працюють, і шукає нові.
Цього року я взяла участь в 14 виступах імпровізації (було заплановано 15, але перед одним я тяжко отруїлася) - у складі кількох команд, випуску курсу, однієї групи акторів і в одному навіть як співавтор шоу з двох авторів. Також я кілька разів їздила у волонтерські поїздки в госпіталь грати імпровізацію з ветеранами. Це дуже цінний і вагомий досвід. Наприкінці року було кілька епізодів, коли я прям приємно здивувалася тому, що роблю і як думаю. Якщо раніше для мене було важливо якомога більше уваги зібрати до себе і своєї гри, діяти одноосібно і обмежувати себе поглядом з-середини, то зараз я більше маю режисерського погляду, думаю про те, що буде вигідно для команди та шоу в цілому, як підтримати колег по сцені, до і під час гри.
Останнє шоу, яке ми зіграли, було, відверто кажучи, посереднім, ми пробували новий формат, який був ще сирим, від цього було багато поспіху і метушні. Після шоу я була не дуже задоволена своєю грою, прокручувала в голові речі, які можна було зробити кращими - в цей момент мене з моїх роздумів вихопила давня знайома, настільки давня, що уже майже незнайомка. Вона підійшла і наговорила мені приємних компліментів як фотографу - що їй подобаються мої роботи, відгукується бачення тіла і тілесності. Меланія стала свідком формування мене як фотографа, коли я ще багато чого робила навпомацки. І це було дуже цінно, що вона мені це повернула після шоу; вона заговорила про іншу мою ідентичність, яка є невідʼємною від мене, і неважливо, граю я на сцені чи роблю щось інше, вона нікуди не випаровується, вона повсякчас зі мною.
Для мене важливі різні мої ідентичності, важливо вкладатися в них, присвоювати собі новий досвід і свої здобутки, і мати змогу нагадувати собі - я більше, ніж тільки чи . Я усе це разом, і всі мої ідентичності лише доповнюють одна одну.
Не буду загадувати наперед, але відчуваю, що пріоритети на цей рік будуть дещо інакшими, уже знаю, в що хочу інвестувати себе, куди цікаво дивитися. Відчуваю, що буде насичено і цікаво.
Якщо тільки не вмру від російської федерації
