Бердянское Сопротивление

Самий настоящій герой нашей страні

Автор телеграм-каналу «рускій інженєр»

Льоха

Та і взагалі, в нього багато «заслуг», про які не кажуть в ефірі пропагандоських каналів

А ми розповімо.

Отже, льоха, він же – громадянин України Васильєв Олексій Юрійович, 31.07.1981 р.н.

Знаходячись на окупованій території, він знюхався із ефесбешниками та став їхнім позаштатним працівником, отримавши позивний «Андрей Князь».

Також, став співробітником служби безпеки окупаційної влади, забезпечуючи її фізичний захист та охорону від цивільного населення (так-так, є такі функції).

Ну і мабуть, найкраще: він з першої половини 2023 року входить до складу так званого «наблюдательного совета центра оборонных инициатив при Госдуме рф»

Однією з його підшефних як «куратора» є наша молода та гаряча настя коса, в пості про яку ми зазначили спойлер саме на цього гуся. Можемо сказати, що льоха є доволі професійним куратором, бо у випадку із настею повністю курує її душу та інколи – тіло.

Розповісти малолітній сосалці про методи та секрети агентурної роботи? – нема питань

Обговорити інших колег або злити якусь інформацію про них? – із радістю!

Розповідати «я воопщє в курсє как вєсті агєнтурную работу» для того, щоб тьолка дала? – і таке можемо!

Сподіваємось, товаріщам майорам сподобається ця історія кохання та рівень «агентурної роботи». Понти, піздабольство та халатність – ось її синоніми.

Вашій увазі пропонуються скріни листування льохі, який «шарить» в агентурній роботі, любʼязно надані тими, хто реально цю роботу виконує професійно

P.S. анекдот:

Зустрічаються якось андрей князь та лєнкор на косі. А вона їм каже: тільки нікому не кажіть, бо по піздюлятору получу

Щодо іщука, партизанів та сумних перспектив для колобків.

Станом на сьогодні ми можемо стверджувати лише один факт щодо іщука: його відпрацювали партизани. Це 100%.

Але
Ми поки що не можемо стверджувати, що його було ліквідовано. Саме, чи здох, чи ні.

Цікаво інше.
Таких топ-підарів, як іщук, рано чи пізно ліквідують. Кожного та кожну. Нагадаємо, його вже підривали, після чого повинна бути неймовірна охорона, заходи безпеки та його особиста увага. Але ні – його наздоганяє наш Спротив та продовжує свою справу.

Звернули увагу, що кілька останніх незрозумілих нічних вибухів залишись у категорії «що це було?».
А це тому що орки дуже серуть, що світові стане відомо про силу Спротиву в окупації. Вони бісяться від того, що не контролюють ситуацію.

Переважно, ці нічні вибухи – це підірвані автівки чи помешкання, де знаходились колаборанти.
Орки соромʼязливо прибирають до ранку всі наслідки таких партизанських акцій, а потім ще більш ганебно прибирають згадки про чергового ліквідованого колаборанта. Дохлий колаборант – це відпрацьований матеріал, він вже нікого не цікавить.

А по місту ходить ще немало такого матеріалу. Про родину бойко чи екс-мента колєснікова згадують лише українські канали посилаючись на їхні смерті як на статистичне підтвердження сили партизанського руху.

За кожним прийде розплата

P.S. чекаємо, чи дозволять нам опублікувати конкретний списочок майбутніх жертв партизанського руху

Изнуренная непрекращающимися боями…. израненная, истекающая кровью и горькими слезами. Наша Украина.

Ее уставшие, но не сломленные сыны и дочки... герои, из последних сил защищающие свои семьи, свою землю. Наша Армия.

Непокоренные. Непобежденные. Несгибаемые.

Свободолюбие Украинцев уже неоднократно поражало весь мир за эти тяжелые и бесконечные годы. Но на этот раз мировое сообщество просто замерло в состоянии шока, не веря своим глазам. Маленькая, истерзанная войной Украина таранным ударом атаковала ядерную сверхдержаву, черпая силу из бесконечного океана боли и горя, пережитыми Украинцами. Даже будучи в меньшинстве наши воины навели всепоглощающий ужас на противника, который никак не ожидал, что их будут бить у себя же дома.

А теперь просто смоделируйте такую ситуацию на Запорожскую область и Бердянск. Как видите, ничего нереального нет, никто не опустил руки, надежда не исчезла. Украина ясно дала понять, что будет бороться отчаянно и яростно, что врага будут грызть и в бою, и в тылах, и даже на их территории.

Если бы колаборанты Бердянска хоть иногда думали своими слаборазвитыми мозгами, то уже давно бы поняли, что так просто из этой ситуации они не выкрутятся. Что территории никто не отдаст, что предателей будут систематично и планомерно уничтожать один за одним, экземпляр за экземпляром, тупо по списку (привет пашке ищуку, здоровья и большого счастья в личной жизни). Кто в списке следующий? Кому надо оборачиваться оставшиеся дни жизни? Это не риторические вопросы, фамилии нам известны.

Украина не сдастся и не предаст свой народ. Поэтому Бердянск за 2.5 года не русифицировался, не превратился в очередное захолустье расии.
Колаборантам советуем внимательно следить за быстро развивающимися событиями и понемногу собирать тревожные рюкзачки. Совсем скоро вы увидите первые признаки краха оккупантов в Бердянске, наблюдайте.

Уяви — ми перемогли,
це буде дзвінок? Смс? Із новин?
Уяви — ми перемогли,
це сльози чи сміх? Шепіт чи крик?

