Зроби тихіше, бо не бачу

Лагідне нагадування: канал русофобний, я ненавиджу росіян і бажаю їм усім померти
Відпишіться від мене нахуй

Сьогодні фотографувала Андрія 🖤
Перед квардратними студіями циклорамами відчуваю постійний стрес і часто нерозуміння , що там робити, втрачаю час, поки намагаюся розвернутися, виставити і безпечно порухати джерела світла, прикрити циклораму, щоб отримати цікаве освітлення- кидала собі сьогодні виклик. Пішла туди, бо хотіла поекспериментувати зі скляним столом. Дуже цікаво! Немає надивленості і всі цікаві ідеї приходять не так вже і швидко. Три години пройшли як мить 😀
За бекстейджі окрема подяка Лялі 🫂

Лада✨ ця жінка прекрасна
Переймалася за темряву в студії - хмарний день в двокімнатній квартирі в центрі - але дуже радію результату зйомки
Частина І

Сьогодні вперше після довгої паузи їздила до військових в госпіталь грати імпровізацію. Там, в тиші і спокої Л.П. настільки інший світ…  В холі киї вдаряють по більярдним шарам, в повітрі пахне чимось смачним з їдальні, тихі розмови чоловіків між собою. Сьогодні ми зустрілися з військовими в кімнаті книгарні, яка тільки після ремонту і пахне деревом. Приходять один за одним і сідають спочатку поблизу виходу біля дверей, потім підсовуються ближче, трошки ще ближче; хто прийшов не вперше, одразу бере крісло-мішок і сідає біля імпровізованої сцени. 
Хтось з них після контузії втратив можливість говорити або заїкається. Хтось провів в полоні два роки свого недовгого життя. Хтось поховав на війні друзів. 
На дві години ми зануримося у спільний контекст і, якщо нам вдасться, вони трохи вилізуть із зациклених думок і посміються. 
В цій кімнаті на мене дивляться люди з чорно-білих портретів в половину мого зросту, із серйозними виразами облич. Вони бачили занадто багато і жили занадто мало. 
Ми живемо в настільки різних світах. 
Сьогодні в новинах сперечаються про те, якою ж ракетою вдарили по Дніпру; я уявляю, як ці західноєвропейські експерти сидять в своїх шкіряних кріслах з обісраними штанами і з серйозними обличчями вирішують, яку відмазку ще придумати, щоб не підійматися і нічого не вирішувати, і щоб не помічати того, що уже давно смердить. 
Мільйоном смертей більше, мільйоном менше. Яка різниця, коли воно так тепло під сракою і так гарно сидіти. 
Ми живемо в настільки різних світах.