Дівчата, які чекають

У Всесвітній день ментального здоровʼя хочу запропонувати тобі чесно відповісти на питання «як я зараз?» і «що я можу сьогодні зробити для підтримки свого стану?»

Мила, запитуй про це себе щодня.

Будь у себе на першому місці.

Практика подяки часто дозволяє нам змістити свій фокус з негативних сценаріїв на життя, яке триває тут і зараз.

За що або кому ти вдячна сьогодні, мила? ⤵️

Дякую Тому або Тій, кого ти чекаєш за те, що у нас досі є держава. А тобі, мила, дякую за витримку жити життя у цьому досвіді.

Сил всім живим продовжувати.
Світла памʼять всім полеглим.

В такі дні як сьогодні все, що ти відчуваєш - природньо. Як і те, що ти можеш нічого не відчувати також.

Хтось має сили підтримати, хтось шукає підтримки.

Поділися в коментарях як ти просто зараз. Давай спробуємо стати опорою одна одній.

Ти маєш право бути різною. Падати, вставати і знову падати.

Емоції не роблять людей ні слабкими, ні сильними. Вони лише роблять людей людьми.

Можливо зараз у це складно повірити, але колись настане літо без війни. Таке, яким ти його памʼятаєш.

Бо все має свій кінець. І початок має.

Нехай осінь буде доброю до нас.

А поки тихої ночі, мила.

Чи був у сьогоднішньому дні момент, коли ти попіклувалася про себе?

Якщо ні - ще маєш час, мила. Ти у себе одна 🫂

Я сподіваюсь ти в безпеці.
Подбай про себе, мила.

Зберігаємо спокій, а русня прийде час горітиме в пеклі.

Ця незалежність була би неможлива без тебе, мила, і всього, що ти робиш.

Дякую тобі 💛💙

Давно не писала сюди. Часом на звичні речі не вистачає сил та натхнення.

В ці дні багато тривоги і хаосу. А ще - багато втоми. Я впевнена, ти знаєш про що я.

Мені допомагають справлятися терапія і «свої» люди.

Розкажи у коментарях як ти і що тобі допомагає. Давай підтримаємо одна одну.

Часом знати, що ти не сама в своєму досвіді - вже величезна опора.

А ти точно не сама, мила. Обіймаю.

Давно не чулися, мила.

Як минув твій перший місяць весни? Чи є щось за що ти йому вдячна? Поділися 👇🏻

Тобі не потрібен дозвіл або чиясь думка, аби обирати якою ти хочеш бути сьогодні або в інші дні.

Цінуй себе і той шлях який проходиш.

Будь уважною до себе і свого стану. І памʼятай, що ти - найважливіша людина у своєму житті і лише потім всі інші.

З весною, мила.

Нехай вона принесе тобі надію і сили помічати життя навколо.

Можливо ти вже маєш трохи планів, які хочеш реалізувати цієї весни? Якщо є бажання поділися ними в коментарях, раптом вони додадуть іншим натхнення також діяти👇🏻

Ці дні і особливо сьогоднішній всі ми можемо проживати по-різному.

Комусь буде хотітися пригадувати «життя до», яке ми мали 2 роки тому - постити фото, спогади, думки.

Для когось навпаки це стане ретравмуючим процесом і заходити у соціальні мережі може бути складно. І тут не варто себе змушувати.

Обидва способи є нормальні і все, що ти сьогодні відчуваєш також.

Спробуй зупинятися і спостерігати за своїми думками, емоціями, фізичними відчуттями. Не ігноруй їх. Будь доброю до себе.

В коментарях можеш поділитися як ти сьогодні 👇🏻

Сьогодні хочу залишити тут трохи корисних посилань, які можуть допомогти тобі подивитися на якісь речі з іншого боку, підтримати або знайти відповіді на твої питання.

Проєкт «Шлях коханої воїна» - допоможе трохи більше дізнатися про досвід, який ти проживаєш.

"Шлях ветеранів та ветеранок" - розповість про досвід твого коханого і тих, хто на фронті.

"Усвідомлене батьківство" - стане в нагоді, якщо ви з партнером думаєте про дитину або вже на цьому шляху.

"Resex" - проєкт про повернення до сексуального життя після фізичних/психологічних травм.

Подкасти "воїни" та "кохані" познайомлять тебе з людьми, які розділяють досвід твоєї родини.

У складні часи, такі як зараз, не всім вдається знайти сили зростати і працювати над собою. І не всім це потрібно, зрештою.

У кожного свій спосіб долати труднощі. У кожного свої механізми захисту. Звинувачувати світ та оточуючих, шукати персональних ворогів - найлегших шлях. Зупинитися і осмислити, де у всьому цьому ти - велика мудрість.

Це нелегко і часом довго, однак, якщо ти вже на цьому шляху - моя тобі повага.

Другий рік як існує цей канал і він продовжує зростати з тими людьми, яким це близько. І що важливо - він продовжує змінюватися.

Віднині повідомлення стануть можливо рідшими, однак, довшими і ми зможемо порефлексувати разом над тим як зробити своє життя краще, навіть у часи війни.

Бо зрештою все закінчиться. І війна не вийняток. І тоді важливо буде зрозуміти ким ти була, що робила і що давала оточуючим.

Під цим повідомленням ти можеш написати як ти сьогодні і яку підтримку тобі хотілося би знайти тут надалі.

Спокійного дня, мила.

Дякую тобі за цей рік, мила.

За те, як ти гідно трималася і тримала. За сили, які знаходила тоді, коли це здавалося неможливим. За любов і ніжність.

Зустрінемося трохи згодом у 2024-му.

За що подякуєш року, що минає? 👇🏻

«Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій» (с)

Вікторія Амеліна