Чем больше мы общаемся с бердянцами, тем чаще слышим один и тот же ответ на самый интересующий нас вопрос — кто же доволен оккупацией Бердянска?

Ответ всегда стандартный — таких ровно 3 категории.

Первая — это местные неудачники, полубомжики-полуалкашня, ничего не добившиеся в жизни, социальное дно, моральные деграданты. К ним мы относим всяких сауленок и им подобных «руководителей», которые нализали себе должности. С ними все понятно, в итоге всех их вышвыривают в ту канаву, откуда и достали в начале оккупации.

Вторая — это приезжие из дэнэрэ-лэнэрэ. Это максимально морально уродливая часть населения, пример самого худшего душевного оскуднения. Этих туристов местные ненавидят с особым остервенением, просто мечтая расквитаться с ними за всю ту боль, предательство и унижение, полученное от этих обнаглевших нахлебников. С нашей точки зрения, это весьма справедливо. Сначала они просрали свои области, лишились домов благодаря активному «асвабаждению» расиянской армией, а теперь приперлись на всю готовое, отбирают дома коренных бердянцев, рассказывают про вяликую расисю, которую они тут построят и что Бердянск — это их дом. Но так не будет, ваше дэнэрэ-лэнэрэ и их жители — это яркий пример величайшей человеческой глупости и недалекости.

Третья — это те самые божьи одуванчики — бабульки-пенсионерки с лавочек возле уютных бердянских подъездов. Хотите верьте, хотите нет, но именно их считают в большей степени главными предателями города. И сложно тут не согласиться. Именно пенсионерки первыми побежали за паспортами с двуглавой курицей, что бы поскорее получить расиянскую пенсию. Именно они первыми начали проклинать Украину, в надежде на скорейшее возрождение совка, где они смогут существовать как рыбы в воде. При это, ни одна дрянь не отказалась от такой ненавистной бендеровской пенсии. Именно эти пенсионерки теперь сидят во всех городских пабликах и доказывают всему миру, как же теперь хорошо жить в так быстро увядающем Бердянске.

И вот ладно бы они действительно что-то знали или во что-то верили…..но вопрос же просто в банальных деньгах. Меркантильные волчары в овечьих шкурах готовы пожертвовать будущим своих детей и внуков, что бы прожить оставшиеся год-два с парой лишних тысяч за душенками.

Неоднократно нам скидывали истории, где внуки пытались уговорить своих престарелых родственников не променивать их будущее на рубли, но ответы всегда поражали своей жестокостью: я хочу перед смертью пожить, а вы потом крутитесь как хотите, это уже не мои заботы.

Рубли — за детей. Пенсии — за внуков. Прожили всю жизнь нищими при совке, так пусть и остальные будут нищими при расисе. Вот вам и бабушки-одуванчики…

Конечно, далеко не все пенсионеры поддались жалкой путинской пропаганде и его копейкам. Мы знаем уйму патриотов среди стариков, которые донатят последние крохи на ЗСУ и молятся о скорейшем освобождении. Ровнять всех под одну гребенку мы не станем, и все таки тут уже и не сказать «в семье не без урода», потому что уродов уродилось если не больше, то уж точно не меньше, чем нормальных.

С глубочайшим уважением к патриотам-Украинцам любого возраста, с проклятьями в адрес предателей любого возраста.

Пост 18+

Маємо дуже цікаві подробиці особистого життя колаборантки та практично оркині, представниці молодіжної орківської гвардії, «югамаладого» а ще – державної зрадниці та тієї мразоти, яка здавала патріотів у Бердянську починаючи з 2022 року.

Мова йде про анастасію косу 2003 року народження, мешканку міста Бердянська. Про неї неодноразово згадували колеги з каналу «Бердянськ в окупації».

Так от, для розуміння – яке типове обличчя малолітньої колаборантки, в якої немає і не буде Батьківщини, принципів та майбутнього. Як і багато безглуздих шмар з Бердянська, вона лягла під орка, а точніше – під кавказьку бібізяну, яка приїхала до нас додому зі зброєю. Мабуть, настя увірувала в мусульманство та погодилась їхати в аул третьою дружиною свого улюбленого вазієва артура.

Але не поспішає настя нікуди їхати, бо їй добре у Бердянську, куди понаїхала купа подібних артуру бібізян та й не тільки.

Нам у розпорядження потрапив ексклюзивний скрин листування насті із подругою, де буквально за кілька повідомлень стає зрозуміло, що вона безвідмовна давалка: ТРОЄ згаданих партнерів – не секрет для її подруги та привід пишатися своєю шлюховатістю. Мужик дорослий? Без проблем. Виїбаний мальчік? Зроблено! Якийсь Богдан? Заводьте сюди! До кінця не розкрита тема військового з форума (а «югмаладой» полюбляє форуми, до речі), але нескладно спрогнозувати, що із ним було «ну корочє да». І це тільки один скрін, одне листування із однією подругою! Уявити весь обсяг настіних амурних успіхів та кількість військових, які в ній побували – неможливо.

Такі вони, представники «патріотічєской молодьожі», «еліти расіі» та «прєдставітєлєй нових регіонов»

Ну і поділимось контентом, яким настя ділиться зі своїми колишніми, діючими та майбутніми хахалями. Щоб було зрозуміло, що це не просто балачки

P. S. на солодке – поки дивитесь та ахуєваєте, готуємо наступний пост про ще одну жирну здобич, яка бувала всередині насті

Пишіть на @brdua_bot, якщо що